Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры Демидов а.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
05.09.2019
Размер:
1.27 Mб
Скачать

21. Поняття згуртованості колективу. Фактори, що впливають на рівень згуртованості.

Згуртованість трудового колективу –це ступінь міцності соціально-психологічних зв’язків між членами колективу.

Одним з важливих завдань менеджера є згуртування колективу, створення такої системи взаємовідносин в ньому, яка поєднувала б спільні трудові зусилля всіх працівників для досягнення цілей організації.

Згуртованість свідчить, що колектив є певною цілісністю в межах організації, забезпечує його ефективне функціонування, стійкість перед дією зовнішніх і внутрішніх умов, сприяє розкриттю потенціалу кожного працівника. Рівень згуртованості трудового колективу та особливості управління залежать від стадії життєвого циклу (формування, стабілізація, зрілість, старіння, руйнація).

Фактори, що впливають на рівень згуртованості: частота взаємодії; стиль керівництва; статусні та поведінкові характеристики членів групи; вияви подібності між людьми; успіх у виконанні групового завдання.

22. Рівень згуртованості та стадії життєвого циклу трудового колективу.

Згуртованість трудового колективу –це ступінь міцності соціально-психологічних зв’язків між членами колективу.

Рівень згуртованості трудового колективу та особливості управління залежать від стадії життєвого циклу (формування, стабілізація, зрілість, старіння, руйнація).

  1. Стадія утворення колективу: працівники ще не є згуртованими. Приймається рішення про створення організації, призначається її керівник, розробляється організаційна структура, проводиться набір керівників структурних підрозділів; визначається право, обов’язки і відповідальність кожного працівника. На цій стадії існує тільки номінальна група людей, які у майбутньому будуть спільно працювати. Керівник використовує переважно авторитарний стиль (він розподіляє завдання між членами колективу, навчання працівників, планування, організування і мобілізація спільної діяльності в трудовому процесі, контроль за їх працею, вивчення професійних та особистих якостей членів групи).

  2. Стадія формування трудового колективу: утворюється активне ядро з людей, які переймаються цілями колективу, активно діють і впливають на інших працівників. Основне завдання керівника – як можна швидше створити таке ядро. Всередині колективу утворюються мікрогрупи, які відрізняються між собою ставленням до цілей. Воно відбувається у процесі трудових контактів, під час яких люди нагромаджують інформацію один про одного, яка стає основою взаємної зацікавленості, симпатії, антипатії чи байдужості. Наприкінці цієї стадії колектив усуває тих, хто не зміг вписатися у сформовану систему координат. Стиль керівника набуває ознак демократизму.

  3. Стадія стабілізації колективу: Формуються спільні цілі і норми, налагоджується співробітництво. Водночас у поведінці деяких працівників можливі відхилення від внутрішньоколективних норм взаємовідносин. Керівник передає свої повноваження підлеглим, намагається розвинути співробітництво в колективі. Стиль керівника переважно демократичний.

  4. Стадія зрілості колективу: притаманне раціональне розв’язання проблем і ефективне використання ресурсів, пошук і використання резервів виробництва. Об’єктивним є оцінювання людей і їх старань. Підлеглі отримують все більше управлінських функцій. Між працівниками існують міцні зв’язки (переважно неформальні), легко вирішуються особисті суперечки. Своєю згуртованістю колектив викликає повагу, демонструє чудові результати. Керівник поступово переходить до ліберального стилю керівництва.

  5. Стадія старіння колективу: виникає тоді, коли зі зміною зовнішніх умов колектив продовжує працювати над досягненням неактуальних цілей. У розвитку колективу настає застій, знижуються результати порівняно з конкурентами. У працівників спостерігається втома, схильність до рутини. Керівник використовує різко виражений ліберальний стиль, реєструє проблеми, не розважуючи їх.

  6. Стадія руйнації колективу: настає у зв’язку з реорганізацією або ліквідацією організації або у зв’язку зі звільненням чи смертю видатного керівника-лідера.

Розрізняють: розчленовані колективи (мають у своєму складі привілейовані та непривілейовані групи) та роз’єднані колективи (мають у своєму складі «владну» партію, опозицію і центр).

Тривалість кожної стадії становлення, згуртованості й розвитку трудового колективу залежить від виду його економічної діяльності, кон’юнктури ринку, наявності фінансових ресурсів тощо.