86. Колективний договір - основа соціального партнерства

Укладення колективних договорів між профспілкови­ми організаціями і працедавцями є загальновизнаною практикою формування відносин соціального партнерства у світі. З цього приводу Генеральна конференція Між­народної організації праці (МОП) 6 червня 1951 року розробила Рекомендації щодо колективних договорів, які покладені в основу відповідної частини трудового законо­давства у країнах, профспілки яких є членами МОП.

Колективний договір — письмовий договір щодо умов праці і найму, укладений між працедавцем, їх групою або однією чи кількома організаціями працедавців та однією чи кількома пред­ставницькими організаціями працівників, за відсутності таких організацій — представниками працівників, обраними і уповноваженими представляти їхні інтереси відповідно до законодавства країни.

Колективний договір пов'язує сторони, що його укла­ли, а також осіб, від імені яких його укладено. Працедавці і працівники, пов'язані колективним договором, не по­винні вносити до трудових договорів умови, що суперечи­ли б йому. Положення трудових договорів, що суперечать колективному договорові, мають визнаватися недійсними й автоматично замінюватися такими, що відповідали б йо­му. Положення трудових договорів, які передбачають сприятливіші умови для працівників, ніж положення колективного договору, не можуть бути визнані такими, що суперечать колективному договору.

Положення колективного договору мають поширюва­тися на всіх працівників відповідних категорій, які пра­цюють на охоплених ним підприємствах, якщо в ньому не передбачено інше. За потреби та з урахуванням системи колективних переговорів слід вживати заходів для поши­рення всіх чи деяких положень колективного договору на усіх працедавців і працівників, які належать за виробни­чою й територіальною ознакою до сфери дії договору.

Законодавство країни може обумовлювати поширення дії колективного договору такими вимогами:

а) охоплення колективним договором достатньо представницької, на думку компетентного органу влади,кількості працедавців і працівників;

б) ініціювання вимоги про поширення дії колективного договору однією або кількома організаціями працівників чи працедавців, котрі беруть у ньому участь;

в) надання змоги працедавцям і працівникам, на яких передбачається поширення колективного договору, попередньо висловити свої зауваження щодо його умов.

Суперечки, що випливають із тлумачення колективно­го договору, підлягають урегулюванню в установленому сторонами порядку відповідно до чинного законодавства.

Контроль за дотриманням колективних договорів здій­снюють організації працедавців і працівників, котрі бе­руть у них участь, а також спеціально створені для цього державні органи.

Законодавство країн, як правило, передбачає:

- обов'язок працедавців, пов'язаних колективними договорами, інформувати зацікавлених працівників про зміст чинного для їхнього підприємства колективного до­говору;

- реєстрацію або здачу на зберігання колективних до­говорів і текстів усіх подальших змін, що до них вносити­муться;

- мінімальний термін, протягом якого колективні до­говори мають вважатися чинними, якщо вони не передба­чають іншого і якщо до закінчення терміну чинності їх не буде змінено чи скасовано сторонами-учасницями.

В Україні з 1 липня 1993 року діє Закон України «Про колективні договори і угоди», який визначає правові заса­ди розроблення, укладення і виконання колективних до­говорів і угод із метою сприяння регулюванню трудових відносин, соціально-економічних інтересів працівників і власників. Відповідно до нього колективний договір, уго­да укладаються на основі чинного законодавства, зо­бов'язань сторін із метою регулювання виробничих, тру­дових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників, власників або уповноважених ни­ми органів. Укладають їх на державному, галузевому, регіональному рівнях на двосторонній основі.

Колективні договори укладаються на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Вони мо­жуть укладатися і в структурних підрозділах підприєм­ства у межах їх компетенції.

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів від імені найманих працівників надається про­фесійним спілкам, об'єднанням профспілок в особі їх вибор­них органів або іншим представницьким організаціям працівників, наділеним трудовими колективами відповід­ними повноваженнями. За наявності на підприємстві, в га­лузі, на територіальному державному рівнях кількох проф­спілок чи їх об'єднань або інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів вони повинні сфор­мувати спільний представницький орган для ведення перего­ворів і укладення колективного договору. У разі недосягнення згоди щодо колективного договору у спільному представ­ницькому органі загальні збори (конференція) трудового колективу приймають найприйнятніший його проект і до­ручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу укласти затверджений загальними збо­рами (конференцією) колективний договір від імені трудово­го колективу з власником або уповноваженим ним органом.

Умови колективних договорів, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підпри­ємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Ті умови, що погіршують порівняно з чинним законодав­ством становище працівників, є недійсними, і їх заборо­няється включати до них. При укладенні та виконанні ко­лективних договорів неприпустиме будь-яке втручання з боку органів представницької і виконавчої влади, госпо­дарського управління, політичних партій, власників або уповноважених ними органів, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або унеможливити їх здійснення. Закон не допускає ведення переговорів та укладення колективних договорів від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються власниками або уповноваженими ними органами, полі­тичними партіями. Якщо інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, то особи, які до нього входять, не можуть представляти інтереси власника або уповноваженого ним органу.

Зміст колективного договору визначається сторонами у межах їх компетенцій. У ньому встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, тру­дових, соціально-економічних відносин. Ідеться про зміни в організуванні виробництва і праці; забезпечення про­дуктивної зайнятості; нормування і оплату праці; вста­новлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участь трудового колективу у формуванні, розподілі і викорис­танні прибутку підприємства (якщо це передбачено стату­том); режим роботи, тривалість робочого дня і відпочинку; умови і охорону праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організування оздоровлення і відпочинку працівників; гарантії діяль­ності профспілкової чи інших представницьких ор­ганізацій трудящих; умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) її співвідношень.

У колективному договорі можуть бути передбачені до­даткові порівняно з чинним законодавством гарантії, соціально-побутові пільги. Його положення є обов'язкови­ми як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Колективний договір набирає чинності з дня його під­писання представниками сторін або із зазначеного у ко­лективному договорі дня. Після закінчення терміну дії ко­лективний договір продовжує діяти до того часу, поки сто­рони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше ним не передбачено. Він зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого його укладено. Стосов­но підприємств, які переживають реорганізацію, колек­тивний договір зберігає чинність протягом терміну, на який його укладено, або може бути переглянутий за зго­дою сторін. У разі зміни власника підприємства чинність колективного договору зберігається протягом терміну йо­го дії, але не більше одного року. У цей період сторони по­винні почати переговори про укладення нового чи зміну чинного колективного договору. При ліквідації підприєм­ства колективний договір діє протягом усього терміну її проведення. На новоствореному підприємстві колектив­ний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після його реєстрації або після рішен­ня про заснування підприємства, якщо не передбачено йо­го реєстрацію.

Власник або уповноважений ним орган повинні озна­йомлювати зі змістом колективного договору, змінами до нього усіх працівників, а також осіб, яких протягом року приймають на вакантні місця.

Укладенню колективного договору, угоди передують колективні переговори. Для цього будь-яка із сторін не раніше трьох місяців до закінчення строку дії колектив­ного договору або у визначені ним терміни письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів, а та протягом семи днів має розпочати їх.

Порядок ведення переговорів з питань, які стосуються розроблення, укладення або внесення змін до колективно­го договору, визначається сторонами і оформляється відповідним протоколом. Для ведення переговорів і підго­товки проектів колективного договору представники сторін створюють робочу комісію. Сторони можуть пере­ривати переговори з метою проведення консультацій, екс­пертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів. Водночас вони зобов'язані надавати учасникам переговорів всю необхідну інформацію щодо змісту колективного договору. Учас­ники переговорів не мають права розголошувати дані, що є державною або комерційною таємницею, і підписують відповідні зобов'язання. Робоча комісія готує проект ко­лективного договору з урахуванням пропозицій працівни­ків і приймає рішення, яке оформляється відповідним протоколом. Для врегулювання розбіжностей під час ко­лективних переговорів сторони використовують узгоджувальні процедури. Якщо у процесі переговорів сторони з незалежних від них причин не дійшли згоди з певних питань, складається протокол розбіжностей, до якого вно­сять остаточно сформульовані пропозиції сторін про захо­ди, необхідні для усунення цих причин, а також про стро­ки відновлення переговорів. Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують узгоджувальну комісію, а в разі недосягнення згоди звертаються до обраного ними посе­редника. Узгоджувальна комісія або посередник не пізні­ше семи днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації щодо суті спору. Якщо згоди між сторонами щодо внесення рекомендацій так і не вдається досягти, можливе проведення страйків у порядку, що не супере­чить чинному законодавству.

Для підтримки своїх вимог під час проведення перего­ворів щодо розроблення, укладення чи зміни колективно­го договору профспілки, інші уповноважені працівниками органи можуть проводити у встановленому порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Проект колективного договору обговорюється у трудо­вому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції). Якщо збори (конференція) трудового ко­лективу відхилять проект колективного договору або ок­ремі його положення, сторони відновлюють переговори для пошуку необхідного рішення, які не повинні переви­щувати 10 днів. Після цього проект загалом виноситься на розгляд зборів (конференції) трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору за­гальними зборами (конференцією) трудового колективу його підписують уповноважені представники сторін не пізніше 5 днів з моменту його схвалення, якщо інше не встановлено зборами (конференцією). Зміни і доповнення до колективного договору протягом строку його дії мо­жуть бути внесені тільки за взаємною згодою сторін у по­рядку, визначеному колективним договором.

Контроль за виконанням колективного договору здій­снюється безпосередньо сторонами або уповноваженими ними представниками. Під час здійснення контролю сто­рони зобов'язані надавати необхідну для цього інформа­цію. Сторони, що підписали колективний договір, у щоріч­но передбачені ним строки звітують про його виконання.

На осіб, які представляють власників, профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи й ухиля­ються від участі в переговорах щодо укладення, зміни чи доповнення колективного договору, навмисно порушили встановлений законом термін, не забезпечили роботу відповідної комісії, накладається штраф до десяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Вони несуть також дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Якщо з їх вини порушено чи не виконано зобов'я­зання за колективним договором, штраф може становити до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. їм також доведеться понести дисциплінарну відповідаль­ність аж до звільнення з посади. На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжи­ти передбачені законодавством заходи до керівника, з ви­ни якого порушуються чи не виконуються зобов'язання за колективним договором. Дисциплінарну або фінансову відповідальність несуть і особи, які представляють влас­ника або уповноважений ним орган, профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, з вини яких було приховано інформацію, необхідну для ведення ко­лективних переговорів і здійснення контролю за виконан­ням колективних договорів. Порядок і строки накладення штрафів регламентуються Кодексом України про адміні­стративні правопорушення. Справи з цих питань розгля­даються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, відповідних комісій або з ініціативи прокурора.

Отже, законодавство передбачає широкі повноваження профспілкам як представникам працівників щодо захисту їх прав шляхом укладення колективних договорів, а також заходи державного впливу на порушників цих прав.