7. У чому полягає зміст концепції “адвокативного проектування”?

7. Після появи сучасного руху в архітектурі з’явилися теоретичні роботи П.Портогезі, Ч.Дженкса, Р.Вентурі та ін., де розкривалася сутність і мова архітектурного постмодернізму як напрямку і стилю, пропагувалися цінності постурбаністичного образу життя, свобода вибору та інші демократичні свободи.

У 1980 році у Венеції відбулося бієннале, автором програми якого став П.Портогезі. На цьому бієннале під гаслом «Присутність минулого» в присутності вже відомих молодих архітекторів набув чинності постмодернізм як один з провідних напрямків розвитку сучасної архітектури. Одночасно в роботах Б.Дзеві, Л.Кріє та ін. виникала критика постмодернізму, його основних засад.

Значні зміни відбулися в ідеології та методології архітектурно-дизайнерського проектування. Виникали концепції, так званої, «партисипації» (співучасті в проектуванні споживачів архітектури); у роботах «Брюссельської школи» (Р.Дельвуа, М.Кюло) набували розвитку ідеї «адвокативного», захищаючого проектування. Одночасно виникала критика «Брюссельської школи» за її «архаїчний активізм», утопічність антиіндустріалізму, абсолютизацію історизму.

8. Які особливості властиві соціальним і архітектурним утопіям?

8. Вперше термін «утопія» у науковий обіг було введено Т.Моором. У перекладі цей термін означав «Блаженна країна» чи країна «Нідейя».

XVIIІ століття – вік Розуму, але й всезагального скептицизму й критичної іронії, - вік просвітницької філософії, початків наукової соціології та економіки;

Нові проблеми й завдання було висунуто в архітектурі. Разом зі зниженням значення церковного будівництва зростає роль цивільної архітектури, – вишукано простої, оновленої й звільненої від збиткової імпозантності. В містобудівній культурі вирішуються проблеми міст майбутнього. Розвивається жанр архітектурних утопій, – графічних архітектурних фантазій

В історії архітектури утопічне мислення реалізовувалось у трактатах, пошукових проектах, у проектах ідеальних міст т.ін. У 1804 році відомий французький архітектор К.Н.Леду розробив проект ідеального міста Шо, який отримав назву «Архітектура, що уявляє собою вираз мистецтва нравів і закону».

У 1829 році відомий французький філософ і вчений Ш. Фур’є опублікував роботу під назвою «Новий господарський соцієтарний світ». У цій роботі створювалась концепція ідеальних поселень-фаланстерів, соціальна організація котрих будувалась за принципами «тяжіння за пристрастю», гармонізації життя громади, її архітектур­ного і природного оточення.

У 1898р. англійський містобудівник Е.Хоуард розробив концепцію ідеального міста-сада і на цій основі групи міст-садів, які стали основою для виникнення ідеї формування єдиної системи розселення.

У 1904 р. французький архітектор Т.Гарньє створив проект «Промислового міста» на 32 тисячі мешканців, реалізація якого була пов’язана з ілюстрацією утопічного роману Е.Золя «Труд».

У 1914 році італійський архітектор Сант Еліа запропонував футуристичний проект динамічного міста-дома, який стимулював розвиток утопічного мислення і пошукового проектування в архітектурі щонайменше у наступні півстоліття.

У 20-х роках ХХ століття представники російського функціоналізму і конструктивізму розробили ряд пошукових проектів, у яких знайшли реалізацію ідеї «будинків-комун», «ідеальних міст», нових типів громадських, житлових будівель і споруд – «нових конденсаторів епохи».

У 30-40р.р. видатні майстри архітектури Ле Корбюзьє і Ф.Л.Райт зробили свій внесок в утопічне проектування створивши концепції «Променистого міста», «Міста широких просторів» і «Розчинного міста» в країні Узонія.

Новий сплеск утопічного мислення мав місце у 60-70р.р. в роботах творчих груп молодих архітекторів, що відносились до європейського авангарду. Серед них англійські, італійські та австрійські групи: «Архігрем», «Суперстудіо», «Архізум», «Хіммельбляу» «Хаузруккер».