- •1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки
- •2. Типи господарських систем в історії людства
- •3. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапах ранніх цивілізацій до 8 ст до н.Е.
- •4. Господарська діяльність в первісній історії у. Трипільська культура
- •5. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам'ятках економічної думки
- •6. Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хаммурапі
- •7. Осьовий час та його роль у формуванні Західної, Східної цивілізацій
- •8. Східна цивілізація та її характеристики. Історичні форми господарств та економічна думка Давньої Індії: Артхашастра
- •9. Соціально-економічний розвиток Китаю. Історичні форми господарства в працях Конфуція
- •10. Основні риси господарського розвитку та економічної думки Давньої Греції
- •11. Антична держава, її суть, відмінність від Східної держави
- •12. Особливасті господарського розвитку дг та їх відображення у працях Ксенофонта, Платона, Арістотеля
- •13. Характерні риси господарської системи Давнього Риму та шляхи еволюції
- •14. Особливості господарського розвитку др (Катон Старший, Варрон, Колумеллела)
- •15. Структура економіки рабовласницької системи. Господарсько-технічні досягнення давньосхідних і античних держав
- •16. Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми (аллод, бенефіцій, феод). «Салічна правда»
- •17. Феодальні форми господарства, «Капітулярій про вілли»
- •18. Середньовісне місто та його роль…
- •19. Економічні погляди кантоністів. Хома Аквінський
- •20. Основні риси феодального господарства. Основні господарські форми (феодальне помістя, ремісничий цех, торгова гільдія)
- •21. Господарський розвиток Київської Русі. «Повість минулих літ», «Руська правда»
- •22. Вотчина як господарська форма . Її характеристика в «Руській правді»
- •23. Феодальне землеволодіння. Основні категорії залежних селян
- •24. Економічний розвиток укр. Земель в складі Польської та Литовської держав. «Устав на волоки», «Литовські статути»
- •25. Економічні причини та наслідки Великих географічних відкриттів
- •26. Наслідки Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства
- •27. Історичні передумови виникнення, суть і етапи еволюції меркантилізму. Т.Мен, а.Монкретьєн, а.Серра
- •28. Первісне нагромадження капіталу
- •29. Умови виникнення і загальна характеристика класичної політ економії. Петті і Буагільбер
- •30. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Кене, Тюрго
- •31. «Економічна таблиця» Кене, її значення
- •32. Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види
- •33. Форми господарств національних економік. А.Сміт – економіст мануфактурного періоду
- •34. Промисловий переворот в Англії
- •35. Дослідження основних проблем ринкового господарства в працях Сміта, Рікардо
- •36. Особливості розвитку ринкового господарства Франції. Сей, Бастіа
- •37. Особливості розвитку ринкового господарства Німеччини. Історичні школи
- •38. Особливості становлення ринкових відносин в сша. Теорії Кері
- •40. Марксистське вчення про генезис капіталізму
- •41. Учення Сея про три фактори виробництва та його розвиток в теоріях Маршалла і Шумпетера
- •42. Типи мануфактур в Україні
- •43. Економічна політика Петра I та її вплив на економіку у. Економічні погляди Прокоповича
- •44. Криза кріпосної системи, відміна кріпацтва. Укр економічна думка
- •45. Соціально-економічне становище Правобережної України. Економічний занепад Закарпаття. Економіка Галичини та Буковини під владою Австрії
- •46. Ідеї економічного лібералізму в у. Каразін, Журавський, Вернадський
- •47. Друга науково-технічна революція
- •48. Причини та фактори зростання американської економіки. Американська школа маржиналізму. Кларк
- •49. Основні школи маржиналізму. Їх внесок у розвиток світової економічної теорії
- •50. Розвиток неокласичної традиції у працях а.Пігу
- •51. А.Маршалл та його внесок
- •52. Основні положення і особливості селянської реформи 1861 р. Та її наслідки
- •53. Становлення капіталістичних форм господарювання в аграрному секторі у. Іноземний капітал в укр. Промисловості
- •54. Укр економічна думка пореформеного періоду. Бунге. Демократична економічна думка представників Галичини. Франко, Драгоманов
- •55. Столипінська аграрна реформа. Відруби. Хутори. Еволюція селянської общини.
- •56. Економічні причини та наслідки Першої світової війни та її вплив на розвиток провідних стран
- •57. Економічні наслідки Версальської угоди. Плани Дауеса, Юнга
- •58. Світова економічна криза. «Новий курс» Рузвельта
- •59. Економічні програми національних урядів у. Цр, Гетьманат, Директорія
- •61. Кейнсіанство.
- •62. Неолібералізм про поєднання ринкових механізмів та державного регулювання
- •63. Світове господарство в роки Другої світової війни та її наслідки
- •64. Теоретико-методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму. Веблен, Коммонс, Мітчелл
- •65. План Маршалла
- •66. Розвиток теорії монетаризму Фрідмена
- •67. Господарство провідних країн Західної цивілізації на етапі державно-монополістичного розвитку. Теорії конкуренції Чемберліна, Робінсона
- •68. Індикативне планування у Франції та теоретичне обґрунтування державного дирижизму ф. Перу
- •69. Роль держави у стимулюванні нтп. Ростоу
- •70. Економічне зростання у повоєнний період. Неокейнсіанська теорія економічного зростання. Харрод-Домар
- •71. Економічне зростання в фрн. Ерхард
- •72. Економічне зростання в сша після Другої світової війни. Тенденції розвитку.
- •73. Загальна характеристика розвитку світової системи господарства 50-70 рр 20 століття
- •74. Вплив інноваційно- технологічних факторів
- •75. Інтеграційні процеси в економіці Європи. Європейський Союз
- •76. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку розвинутих країн у другій половині XX століття
- •77. Концепція «дифузій власності» (Берлі)
- •78. Теорія «Управлінської революції»
- •79. Теорія постіндустріального суспільства
- •80. Запровадження політики «воєнного комунізму», риси, заходи
- •81. Політики індустріалізації в у, етапи, риси
- •82. Господарський розвиток у. Хрущов
- •83. Колективізація та індустріалізація західно-укр земель (кінець 19-20 ст)
- •84. Косигінська реформа
- •85. Скасцвання кріпацтва в Західній у, його законодавче оформлення
- •86. Соціально-економічне життя у в 70-80 рр 20 ст
- •87. Теорія суспільного розвитку Шумпетера. Теорії монополії і конкуренції.
- •88. Економічний розвиток укр. Земель в період феодальної роздробленості
- •89. Посилення глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства
- •90. Суть та наслідки інформаційно-технологічної революції
- •Передумови утворення ренти:
- •1.Обмеженість землі за збереження попиту на с/г продукти;
- •2.Ренту одержують власники кращих ділянок землі
- •3.Ціна на хліб не може зменшитися нижче рівня витрат на гірших землях
- •23. Як ви розумієте даний парадокс Дж. Мілля: «Витрати на виробництво як старого так і молодого вина практично однакові, а ціни відрізняються суттєво»?
9. Соціально-економічний розвиток Китаю. Історичні форми господарства в працях Конфуція
До початку нашої ери Китай вже був могутньою державою – серединною імперією. Чисельність населення та економічна могутність дозволяла відчувати власну безпеку у тому вкрай небезпечному світі, але з урахуванням внутрішньо китайських реалій. Його висхідні кроки, зона розташування – це чудові ґрунтові, водні, кліматичні умови. Це долини річки Хуанхе. Китайська цивілізація виникає в зоні так званого „пшеничного поясу”, а процес колонізації уходив на південь. Тут зона поливного землеробства, яке стає панівним за рахунок будівництва крупних зрошувальних систем. Країна вкрита ними. Технологія вирощування рису відрізняється від вирощування пшениці. Тут кожний росток має бути посадженим окремо і він вимагає індивідуального догляду. Технологія поливного землеробства консервативна, зрошувальні системи будуються на тривалий період, що нараховує століття, а інколи й тисячоліття. Вона потребує постійного нагляду та ремонту. Це будівництво не може здійснити сільська община. Не може вона окремо вести і експлуатацію, бо система складається з елементів, розташованих на значному просторі. Тут визначальна роль належить державі (монарху, деспоту, магараджу), що обумовлює форму землекористування і землеволодіння.
Визначальний вплив на економічну думку Стародавнього Китаю справило конфуціанство — вчення давньокитайського мислителя Конфуція (551—479 pp. до н.е.). Основні його постулати були систематизовані учнями Конфуція у збірці «Бесіди і міркування, датованій V ст. до н.е. Соціально-економічна концепція конфуціанства базується на вченні про природне право, згідно з яким в основі суспільного устрою лежить божественна воля. Конфуцій: Виправдовував становий поділ суспільства, існування рабства та сувору соціальну ієрархію як вічні та незмінні явища, встановлені Богом і природою. Розумову працю він вважав таланом "вищих" станів, а фізичну —долею "нижчих" верств, основну масу яких становили раби. Згідно з конфуціанством кожна людина повинна знати своє місце у суспільному житті, відповідно до порядку, встановленого Небом: "Цар повинен бути царем, підданий— підданим, батько — батьком, а син — сином". Значну увагу приділяв соціально-економічним аспектам державного управління: турботі про народний добробут, забезпечення соціальної стабільності, залучення населення до громадських робіт тощо. Пов'язуючи процвітання держави з багатством народу, мислитель закликав управляти державою на засадах доброчинності, високоморальної поведінки, не обтяжуючи населення тяжкими податками та повинностями. Вбачав суспільний ідеал у минулому, стверджуючи, що досконалі правила існували лише в глибокій давнині. Конфуцій ідеалізував старовину, обґрунтовуючи консерватизм суспільного устрою та старі патріархальні порядки.
10. Основні риси господарського розвитку та економічної думки Давньої Греції
Суспільне життя античної Греції зосереджувалося у полісах —- містах-державах, розташованих по берегах та островах Егейського й Іонічного морів. Греція не була єдиним політичним цілим, кожне місто-поліс жило власним життям. економічні зв'язки за умов панування натурального господарства були досить вузькими, господарське життя переважно зосереджувалося в окремих родинах, у їх домашньому («ойкісному» — від давньогр. «ойкос» — дім) господарстві. . На чолі такої патріархальної родини стояв родоначальник або домовласник, який у господарському відношенні виступав як управитель та землевласник. Саме право на землеволодіння визначало участь у державному управлінні, а клієнти, які знаходилися під захистом та заступництвом патріархальної родини, таких прав не мали. У мі-стах-полісах крім повноправних громадян існували та Інші категорії населення, зокрема метки (іноземці), які прав на землю не мали і вимушені були займатися ремеслом та торгівлею, заняттями, які греки вважали негідними громадянина.Така патріархальна родина була самодостатньою і не потребувала господарських зв'язків з іншими, подібними до неї, адже забезпечувала власні потреби за рахунок власного ж господарства. Лише деякі блага, передусім предмети розкошу, здобувалися шляхом обміну на власну продукцію. Саме таке господарство І називали ойкісним. Діяльність їх зосереджувалася в сільському господарстві, землеробство ставало головним джерелом існування патріархальної родини. Ремесло вже виникає, але також виключно для забезпечення власних родинних потреб.Поділ праці у патріархальній родині ще не визначав суспільного поділу праці, хоча й породжував появу нових форм господарської діяльності як складових ойкісного господарства. Власник такого господарства спрямовував трудову діяльність як рабів, так й іншої челяді, а продукція споживалася безпосередньо в ньому.Але в інших містах-полісах натуральне господарство вже з VII ст. починає витіснятися за рахунок розвитку ремесла та торгівлі. Найбільшим центром стають Афіни. В Афінах, як і в більшості грецьких міст-полісів, існувала демократична форма правління, а влада вже з VIII ст. до Р.Х. належала аристократії. Основа цієї влади визначалася низкою причин, серед яких найважливіше місце належало великому землеволодінню, яке дозволяло господарям підкоряти собі як орендарів, так і масу дрібних зем-левласників-співгромадян, більшість з яких була боржниками великих власників.Право власності охоронялося законодавчо. Позики надавалися під заставу землі, а на ділянках боржників встановлювалися так звані боргові (іпотечні) стовпи, на яких записувалися імена боржників, кількість боргу та строк виплати. Проценти були дуже високими, борги росли швидко.Такі явища були підтвердженням розкладу ойкісного господарства. Спробу уповільнити ці процеси і водночас підтримати торгівлю та ремісництво було зроблено у 594 р. архонтом Солоном, який здійснив низку реформ.Так, реформи Солона вирішували питання привілейованого стану землевласників, закріпивши за ними права повного громадянства. Реформи Солона знищили також боргову кабалу, боргове рабство було заборонене, а рабами могли бути лише іноземці, рабство одноплемінників було заборонене. Були також анульовані всі борги під заставу земель. Таким чином реформи захистили інтереси землевласників і певною мірою -— старого ойкісного господарства.Статус ремісників істотно підвищується, відкриваються можливості залучення до занять ремеслом не лише рабів або метеків, а й громадян Афін.