- •1. Предмет та метод історії економіки та економічної думки
- •2. Типи господарських систем в історії людства
- •3. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапах ранніх цивілізацій до 8 ст до н.Е.
- •4. Господарська діяльність в первісній історії у. Трипільська культура
- •5. Господарський розвиток Стародавнього Єгипту та його відображення в пам'ятках економічної думки
- •6. Господарський розвиток та економічна думка Месопотамії. Закони Хаммурапі
- •7. Осьовий час та його роль у формуванні Західної, Східної цивілізацій
- •8. Східна цивілізація та її характеристики. Історичні форми господарств та економічна думка Давньої Індії: Артхашастра
- •9. Соціально-економічний розвиток Китаю. Історичні форми господарства в працях Конфуція
- •10. Основні риси господарського розвитку та економічної думки Давньої Греції
- •11. Антична держава, її суть, відмінність від Східної держави
- •12. Особливасті господарського розвитку дг та їх відображення у працях Ксенофонта, Платона, Арістотеля
- •13. Характерні риси господарської системи Давнього Риму та шляхи еволюції
- •14. Особливості господарського розвитку др (Катон Старший, Варрон, Колумеллела)
- •15. Структура економіки рабовласницької системи. Господарсько-технічні досягнення давньосхідних і античних держав
- •16. Формування феодального землеволодіння в Західній Європі. Його основні форми (аллод, бенефіцій, феод). «Салічна правда»
- •17. Феодальні форми господарства, «Капітулярій про вілли»
- •18. Середньовісне місто та його роль…
- •19. Економічні погляди кантоністів. Хома Аквінський
- •20. Основні риси феодального господарства. Основні господарські форми (феодальне помістя, ремісничий цех, торгова гільдія)
- •21. Господарський розвиток Київської Русі. «Повість минулих літ», «Руська правда»
- •22. Вотчина як господарська форма . Її характеристика в «Руській правді»
- •23. Феодальне землеволодіння. Основні категорії залежних селян
- •24. Економічний розвиток укр. Земель в складі Польської та Литовської держав. «Устав на волоки», «Литовські статути»
- •25. Економічні причини та наслідки Великих географічних відкриттів
- •26. Наслідки Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства
- •27. Історичні передумови виникнення, суть і етапи еволюції меркантилізму. Т.Мен, а.Монкретьєн, а.Серра
- •28. Первісне нагромадження капіталу
- •29. Умови виникнення і загальна характеристика класичної політ економії. Петті і Буагільбер
- •30. Історичні умови виникнення та суть фізіократизму. Кене, Тюрго
- •31. «Економічна таблиця» Кене, її значення
- •32. Формування мануфактурного виробництва. Мануфактура та її види
- •33. Форми господарств національних економік. А.Сміт – економіст мануфактурного періоду
- •34. Промисловий переворот в Англії
- •35. Дослідження основних проблем ринкового господарства в працях Сміта, Рікардо
- •36. Особливості розвитку ринкового господарства Франції. Сей, Бастіа
- •37. Особливості розвитку ринкового господарства Німеччини. Історичні школи
- •38. Особливості становлення ринкових відносин в сша. Теорії Кері
- •40. Марксистське вчення про генезис капіталізму
- •41. Учення Сея про три фактори виробництва та його розвиток в теоріях Маршалла і Шумпетера
- •42. Типи мануфактур в Україні
- •43. Економічна політика Петра I та її вплив на економіку у. Економічні погляди Прокоповича
- •44. Криза кріпосної системи, відміна кріпацтва. Укр економічна думка
- •45. Соціально-економічне становище Правобережної України. Економічний занепад Закарпаття. Економіка Галичини та Буковини під владою Австрії
- •46. Ідеї економічного лібералізму в у. Каразін, Журавський, Вернадський
- •47. Друга науково-технічна революція
- •48. Причини та фактори зростання американської економіки. Американська школа маржиналізму. Кларк
- •49. Основні школи маржиналізму. Їх внесок у розвиток світової економічної теорії
- •50. Розвиток неокласичної традиції у працях а.Пігу
- •51. А.Маршалл та його внесок
- •52. Основні положення і особливості селянської реформи 1861 р. Та її наслідки
- •53. Становлення капіталістичних форм господарювання в аграрному секторі у. Іноземний капітал в укр. Промисловості
- •54. Укр економічна думка пореформеного періоду. Бунге. Демократична економічна думка представників Галичини. Франко, Драгоманов
- •55. Столипінська аграрна реформа. Відруби. Хутори. Еволюція селянської общини.
- •56. Економічні причини та наслідки Першої світової війни та її вплив на розвиток провідних стран
- •57. Економічні наслідки Версальської угоди. Плани Дауеса, Юнга
- •58. Світова економічна криза. «Новий курс» Рузвельта
- •59. Економічні програми національних урядів у. Цр, Гетьманат, Директорія
- •61. Кейнсіанство.
- •62. Неолібералізм про поєднання ринкових механізмів та державного регулювання
- •63. Світове господарство в роки Другої світової війни та її наслідки
- •64. Теоретико-методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму. Веблен, Коммонс, Мітчелл
- •65. План Маршалла
- •66. Розвиток теорії монетаризму Фрідмена
- •67. Господарство провідних країн Західної цивілізації на етапі державно-монополістичного розвитку. Теорії конкуренції Чемберліна, Робінсона
- •68. Індикативне планування у Франції та теоретичне обґрунтування державного дирижизму ф. Перу
- •69. Роль держави у стимулюванні нтп. Ростоу
- •70. Економічне зростання у повоєнний період. Неокейнсіанська теорія економічного зростання. Харрод-Домар
- •71. Економічне зростання в фрн. Ерхард
- •72. Економічне зростання в сша після Другої світової війни. Тенденції розвитку.
- •73. Загальна характеристика розвитку світової системи господарства 50-70 рр 20 століття
- •74. Вплив інноваційно- технологічних факторів
- •75. Інтеграційні процеси в економіці Європи. Європейський Союз
- •76. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку розвинутих країн у другій половині XX століття
- •77. Концепція «дифузій власності» (Берлі)
- •78. Теорія «Управлінської революції»
- •79. Теорія постіндустріального суспільства
- •80. Запровадження політики «воєнного комунізму», риси, заходи
- •81. Політики індустріалізації в у, етапи, риси
- •82. Господарський розвиток у. Хрущов
- •83. Колективізація та індустріалізація західно-укр земель (кінець 19-20 ст)
- •84. Косигінська реформа
- •85. Скасцвання кріпацтва в Західній у, його законодавче оформлення
- •86. Соціально-економічне життя у в 70-80 рр 20 ст
- •87. Теорія суспільного розвитку Шумпетера. Теорії монополії і конкуренції.
- •88. Економічний розвиток укр. Земель в період феодальної роздробленості
- •89. Посилення глобалізації та інтернаціоналізації світового господарства
- •90. Суть та наслідки інформаційно-технологічної революції
- •Передумови утворення ренти:
- •1.Обмеженість землі за збереження попиту на с/г продукти;
- •2.Ренту одержують власники кращих ділянок землі
- •3.Ціна на хліб не може зменшитися нижче рівня витрат на гірших землях
- •23. Як ви розумієте даний парадокс Дж. Мілля: «Витрати на виробництво як старого так і молодого вина практично однакові, а ціни відрізняються суттєво»?
70. Економічне зростання у повоєнний період. Неокейнсіанська теорія економічного зростання. Харрод-Домар
Велику роль у формуванні неокейнсіанства та у створенні теорій макроекономічної динаміки і зростання відіграли англійський вчений Рой Форбс Харрод (1990 – 1978) та американець польського походження Овсій Девід Домар (1914 – 1997). Вони незалежно один від одного створили моделі економічної динаміки і зростання, які прийнято об’єднувати в єдину модель – модель Харрода-Домара.
Модель Р. Харрода доводить, що темпи економічного зростання залежать від частки нагромадження (заощадження) в національному доході і відповідно – величини капіталовкладень (інвестицій). Для того, щоб в економіці постійно мала місце динамічна рівновага, повне використання наявних ресурсів і поступальний, без різких коливань розвиток, необхідно підтримувати відповідні темпи економічного зростання. Необхідною умовою останнього є постійне і систематичне державне регулювання економіки. Модель Р. Харрода виходить із рівності інвестицій і заощаджень (приватних і корпоративних), а також з наявності ефекту акселератора (прискорювача). Дія останнього полягає в тому, що зростання доходу породжує значно більші обсяги інвестицій. Програма практичних заходів державної політики з підтримки стійкого економічного зростання у Р. Харрода включала дві групи: 1) державне короткострокове антициклічне регулювання – приведення у відповідність фактичного і гарантованого темпів економічного зростання; 2) політика довгострокового стимулювання економічного розвитку – наближення гарантованих темпів економічного зростання до природних і попередження масового безробіття. Модель Р. Харрода відображає принципову відмінність між неокласичними та кейнсіанськими поглядами на місце і роль заощаджень в економіці.
На відміну від моделі Р. Харрода, що виходила із рівності заощаджень і інвестицій та базувалася на застосовуванні принципу акселератора, модель О. Домара будується на принципі мультиплікатора і визначає норму приросту інвестицій, яка забезпечує необхідний приріст національного доходу. О. Домар доповнив погляди Дж. Кейнса на роль інвестицій тим, що висунув ідею про подвійну функцію інвестицій. Інвестиції є не лише є фактором зростання доходу, вони також пов’язані із створенням додаткових виробничих потужностей. Тому для підтримки стійких темпів економічного зростання необхідно щоб темпи приросту доходу (тобто попиту) відповідали темпам приросту виробничих потужностей (пропозиції). О. Домар в своїй моделі динамічної рівноваги, на відміну від Р. Харрода, прагне врахувати постійні зміни ємності ринку. Але так само як і Р. Харрод підкреслює, що динамічна рівновага є нестійкою і тому необхідним є державне регулювання економічного зростання.
71. Економічне зростання в фрн. Ерхард
Ерхард —міністр економіки в уряді Конрада Аденауера (1949—1963) і його наступник на посту федерального канцлера (1963 - 1966). Він багато зробив для «економічного дива» ФРН.
Л. Ерхард розпочав з проведення конфіскаційної грошової реформи, яка мала справити стимулюючий вплив на економіку та забезпечити створення засад ринкового механізму саморегуляції. Крім того, було створено нову фінансову мережу на чолі з Центральним федеральним банком, незалежним від уряду. Суть господарської реформи, що почалась одночасно із грошовою, полягала в лібералізації економічного життя. Було відновлено вільне ціноутворення, знято обмеження із заробітної плати і квартплати, відмінено нормування споживання та централізований розподіл. Одночасно було прийнято закон, спрямований проти монополізації виробництва, тобто проти обмеження конкуренції. Особливого значення Л. Ерхард надавав вільному конкурентному ціноутворенню, що забезпечувало раціональний перерозподіл ресурсів, відновлення повноцінного обміну, стимулювання виробництва товарів, на які існує попит, урівноважування кон'юнктури, а також самоокупність та прибутковість виробництва, тобто створення умов для його дальшого розвитку. Державна підтримка підприємництва полягала в пільговому оподаткуванні та кредитуванні малоприбуткових виробництв базових галузей (вуглевидобувні, сталеплавильні тощо), підприємств, що реінвестували прибуток у виробництво, а також підприємств, котрі виготовляли експортні товари, залучаючи іноземні капітали. Реформування економіки полегшувалося надходженням матеріальної допомоги за планом Маршалла, однак отримувані суми не були такими вже значними, щоб вирішити проблеми зруйнованої економіки.
Першими наслідками реформ було те, що різко впала реальна заробітна плата, зросли ціни та рівень безробіття. Але водночас поліпшилась ситуація з пропозицією товарів, а досить швидко стабілізувались і економічні процеси.
Соціальна політика була спрямована на підтримку економічного курсу держави. Вона виходила з ідеї, що соціальний добробут будується на міцній економіці.
Наступним випробуванням для нового курсу були наслідки корейської кризи (1951), що призвела до зростання цін, інфляційних процесів. Закінчувався термін дії «плану Маршалла», у зв'язку з чим постала проблема дефіциту торгового балансу. Усі політичні партії та угруповання почали вимагати прямого втручання держави в економіку. Однак і в цьому разі Ерхард відповів відмовою. За кілька років навіть найбільш упереджені противники Л. Ерхарда не могли не визнати, що він переміг.
У країні швидкими темпами відновлювалось виробництво (вже у кінці 1949 p. було досягнуто його довоєнного рівня), бурхливо розвивалося житлове будівництво, зменшувалося безробіття (до кінця 50-х pp. воно стабілізувалось і щорічно знижувалося майже на 5%), почали зростати витрати держави на соціальні потреби.
Економіка ФРН швидко інтегрувалась у світове господарство, оскільки лібералізувався зовнішньоекономічний обмін, за рахунок пільг та кредитів на виробництво експортних товарів зросли обсяги експорту та його конкурентоспроможність.
Державне втручання в економіку обмежувалось правовим регулюванням та непрямим впливом, що не шкодив вільному ринковому механізмові. Пряма участь держави в суспільному житті не виходила за межі соціальної сфери.
Становлення соціально-ринкової економіки відбулось у дуже стислі строки. Уже 1957 р. на з'їзді Християнсько-демократичного союзу Л. Ерхард проголосив початок нового етапу розвитку «соціально-ринкового господарства». Він підкреслив, що перший етап, тобто пошук найліпшого «природного економічного порядку», завершився утворенням «сформованого суспільства», яке досягло високого рівня добробуту та економічної стабільності. Другу стадію розвитку Ерхард зв'язував з дальшим удосконаленням соціальної функції держави, зростанням витрат держави на соціальну сферу й розвитком соціальної інфраструктури.