Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.

В залежності від об’єкта дослідження вчитель фізики може бути науковцем або методистом. Якщо об’єктом дослідження є фізичні явища, якщо вчитель весь свій вільний час проводить фізичні досліди, створює саморобні прилади, цікавиться науковою літературою, то його сміливо можна назвати науковцем, навіть якщо блискучих перемог він не досягнув, а робить все це лише для власного інтересу, головне щоб в ході своїх досліджень він отримував якісь результати та аналізував їх.

Вчителя фізики можна назвати методистом, якщо він досліджує відносини між учнями, індивідуальні особливості сприйняття матеріалу, вплив різних видів уроків на засвоєння знань, умінь та навичок, вплив оцінки на активність школярів тощо.

Ідеальним можна вважати такого вчителя фізики, який би за допомогою педагогічних методів та прийомів зумів передати свою любов до науки вихованцям, вміло розвивав їх здібності.

В сучасній науці виділяють чотири рівня засвоєння знань, умінь та навичок: початковий, середній, достатній та високий. За Атаманчуком розрізняють сім рівнів засвоєння навчального матеріалу: наслідування, розуміння головного, завчені знання, повне володіння знаннями, переконання, уміння застосовувати знання, навичка. Починати варто із завдань початкового рівня складності, тому що успіхи при відповіді на прості запитання підбадьорять учнів і нададуть їм впевненості у відповіді на складніші запитання. Якщо є зворотній зв’язок у вигляді правильної відповіді дитини, то переходимо до складнішого рівня. Вчитель повинен підібрати завдання різних рівнів складності, за їх допомогою можна легко визначити рівень засвоєння навчального матеріалу школярем.

Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.

Вивчивши певну тему або розділ, для систематизації знань треба провести узагальнююче повторення. Багатьом явищам властиві спільні риси. їх і треба узагальнити, систематизувати.

Звертаємо увагу на те, що узагальнююче повторення не мож­на ототожнювати з уроком перевірки знань. Звичайно, до уроку такого повторення учні повинні готуватись, але метою його має бути узагальнення.

Для досягнення тісного зв'язку між окремими питаннями курсу, створення системи знань і умінь необхідна додаткова робота вчителя і учнів, здійснювана на спеціально для цього відведених заняттях — уроках систематизації і узагальнення учбового матеріалу. Форми роботи на таких уроках можуть бути різноманітними: підсумкові бесіди, оглядові лекції, рішення комбінованих задач, проглядання учбових і науково-популярних фільмів, спеціальних підсумкових учбових телепередач, проте на всіх заняттях даного типу вчитель повинен прагнути привести знання школярів в струнку систему, встановити нові зв'язки між відомими учням фактами.

Урок повторення і узагальнення матеріалу повинен характеризуватися також внесенням до нього елементів нових знань про вже вивчені явища. Наприклад, при повторенні видів самостійного розряду в газах можна вказати на те, що останніми роками тліючий розряд широко застосовується в газових лазерах.

У основу узагальнення і угрупування матеріалу при повторенні слід покласти основні фізичні характеристики явищ або способи їх опису. В курсі фізики є розділи, об'єднуючі фізичні явища різної природи однаковим способом їх наукового опису; такий, наприклад, розділ «Коливання і хвилі». Урок повторення і узагальнення знань по цьому розділу можна побудувати по такому плану: спочатку в ході бесіди повторити визначення основних понять і величин (амплітуда, зсув, період, рівняння коливань і т. д.), кожного разу з'ясовувавши, який сенс вкладається в те або інше визначення, у разі коливань різного роду; потім перейти до коментованого рішення задач із застосуванням цих понять і закономірностей.

Задача вчителя передати знання про фізичну картину світу на сучасному етапі учням, тому в шкільну програму входять такі основні фундаментальні теорії: механіка (закони Ньютона, матеріальна точка, швидкість, переміщення ), електродинаміка (закон Мєндєлєєва-Клапейрона, Ома, електромагнітне поле), оптика(корпускулярно-хвильовий дуалізм, точкове джерело, абсолютно чорне тіло), молекулярна фізика (ідеальний газ, робота, енергія), елементи теорії відносності(швидкість світла, точка відліку), атомна фізика (постулати Бора, планетарна модель атома).