Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.

Проблемне навчання – система правил застосування раніше відомих прийомів навчання і викладання, побудована з урахуванням логіки розумових операцій і закономірностей пошукової діяльності учнів. Як тип навчання – найбільш відповідає духу розвиваючого навчання, завданню розвитку творчих здібностей і пізнавальної самостійності учнів, перетворення їх знань в переконання.

Основну відмінність між проблемним і традиційним навчанням убачають в цілях і принципах організації учбового процесу. Мета проблемного навчання — засвоєння не тільки основ наук (як в типі навчання, що склався), але і самого процесу отримання знань і наукових фактів, розвиток пізнавальних і творчих здібностей школяра. У основі організації проблемного навчання лежить принцип «відкриття» учням наукових фактів, явищ, законів, методів дослідження.

Необхідно поєднувати проблемне навчання з іншими методами.

При проблемному навчанні вчит. фізики, висловлюючи матеріал і пояснюючи найбільш складні поняття, систематично створює на уроці проблемні ситуації і організує учбово-пізнавальну діяльність учнів так, що вони самостійно роблять висновки і узагальнення.

Таким чином, проблемне навчання починається із створення проблемної ситуації, а потім проходить наступні основні етапи: формулювання проблеми; знаходження способів її рішення; рішення проблеми; формулювання висновків; підбиття підсумків. Суть проблемної ситуації складає невідповідність між вже засвоєними знаннями, уміннями і тими фактами і явищами, які необхідно пояснити.

Проблемне навчання слід здійснювати у порядку ускладнення його видів. Рівнів проблемного навчання (при яких вчитель): 1)сам формулює і вирішує проблему або показує, яким чином вона була вирішена в науці (проблемний виклад); 2)створює проблемну ситуацію і залучає учнів до сумісного пошуку її рішення (евристична бесіда, пошукові завдання і ін.); 3)формулює проблему і пропонує її учню для вирішення (у вигляді дослідницької лабораторної роботи, експериментального завдання); 4)пропонує учню сформулювати проблему і шукати шляхи її рішення (характерний для факультативних занять).

Для створення проблемної ситуації найчастіше служать проблемні питання, проте можна використовувати демонстраційний експеримент, фронтальні досліди, факти з історії і ін. Проблемне запитання має бути таким, щоб викликати відчуття здивування при зіставленні нового з відомим і незадоволеність наявним запасом знань, умінь і навиків. (Чому тоне кинутий у воду цвях, а важке судно плаває?)

Білет №27

Тверде тіло як система матеріальних точок. Центр мас

Переходячи від механіки матеріальної точки до механіки твердого тіла, ми по суті переходимо до тих задач, де треба враховувати форму і розміри тіла. У цьому розділі для спрощення розглядатимемо абсолютно тверде тіло, тобто таке, яке під дією прикладених до нього сил зовсім не деформується. У такому тілі взаємне положення частин його залишається незмінним. Зрозуміло, що всі реальні тіла під дією зовнішніх сил деформуються, але в багатьох задачах цим можна знехтувати.

Задачі, в яких деформації твердих тіл мають істотне значення, виділяють в окремий розділ.

Тверде тіло розглядатимемо як певну систему матеріальних точок. Знаючи основні закони руху матеріальної точки, спробуємо знайти деякі загальні характеристики для руху твердого тіла в цілому.

Що ж треба розуміти під рухом твердого тіла в цілому, якщо уявляти його як систему матеріальних точок? Під рухом твердого тіла в цілому розуміють рух центра його маси (центра інерції).