- •1.Мистецтво первісного суспільства. Загальна характеристика.
- •2. Мистецтво Київської Русі х – першої половини хі століття. Синтез мистецтв.
- •3. “Богородиця Одигітрія” з с.Красів.
- •4.Мистецтво Стародавнього Єгипту. Загальна характеристика. Мистецтво Стародавнього Єгипту
- •Древнє царство
- •5.Мозаїки і фрески Софіївського Собору в Києві.
- •6.”Волинська Богоматір”
- •7.Основні риси мистецтва Східних деспотій.
- •8.Розвиток іконопису в іі половині х – хііі століть на території України.
- •9. Альбрехт Дюрер “Святий Ієронім”
- •10. Мистецтво Стародавньої Греції. Загальна характеристика.
- •11.Скульптура та різьблення хіv – першої половини XVI століть.
- •12. Рафаель “Сікстинська Мадонна”
- •13. Творчість видатних скульпторів Стародавньої Греції.
- •14. Монументальний та станковий живопис XIV – XVI століть.
- •15.Леонардо да Вінчі “Тайна вечеря”.
- •16. Загальна характеристика розвитку мистецтва Стародавнього риму.
- •Образотворче мистецтво
- •Театральне мистецтво
- •17. Українська графіка XVI – першої половини XVII століття.
- •18.Мікеланджело “Давид”.
- •19. Мистецтво Візантійського Світу.
- •20. Скульптура та різьблення другої половини XVI – першої половини XVII.
- •21. Альбрехт Дюрер “Портрет Венеціанки”.
- •22. Загальні принципи Візантійського мистецтва.
- •23.Творчість видатних скульпторів, які жили і працювали на Україні XVI – XVIII століття.
- •24.Мікеланджело “Піета”.
- •25.Скульптура Західного Середньовіччя хіі – хv.
- •26. Іконостаси Львівської школи першої половини хvii ст. Провідні майстри.
- •27. Дієго Веласкес”Здача Бреди”
- •28. Творчість Леонардо да Вінчі.
- •29. Творчість Тараса Шевченка.
- •30.”Портрет Данила Єфремова”.
- •31.Творчість Рафаеля.
- •32. Серія офортів Тараса Шевченка “Живописна Україна”.
- •33. Ежен Делакруа “Свобода на барикадах”.
- •34. Творчість Мікеланджело.
- •35. Українське мистецтво кінця хіх – початку хх століття в контексті західноєвропейського та російського мистецтва. Живопис 19 століття
- •Живопис 20 століття
- •36. Тарас Шевченко “Програвся в карти”.
- •37. Венеціанський живопис доби Відродження. Особливості Венеціанської школи архітектури епохи відродження Творчість Сансовіно
- •Палладіо -- теоретик і практик Відродження
- •Джорджоне - основоположник живопису високого Відродження у Венеції
- •38. Українське мистецтво другої половини хіх – початку хх століть. Основні стилістичні тенденції. Театр
- •Образотворче мистецтво
- •]Архітектура
- •39. Тарас Шевченко “Катерина”.
- •40. Творчість Альбрехта Дюрера.
- •41. Українські художники – передвижники.
- •42. Олена Кульчитська “Діти на леваді”.
- •43. Голландський живопис хvіі ст.
- •44. Творчість Миколи Пимоненка.
- •45. Пабло Пікассо “Дівчинка на кулі”.
- •46. Мистецтво Італії хvіі ст.
- •47. Творча біографія Сергія Васильківського.
- •48. Олександр Мурашко “у кав’ярні”.
- •49. Іспанське мистецтво 17 ст.
- •50. Творчість Михайла Бойчука та його школа
- •51. Тетяна Яблонська “Весілля”
- •52. Мистецтво фландрії 17 ст
- •53. Творча діяльність Олександра Мурашка
- •54. Тіциан “Юдіф”
- •55. Основні напрямки у мистецтві Франції хvіі ст.. Бароковий живопис Франції
- •Обійми бароко з класицизмом Франції XVII—XVIII ст
- •56. Дієго Веласкес “Меніки”
- •57.Кричевський федір григорович
- •58.Мистецтво Англії хvііі ст..
- •59. Творчість анатолія Петрицького, особливості творчого методу.
- •60. Альбрехт Дюрер “Меланхолія”
- •61. Розвиток мистецтва Італії в хvііі ст.
- •62. Розвиток мистецтва на території Західних областей України кінця хіх – початку хх ст..
- •63. Рембрандт Ван Рейн “Повернення блудного сина”
- •63/ «Повернення блудного сина» — знамените полотно Рембрандта за сюжетом притчі із Нового завіту (Євангеліє від Луки 15, 20 - 24 ) про блудного сина, експонується в Ермітажі. Сюжет
- •64. Особливості розвитку європейського мистецтва кінця хvііі – початку хіх ст.
- •65. Творча діяльність Олекси Новаківського.
- •66. Франсуа Буше “Купання Діани”
- •67. Західноєвропейське мистецтво в колі ідей Просвітництва.
- •68. Жак Луї Давід “Клятва Горації”.
- •69. Творчість Антона Манастирського
- •70. Французька скульптура кінця хіх – початку хх ст.
- •71. Караваджо “Вакх з чашею в руках”
- •72. Художники Тернопільщини кінця хіх – початку хх ст.
- •73. Розвиток реалізму в зарубіжному мистецтві іі половини хіх ст.
- •74. Творча діяльність Олени Кульчицької.
- •75. Ян ван Ейк “Портрет подружжя Арнольфін”
- •76. Імпресіонізм. Основні риси творчого методу.
- •77. Творча біографія Ярослави Музики.
- •78. Сандро Ботічеллі “Народження Венери”
- •79. Мистецтво Західної Європи межі хіх – хх ст.
- •80. Основні тенденції розвитку українського образотворчого мистецтва 1960 – першої половини 1980-х років.
- •81. Альбрехт Дюрер “Три вершники”
- •82. Модерн і символізм в живописі і графіці.
- •83. Творчість Георгія Якутовича й особливості розвитку української графіки.
- •84. Федір Кричевський “Повернення” права частина триптиха “Життя”.
- •85. Зарубіжне мистецтво хх століття. Загальна характеристика.
- •86. Творча діяльність художників шестидесятників.
- •87. Костянтин Трутовський “Одягають вінок”.
- •88. Кубізм та творчість Пабло Пікассо.
- •92. Розвиток українського мистецтва з набуттям Україною Незалежності.
- •93. Антон Монастирський “Запорожець.”
16. Загальна характеристика розвитку мистецтва Стародавнього риму.
Культу́ра Старода́внього Ри́му — другий етап античної культури. Вплив культури Стародавньої Греції на Рим не підлягає сумніву. Давньогрецький історик, автор фундаментальної 40-томної «Загальної історії» Полібій, який прожив у Римі 16 років, підкреслив одну з особливостей давньоримської культури: «Римляни, виявляється, можуть краще за всякий інший народ змінити свої звички і запозичити корисне». Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси — практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи. Найбільші завойовники старовини — римляни, підкоряючи різні народи, вбирали їх культурні досягнення, але при цьому зберігали й свої «домашні» звичаї. Динамізм римської культури — така ж істотна її особливість, як і традиціоналізм. Взаємодія цих двох начал обумовила і її життєздатність, і величезну роль для подальшої культурної історії Європи, особливо Західної.
Релігія римлян найдавнішого часу базувалася головним чином на уявленні про внутрішні сили, властиві окремим предметам і людям, на вірі в духів — охоронців і заступників місць, дій, станів. До них належали генії (добрі духи, що охороняли людину протягом її життя), пенати (охоронці і заступники рідної оселі, а потім — усього римського народу, звідси бере свій початок відомий вислів — «повернутися до рідних пенатів», тобто повернутися на батьківщину, додому). Вірили і в божества гір, джерел, лісів. Ці духи і божества були спочатку безособові і безстатеві, нерідко іменувалися і в чоловічому, і в жіночому роді (Янус і Яна, Фавн і Фавна). Цим божествам приносилися жертви, їм присвячувалися релігійні церемонії. Величезне значення приділялося різного роду ворожінням (за летом птахів, за нутрощами тварин тощо).
Особливу роль у римлян відігравало сімейне виховання. Діти виховувалися в дусі поваги до вірувань і звичаїв предків, беззаперечного підкорення батьківській владі. Справжній громадянин у римлян — це слухняний син і дисциплінований воїн. Прадавнє законодавство передбачало суворе покарання за порушення батьківської волі, в цьому ж напрямі діяла державна релігія з її обожнюванням громадянської і військової доброчесності. У V ст. до н. е. з'явилися елементарні (у перекладі з латині — основні) школи, де навчалися головним чином діти вільних громадян. Предмети — латинська і грецька мови, письмо, читання і лічба. Пізніше серед знатних і заможних сімей набула поширення домашня освіта. У II ст. до н. е. виникли граматичні і риторські школи, які також були доступні тільки для дітей багатих римлян. Риторські школи були своєрідними вищими навчальними закладами (ораторське мистецтво, право, філософія, поезія). Поступово юристи-вчителі утворили досить стійкі групи, які отримали назву «кафедри». За таким же принципом оформляються кафедри риторики і філософії, медицини й архітектури. Декілька вищих шкіл виникає у II ст. н. е. (Рим, Афіни). Студенти, які приїжджали здобувати освіту з різних частин Римської держави, об'єднувалися в земляцтва — «хори».
Цілком особлива роль належить у світовій культурній традиції латинській мові. Масштаби римських завоювань перетворили її на мову міжнаціонального спілкування для всіх підкорених народів — від Іспанії до Межиріччя. На основі так званої «народної латини» виникло багато сучасних європейських мов: італійська, іспанська, французька, англійська. Надалі латина довго залишалася в Європі мовою літератури і науки, а в медицині не втратила цю роль і до сьогодні. Латинською ведеться католицьке богослужіння.
Для практичних римлян мистецтво було одним із засобів розумної організації життя, звідси — провідне місце архітектури. В архітектурі римляни об'єднали етруську і грецьку традиції, східні елементи. Римляни урізноманітнили будівельні матеріали: використали дуже міцний з'єднувальний вапняковий розчин, винайшли бетон. Римські архітектори і будівельники досконало освоїли і дуже широко використали арочну конструкцію, її розвитком стали склепіння і купол.
Центрами політичного і культурного життя в містах були форуми (буквальне значення — ринкова площа). Тут на ранніх етапах проводилися народні збори, зводилися головні храми та інші громадські споруди (більшість з них являли собою базиліки — прямокутні в плані, розподілені поперечними стінами на декілька залів, у перекладі — «царський будинок»). Всіх перевершував уже в республіканську епоху, звичайно ж, римський форум. Юлій Цезар поклав початок традиції будівництва форумів кожним новим імператором (форум Августа, форум Траяна). Частиною форумів були меморіальні споруди, які прославляли перемоги римської зброї, видатних полководців, а потім імператорів: тріумфальні арки і колони (найбільш знаменита — колона Траяна).