56. Дієго Веласкес “Меніки”

Веласкес створює свій світ, повний блідою, вислизає краси, досконалості виконання, жвавості фарб і наповнення. Навіть незграбні, некрасиві моделі, а часом і зовсім потворні, не здатні зламати ощущуенія прекрасного. Стиль Веласкеса неможливо віднести ні до класицизму, ні до бароко - це іспанський трагізм і релігійна приреченість перед неминучим. Мир Веласкеса зітканий із відображень. До таких належать і знамениті «Меніни», справжня перлина мадридської галереї. Тонка краса живописного виконання, неймовірна реалістичність і спокійний погляд з глибини композиції, як ніби оцінює глядача. Веласкес - "Меніни"

Все це створює неповторний ефект іншої реальності, особистого світу Дієго Веласкеса.

57.Кричевський федір григорович

(1879-1947), живописець  Видатний живописець і педагог Федір Григорович Кричевський відігравав помітну роль у мистецькому житті України від початку ХХ століття до другої світової війни. Народився художник 10 травня 1879 року в місті Лебедині Сумської області

Змалку захопився малюванням та ліпленням, любив робити глиняні фігурки людей, тварин, птахів, навчившись цьому у гонча-рів славетного центру гончарства в селі Межиріччі. Талановитим хлопцем зацікавився граф В.Капніст, нащадок відомого поета кінця ХVIII століття Василя Капніста. У його маєтку в селі Михайлівці Федір Кричевський мав змогу ознайомитися з галереєю козацьких портретів, колекцією живопису й графіки західноєвропейських, російських та українських художників, багатою історичною бібліотекою. Саме там Кричевський почав копіювати з альбомів та художніх творів, пізніше вирішив вступити до Московського училища живопису, скульптури та архітектури. 1901 року Кричевський успішно закінчує училище. Того ж року обдарованого юнака посилають у Лондон замалювати урочистості з нагоди коронації Едуарда VII. 1903 року Кричевський вступає до Петербурзької Академії мистецтв у майстерню І.Рєпіна та Д.Кардовського. Через кілька місяців залишає навчання через хворобу й повертається на батьківщину, де опановує живопис самотужки, багато працює на натурі. 1907 року відновлює навчання в академії у майстерні баталіста Ф.Рубо. Водночас з живописом опановує графічні техніки у майстерні В.Мате. 1910 року створює конкурсну картину «Наречена», успіх якої дав йому право на закордонне відрядження за рахунок Академії до Німеччини, Франції, Італії, Австрії. Пробувши рік за кордоном, Кричевський повертається в Україну, стає викладачем Київського художнього училища, а з 1914 року — його директором. У 1913 році написав картину «Три віки». У 1917 році Кричевський бере участь у створенні Української Академії мистецтв, пізніше викладає у Київському художньому інституті, в якому тривалий час очолює живописний факультет. У 20-х роках Кричевський був одним з організаторів АХЧУ (Асоціації художників червоної України). Після виходу з АХЧУ створює УМО (Українське мистецьке об’єднання). 1927 року написав славетний триптих «Життя». У 30-х роках створив картини «Довбуш», «Переможці Врангеля», «Веселі доярки», цикл творів за мотивами поезій Т.Шевченка (1937—1940). На початку 1930-х років Кричевський переїжджає в Харківський художній інститут. У 30-х роках обіймає посаду заступника директора Київського художнього інституту і декана живописного факультету, бере участь у створенні Спілки художників України. В останні два роки працював над полотном «Квітуча Україна». Помер художник 30 липня 1947 року в Ірпені поблизу Києва. 

Білет»20