Температура.

Це величина, що характеризує стан термодинамічної рівноваги макросистеми. Якщо при встановленні теплового контакту між тілами одне з тіл передає енергію іншому за допомогою теплопередачі, то вважають, що перше тіло має більшу температуру, ніж друге.

Будь-який метод вимірювання температури вимагає встановлення температурної шкали. Для цього використовують деякі особливі точки. За міжнародною угодою температурну шкалу будують по одній реперній точці, так званій тройній точці води (Tтр). В термодинамічній шкалі температур (шкалі Кельвіна) приймається по визначенню, що Tтр = 273,16 К.

При такому значенні Tтр інтервал між точками плавлення льоду і кипіння води практично рівний 100 кельвін, і температури цих точок рівні приблизно 273,15 і 373,15 К. Нагадаємо, 1 К = 1°С. Температура t за шкалою Цельсія пов'язана з температурою за шкалою Кельвіна рівністю t=T- 273,15.

Температуру Т = 0 називають абсолютним нулем, йому відповідає t = - 273,15°С.

Надалі (§ 1.5) ми з'ясуємо фізичне значення температури Т.

Температура - це одна з макроскопічних характеристик макросистеми. Вона не має сенсу для систем, що складаються з декількох молекул (втім, при певній домовленості умовно говорять про температуру навіть однієї частинки).

Фізичне значення температури t.

Зіставивши одержаний вираз (1.30) з рівнянням Клапейрона (1.7), знаходимо

(1.31) де k - постійна Больцмана. k = R/NA = 1.38 ∙ 10-23 Дж/К.(1.32)

Формула (1.31) чудова тим, що розкриває фізичне значення температури Т: температура Т виражає середню кінетичну енергію молекул.

Слід звернути увагу, що залежить тільки від Т, від маси ж молекул не залежить.

Замінивши в (1.30) його виразом (1.31), одержимо p = nkT (1.33)

де n - концентрація молекул. Це декілька інша форма рівняння стану ідеального газу. Формулу (1.33) можна, звичайно, одержати і відразу з рівняння pVm = RT, розділивши обидві частини на Vm і представивши R як kNA.

Форми організації навчальних занять з фізики.

При виборі форм організації навчального процесу треба врахо­вувати як зміст навчального матеріалу, так і дидактичні завдання та відповідні методи викладання, що застосовуються на певному етапі навчання.

Учителі фізики ставлять перед собою завдання збудити інтерес учнів до вивчення програмного матеріалу, залучити їх до активної пізнавальної діяльності, забезпечити засвоєння учнями навчаль­ного матеріалу безпосередньо на уроці. Все це, безумовно, впливає на вибір форм і структури проведення навчальних занять.

У практиці роботи школи встановилася певна система організації навчального процесу з фізики, за якої застосовуються різні види занять: уроки практикуми, екскурсії, семінари, а також і форми обліку успішності учнів (екзамени і заліки). Крім цього запроваджені і факультативні заняття з фізики для учнів, що виявляють особливі нахили і зацікавленість до цього.

Основною формою організації занять є уроки різних типів. Кожний урок характеризується певною цільовою спрямованістю (повідомлення нових знань і формування нових понять, прищеп­лення вмінь застосовувати знання на практиці, повторення нав­чального матеріалу, контроль і облік знань). Залежно від типу уроку встановлюється і відповідна його структура.