Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Bilet-2.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
1.29 Mб
Скачать

24.Мікеланджело “Піета”.

П'єта, Пієта (від італ. Pietá - «жалість») - іконографія сцени оплакування Христа дівою Марією [1] із зображенням Богоматері з мертвим Христом, лежачим в неї на колінах [2]. Відмінність від сцени «Оплакування» полягає у відсутності численних додаткових другорядних фігур, а також у тому, що ця сцена не є оповідної. Цей іконографічний тип часто зустрічається в західноєвропейському мистецтві 13-17 століть. Серед найбільш відомих: П'єта (Мікеланджело), П'єта (картина Тиціана), П'єта (картина Ван Гога).

У православ'ї відома іконографічна композиція «Не ридай Мене, Мати», що представляє Христа у гробі, поруч з яким знаходиться Богоматір. Одне з головних відмінностей «П'єти» і «Не ридай Мене Мати» на думку фахівців - в принциповому духовне наповнення

Білет №9

25.Скульптура Західного Середньовіччя хіі – хv.

Скульптура в західноєвропейських середньовічних храмах вперше з'явилася в XI ст. Це були рельєфи і невеликі деталі оформлення стін. У XII в. скульптура поширилася практично по всій Європі. Особливо рясно скульптурою прикрашали храми в Бургундії і Провансі. До видатних пам'яток мистецтва романського періоду відноситься скульптурне оздоблення бургундських храмів Сен-Лазар в Отене і Сен-Мадлен у Везле, в яких збереглися численні рельєфи, що прикрашають фасади стін, портали та капітелі колон. У скульптурі Провансу сильно відчувається вплив античності, це виявляється і в сюжетах, і в манері виконання. У Провансі не зустрічається такої великої кількості скульптурних прикрас, як у Бургундії. Однак на фасадах, по сторонах порталів часто поміщали великі фігури святих. Типовим прикладом скульптури Провансу можуть служити прикраси церкви Сен-Трохим в Арлі.

26. Іконостаси Львівської школи першої половини хvii ст. Провідні майстри.

У мистецькій практиці другої половини XVI ст. зберігається ансамбль іконопису у традиційному складі "іконостас — Страсті — Страшний суд", проте з початку наступного століття цей комплекс відходить на дальший план. У новому варіанті ансамблю, який вперше з’явився на львівському ґрунті на переломі XVI — XVII ст., акцент робиться на іконостасі. Він розбудовується за рахунок сцен страсного циклу (П’ятницька церква у Львові), п’ятидесятниці (Успенська церква у Львові) та цокольного ряду, спершу орнаментального (П’ятницька церква у Львові), згодом із сюжетними композиціями (церква св. Миколая у Замості). З входженням страсної теми до комплексу іконостаса (найраніший приклад — східна стіна нави церкви Собору архангела Михаїла у Волі Висоцькій, 1611 р.) утверджений у мистецькій практиці XV ст. триєдиний ансамбль ядра декорації інтер’єру храму розпадається, а тема Страшного суду залишається лише в Молінні. Як і в монументальному малярстві, у станковому відбувається процес розкладу середньовічної системи ансамблю — першим його проявом є організація ансамблю на іншому рівні, виразом чого став український варіант високого багаторядного іконостаса.

Еволюція українського іконостаса XVII ст. полягала не лише у його структурній розбудові, паралельно відбуваються й інші зміни. Ікони отримали різьбарське обрамлення, основна тенденція розвитку якого веде до наростання просторового начала та посилення об’ємного характеру різьблення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]