46. Ідеї економічного лібералізму в у. Каразін, Журавський, Вернадський

Внаслідок загального пожвавлення громадського руху в Україні в Києві утворилася таємна політична організація «Кирило-Мефодіївське товариство» (1846—1847), яка проголосила необхідність знищення кріпосництва та царизму і об'єднання слов'янських наро­дів на демократичній основі. У товаристві утворилося два напрями: революційно-демократич­ний та ліберально-дворянський. Значна частина членів товариства, яка стояла на ліберальних по­зиціях, заперечувала революційну боротьбу і виступала за еволю­ційний шлях розвитку. Основним засобом скасування кріпацтва вони вважали освіту народу в релігійно-християнському дусі і пере­конання поміщиків у необхідності проведення реформ.

В. Н. Каразін (1773—1842) У питанні ставлення до кріпацтва він стояв на позиціях дворянського лібералізму, тобто не виступав за повне і негайне звільнення селян, закликаючи лише до обмеження зловживань поміщиків.В. Каразін прагнув зберегти поміщицьке землеволодіння. Помі­щицьку землю він розглядав як капітал, котрий має забезпечувати певний зиск її власникові. В. Каразін пропо­нував наділити селян землею у вічне користування, виступав за вста­новлення «межі залежності» селян від поміщиків, заявляє про доці­льність заміни панщини грошовим оброком.

Проекти В. Каразіна мали прогресивний характер і антикріпос­ницьку спрямованість.

Д. Журавський виступав за збереження великого поміщи­цького господарства, але з умовою його повільного перетворення на капіталістичне. Він є прихильником розвитку капіталістичних від­носин і присвячує свої дослідження розвитку промисловості, товар­но-грошових відносин, зростанню внутрішнього ринку, зовнішньої торгівлі, тобто тих процесів, що свідчили про розвиток капіталісти­чних відносин у країні. Д. Журавського можна назвати ідеологом буржуазії, що народжувалась, і поміщиків, які пристосовувались до нових умов господарювання.

І. Вернадський головну увагу приділяє критиці кріпосниц­тва і всіх добуржуазних форм виробництва. Після реформи він за­хищає буржуазні відносини, стає прихильником великого вироб­ництва і великого капіталу, які уможливлюють науково-технічний прогрес.

Позитивно оцінюючи процес концентрації капіталу і виробницт­ва, І.Вернадський однозначно негативно ставиться до великої земе­льної власності. На той час така власність була майже виключно поміщицькою, і І.Вернадський як буржуазний економіст пропагує її пристосування до «раціональних», тобто капіталістичних форм гос­подарювання.

47. Друга науково-технічна революція

Останню третину ХІХ – початок ХХ століття по праву можна назвати періодом другої технічної революції після технічного перевороту ІІ пол. ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. Революційні зміни відбулися в енергетичній базі виробництва, де пар було витіснено електрикою. Це стало можливим завдяки винайденню машин для отримання електричного струму. В.Сименс в Германії (1867 р. ) винайшов динамомашину, а Т.Едісон у США – сучасний генератор (1883 р.).

У 1876 р. російський винахідник Т.Яблочков отримав патент на “Електричну свічку” – дугове джерело світла. В 1879 р. Єдісон створив лампу накалювання вакуумного типу з вугільною ниткою. У 1884-1885 рр. англієць Чарльз Парсонс створив першу турбіну. Велике значення мав винахід двигунів, які працювали від енергії, отриманої від горіння газів нафти. У 1876 р. німецький конструктор Н.Отто побудував чотиритактний газовий двигун. Великих успіхів досягли в удосконаленні двигунів внутрішнього згоряння російський вчений О.Костевич та німець Даймлер.

У 1883-1885 рр. було створено автомобіль Даймлером і Бенцом. Німецький винахідник Рудольф Дизель у 1897 р. побудував двигун на важкому паливі. У 1901 р. американською фірмою “Харт Парр” було випущено перші трактори з дизельними двигунами. Великих успіхів було досягнуто в галузі виробництва хімічної продукції (барвників, ліків, парфумерії тощо).

Було впроваджено нові способи виробництва сталі (англієць Бесмер та француз Мартен). У 1852 р. француз Жифар першим здійснив політ на дирижаблі з паровим двигуном. Практична робота в дирижаблебудуванні пов’язана з ім’ям німецького вченого Цеппеліна. Перший аероплан було створено російським винахідником А.Ф.Можайським. У 1880 р. від подав заявку на винайдений ним літак з паровим двигуном. Літаки будували англієць Філіпс, американець Максим, француз Адер, німець Лілієнталь. Досвід накопичувався і нарешті в 1903 р. американці брати Райт встановили на своєму планері двигун внутрішнього згоряння. Вони здійснили на своєму аероплані кілька польотів. У 1907 –1908 рр. брати Райт побудували досконаліші літаки.

На базі нової техніки виникли нові галузі промисловості. Це в першу чергу виробництво електроенергії та хімічної продукції.

Особливо динамічною виявилася нова структура машинобудування – автомобілебудування. У 1892 р. Фордом в США було побудовано перший автомобіль, а на початок 1900 р. його автозавод вже випускав 4 тис. автомобілів щороку. У 1913 р. в Англії було випущено 34 тис. автомобілів, а в США – майже 500 тис. На базі нової техніки значно зросли темпи розвитку промисловості. Але вони були різні для індустріальних країн. Так за період з 1870 по 1913 р. в Англії промислове виробництво зросло в 1.75 рази, у Франції – в три рази, в Германії – в 4 рази, в США – в 6 раз.