- •1.Мистецтво первісного суспільства. Загальна характеристика.
- •2. Мистецтво Київської Русі х – першої половини хі століття. Синтез мистецтв.
- •3. “Богородиця Одигітрія” з с.Красів.
- •4.Мистецтво Стародавнього Єгипту. Загальна характеристика. Мистецтво Стародавнього Єгипту
- •Древнє царство
- •5.Мозаїки і фрески Софіївського Собору в Києві.
- •6.”Волинська Богоматір”
- •7.Основні риси мистецтва Східних деспотій.
- •8.Розвиток іконопису в іі половині х – хііі століть на території України.
- •9. Альбрехт Дюрер “Святий Ієронім”
- •10. Мистецтво Стародавньої Греції. Загальна характеристика.
- •11.Скульптура та різьблення хіv – першої половини XVI століть.
- •12. Рафаель “Сікстинська Мадонна”
- •13. Творчість видатних скульпторів Стародавньої Греції.
- •14. Монументальний та станковий живопис XIV – XVI століть.
- •15.Леонардо да Вінчі “Тайна вечеря”.
- •16. Загальна характеристика розвитку мистецтва Стародавнього риму.
- •Образотворче мистецтво
- •Театральне мистецтво
- •17. Українська графіка XVI – першої половини XVII століття.
- •18.Мікеланджело “Давид”.
- •19. Мистецтво Візантійського Світу.
- •20. Скульптура та різьблення другої половини XVI – першої половини XVII.
- •21. Альбрехт Дюрер “Портрет Венеціанки”.
- •22. Загальні принципи Візантійського мистецтва.
- •23.Творчість видатних скульпторів, які жили і працювали на Україні XVI – XVIII століття.
- •24.Мікеланджело “Піета”.
- •25.Скульптура Західного Середньовіччя хіі – хv.
- •26. Іконостаси Львівської школи першої половини хvii ст. Провідні майстри.
- •27. Дієго Веласкес”Здача Бреди”
- •28. Творчість Леонардо да Вінчі.
- •29. Творчість Тараса Шевченка.
- •30.”Портрет Данила Єфремова”.
- •31.Творчість Рафаеля.
- •32. Серія офортів Тараса Шевченка “Живописна Україна”.
- •33. Ежен Делакруа “Свобода на барикадах”.
- •34. Творчість Мікеланджело.
- •35. Українське мистецтво кінця хіх – початку хх століття в контексті західноєвропейського та російського мистецтва. Живопис 19 століття
- •Живопис 20 століття
- •36. Тарас Шевченко “Програвся в карти”.
- •37. Венеціанський живопис доби Відродження. Особливості Венеціанської школи архітектури епохи відродження Творчість Сансовіно
- •Палладіо -- теоретик і практик Відродження
- •Джорджоне - основоположник живопису високого Відродження у Венеції
- •38. Українське мистецтво другої половини хіх – початку хх століть. Основні стилістичні тенденції. Театр
- •Образотворче мистецтво
- •]Архітектура
- •39. Тарас Шевченко “Катерина”.
- •40. Творчість Альбрехта Дюрера.
- •41. Українські художники – передвижники.
- •42. Олена Кульчитська “Діти на леваді”.
- •43. Голландський живопис хvіі ст.
- •44. Творчість Миколи Пимоненка.
- •45. Пабло Пікассо “Дівчинка на кулі”.
- •46. Мистецтво Італії хvіі ст.
- •47. Творча біографія Сергія Васильківського.
- •48. Олександр Мурашко “у кав’ярні”.
- •49. Іспанське мистецтво 17 ст.
- •50. Творчість Михайла Бойчука та його школа
- •51. Тетяна Яблонська “Весілля”
- •52. Мистецтво фландрії 17 ст
- •53. Творча діяльність Олександра Мурашка
- •54. Тіциан “Юдіф”
- •55. Основні напрямки у мистецтві Франції хvіі ст.. Бароковий живопис Франції
- •Обійми бароко з класицизмом Франції XVII—XVIII ст
- •56. Дієго Веласкес “Меніки”
- •57.Кричевський федір григорович
- •58.Мистецтво Англії хvііі ст..
- •59. Творчість анатолія Петрицького, особливості творчого методу.
- •60. Альбрехт Дюрер “Меланхолія”
- •61. Розвиток мистецтва Італії в хvііі ст.
- •62. Розвиток мистецтва на території Західних областей України кінця хіх – початку хх ст..
- •63. Рембрандт Ван Рейн “Повернення блудного сина”
- •63/ «Повернення блудного сина» — знамените полотно Рембрандта за сюжетом притчі із Нового завіту (Євангеліє від Луки 15, 20 - 24 ) про блудного сина, експонується в Ермітажі. Сюжет
- •64. Особливості розвитку європейського мистецтва кінця хvііі – початку хіх ст.
- •65. Творча діяльність Олекси Новаківського.
- •66. Франсуа Буше “Купання Діани”
- •67. Західноєвропейське мистецтво в колі ідей Просвітництва.
- •68. Жак Луї Давід “Клятва Горації”.
- •69. Творчість Антона Манастирського
- •70. Французька скульптура кінця хіх – початку хх ст.
- •71. Караваджо “Вакх з чашею в руках”
- •72. Художники Тернопільщини кінця хіх – початку хх ст.
- •73. Розвиток реалізму в зарубіжному мистецтві іі половини хіх ст.
- •74. Творча діяльність Олени Кульчицької.
- •75. Ян ван Ейк “Портрет подружжя Арнольфін”
- •76. Імпресіонізм. Основні риси творчого методу.
- •77. Творча біографія Ярослави Музики.
- •78. Сандро Ботічеллі “Народження Венери”
- •79. Мистецтво Західної Європи межі хіх – хх ст.
- •80. Основні тенденції розвитку українського образотворчого мистецтва 1960 – першої половини 1980-х років.
- •81. Альбрехт Дюрер “Три вершники”
- •82. Модерн і символізм в живописі і графіці.
- •83. Творчість Георгія Якутовича й особливості розвитку української графіки.
- •84. Федір Кричевський “Повернення” права частина триптиха “Життя”.
- •85. Зарубіжне мистецтво хх століття. Загальна характеристика.
- •86. Творча діяльність художників шестидесятників.
- •87. Костянтин Трутовський “Одягають вінок”.
- •88. Кубізм та творчість Пабло Пікассо.
- •92. Розвиток українського мистецтва з набуттям Україною Незалежності.
- •93. Антон Монастирський “Запорожець.”
20. Скульптура та різьблення другої половини XVI – першої половини XVII.
Тісно пов'язаний з епохою Відродження і скульптурний портрет, що набув поширення у вигляді надгробних пам'ятників. У XVI ст. на Україні виробилася певна схема монумента — скульптурне зображення померлого на кам'яному ложі або в саркофазі, обрамленому складними архітектурними ордерними композиціями. У 1579 р. в Успенському соборі Києво-Печерської лаври встановлено надгробок князя К. Острозького. Одягнений у рицарський обладунок, князь немов відпочиває на ложі, тримаючи в правій руці залізну рукавицю. Монумент спирається на трьох скульптурних левів з світлого мармуру. Пізніше він дістав пишне бароккове обрамлення. Подібними рисами позначені також надгробки Олександра-Ванька Лагодовського (1573) в Уневі, Катерини Рамултової (1572) у Дрогобичі та ін.
На початку XVII ст. композиція надгробкового портрета ускладнилась й урізноманітнилась, поглибилася психологічна характеристика портретованого. Таким є поколінний надгробок київського воєводи Адама Кисіля, встановлений у церкві-усипальниці в с. Низкиничі на Волині.
У другій половині XVI — на початку XVII ст. скульптурні зображення стають пластичнішими. В них наявні світські мотиви, елементи реалістичних форм, звеличення образу людини.
21. Альбрехт Дюрер “Портрет Венеціанки”.
В "Портреті молодої венеціанки" відчувається захоплення тією жінкою, яку написав художник. Обличчя її не назвеш правильним, але в самій його неправильності - привабливе чарівність. Тонкі, трохи кучеряве золотисте волосся м'яко стосуються білого плеча. Зачіску по венеціанської моді притримує прозора сітка. Глибоко вирізане плаття прикрашене вишивкою і бантами - золотим і коричневим. Задумливі карі очі здаються особливо темними на блідому серйозному обличчі. Мовчазно зімкнуті свіжі губи. Білу шкіру білявою робить живий і теплою намисто, в якому чергуються перлини з коралами. Портрет дивно розпочато, але не закінчений. Що завадило цьому? Ми можемо тільки ставити собі ці запитання, але не сміємо складати на них відповідей. І все-таки, коли у Віденському музеї історії мистецтва стоїш перед "Портретом молодий венеціанки" і не можеш відірвати від нього очей, виникає відчуття: це не просто портрет. Це сторінка життя художника.
Портрет молодої венеціанки. 1505рік Дерево, олія, 32,5 x 24,5 cm Музей історії мистецтв. Відень. Австрія
Білет №8.
22. Загальні принципи Візантійського мистецтва.
Релігійні й естетичні принципи
Іконопис
Іконопис Візантійської імперії був найбільшим художнім явищем у східно-християнському світі. Візантійська художня культура не тільки стала родоначальницею деяких національних культур (наприклад, lавньоруської), але й впродовж усього свого існування впливала на іконопис інших православних країн: Сербії, Болгарії, Київської Русі, Грузії, Сирії, Палестини, Єгипту. Так само під впливом Візантії перебувала культура Італії, особливо Венеції.
Найважливіше значення для цих країн мала візантійська іконографія та виникаючі у Візантії нові стилістичні плини.
Скульптура
Для релігійних цілей ліплення із самого початку вживалося помірковано, тому що східна церква завжди неприхильно дивилася на статуї, вважаючи їх до певної міри ідолопоклонством, і якщо до 8 століття круглі фігури ще були терпимі у візантійських храмах, то постановою Нікейского собору 787 року вони були зовсім усунуті. Таким чином, головне поприще діяльності для скульптури було закрито, і їй залишалося виконувати тільки саркофаги, орнаментальні рельєфи, невеликі диптихи, які дарувались імператорами сановникам і церковним ієрархам, плетіння для книг, посудини. Матеріалом для дрібних виробів такого роду служила в більшості випадків слонова кістка, різьблення якої досягло у Візантії значної досконалості.
Поряд із різьбленою справою квітнула обробка металів, з яких виконувалися вибивні або литі вироби помірного рельєфу. Візантійські художники дійшли нарешті до того, що стали обходитися зовсім без рельєфу, як, наприклад, у бронзових дверях церков, роблячи на мідній поверхні лише злегка поглиблений контур і викладаючи його іншим металом, сріблом або золотом. До цього розряду робіт, називаному agemina, належали чудові двері у соборах Амальфі й Салерно біля Неаполя. Крім дверей таким же способом виготовлялися напрестольні образи, дошки для стінок престолів, оклади для Євангелій, ковчеги для мощей тощо. У всіх подібних виробах візантійське мистецтво намагалося уникати опуклості, заміняючи рельєф або агемінальною роботою або емаллю, і опікуючись, перш за все, про розкіш і якомога частіше використання дорогоцінних каменів.
Особливо митецькими були візантійські майстри в емальних виробах, які можна розділити на два сорти: просту емаль (émail champlevé) і перегородкову емаль (émail cloisoné). У першій на поверхні металу робилися за допомогою різця поглиблення відповідно малюнку, і в ці поглиблення насипався порошок кольорової склоподібної речовини, яка потім сплавлялася на вогні й приставало міцно до металу; у другій — малюнок на металі позначався приклеєним до нього дротом, а простір між перегородками, що в такий спосіб утворювались, заповнювся склоподібною речовиною, яка потім набувала гладкої поверхні і прикріплювалася до металу разом із дротом за допомогою плавлення. Розкішний зразок візантійської емалеробної справи представляє знаменита Pala d'оrо (золотий вівтар) — рід маленького іконостасу з мініатюрами в техніці перегородчатої емалі, головний вівтар, що прикрашає собою венеціанський Собор Святого Марка.