90. Суть та наслідки інформаційно-технологічної революції

На рубежі ХХ-ХХІ ст. людство вступило в інформаційну добу, яка відзначається лавиноподібним наростанням змін у всіх сферах соціального буття. Інформаційно-технологічна революція спричинила надзвичайну швидкість соціальних змін, чимало з яких мають радикальний характер. Відповідно інформаційно-технологічне суспільство постає як надзвичайно складна система, головною тенденцією якої є кардинальне оновлення усіх структур та інститутів, яке зачіпає усі сфери суспільного та індивідуального життя. В такому суспільстві має місце розмаїття різнопланових тенденцій, які відображають складність, неоднозначність та непередбачуваність соціальних процесів.

Інформаційне суспільство радикально відрізняється від попереднього саме ставленням до інноваційних процесів. Основою його розвитку стає не лише застосування окремих винаходів та інженерних рішень, а формування інноваційного середовища. До цього підключається уся інфраструктура суспільства - економіка, культура, освіта, сфера комунікації тощо.

Нова інформаційна революція, яка почалася в комерційному секторі, починає охоплювати освіту та охорону здоров'я. В освіті та охороні здоров'я, як і на підприємствах та в економіці загалом, акцент у словосполученні "інформаційні технології" усе більше зміщатиметься від "технології" до "інформації". Основні риси інформаційно-технологічної парадигми, які взяті разом складають фундамент інформаційного суспільства: - інформація є "сировиною"; - всеосяжність ефектів нових технологій; -мережева логіка будь-якої системи або сукупності відносин, що використовують ці нові інформаційні технології (НІТ); -інформаційно-технологічна парадигма базується на гнучкості; - зростаюча конвергенція* конкретних технологій у високоінтегрованій системі, в якій окремі ізольовані технології стають невирізненими.

Отже, ми живемо в період технологічних змін, розвитком і широким застосуванням інформаційних і комунікаційних технологій (ІКТ). Цей процес значно відрізняється від минулих технологічних змін та є ширшим за них. Фахівці з інформаційних систем та інформаційних технологій до цього мають бути готові.

Остання інформаційна революція висуває на перший план нову галузь - інформаційну індустрію, пов'язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливішими складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікації. Отже, бурхливий розвиток комп'ютерної техніки та інформаційних технологій став поштовхом до розвитку суспільства, побудованого на повсякденному використанні різної інформації, тобто інформаційного суспільства.

Р.1 .Проаналізуйте слідуючий вислів з позиції сучасної науки: «Бідність є мати революцій і злочинів (Платон)».

Платон – представник античної думки стародавнього світу.

Основні свої погляди виклав в праці «Держава»

Вихідною в його теоретичній побудові була думка про те, що держава, яка складається з багатих і бідних, — це, по суті, дві держави: держава багатих і держава бідних. Нерівність, на думку Платона, випливає із самої природи людей, через що є нездоланною. Проте кожна людина має одержувати свою частку відповідно до своїх здібностей, що і є справедливим.

Здібності окремої людини є обмеженими, а її потреби — різноманітними і навіть безмежними. Відтак постає суперечність між потребами людей і можливостями їх задоволення. Розв’язання цієї суперечності Платон бачить в утворенні держава, тобто об’єднання людей, в якому існує поділ праці. Саме поділ праці у Платона є основним принципом побудови держави та її природною основою. Виходячи з того, що люди помітно різняться за своїми здібностями, одні з них народжені для управління, інші — для військової справи, а решта — для землеробства й ремесла, Платон поділяв усе вільне населення в ідеальній державі на три стани: філософів; воїнів та землеробів, ремісників і торговців, тобто всіх тих, хто займається господарською діяльністю. Раби не належать до жодного стану

Р.2. Що мав на увазі Т. Мен в даному вислові: «Гроші створюють торгівлю, торгівля примножує гроші»

Найвидатнішим представником меркантилізму в Англії у його найбільш розвинутому вигляді є Томас Мен (1571 -1641), який вважається автором теорії торгового балансу. Мен був купцем і одним з директорів Ост­-Індської компанії. У своїх роботах: памфлеті «Роздуми про торгівлю Англії з Ост-Індією» (1621), а пізніше «Скарб Англії у зовнішній торгівлі, або Баланс зовнішньої торгівлі» (1664) він спростовує монетаризм і обгpун­товує теорію торгового балансу.

Мен висловлюється проти заборони вивозу грошей, тому що, на його думку, гроші приносять багатство тільки перебуваючи в обороті. Він стверджує, що значення грошей в обігу можна порівняти із значенням зерна у процесі землеробського виробництва. Спроби утримати у країні якомога більше золота та срібла за допомогою державних заходів пригнічують свободу купця розпоряджатися своїм.и грішми і завдають тільки шкоди.

З точки зору Мена, єдиним вірним засобом збільшення кількості грошей у країні є сприятливий торговий баланс. Торговий баланс з окремими країнами, доводив Мен, складається по-різному. Деякі країни більше купують в Англії, ніж продають їй, інші, навпаки, більше ввозять в Англію, ніж вивозять з неї. Тільки за умови, що торгівля не буде піддаватися утискам, вона отримає найбільший розвиток, а тим самим буде досягнута основна мета· збільшення запасів золота та срібла. Таким чином, Мен вирішував завдання залучення максимальної кількості грошей зовсім інакше, ніж прихильники політики грошового балансу. Ввезення та вивезення грошей, за Меном, знаходиться у залежності від стану зовнішньої торгівлі. Якщо вивіз перевищує ввіз, тобто, якщо країна має активний торговий баланс, різниця повинна бути перекрита грішми. «Гроші, які привозяться у країну за балансом нашої зовнішньої торгівлі,' це єдині гроші, які У нас залишаються і якими ми збагачуємося», - наголошував він.

Р.3. Поясніть цитату Д.Рікардо: «Не тому хліб дорогий що сплачується рента, а рента сплачується тому, що хліб дорогий».

Ренту Рікардо визначає як «частку продукту землі, яка виплачується землевласнику за користування першо- початковими й такими, що не руйнуються, силами грунту». Ренту він пов'язує з приватною власністю на зем­лю. Основний постулат Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість землі обмежена, а її якість неоднакова. Зі зростанням кількості населення починається обробіток і менш родючих та гірше розміщених земельних ділянок. У такому разі зростатимуть витрати виробництва сіль­ськогосподарської продукції. Це відбуватиметься доти, доки на найгіршій земельній ділянці витрати виробниц­тва не зрівняються з ринковою ціною. Така ділянка ренти не дає. Однак обробіток гірших земель забезпечує зростання ренти на ліпших ділянках.

Аналізує Рікардо і можливість збільшення витрат виробництва на одній ділянці для одержання такої самої ве­личини додаткового продукту, що й на іншій. Розглянуті Рікардо види ренти К. Маркс назвав диференційною рентою. Величина ренти в Рікардо - це перевищення цінності над середній прибуток

Теорія ренти Рікардо відіграла велику роль у боротьбі промислової буржуазії проти земвласників. Буржуазії імпонував висновок Рікардо про те, що в підтриманні високих цін на хліб заінтересовані - лише-землевласники, бо це забезпечує їм високу ренту. Промислова буржуазія використала теорію ренти Рікардо для обгрунтування вимоги скасування хлібних законів.

Виникнення ренти Рікардо зв'язує з утвердженням приватної власності на землю. Основна теза Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість зе­млі обмежена, а її якість неоднакова] Зі зростанням населення почи­нають обробляти менш родючі та гірше розміщені земельні ділянки. У такому разі ліпші землі створюватимуть ренту, а її величина за­лежатиме від різниці в якості цих ділянок. Мінова цінність усіх то­варів (у тім числі й промислових) у Рікардо регулюється найбіль­шими витратами праці, необхідними для їх виробництва. За цих умов на ліпших землях, де затрати на одиницю продукції менші, утворюється додатковий дохід. Під впливом конкуренції фермери задовольняються середнім прибутком, а додатковий дохід привлас­нюють власники землі як ренту. Отже, рента в розумінні Рікардо — це перевищення цінності над середній прибуток.

На відміну від Сміта, який розглядав ренту як одне з джерел цін­ності, щоправда, досить своєрідне, Рікардо твердить, що рента не впливає на рівень цін на хліб. Ціна не залежить від ренти, а навпаки, рента залежить від ціни. «Не тому хліб дорогий, — пише Рікардо, — що сплачується рента, а рента сплачується тому, що хліб дорогий». Рікардо аналізує диференційну ренту. Абсолютної ренти Рікардо не визнавав. Він стверджував, що на гірших ділянках фермер одержує лише середній прибуток, а надлишку тут не виникає. Отже, з гірших ділянок землі рента не виплачується.

Р.4.Як ви розумієте вислів Д.Рікардо: « Праця природи сплачується не тому, що вона робить багато, а тому, що вона дає мало».

Потреби в сільськогосподарських продуктах зростають (що пов’язано зі збільшенням чисельності населення), і в сільськогосподарський обіг залучають усе нові й нові землі.

Ціна продуктів, вироблених на цих землях, неминуче підвищується, у підсумку зростає рента.

Земельна рента – плата за фактор виробництва (це, свого роду, незароблений дохід). За відсутності земельних власників ренту одержує фермер.

Ренту Рікардо визначає як «частку продукту землі, яка виплачується землевласнику за користування першо- початковими й такими, що не руйнуються, силами грунту». Ренту він пов'язує з приватною власністю на зем­лю. Основний постулат Рікардо полягає в тім, що рента виплачується за користування землею лише тоді, коли кількість землі обмежена, а її якість неоднакова. Зі зростанням кількості населення починається обробіток і менш родючих та гірше розміщених земельних ділянок. У такому разі зростатимуть витрати виробництва сіль­ськогосподарської продукції. Це відбуватиметься доти, доки на найгіршій земельній ділянці витрати виробниц­тва не зрівняються з ринковою ціною. Така ділянка ренти не дає. Однак обробіток гірших земель забезпечує зростання ренти на ліпших ділянках. Теорія ренти Рікардо відіграла велику роль у боротьбі промислової буржуазії проти земвласників. Буржуазії імпонував висновок Рікардо про те, що в підтриманні високих цін на хліб заінтересовані - лише-землевласники, бо це забезпечує їм високу ренту. Промислова буржуазія використала теорію ренти Рікардо для обгрунтування вимоги скасування хлібних законів.

Р. 5.Як трактується в сучасних умовах проблема, висунута Т. Мальтусом в своїй праці «Досвід про закон народонаселення»?

Т.Мальтус у праці «Дослід про закон народонаселення» не один раз повторював, що він не заперечує проти зростання чисельності населення, але пропонував «встановити між населенням і продовольством таке співвідношення, яке б не викликало боротьби між ними», тобто досягти стану економічної рівноваги суспільства.

Зокрема, за сприятливих обставин населення зростати­ме в геометричній прогресії (1,2,4,8, 16,32,64 …), а виробництво продовольства – в арифметичній прогресії (1,2,3,4,5,б,7,8 …). З цього випливає, що кількість населення подвоюється кожних 20–25 років, а виробниц­тво продуктів харчування за цей період зростає значно мен­шими темпами (тільки на 20–25 %). Саме у перенаселенні, англійський економіст вбачав основну причину зростання розпусти, хвороб, злиднів,голоду, безробіття й інших лих суспільства.«Через перенаселення – писав Мальтус, – бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства».

Вся його книга є аналізом того, як досягти бажа­ної рівноваги між населенням і виробництвом достатньої кількості продуктів харчування. Зростання злиднів через надлишок населення соціально небезпечне, адже може викликати нестабільність у суспіль­стві.

Р.7. Проаналізуйте вислів Ж.-Б. Сея «Цінність є мірило корисності».Жан Батіст Сей (1767 – 1832) – відомий французький вчений-економіст, професор, представник класичної політичної економії. Економічні погляди Ж. Б. Сея сформувались під впливом праць А. Сміта, ідеї якого були ним творчо поглиблені і збагачені. Ж. Б. Сей вів дискусії з Т. Мальтусом, Д. Рікардо, С. Сісмонді. Аналізуючи і коментуючи вчення свого англійського вчителя, Ж. Б. Сей став засновником власної школи економічної думки в класичній політичній економії у Франції.Ж. Б. Сей був прихильником ідей економічного лібералізму та гармонії економічних інтересів суб’єктів ринкової економіки. Критикував А. Сміта за його „хибний висновок” стосовно того, що всі вартості є уречевленою людською працею. Ж. Б. Сей наголосив, що корисність є „першоосновою цінності”. Розвиваючи „теорію корисності”, Ж. Б. Сей стверджував, що виробництво створює корисність, яка в свою чергу надає предметам цінність. Остання розглядається як мірило корисності. Вчений обстоював думку про те, що „ціна предмета слугує...правильною вказівкою корисності, яку люді визнають у предметі”, якщо не було впливу інших обставин. Цими положеннями Ж.Б.Сей продовжив розвиток теорії корисності, започаткованої ще Галіані і Тюрго, значно збагативши її власними висновками. Згідно з теорією корисності, у виробництві створюється споживна вартість (корисність), а остання надає благам цінності (вартості). Цінність продукту, міркував теоретик, складає суть багатства.

Р.8. Дайте аналіз цитаті: « Торг – справа велика. Купцями всяке царство бо гатиться, а без купців ніяка і мала держава бути не може ». Здійснюючи аналіз даної статті, важливо сказати, що розвиток поділу праці, розвиток ремесла означає і розвиток обміну у феодальному господарстві, розвиток торгівлі як внутрішньої, так і зовнішньої. Успіхи в обробці металів, у ювелірному виробництві, в кераміці зумовлюють збільшення числа предметів внутрішньої торгівлі. Про збільшення торгівлі місцевими ремісничими виробами досить переконливо говорять археологічні дані. При розкопках виявляється більш-менш велике поширення решток однотипних речей. Виникнення ряду великих міст, що являли собою торговельно-промислові центри з населенням, певна частина якого перестала займатись сільським господарством, повинне було викликати торгівлю продуктами, створювати більш-менш місткі сільські ринки. Поруч з розвитком внутрішньої торгівлі підсилюється торгівля і зовнішня. Сильний ріст останньої можна пояснити тим, що в Київській Русі добували товари дуже цінні і які дуже цінували найбільші і економічно розвинуті держави того часу, наприклад, Арабська і Візантійська. Місцеві купці скупляють дешевий хліб по селах і відправляють його в азовські порти. Місто стає великим торговим центром.

Р.9. Як трактується в сучасних умовах проблема, висунута Т. Мальтусом в своїй праці «Досвід про закон народонаселення» ?

Основні положення теорії народонаселення такі:

- здатність людини до відтворювання за темпами приросту значно перевершує мо:жливість зростання продовольчих ресурсів;

- зростання народонаселення жорстко обмежується коштaми існування.

Відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей. Проблему надмірного зростання населення Мальту вирішував через зміну заробітної плати. Зростання населення призводить до падіння заробітної плати й обмежує зростання населення у майбутньому.

Теорія народонаселення висловлена Т.Мальтусом в книзі "Досвід про закон народонаселення" в першому виданні у всіх інших представляла ємне дослідження. Насправді, центральна ідея мальтусовської теорії про вплив чисельності і темпів приросту населення на добробут суспільства вірна і актуальна. Homo sapiens - людина розумна як вид живих істот - існує на планеті близько 100 тис. років, але лише приблизно 8 тис. років тому на Землі стало налічуватися близько 10 млн. чоловік. Чисельність землян збільшувалася дуже поволі, поки вони жили полюванням і збирачем, вели кочовий спосіб життя. Але з переходом до осілого землеробства, до нових форм виробництва, особливо промисловості, число людей стало швидко збільшуватися і до середини XVIII сторіччя склало близько 800 млн. Потім наступив період все більшого прискорення приросту населення на Землі. Приблизно у 1820 р. чисельність землян досягала 1 млрд. У 1927 р. ця величина подвоїлася. Третій мільярд був зафіксований в 1959 р., четвертий - вже через 15 років, в 1974 р., а всього через 13 років 11 липня 1987 р. було оголошено ООН "днем народження 5-мільярдної людини". У нинішньому, 1999 року, був зафіксований 6-мільярдний житель планети. Хоча темпи зростання населення в світі потроху знижуються, абсолютні величини приросту швидко ростуть. Наприклад, якщо в 1988 р. приріст складав 86 млн. чіл. у рік, то на початку 90х рр. він вже перевищив 90 млн. чоловік в рік. Це означає, що кожну добу в світі стає на чверть мільйона людей більше. "Досвід про закон народонаселення". У книзі першої Т.Мальтус визначає закон народонаселення як прояв у всіх живих істотах постійного прагнення "розмножуватися швидше, ніж це допускається кількістю їжі, що знаходиться в їх розпорядженні". І саме дослідженню наслідків цього "великого і тісно пов'язаного з людською природою закону, що діяв незмінно з часу походження суспільств", Мальтус присвячує свою працю "Досвід про закон народонаселення".

Р. 10. Що мав на увазі М. Драгоманов в даній цитаті: «Дайте спокій населенню, не утиснуйте йога і не благодійте, і воно сааме створить умови і форми людського життя»?Прихильником об'єднання Українських земель, розвитку національної культури, борець з насильницькою руси­фікацlєю був Драгоманов. Боровся за право народу користуватися рідною мовою, розумів проблеми капіталіз­му, на вІдміну від народників не заперечував капіталістичному шляху розвитку, представник ліберально - бур­жуазного руху в Україні. заперечував марксистську теорію, соціалістичну революцію і диктатуру пролетаріату .

Р. 12. Яка ідея закладена у висновку Радіщева «Все что делает человек не для своей пользы, он делает «оплошно, лениво, косо-криво»?

Як філософ, Радіщев звертав особливу увагу і брав за основу вивчення людину. В своєму трактаті «Про людину»……………. Принципиальным отличием человека от прочих живых существ является наличие у него разума, благодаря которому тот «имеет силу о вещах сведому». Но ещё более важное отличие заключается в способности человека к моральным действиям и оценкам. «Человек — единственное существо на земле, ведающее худое, злое», «особое свойство человека — беспредельная возможность как совершенствоваться, так и развращаться». Как моралист Радищев не принимал моральную концепцию «разумного эгоизма», считая, что отнюдь не «себялюбие» является источником нравственного чувства: «человек есть существо сочувствующее». Будучи сторонником идеи «естественного права» и всегда отстаивая представления о естественной природе человека («в человеке никогда не иссякают права природы»). Цією фразою Радищев висловлював необхідність заохочення робітників. Він вважав, що добре оплачувана праця, несе більше користі для виробництва, а внаслідок цього веде до збільшення економічної могутності держави

Р. 14.Проаналызуйте вираз Сміта, про те,що -«Гроші-це велике колесо обігу».

Аналізуючи обмін товарів, Сміт відводив важливу роль грошам. На його думку, гроші не є ні результатом домовленості людей, ні наслідком творчої діяльності видатних особистостей, вони є особливим товаром, який стихійно виокремився зі світу інших товарів у результаті тривалого історичного розвитку обміну. Отже, Сміт став фундатором товарної теорії грошей.

Водночас, на думку автора «Багатства народів», гроші не є багатством, вони тільки сприяють його обігу і слугують мірою його цінності. «Гроші, - підкреслював Сміт, - велике колесо обігу…, знаряддя обміну і торгівлі». Таким чином, він розглядав гроші переважно як технічний засіб мінового процесу, ставлячи на чільне місце їх функцію засобу обігу. Тому він вважав можливою і доцільною заміну золота і срібла банкнотами, тобто паперовими грошима, які повинні випускати в обіг банки в необхідній кількості. Тут Сміт фактично сформулював закон грошового обігу.

Р. 15.Яку ідею виклав У Петті у слідуючій цитаті «Праця-батько і найбільш активний принцип багатства,земля-його мати».

На відміну від меркантилістів Уільям Петті (1623-1687) бачив джерело 6агатства не в грошах, не в зовнішній торгівлі, а в праці. Він вважав, що матеріальною основою багатства слугує земля, природа, а творець багатства - праця у різних сферах матерІального виробництва. За основу економічного аналізу Петті висунув процес виробництва (а не сферу торгівлі, обігу). Багато авторів вважають, що Петті поклав початок формуванню концепції, що пізніше одержала назву класичної школи політичної економії.

Розглядаючи питання про те, які фактори беруть участь у виробництві продукції, створенні багат­ства, Петті виділяє чотири фактори.

Перші два фактори - земля і праця - основні.

Петті вважав, що "оцінку всіх предметів варто було б привести до двох природних знаменників ­до землі і праці; тобто нам варто було б говорити: вартість корабля чи сюртука дорівнює вартості такої ж кількості землі або такої ж кількості праці, тому що обидва - і корабель, і сюртук - зроб­лені землею і людською працею".

Два інших фактори, що беруть участь у створенні продукту, важливі, але не основні. До цих фак­торів Петті відносить, по-перше, кваліфікацію, мистецтво працівника; по-друге, засоби його праці - знаряддя, запаси і матеріали. Ці фактори роблять працю продуктивною. Але вони не можуть існувати самостійно, тобто без праці й землі.

Таким чином, у Петті ми знаходимо два мірила вартості (цінності): працю і землю. У своїх мірку­ваннях він доходить висновку, що в будь-якому виді праці є щось загальне, що дає можливість порівнювати усі види діяльності.

Петті розуміє, що багатство нації не тільки в золоті й сріблі, а й насамперед у землі, матеріальних ресурсах - будинках, спорудах, кораблях, домашньому майні, запасах.

Будучи автором "Політичної арифметики", одним із творців економічної статистики, Петті зробив спробу підрахувати розміри національного багатства Англії.

Ще за сто років до появи класичної праці А. Сміта "Дослідження про природу і причини багатства народів" У. Петті висловив низку важливих ідей, які пізніше увійшли Як складові елементи до класичної політичної економію.

Р. 16.Проаналізуйте вислів «Гроші самі по собі представляють безплідне багатство,яке нічого не виробляє».

Поділ праці та обмін передбачають наявність знаряддя обміну. Таким знаряддям у Сміта є гроші. Слід за­значити, що він наголошує на товарному походженні грошей, визначає їх функції. Головною він називає функцію грошей як засобу обігу. За Смітом, гроші є «великим колесом обігу» і вони відрізняються від то­варів, які обертаються з їхньою допомогою. На відміну від меркантилістів, котрі золото і срібло вважали носіями суспільного багатства, Сміт підкреслював, що дохід суспільства - це товари, а не гроші. Для зде­шевлення обігу Сміт пропонує замінити золото і срібло паперовими грошима. Таким чином, він розглядав гроші переважно як технічний засіб мінового процесу, ставлячи на чільне міс­це їх функцію засобу обігу. Тому він вважав можливою І доцільною заміну золота і срібла банкнотами, тоб­то паперовими грошима, які повинні випускати в обіг банки в необхідній кількості. Тут Сміт фактично сфо­рмулював закон грошового обігу.

Р. 18.Поясніть слідуючий вислів Д Рікардо «Рента створюється не в результаті щедрості природи,а в результаті бідності ,нестачі багатих і плодючих ділянок землі».

Теорія земельної ренти.

Рікардо показав несправедливість тверджень фізіократів, начебто рента (чистий продукт) є даром природи. Джерелом ренти є не родючість землі, а праця праців­ників, зайнятих у сільському господарстві.

Земельна рента - плата за фактор виробництва (це, свої го роду, незароблений дохід). за відсутності земельних власників ренту одержує фермер.