1.Значення управління персоналом як науки, його роль для орган-ї

Наука управління персоналом продукує нові знання про: людину як суб’єкт трудової діяльності з її фізіологічними, психологічними і діловими якостями; стратегічне і оперативне планування чисельності та структури персоналу; методи добору і розстановки кадрів задля найефективнішого використання трудового потенціалу організації; методи управління працівниками та їх групами у процесі виробничої діяльності; професійну орієнтацію і адаптацію працівників; налагоджування соціального партнерства в організаціях; оцінювання і атестування персоналу; управління розвитком персоналу; управ-я плинністю кадрів; мотивування та стимулювання працівників; організацію роботи служб персоналу. Предмет управління персоналом – це вивчення відносин працівників у процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їхнього потенціалу в умовах функціонування виробничих систем. У будь-якої організації є 2 види основних ресурсів – це ресурси знань, а саме навчені працівники та гроші. На думку П.Друкера потужна фірма відрізняється від слабкої саме кваліфікації її персоналу його знаннями мотивацією і спрямованістю. Будь-яка орг-я є відкритою системою головним елементом якої є люди, дії яких взаємопов’язані. Неправильне функціонування одного з них одразу впливає або на результати всієї орга-ї, або на дії інших людей, яким доведеться взяти на себе відповідальність.

2.Роль персоналу в підвищенні ефективності та конкурентоспроможності орг-ї.

Людський чинник часто-густо є продуктивнішим за фінансовий і матеріальний. Людський капітал, а не заводи, обладнання і виробничі запаси є головним джерелом конкурентоспроможності, економічного зростання і ефективності. Тому управління персоналом має велике значення для усіх організацій. Недооцінка значення активізації та розвитку людських ресурсів, посилення мотивації призводить до зниження обсягів виробництва, зниження продуктивності праці, знецінення людського капіталу. Тому важливого значення набуває розробка загальної стратегії розвитку людських ресурсів. В цілому і організація роботи з персоналом на підприємствах.Специфіка людських ресурсів виражається в тому, що, по-перше, люди наділенні інтелектом, їх реакція на управління є емоційною, продуманою, а не механічною, а це означає, що процес взаємовідносин є двохстороннім; по-друге, люди постійно вдосконалюються і розвиваються; по-третє, відносини ґрунтуються на довготерміновій основі, оскільки трудове життя людини може продовжуватися протягом 30-50 років; люди приходять в організацію усвідомлено, з певними цілями і мотивами.

3. Управління персоналом як специфічна функ-я менеджменту

Люди в організації – це продуктивна сила, головна складова виробничого процесу. З цієї точки зору їх розглядають як об’єкт управління (виконавці, що входять в певні соціальні групи – трудові колективи). Як суб’єкт управління виступають керівники та спеціалісти, які виконують функції управління стосовно своїх підлеглих. Головна спеціальна особливість управління персоналом – це його здатність одночасно бути як суб’єктом так і об’єктом управління.

Основні цілі управління персоналом:Формування висококваліфікованого відповідного персоналу;Забезпечення соціальної ефективності колективу.Зміст управління персоналом як специфічної функції менедж-ту визначається специфікою виконуваних робіт.табл1