Передумови утворення ренти:

1.Обмеженість землі за збереження попиту на с/г продукти;

2.Ренту одержують власники кращих ділянок землі

3.Ціна на хліб не може зменшитися нижче рівня витрат на гірших землях

Рента створюється не в результаті "щедрості" природи, а в результаті її "бідності", нестачі багатих і ро­дючих ділянок землі. Потреби в сільськогосподарських продуктах зростають (що пов'язано зі збільшенням чисельності населення), і в сільськогосподарський обіг залучають усе нові й нові землі. Ціна продуктів, ви­роблених на цих землях, неминуче підвищується, у підсумку зростає рента. Механізм утворення і присвоєння ренти пов'язаний з тим, що земля є власністю її власників. «Ціна хліба анітрошки не знизилася б, навіть якби землевласники відмовилися від усієї своєї ренти». У цьому разі рента дісталася б фермерам, а витрати на ви­робництво хліба і ціна хліба збереглися б на колишньому рівні.

Теорія ренти Рікардо мала (особливо для того часу) практичне значення. Обгpунтовані ним положення були спрямовані проти встановлення високих мит на хлІб. Згодом ця категорія зазнала певної трансформації і стала розглядатися у більш широкому плані як додатковий дохід, утворений не тільки в сільськогосподарсь­кому виробництві.

Висновок:Рікардо правильно охарактеризував диференціальну ренту як різницю між вартістю продуктів сільського госпо­дарства на кращих і на гірших ділянках. Визнавав "закон спадної родючості ґрунту". Теорія ренти Рікардо мала (особливо для того часу) прак­тичне значення.

Р.19.Поясніть парадокс А Сміта: чому не дивлячись на те ,що вода для людини набагато корисніша за алмаз,ціна на алмаз набагато вища?

Сміт, як і інші економісти тієї доби, вживає термін «цінність», а не «вартість». Цінність у нього має два значен­ня: корисність і можливість придбання інших предметів. Перше він називає «цІнністю в споживанні», друге ­«цінністю в обміні». Це вже є фактичним визначенням споживної й мінової вартості. З допомогою так званого парадокса води і діамантів Сміт пояснює різницю між споживною і міновою вартістю. Речі, що мають велику цінність у споживанні, зазначає він, часто мають невелику цІнність в обмінІ, І навпаки.

Аналізуючи визначення цінності і д. Смітом, слід з'ясувати кілька питань. Як заявляє сам автор, він намагається показати: а) дійсне мірило вартості; б) з яких частин вона складається; в) ті обставини, що призводять до відхилення ринкової ціни від природної. Мінову, або природну, цінність товару Сміт визначає через працю. Але таке визначення, на його думку, є спра­ведливим лише для «раннього, примітивного» суспільства, коли ще не було поділу праці. За таких умов індиві­дуальна праця втілена в товарі, відповідала його купІвельній силі. Отже, обмін був завжди еквівалентним.

З розвитком поділу праці ситуація змінюється. Обмін стає необхідним, І багатство особи, як зазначає Сміт, ви­значається їі можливістю одержувати продукти чужої працІ в Обмін на свій продукт. За цих умов міновд цінність товару для товаровиробника визначатиметься кількістю чужої працІ, яку він може одержати в обмін на одини­цю свого товару. Товаровиробник, на його власний погляд, одержує більше праці, ніж віддає. Те саме відбува­ється із супротивною стороною. У такий спосіб Сміт фактично запроваджує поняпя суб'єктивної цінностІ, про­те виводить його не з принципу корисності (як це зробила майже на 100 років пізніше австрійська школа), а з принципу праці. Головне в теоріі Цінності Сміта - ідея економ" працІ.

Щодо складових цІни товару, то, якщо ціна визначається працею, нелогічною, на перший погляд, є сама по­становка питання. Річ, однак, у тім, що Сміт чітко бачив різницю мІж обміном товарів У первІсному суспІльстві і за умов простого товарного виробництва, коли виробники обмІнювалися працею, уречевленою в товарах, і обміном за умов капіталізму, коли відбувається обмІн живої та уречевленої праці. Робітники продають свою працю, котра так само, як і інші товари, має «справжню і номlнальну ціну» (номінальна й реальна заробітна плата). За цих умов, пише Сміт, порушується закон еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевленої. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, складається з двох частин:заробітної плати і прибутку капіталістів. Третьою складовою цінностІ, за Смітом, є рента. Їх Сміт наз. першооосновою будь-якої мінової цінності. Отже, цінність у нього - це сума первинних доходІв: заробітної плати, прибутку і ренти. Усі вони мають єдину цілісну субстанцію - працю, уречевлену в товарах, які одержують через обмін. З'ясовує Сміт і причини відхилення ринкової ціни (за якою продається товар) від природної (грошового виразу цінностей). Факторами, що впливають на це відхилення, є попит і пропозиція. за умов природного стану (віль­ної конкуренції) вони зумовлюють тяжіння руху товарних потокІв до стану ринкової рівноваги, тобто встанов­лення ринкової ціни. Аналізуючи це питання, необхідно чітко з'ясувати також позицію Сміта щодо людського втручання в економічний процес і його наслідків.

Р.20. Прокоментуйте вислів Т. Веблена: «Моральні норми і традиції, а не інтелект і розважальний розум дозволили людям піднятись над рівнем дикунів»

Увага Веблена зосереджена на можливостях монополій використовувати методи насильства і таємної змови для встановлення контролю над індустрією. Важливим фактором посилення монополій він вважав гіпертрофія кредиту.

Немарксистська позиція Т. Веблена найбільш помітна в його концепції реформи. Критикуючи «паразитичний» спосіб життя зайнятих виключно фінансовою діяльністю рантьє – власників особливої форми приватної власності. У результаті реформ Т. Веблен передбачає встановлення «нового порядку», при якому керівництво промисловим виробництвом країни буде передано спеціальній «раді техніків».

Основою розвитку суспільства Верлен вважав психологію колективу. Спираючись на це положення, він сформулював психологічну теорію економічного розвитку, де стверджував, що трактувати економічні явища треба із соціологічної й історичної позицій. Інститути інституціоналізму:

- суспільні інститути – сім’я, держава, правові норми, монополія, конкуренція;

- поняття суспільної психології – власність, кредит, прибуток, податок, звичаї, традиції.

Р.22.Вислыв томаса мена»Грошы не тыльки засіб збагачення»Томас Мен вважається автором теорії торгового балансу. У своїй роботі «Скарб Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс зовнішньої торгівлі» (1664) він спростовує монетаризм і обгрунтовує теорію торгового балансу. Томас Мен висловлюється проти заборони вивозу грошей, тому що, на його думку, гроші приносять багатство тільки перебуваючи в обороті. Він стверджує, що значення грошей в обігу можна порівняти із значенням зерна у процесі землеробського виробництва. Спроби утримати у країні якомога більше золота та срібла за допомогою державних заходів пригнічують свободу купця розпоряджатися своїми грішми і завдають тільки шкоди. З точки зору Томаса Мена, єдиним вірним засобом збільшення кількості грошей у країні є сприятливий торговий баланс. Чітко формулює Томас Мен теорію торгового балансу. «Звичайний засіб для збільшення нашого багатства і наших скарбів, – говорить Томас Мен, – є іноземна торгівля, у якій ми завжди повинні дотримуватися того правила, щоб щорічно продавати іноземцям своїх товарів па більшу суму, ніж ми споживаємо їхніх товарів». Томас Мен – противник всіляких заходів, що притискують експортну торгівлю, і вимагає навіть скорочення мит на товари, що вивозяться. На відміну від ранніх меркантилістів, які ратували за високі ціни, він – прихильник низьких і, що полегшує конкуренцію на зовнішньому ринку. Але, наслідуючи ранніх меркантилістів, він вказує на необхідність використання повноцінних грошей для обігу, повторюючи вже відоме положення Стаффорда: зниження цінності грошей викликає підвищення ціни товарів. Томас чітко розрізняв поняття гроші, багатства і дорогоцінних металів.Під багатством він розумів не тільки дорогоцінні метали, а й землю, інші дари природи. Кажучи про гроші, він підкреслював їх роль як засіб досягнення певної мети – залучити до країни через зовнішню торгівлю більше дорогоцінних металів