5.Мозаїки і фрески Софіївського Собору в Києві.

Живопис Софії Київської пережив багатовікову історію, тісно пов'язану з періодами спустошення собору, з неодноразовими перебудовами. Під час капітального ремонту наприкінці XVII — на початку XVIII століття давній стінопис був майже повністю заштукатурений, а на стінах виконано нові композиції олійними фарбами. Про існування фресок під цим нашаруванням поступово забули. Лише в XIX столітті фрески були випадково відкриті. У 40—50-х роках минулого століття давні розписи Софіївського собору було очищено з-під пізнішого живопису й знову замальовано. Довгий час художні шедеври Софійського собору ховалися під шаром кіптяви, пилу, під пізнішими розписами олійними фарбами. Відтоді як організувався державний архітектурно-історичний заповідник "Софіївський музей" (1934 р.), у ньому проведено значні реставраційні роботи по розчистці та закріпленню стародавніх мозаїк і фресок. Нині стінопис Софії Київської повністю очищено від нашарувань. Пізніший живопис залишений реставраторами лише в місцях, де втрачено первісні зображення. Перед очима наших сучасників розкрився неповторний у красі й гармонії ансамбль розписів XI століття.

Академік Б. Греков писав; "Переступивши поріг Софії, ви одразу підпадаєте під владу її грандіозності й пишності. Величні розміри внутрішнього простору, строгі пропорції, розкішні мозаїки і фрески підкоряють вас своєю досконалістю раніше, ніж ви встигнете вдивитися і вдуматися в усі деталі й зрозуміти все, що хотіли висловити творці цієї найвидатнішої пам'ятки архітектури і живопису".

Мозаїки та фрески Софії Київської відповідають високим вимогам монументального мистецтва. їм притаманні органічний зв'язок з архітектурою, чіткість і лаконізм художньої мови, глибока емоційність образів, декоративність, композиційна й колористична цільність, широта художнього мислення. Досягнення київських монументалістів дбайливо зберегли староруські художники наступних поколінь. Найкращі традиції живописного оздобленняСофійського собору живуть у творчості Андрія Рубльова й Діонісія, у фресках Новгорода і Пскова, у давній українській іконі, в живописних ансамблях Московського Кремля, в розписах дерев'яних церков України.

Мозаїки та фрески Софіївського собору у Києві — видатна пам'ятка середньовічного монументального мистецтва. Поряд із славетними ансамблями Равенни, Венеції, Монреале, Дафні, Палермо, стародавнього Константинополя вони займають визначне місце у скарбниці світової культури.

6.”Волинська Богоматір”

Виявлена реставраторами ікона Волинської Богоматері є зразком так званих чудотворних християнських святинь. Чудотворні ікони є в багатьох церквах і монастирях не тільки України, а й багатьох держав Східної Європи. В Україні більшість чудотворних ікон зображують Богородицю. Їх відомо близько двадцяти: Почаївська, Корсунська, Вишгородська, Любецька, Холмська, Києво-Печерська Успенська та інші. Луцька ікона належить до чудотворних ікон місцевого значення. Дослідники пов’язують створення волинської ікони в Луцьку з подіями, що відбулись у 1289 р., коли князь Мстислав Данилович переніс свою резиденцію з Володимира-Волинського до Луцька, де був більш укріплений замок. Сюди ж перенесено й Волинську єпіскопську кафедру.

Волинська ікона з Луцька належить до типу зображень Богоматері, що мають назву “Одигітрія”. Велична, спокійна фігура Діви Марії з дитиною на руці втілює найвищу ступінь натхненності. Її молоде обличчя з великими, спокійними, мудрими очима надихає на впевненість. Незвичайно пластичні лінії малюнка окреслюють деталі цих двох персонажів. Але в усій схемі побудови образів, нахилі голови, руках, в одязі, навіть у складках, у застосуванні гами кольорів простежується певний зв’язок з іконописними творами Константинополя на останньому злеті візантійської культури.

Білет №3