- •Класифікація елементарних частинок. Закони збереження і межі їх застосування. Елементарні частинки і фундаментальні взаємодії.
- •Науково-методичний аналіз структури і змісту курсу фізики 8 класу.
- •Ядерні сили та їх властивості. Моделі ядра. Ядерні реакції поділу і синтеїу. Ланцюгова реакція. Ядерна енергерика і екологія. Проблеми термоядерних реакцій.
- •Експериментальні методи ядерної фізики Методи реєстрації елементарних частинок. Прискорювачі заряджених частинок Поглинена доза випромінюваний, її біологічна дія. Способи захисту від випромінювання
- •Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Альфа-, бета-, гамма- випромінювання. Дозиметрія і захист від випромінювання.
- •Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •Шкільна лекція з фізики.
- •Опис стану частинки за допомогою квантових чтсел. Спін. Стан електрона в багагтоелектронному атомі. Періодична система Менделєєва.
- •Науково-методичний аналіз і методика вивчення основних понять теми «Електромагнітні коливання»
- •Досліди Резенфорда.Атом водню.Спонтаннє і вимушене випромінювання світла атомами. Квантові генератори.
- •Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •Шкільна лекція з фізики.
- •Хвильова функція. Рівняння Шредінгера. Частинка в потенціальній ямі.
- •Корпусколярно-хвильовий дуалізм. Постулати Бора. Досліди Франка-Герца, Штерна і Герлаха. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга.
- •Методика вивчення закону Кулона.
- •Фотоефект і ефект Комптона
- •Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •Оптичне випромінювання. Енергія електромагнітної хвилі. Фотометрія. Енергетичні і світлові величини та одиниці їх вимірювання. Закони фотометрії.
- •Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •Поляризація світла. Поляризація при відбиванні від діелектрика. Закон Брюстера і Малюса. Поляризаційні прилади та їх застосування.
- •Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •Зв'язок курсу фізики з хімією
- •Зв'язок курсу фізики з біологією
- •Хвильова оптика. Когерентні і некогерентні джерела. Інтерференція, дифракція світла та їх застосування. Голографія.
- •Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •Поширення світла в середовищі. Відбивання і заломлення світла. Розсіювання світла.
- •Геометрична оптика як граничний випадок хвильової оптики. Основні поняття геометричної оптики. Оптичні прилади. Волоконна оптика.
- •Науково-методичний та методологічний аналіз основних питань тем „Теплові явища", „Перший закон термодинаміки". Формуування поняття температура.
- •Перший закон термодинаміки.
- •Формування поняття температура
- •Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •Електромагнітне поле. Система рівнянь Маквелла
- •Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •Закон Біо-Савара-Лапласа.
- •Магнітне поле в речовині. Діа- пара- і феромагнетики та їх властивості
- •Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •Електричний струм у металах. Електронна провідність металів. Залежність опору металів від температури. Надпровідність
- •Змінний струм. Активний, ємнісний і індуктивний опори в колах змінного струму.
- •Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •Формування наукового світогляду учнів.
- •Електричний заряд. Закон збереження електричного заряду. Закон Кулона
- •Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •Тверді тіла. Аморфні і кристалічні тіла. Класифікація кристалів за типом зв’язків. Теплоємність кристалів за Ейнштейном і Дебаєм. Рідкі кристали.
- •Кристалічні і аморфні тіла, класифікація кристалів за типом зв’язків.
- •Теплоємність кристалів.
- •Рідкі кристали.
- •Статистичне тлумачення Розподіл Максвела
- •Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •Основні поняття й означення.
- •Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •Температура.
- •Фізичне значення температури t.
- •Форми організації навчальних занять з фізики.
- •Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •Основні положення молекулярно-кінетичіюї теорії.
- •Основне рівняння мкт.
- •Рівняння стану ідеального газу.
- •Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •Відхилення від законів механіки Ньютона
- •Поступати Ейнштейна
- •Перетворення Лоренца
- •Елементи релятивістської динаміки
- •Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •Тверде тіло як система матеріальних точок. Центр мас
- •Основне рівняння динаміки обертального руху. Момент інерції
- •Момент імпульсу. Закон збереження моменту імпульсу
- •Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •Гравітаційне поле
- •Закон всесвітнього тяжіння
- •Маса тіла
- •Планування роботи вчителя фізики. Календарне, тематичне і поурочне планування з фізики.
- •Підготовка вчителя до уроку. Наукова організація праці вчителя фізики.
- •Закон збереження імпульсу
- •Закон збереження енергії в механіці.
- •Фундаментальні фізичні теорії як основа шкільного курсу фізики.
- •Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку
- •Другий закон Ньютона. Сила
- •Третій закон Ньютона і закон збереження імпульсу
- •Цілі та завдання навчання фізики. Зміст і структура курсу фізики середньої школи.
- •Простір і час
- •Кінематика матеріальної точки
- •Система відліку.
- •Перетворення Галілея
Оптичне випромінювання. Енергія електромагнітної хвилі. Фотометрія. Енергетичні і світлові величини та одиниці їх вимірювання. Закони фотометрії.
Фотометрія — це розділ оптики, що вивчає методи вимірювання світлової енергії.
Для опису розподілу світлової енергії за напрямом вводять суто геометричне поняття тілесного кута.
Тілесним (просторовим) кутом називають ділянку простору, обмежену деякою конічною поверхнею. Тілесний кут (∆Ω) дорівнює відношенню площі ділянки сфери (∆S), вирізаної конусом з вершиною в центрі сфери, до квадрата радіуса цієї сфери (r) (мал.): ∆Ω=∆S/r2. Тілесний кут вимірюється у стерадіанах (ср). Тілесний кут один стерадіан вирізає на поверхні відповідної сфери ділянку, площа якої дорівнює квадрату радіуса цієї сфери.
Повний тілесний кут, який охоплює весь простір навколо даної точки, дорівнює 4П ср.
Точкове ізотропне джерело світла — це тіло, яке випромінює світло в усіх напрямах рівномірно і його лінійні розміри дуже малі у порівнянні з відстанями, на яких оцінюється дія світла від цього джерела.
Світловий потік (Ф) — це потужність світлового випромінювання, що проходить через деяку поверхню або поширюється всередині даного тілесного кута, і оцінюється за зоровим відчуттям (візуально).
Сила світла джерела (І) у даному напрямі — це фізична величина, що вимірюється відношенням світлового потоку (∆Ф), створеного джерелом, до величини тілесного кута (∆Q), всередині якого цей потік поширюється: І = ∆Ф/∆Ω. Для ізотропного точкового джерела світла І= Ф/4П і випромінюваний ним повний світловий потік Ф = 4ПL.
Сила світла джерела вимірюється в канделах (кд). Кандела є однією з основних одиниць системи СІ.
Кандела дорівнює силі світла джерела в заданому напрямі, якщо воно випромінює монохроматичне світло частотою 5,4 • 1014Гц (або довжиною хвилі 555 нм) з енергетичною потужністю 1/683 Вт/ср у цьому напрямі.
Силу світла даного джерела можна визначити за допомогою фотометра шляхом порівняння з еталонним джерелом.
Люмен (лм) — це світловий потік, що випромінюється точковим ізотропним джерелом силою світла в 1 кд в межах тілесного кута 1 ср.
Освітленістю поверхні (Е) називають фізичну величину, яка дорівнює відношенню світлового потоку (∆Ф), що падає на деяку плоску поверхню, до її площі (∆S): Е=∆Ф/∆S.
Якщо в межах ділянки поверхні світловий потік розподіляється нерівномірно, то остання формула дає вираз для середньої освітленості.
За один люкс (лк) приймають освітленість плоскої поверхні площею 1 м2, по якій рівномірно розподіляється світловий потік 1 лм; [Е] = лк = лм/м2. Освітленість поверхні можна виміряти люксметром.
Об'єднаний закон освітленості: освітленість поверхні (Е) в даній точці, створена ізотропним точковим джерелом світла, прямо пропорційна силі світла джерела, косинусу кута падіння променів (α) і обернено пропорційна квадрату відстані цієї точки від джерела (мал.): Е = І cosα/r2.
Даний закон об’єднує два закони освітленості Ламберта: 1)освітленість поверхні, створювана точковим джерелом світла, обернено пропорційна квадрату відстані від джерела. 2)освітленість поверхні прямо пропорційна косинусу кута падіння світла.
Якщо поверхня одночасно освітлюється кількома джерелами світла, то її освітленість в даній точці (Е) дорівнює сумі освітленостей, створених у ній кожним із цих джерел: E = El+E2+E3+...+ En= .
Яскравістю протяжної світної поверхні (В) називають відношення сили світла (∆І), що випромінюється ділянкою поверхні джерела в даному напрямі, до площі проекції цієї поверхні (∆Sn) на площину, перпендикулярну до напряму спостереження: В=∆І/∆Sn .
Яскравість вимірюється в нітах (нт); [В] = нт = кд/м2.
Світність протяжного джерела світла (R) вимірюється відношенням повного світлового потоку (∆Ф), який випромінюється з ділянки поверхні джерела, до її площі (∆S): R=∆І/∆S;
[R] = лм/м2.
Якщо світність тіла зумовлена його освітленням іншим джерелом світла, то: R = kЕ,
де k — коефіцієнт відбивання світла, Е — освітленість поверхні.
Якщо яскравість джерела світла (В) однакова в усіх напрямах, то вона пов'язана із його світністю (R) формулою: R = πВ.
Кількість енергії, що переноситься світлом через будь-яку поверхню за одиницю часу, називається потоком променистої енергії: Р=∆W/∆t.
Закон прямолінійного поширення світла: в однорідному середовищі світло поширюється прямолінійно.