1.5. Стратегії статевого виховання дітей

На жаль, ще не відійшли в минуле часи, коли постановка проблеми про необхідність статевого виховання, сексуального поінформування дітей викликала б реакцію морального обурення багатьох людей, які вважають сексуальність прерогативною виключно дорослих. Щоб виховати сексуально здорову людину доцільно уявляти, що ж таке сексуальне здоров’я. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це “комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних та соціальних аспектів сексуального існування людини, які збагачують особу, підвищують комунікативність людини та її здатність до кохання”. Серед показників сексуального здоров’я – здатність до насолоди і контролю як сексуальної поведінки, так і дітородної функції, позбавлення відчуття страху, сорому, хибних уявлень, що порушують інтимні взаємини.

Ніде правди діти, плеканню сексуальної культури дитячі освітні заклади, сім’я, ЗМІ приділяють катастрофічно мало уваги – мовляв, спрацюють природні інстинкти. Ситуація, що склалася нині в Україні, засвідчує байдужість важливих соціальних інтитуцій до того, якими чоловіками та жінками виростуть наші діти. Сучасні підлітки мають вільний доступ до порновідеопродукції та сумнівних видань з питань сексу, які буйним цвітом поросли на українському ринку. Чого варті одні лише настанови щодо сексуальної поведінки, які вміщують на своїх сторінках такі поширені серед молоді журнали, як “Cool girl” або “Вот так” та їм подібні видання. Справжній інстурктаж з техніки поцілунку, орально-генітальних зносин, вибору сексуального партнера, коітальних позицій, тестування сексуальних намірів та потенцій. Не наважимося процитувати типові сповіді 13-15 річних юнок про набутий досвід техніки мінету чи рекомендацій для самотестування здатності до еротичної насолоди, залишаючи їх на совісті видавців подібних видань. Наведемо приклади настанов для дівчаток із “Современной энциклопедии для девочек: Для ст.шк.возраста /Авт.-сост. Н.М.Волчек. – Мн.: Литература,1998. – 688с., яку видано тиражем 51000 екз., що швидко розійшовся/, які видаються зовсім невинними у порівнянні з часописами (цитується мовою оригіналу):

“ КАК РАСПОЗНАТЬ ТОГО, КОМУ ТЫ НРАВИШЬСЯ?

…Если при виде тебя парень целенаправленно бросил “интимний взгляд”, заскользив вниз от твоего подбородка до груди и ниже, его зрачки при этом слегка расширились, то этот парень не прочь завязать с тобой не только платонический роман.

Если в момент общения парень закладывает большие пальцы рук за ремень, это значит, что он мечтает о близости с тобой.

Если парень при тебе держит руки на бедрах или сидит, вытянув ноги так, чтоды выделялась область интимных органов, он желает тебя обольстить.

КАК СВЕСТИ С УМА ПАРНЯ?

Встряхивание волосами – “обрати на меня внимание, я очень хорошенькая.

Демонстрация запястья – для этого следут как бы между прочим вертеть браслет часов, задумчиво щуапть пульс, касаться подбородка и губ – “ в постели я самая ласковая и трепетная”.

Ярко накрашенные губы – “ я необыкновенно сексуальна, сладострастна и темпераментна”.

Взгляд искоса украдкой – при этом веки слегка опустить. Как только парень заметил взгляд, следует как можно быстрее отвести глаза в сторону, – “лови намек, я неспроста за тобой украдкой подглядываю, я хочу тебя приворожить”…

Слегка приоткрытый рот, губы все время облизываются – “я обольщаю тебя, мечтаю вызвать желание”…

Нежное поглаживание рукой своих частей тела – “мне хочется, чтобы твои руки касались меня”. ( – С.519-520)

Складається таке враження, що ця захалявного штибу “енциклопедія” не просто для “девочек”, а “девочек-профессионалок”. Тому немає в цих настановах місця ні людським почуттям, дружбі, любові. Мовляв, головне – безпечний секс. Тому найважливішим елементом статевої зрілості видається оволодіння технікою злягання, користування презервативом, застереження від венеричних чи ВІЛ-інфекцій. Реалізація потреби в сексуальному задоволенні передує в таких виданнях пробудженню романтичних почуттів, а задоволення сексуальної функції штучно відокремлюється від спілкування та дружби.

Як засвідчують дослідження, “вулична” просвіта відіграє на сьогоднішній день провідну роль у пізнанні сексологічних знань. І хоча молодіжна субкультура була і буде автономною від впливу дорослих, все ж особливості сексуальної та репродуктивної поведінки завжди залежатиме від рівня освіченості, виховання.

Зазначимо, що переважна більшість опитаних батьків учнів молодших, середніх та старших класів хотіли б перекласти функції сексуальної просвіти на школу. Той факт, що дівчаток батьки інформують про статеве дозрівання організму значно більше, ніж хлопців, зовсім не означає, що сім’я приділяє увагу статевому вихованню слабкої статі. Справа в тому, що процес статевого дозрівання жінки можна пояснити, уникаючи сексуального ракурсу поведінки. Пояс­нення статевого дозрівання чоловічого організму потребує посилан­ня на статевий акт, а саме він є найважчим психологічним бар'єром в діалозі старшого з дитиною.

Як ми переконалися з попереднього матеріалу, діти будь-якого віку цікавляться питаннями сексуальності, потребують її для кращого розуміння себе і оточуючих людей. Однією з найпоширеніших причин заперечення статевої просвіти дітей є хибна установка дорослих, що посвячення дитини у таємниці інтимної близькості розбудить сексуальний інтерес, спричинять ранню сексуальну активність. Практика запровадження статево­освітніх програм для дітей у різних країнах засвідчує зворотнє. Так, наприклад, спеціалісти університету Дж.Гопкінса* (США) досліджували вплив сексуальної просвіти на сексуальну поведінку юнацтва, зокрема на профілактику ранньої вагітності. З’ясувалося, що серед тих стар­шокласниць американських шкіл, яким читався курс з основ сексоло­гії, кількість вагітностей різко зменшилась. Освічені дівчата значно пізніше за своїх однолітків з контрольних груп, вступали у статеві стосунки.

* Hopkins, J. Ray.(1977). Sexual behavior in adolescence. Journal of Social Issues, 33(2),67-85

Досвід зарубіжних країн, зокрема Нідерландів, Швеції, Японії, які з кінця 60-х років запровадили обов’язковою статеву просвіту, починаючи з молодшого до старшого шкільного віку, засвідчив серед юнацтва стійкі низькі показники абортів, непланованого материнства.

А як в Україні? Чи трапляються випадки штучного переривання вагітності? Так, і чимало, причому не тільки серед 15-17 річних (у 1994 році в цій віковій групі було зафіксовано 241 650 абортів) але й серед дівчаток до 14 років (у 1994 році було зафіксовано відповідно 316 абортів). А скільки подіб­них випадків не потрапило до офіційних реєстрів?

Аборти, раннє неочікуване материнство – не єдина проблема сексу­альної поведінки памолоді. Не чим іншим, як низьким рівнем сексу­альної поінформованості, можна пояснити стрімке зростання вене­ричних захворювань серед підлітків. Так, наприклад, за останні п’ять ро­ків захворювання на сифіліс серед хлопців до 14 років збільшилася на Україні в чотири рази, а у віковій групі 15-17 років – у 8 раз. Серед дівчат ці показники зросли у 5 разів.

Стратегії статевоосвітніх програм, запроваджених для дітей за кордоном, мають свою специфіку в залежності від найболючіших соціальних проблем суспільства. Так, у країнах Латинської Америки, Африки та Азіатського регіону зміст статевого виховання більшою мірою орієнтований на вирішення демографічних завдань (обмеження народжуваності) та профілактику розповсюдження венеричних захворювань та СНІДу.

Виховання куль­тури сексуальної поведінки, умінь та навичок міжстатевого спілкування, просвіта в питаннях планування сім’ї в центрі статеовосвітніх програм, запроваджених в дитячих навчальних закладах Польщі,Чехії,Франції, США, країн Скандинавії. Так, наприклад, у штаті Висконсин (США) сексуальні знання є невід'ємним компонентом обов'язкового вивчення курсу “Навчання здоровому способу життя”, у який поряд з блоком психологічних та медичних, гігієнічних знань, входить сексологія. За попе­редньою згодою батьків, до вивчення курсу залучаються діти від молодношо до старшого шкільного віку. За 15-20 років, які минули з часу про­ведення перших занять, у штаті вдалось звести майже до нуля аборти неповнолітніх, раннє незаплановане материнство та розповсюдження венеричних захворювань серед памолоді.

У колишньому СРСР функцію підготовки юнацтва до шлюбу виконував курс “Етика та психологія сімейного життя”. Програма включала блок психологічних (особистість, міжособистісні взаємини, любов та морально-психологічний клімат сім’ї) та господарчо-педагогічних знань (бюджет, господарство сім’ї, виховання дітей). Подібніші дидактичні модулі запроваджені в статевоосвітніх програмах дитячих навчальних закладів Італії та Греції. Проте від “радянського” варіанту вони кардинально відрізнялися тим, що були наповнені сексологічною інформацією, якої не вистачало в курсі “Етика та психологія сімейного життя”. Десексуалізація змісту курсу на той час повністю відповідала ставленню до тілесного низу в колишньому СРСР: “Секса у нас нет”.

Стратегію ста­тевоосвітньої роботи з учнівством у США визначає Рада з питань інформації та освіти. Рада вважає, що завдання сексуальної просвіти полягають у:

– Забезпеченні дітей достовірною інформацією про людську сексуаль­ність, а саме про дозрівання та розвиток, репродукцію людини, про­яви сексуальних відчуттів, статеве життя, вагітність, народження, батьківство, сексуальну взаємостосунки, сексуальні орієнтації, контра­цепцію, аборти, сексуальні скривдження, ВІЛ/СНІД та венеричні захворювання.

– Створенні умов для ознайомлення дітей зі сферою сексуальних стосунків людей як відповідальних взаємин, адаптація до нових статевих ролей у дорослому житті.

– Розвитку навичок встановлення та підтримання міжособис­тісних контактів, прийняття рішень, вияву наполегливості у про­тистоянні тискові друзів, вироблення власних поглядів.

– Навчанні саморегуляції сексуальної поведінки, вмінню утри­муватись від незрілих сексуальних контактів, використовувати за­соби безпечного сексу, дбати про власне репродуктивне здоров'я.

Аналіз досвіду, накопиченого у роботі з підлітками за кор­доном, та в Україні, дає підстави говорити, що в статевому вихованні практикується декілька стратегій.

Перша, так звана директивна, авторитарна, запроваджен­ня якої передбачає норми, строгу регламентацію та контроль сексуальної поведінки При цьому сексуальні знання не є дос­тупними, а їх добір здійснюється у такий спосіб, щоб регламентувати певні норми поведінки та не до­пустити вільного тлумачення тих чи інших питань, заблокувати інтерес до табуйованих проблем. Базова концепція при цьому така: "це доб­ре, а протилежне – погано; роби так і тільки так, а не інакше".

Це трапилося в одній із київських шкіл у кінці 80-х, під час проходження педагогічної практики студентами педвузу. Які мали проводити у старших класах школи уроки етики та психології сімейного життя. Вчителька, яка викладала цю дисципліну, спочатку дуже зраділа приходу молодих сил, адже в свій час їй прийшлося самотужки освоювати новий предмет, переборювати скептичне ставлення до нього з боку колег та самих учнів. З легким серцем залишала керівник педпрактички в школі своїх підопічних – їм буде чому повчитися та продемонструвати свої вміння, адже в школі чорити паралелі старших класів.

І раптом, як сніг з ясного неба, стурбований телефонний дзвінок директора школи: “Терміново з’ясуйте. Чому практиканти конфліктують з вчителем, та й ще дітей схилили на свій бік!” З’ясувалось, причиною невдоволення викладача етики стало те, що всі практиканти “відступали” від змісту програми і обговорювали з дітьми питання, яких не було в посібнику. “Я вимагаю, – з запалом доводила вчителька, – щоб учні сиділи спокійно, щоб матеріал уроку був записаний у зошиті. А що відбувають на уроках студентів? Вони навмисно підбурюють дітей до суперечок і так захоплюються цим, що в зошиті, крім теми, нічого не занотовано. Порівняйте учнівські зошити після моїх уроків. Ось, дивіться, тема “Любов як вище людське почуття”. Тут визначення поняття, складові любові, вислови видатних людей. А що у студентів? Крик. Гам. Воно й не дивно. Навіщо провокувати дітей такими питаннями, як, наприклад: “Любов і секс – це одне й те ж? Як відрізнити любовне почуття від сексуального бажання? Чим керуються закохані – серцем, розумом чи потягами тіла?”…

У вчительки було занотовано чимало подібних зауважень до кожного практиканта. Вона може б і змирилася з ними на короткий період педпрактики. Але студенти, з її слів “перейшли дозволену межу”, бо “стіни цього шанованого закладу за майже 30 років вчителювання вперше почули такі слова, як секс, аборт, кондом, що нечувано і неприпустимо…”

За подібної “моралізуючої” стратегії статевої просвіти сексологічна інформація, якщо і не замовчується, то зводиться до того, чого мають боятися діти (уникати незнайомців, боятися гомосексуальних домагань тощо). По мірі їхнього дорослішання відповідно розширюється діапазон застережень щодо сексуального зла – від збоченця, насильника дітей до незахищеного кондомом контакту.

З точки зору психології, подібна тактика статевого виховання призводить до тотального придушення, витіснення сексуальності з життя дитини (“не потрібно”, не корисно”, “не роби”, “остерігайся”). При цьому сексуальність в свідомості дорослих та дітей виступає сферою, яка підпорядкована виключно розшуку людини, крім того, сферою безрадісною, тривожною, сповненою страхів та недобрих передчуттів. Звідси широко поширена позиція педагогів та батьків: “застерігти”, “не допустити”, “вберегти”, “примусити”, “засудити” тощо.

У разі, коли сім’я, школа, широке соціальне довкілля поділяють таку парадигму статевого виховання, її результатом у дорослого індивіда стають сором, фобії, табуйовані думки та витіснені переживання. Репресивна тактика статевого виховання витісняє в образі Я дитини сприйняття сексуальності як насолоди, задоволення. Позитивні відчуття, переживання, які мають супроводжувати її нормальний психосексуальний розвиток, стають для неї недосяжними.

Хибність репресивних настанов дорослих переконливо проілюстрували американські психологи. Серед батьків вони відібрали тих, чия позиція по відношенню до сексуальної поведінки дитини була особливо авторитарною. – Чи дозволяєте Ви дітям дивитися телепередачі, де демонструють оголене тіло або сцени інтимного життя? – Ні – була одностайна відповідь. – Чи дозволяєте Ви дітям дивитися передачі, де демонстурють сцени насилля та вбивство людини? Так – була одностайна відповідь. Отже, акт насилля є більш привабливим для виховання дитини, ніж акт статевий?Чи становить сексуальність загрозу для морального здоров’я дітей? То ж чи не є ставлення дорослих до сексуальності проекцією власних проблем у цій сфері? Питання є риторичними.

Саме репресивна тактика статевої просвіти юнацтва була на озброєнні в дитячих освітніх закладах, відповідних медичних центрах України за часів існування Радянського Союзу. Проблеми сексу­альних взаємин, а тим більше статевого життя були строго заборонені для обговорення з дітьми не тільки підліткового, а й юнацького віку. Статеве виховання за своїм змістом залишалося морально-етичним і не зачіпало питань розвитку репродуктивної системи людини, її сексуальності.

Навіть у період початку демократичних перебудов поняття стать, інтимні стосунки, секс, статевий акт, планування сім’ї та засоби запобігання вагітності по суті залишались поза навчальною програмою. Не випадково фахівці з питань статевого виховання критикували курс “Етика і психологія сімейного життя”, скептично оцінюючи його зміст, який у ряді закордонних видань зображувався у вигляді двох безстатевих істот, повернутих одне до одного.

Чи є продуктивним подібний стиль статевої просвіти? Життя по­казало його неефективність, адже сексуальні інтереси, потреби, потяги особистості не можливо заборонити, їх можна лише спрямува­ти у певне русло.

Інша стратегія освіти, яка була і залишається досить поширеною в Україні, базується на біологізаторсько-фізіологічних підходах до сексуальної прсовіти, зведенні її до певної суми та гігієнічних знань, мовляв, якщо знаєш як влаштований організм, як функціонують статеві органи та як користуватися протизаплідними засобами, роби що хочеш, ти готовий до статевого життя.

–То це Ви психолог, хто буде у нас читати лекцію? – зустрів завуч школи. – Ми зібрали учнів в актовому залі. Вас чекають.

– Навіщо ж у залі, думаю, що в класі було б затишніше.

– Так вони всі там не помістилися б.

– Як це, всі?

– Учні 9-11 класів.

– Але ж я просила зібрати дітей одного віку і бажано не більше двох класів.

– Так, але ми подумали, що всім корисно буде послухати. Розкажете їм, які хвороби їх очікують, якщо головою думати не будуть.

– Що Ви маєте на увазі?

– Ну, Ви ж, мабуть, будете говорити про СНІД, сифіліс, як уберегтися від абортів.

– Ні, я не планувала про це розповідати. Я хотіла б поговорити з ними про їхній внутрішній світ, про те, що є причиною, а не наслідком.

– Хм…, але ж у нас у плані записана лекція зі статевого виховання…

На біологізаторських засадах статевого виховання будує свою роботу чимало інституцій в Україні, які випускають буклети, брошури, пам’ятки для підлітків та юнацтва. Позитивною стороною такого підходу є просвітницька мета – підлітки дізнаються про анатомію та фізіологію функціонування статевих органів, особливості перебігу статевого акту, засоби попередження вагітності та венеричних захворювань тощо. Негативною – біологізація інтимних стосунків, їхня примітивізація, зведення багатої палітри сексуальних переживань до статевого життя. Наведемо приклад такого підходу, цитуючи витримки з буклету одного з високоповажних сексологічних об’єднань:

“ Дорогі друзі!

Секс – це дуже важлива частка життя людини, яка дає насолоду та являється однією з обов’язкових умов кохання і тривалих відносин між людьми (підкреслено авторами). Далі йдуть цілком слушні застереження, на кшталт, “… думай про безпечний секс до, а не після статевого акту” та інформація про презерватив: “ … Виймаючи презерватив з упаковки, будь уважним, щоб не пошкодити його нігтями…, презерватив потрібно надягати на ерогований статевий член до початку статевого акту…, перед надяганням зажміть кінеь презерватива, щоб витиснути повітря…”

Чи мають юнаки та дівчата знати про презерватив? Так, безперечно, але не в контексті, який нагадує інструктаж зі статевого акту як обов’язкового в стосунках закоханих. Подібні за змістом пам’ятки широко поширюють в тих країнах, де до настання статевої зрілості навчальні дитячі заклади проводять систематичну статевовиховну роботу, як, наприклад, на Кубі, Іспанії, Бразилії. Механічне перенесення змісту цих друкованих матеріалів на непідготовленого молодого читача, для якого людська сексуальність уявляється крізь призму телеекрану, відео та досвіду однолітків, створює хибну настанову на сексуальну активність: “Якщо вмієш правильно користуватися презервативом і тому подібним, роби, що заманеться. До статевого життя ти вже готовий”.

Не випадково, що громадськість стурбована тим, що біологізаторський підхід до статевої просвіти виховує у дітей бажання сексуальної насолоди поза психологією, цінностями людини. Чому такими драматичними виявились долі курсів “Статеве виховання” російських школярів та “Планування сім’ї” в Росії? Досить лише перерахувати заголовки статей в російських друкованих виданнях, як-то “Наше образование перестает быть российским”, “Секс-бомба заложена под российские школы”, “ Как секс опередил науку страсти нежной”, “Взрыв секс-бомбы в школе” і т.п., щоб зрозуміти, яке ставлення російської громадськості до вищезазначених статевоосвітніх програм. Чим викликана така реакція? Педагогічним консерватизмом авторів статей? На наш погляд, причина в іншому, у відвертій біологізаторській спрямованості запропонованих статевоосвітніх програм. Вчитаймося в їхню мету: “… Долгосрочная цель – интеграция полового воспитания в стандартный учебный план российской системы школьного образования и улучшение знаний, отношений и практики российских подростков относительно сексуальности, безопасного секса и противозачаточных средств”. Підраховано, що на вивчення техніки статевого акту за програмою відводиться аж 26 годин. Годі вже говорити про запитання анкет під назвою “Що ти знаєш про секс? та “Про це…”. Семикласникам, наприклад, пропонувалось відповісти на такі запитання: “Где находится у женщины клитор? Какая часть влагалища наиболее чувствительна к сексуальной стимуляции?” А старшокласники мали відповісти на “складніші” питання: “Тебе приходилось ласкать девушку, касаясь ее половых органов? Ты считаешь для себя допустимым участвовать в групповом сексе? Если кто-то захочет заняться с тобой петтингом в течение ближайшего года, что ты сделаешь?”* Підраховано, що в анкетах секс згадується 85 разів, любов – 2 рази, а закоханість – 4.

*Цит. за ж. Юность.– 1997. – №8. – С.45-50

Важко погодитися з висновком більшості авторів, що саме Захід винен у запровадженні цих програм в російські школи. Думається, що невігластво самих російських розробників програм, їх орієнтація на біологізаторську стратегію статевої просвіти.

Людина – соціальна істота, то ж порушення сексуальних стосунків є передусім порушенням людських. Збудження саме по собі не є насолодою, а тільки тоді, коли набуває особистісних смислів. На цих засадах сформувался стратегія статевої просвіти, яку можна назвати вихованням свідомого ставлення до сексуальності. Український психолог, професор М.Й.Боришевський зазначає: “Щоб збагнути винятково важливу роль самосвідомості… слід підкреслити, що предметом чи, точніше, об’єктом самосвідомості… є все єство людини, будь-які її сторони: це і усвідомлення й оцінка свого тіла в цілому, його особливостей порівняно з тілесними характеристиками оточуючих людей, усвідомлення й оцінка… власних моральних якостей…, своїх ставлень, свого місця серед них – і так до нескінченості.”*

Концепція свідомого ставлення до сексуальності базується на тому, що дорослі – вчителі, батьки, вихователі, шкільні психологи мають донести до дітей те, що сексуальність є втіленням людського прагнення до взаємодопомоги та прихильності. Звідси тактика сексуальної просвіти – сексуальність повинна висвітлюватися в контексті міжособистісних стосунків, сімейного життя та інтимності. Сексуальність – це не тільки питання гігієни, здоров’я, безпеки. Насамперед – це відповідальність, як особиста, так і громадська

Як образно висловився американський психолог Е. Етзіоні “Освітні програми мають подавати секс не як зло чи добро, не як гріх чи доброчинність. Контекст, ось що вирішує, яким є секс. Ми можемо порівняти секс з атомною енергією: якщо вона правильно утримана, це подарунок для людства. Якщо її випустили на волю, вона накоїть зла”.**

Якою має бути оптимальна стратегія статевої просвіти дітей та юнацтва? Оскільки сексуальність людини мотивується любов’ю до іншо­го, можна сказати, що метою розробки статевоосвітних програм має бути навчання дитини мистецтву любити. Переживання почуття любові повертає вихованця обличчям не тільки до іншого, але в першу чергу до самого себе,

* Боришевський М.Й. Виховання у дітей статевої самосвідомості // Вихователю про психологію та педагогіку сексуального розвитку дитини: науково-методичний збірник. – К.: ІЗМН,1996. – С.19.

** Amitai Etzioni “ Education for intimacy” // Educational Leadership, May 1997, v.54. N 8. – p. 20-24.

адже любити означає вміти дарувати себе іншому. Пам’ятаймо вислів Стендаля: “… Любити – означає відчувати насолоду від можливості бачити, торкатися, відчувати всіма органами відчуттів улюблену істоту”. Отже, щоб навчити дітей керувати сексуальністю, треба навчити їх керувати собою, розуміти і любити себе та іншого. Освіта інтимності повинна здійснюватисчя у контексті дослідження людини як суспільної істоти, яка живе поряд з іншими людьми. Секс – одна з природних людських потреб, якою, як і всіма іншими, не можна нехтувати. Ми маємо навчити дітей ставитися до сексуальності і з радістю, і з відповідальністю. Любити – означає не тільки соромитися виявляти симпатію, почуття прихильності до коханої людини, а й вміти брати відповідальність за неї і за себе. Адже народження дітей чи переривання вагітності є вчинком, який тягне за собою ряд особистих та суспільних зобов’язань. Отже, секс – це вчинок, який може мати серйзні наслідки, включаючи втрату життя.

Ось як цю точку зору висловила психолог-практик: “Перед тим, як я веду розмову з підліткми на подібні теми, я намагаюся подати сексуальність у необхідному контексті. Я кажу дітям, що з десяти найважливіших ознак дорослих стосунків найпершими є кохання та вірність одне одному. Другим є почуття гумору. Третім – вміння спілкуватися. Секс знаходиться наприкінці списку, він можливо випереджає розподіл домашніх обов’язків.

Я також кажу дітям, що я, як і більшість батьків, не вважаю, що підлітки мають вступати в інтимні стосунки. Вони просто не підготовлені до того, бо найперші враження від сексу є доволі нвиразними. Майже ніхто з них не досягне оргазму. Хлопчик дійде оргазму через декілька днів, розповівши про те, що було, своїм друзям. Знаючи, що більшість підлітків займатиметься сексом ще до закінчення школи, я говорю їм: “Якщо ви не послухаєте мене чи своїх батьків і не відкладете секс на далі, принаймні, використовуйте контрацептиви”.

Сказати просто “Ні, не робіть цього” не допомагає. Сказати “Ні, але…” є більш ефективним.”

Олюднення сексуальності в процесі статевого виховання передбачає посилення її аксеологічного ядра, тобто моральних цінностей, етичних поглядів. Сексуальність – це сутність людини – її симпатії, погляди, усмішки, словом, здатність любити.

Яких принципів сексуальної просвіти мають дотримуатися дорослі, щоб ефективно впливати на свідомість вихованців?

Насамперед об’єктивності, правдивості, науковості у висвітленні всього спектру питань, пов’язаних з сексуальною та репродуктивною функцією людини. Якими б не були наші пояснення учням чи відповіді сину або дочці в їх семирічному чи п’ятнадцятирічному віці, вони за змістом повинні відповідати дійсності, випливати з усталених законів природи, бути з нею в гармонії. Казки про лелек, легенди про народження в капусті, про покупку в магазині і т.п. варіанти не тільки відволікають від прихованих дорослими аспектів буття, але й шкідливі для розвитку статевої свідомості дитини. Рано чи пізно вигадане стає реальністю, уточнюється і доповнюється вуличною освітою. А натомість приходить розчарування дітей, недовіра до старших, а нерідко й огидливе, підозріле ставлення до рідних, як до обманщиків. Часто молодші не вдовольняються отриманою відповіддю і ставлять нові запитання: “Ти кажеш, що з’їла таблетку і народилась Я. А якби ти з’їла десять пилюль, скільки б дітей народилось? І всі були б схожі один на одного, як близнюки? Дай мені таку таблетку”.

Мудро висміяв страусиний захист полохливих дорослих від сексологічної допитливості дітей Павло Глазовий. Онук, якому бабуся розповідає, де і кого зі старших братів та сестер “купили” чи “знайшли”, промовляє до неї: “От сімейка, так сімейка!

Хоч тікай із дому.

Хоч би одне появилось

на світ по-людському!”

Природовідповідність пояснень формує установку на те, що існує закон продовження роду у тваринному і рослинному світі, якому підкоряється все живе, в тому числі і людина. Чим старшими стають діти, тим менше стає у них запитань. І це не дивно, адже дорослі не звикли йти назустріч дитячим інтересам, спрямованим на інтимне життя. Неправдива інформація або запізніла статева освіта дітей може подекуди спричинити у дитини виникнення невротичної реакції. Переконливі приклади з власної практики наводить психіатр А.Б. Добрович:*

За допомогою до нього звернулася вже доросла жінка. Коли вона була підлітком, у піонерському таборі під час “денного сну”, якась із сусідок почала розповідати про “страхіття” статевих зносин, про які раніше дівчинка не мала щонайменшого уявлення. Вона в деталях розповіла, “як це відбувається”. Все це виглядало неймовірно натуралістично і принизливо. Почуте вразило дівчинку. З тих пір вона мучилась від причепливих фантазій, змістом яких було “це саме”. Її тягнуло малювати подібні сцени, або ліпити їх з пластиліну, подалі сховавшись від старших.

Інший приклад. Вітя, чотирнадцяти років, набрався сміливості запитати у батька, що це за біла, клейка рідина витікає у хлопців з пеніса. Він мав на увазі себе, але посоромився признатися. На питання: “Де ти таке міг побачити?” Вітя обманув батька: “В шкільному туалеті”. Після чого той заявив категоричним тоном: “Коли звідти витікає біле, значить, хлопець підчепив дурну хворобу”. І доповнив: “ Вести себе потрібно як слід, тоді не захворієш”. З того часу підліток замкнувся в собі, перестав цікавитися навчанням, закинув велоспрот, яким раніше захоплювався, і одного разу, нарешті, зізнався матері, що він тяжко хворий. Так хлопчик і потрапив на прийом до спеціаліста.

Саме там підлітку пояснили, що у нього почалися полюції. З настанням пубертату хлопчики часто починають маніпулювати своїми статевими органами, досягаючи збудження та еякуляції. У них також починають виникати нічні “мокрі сни”. Саме страх, пов’язаний з новими відчуттями побуджує його звертатись за роз’ясненням до дорослих. Після тієї батьківської реакції Віті “все стало ясно”, він зрозумів, що поводив себе “не належним чином”, подразнюючи рукою те, чого не можна чіпати, і від цього тяжко захворів. Хвороба, думав він, так зайшла далеко, що рідина виділяється з пеніса навіть без маніпулювання рукою – уві сні, вночі. А раптом вона стане виділятися, наприклад, у класі чи під час їзди на велосипеді?

Чи могли дорослі зарадити переживанням хлопця, попередити їхнє виникнення? Так, за допомогою статевої просвіти. Діти мають право на інформацію, джерелами якої можуть бути, поряд з педагогами, батьками, шкільними психологами, також науково-популярні книги з сексуальної просвіти для кожної вікової групи.

Права дітей на сексуальні знання так настільки часто порушуються (їх не отримують в дитячому освітньому закладі, від батьків, немає відповідних друкованих видань), що спеціалісти вважають реалізацію принципу авторитету джерела сексуальної інформації важливою умовою нормального психосексуального розвитку дитини. “Мамо! Хто з вас мене дурить – ти чи сусідський Вовка?” – роздратовано кидає семирічний син матері. Помітивши. Як зніяковіла мама, хлопчик вже більш поблажливим тоном пропонує їй: “ Давай зробимо так. Ти мені будеш казати правду, а я тобі називатиму першу букву, на яку це слово називається:у чоловіків є х…– зрозуміла? У тата є х…?”…

Якщо через якісь причини батькам чи вчителю незручно пояснювати дітям те, про що вони запитують (не вистачає знань чи вміння говорити на теми сексуальності), авторитетниим джерелом інформації може послужитись медпрацівник школи, психолог, чи, навіть, компетентний

*Добрович А.Б. Беседы о половом воспитании. – М.: Педагогика, 1982. – №8. – С.63

родич. Добре, якщо під рукою у дорослих виявиться відео чи мудра книга, розрахована на дітей, як, наприклад, естонки Малл Йохансон “Звідки беруться маленькі діти?” чи Ді Снайдера “Практическая психология для подростков, или как найти свое место в жизни”.

Важливо пам’ятати, що авторитетним джерелом інформації має бути справді авторитет: Мама, яка виховувала двох синів, вирішила, що сташенький, який вже закінчує школу та вивчив валеологію і біологію, може бути цілковитим авторитетом в статевій просвіті молодшого першокласника. Тому, коли той в черговий раз почав приставати до неї з питаннями, чому він схожий на тата, вона з легким серцем відправила за роз’ясненням до брата. Для жінки залишилось таємницею, про що говорили сини, але “виховний” ефект був очевидним. Повернувшись до матері, молодший з виразом презирства та огиди на обличчі філософськи зауважив: “Як добре, що цим потрібно займатися лише два рази в своєму житті”.

Психологи застерігають, що уникнення дорослих від “важких” питань дітей надає їм гіпертрофовану привабливість. Розбещує уяву дитини не науковий, об’єктивний факт, а незнання, яке утворює психологічний вакуум. А щоб інформація про стать та сексуальність не обростала “вуличними знаннями”, важливо дотримуватися однієї з найважливіших педагогічних вимог в школі та сім’ї – всіляко сприяти створенню атмосфери готовності відповісти на будь-яке запитання.

Послідовність, системність сексуальної просвіти передбачає наступність у передачі знань, її адекватність віковим можливостям усвідомлення дитиною. Десексуалізація змісту навчання – одна з ознак табуйованості сексуального виховання. Діти при цьому не знаходять ніякого пояснення сексуальності в книгах, які читають, в телепередачах, в дитячих фільмах. Їм забороняють фільми для дорослих і навіть ляльки у них зроблені без статевих органів і грудей. Їхні запитання залишаються без відповіді. Тільки в підлітковому віці їх починають залучати до інтимного світу дорослих.

Якщо сексуальна інформація доступна, діти мають змогу краще зрозуміти себе, своє тіло, свої переживання на тому чи іншому етапі психосексуального розвитку. В демократичних суспільствах, секс не є секретом, бо дорослі погоджуються з тим, що він є радістю, а не загрозою для життя дітей, а діти зростають, пізнаючи сексуальність як повноцінну сферу людського буття. Сексуальна поінформованість і вихованість дитини не є антагоністами. Сексуальність починається з дитячої допитливості. Наприклад, статева цікавість дитини на фаллічній стадії розвитку зосереджується навколо проблеми “Звідки беруться діти?” Щоб забезпечити належні психологічні моделі статевої поінформованості, батьки повинні здійснювати своєрідний моніторинг проявів дитячої цікавості до проблеми “Звідки беруться діти”. Спеціалісти, які вивчають психосексуальний розвиток дитини, класифікують типові питання для даного періоду у такий спосіб:

До 2-3 років – цікавить власне тіло, в тому числі статеві орга­ни. При цьому з'ясовуються ознаки відмінності тіла хлопчиків та дівча­ток, чоловіків та жінок.

До 3-4 років – цікавлять питання, звідки беруться діти? Хто їх приносить? Чому у жінок бувають такі великі животи?

До 5-6 років – як потрапляють діти в живіт до матері, яким чином звідти виходять? Як вони там ростуть і розвиваються?

У 6-8 років - яка роль батька (чоловіка) у народженні дітей? Чому діти бувають схожими на своїх тат? Чи можуть народитись діти у дітей?

Якщо дорослі не вміють правильно відповідати на запитання дітей, а до того ж починають присоромлювати їх, то це негативно позначається на розвитку ставлення до близькості людей, примушує малечу шукати відповіді на вулиці. Американський психолог Aнні Бернстейн (28) досліджувала особливості поінформованості дітей щодо репродуктивноїх функції людини і дійшла цікавого висновку. Виявляється, що їхнє розуміння даної проблеми розгортається за певними сценаріями.

На "географічній" стадії знаходяться діти 3-4 років, які, як правило, вірять, що новонароджена дитина існувала де-небудь поза матір'ю перед тим, як попасти у неї. Стадія, названа "мануфактур­ною" або виробничою”, співвідноситься з особливостями 5-6 річних дітей, які розуміють зачаття як процес, коли з чогось зроби­ли щось. Як, наприклад: "Мама проковтнула таблетку, запила водич­кою - так з'явились кісточки і кров".

Діти 7-8 років пояснюють утворення нового життя як "поєднання фізіології і технології". При цьому учні мають уявлення про щонайменше три складові цього процесу: стосунки двох лю­дей, їх любов та одруження, а вже далі про сексуальні зносини і як наслідок поєднання яйцеклітини та сперматозоїда.

Так, наприклад, дитина пояснює народження племінника таким чи­ном: "Спочатку брат жив з нами, потім полюбив Наташу і одружився. Вони захотіли мати синочка і почали займатися сексом. Вони цілували, обіймали один одного, притискувались так, щоб передати через трубочку в пісі свою клітинку до пісі наташі. Коли там все з’єдналося і перемішалося, почала рости ма­ленька дитинка, яка потім народилася.”

Стадія наступна, четверта, називається "конкретною фізіологією", оскільки 9-10 річні діти мають більш чітке уявлення про сперма­тозоїди та яйцеклітини, проте уявляють цей процес не більш склад­ним, ніж запліднення цвіту рослини. Старші, 11-12-річні діти, на думку Бернстейн, здатні зрозуміти анатомічну будову чоловічих та жіночих стате­вих органів, дозрівання у них сперматозоїдів і клітин, які при зрілості організмів чоловіка та жінки можуть поєднатися, утворивши зародок людини. Ось чому цей рівень знань психолог назвала "пре­формуючим". І нарешті, на шостому, науковому, етапі розвитку знань діти старші за 12 років, здатні зрозуміти процеси репродукції через призму біологічних знань про клітину, поєднання генів, розвиток плоду в утробі матки.

Висновки Анні Бернстейн мають велике значення для розуміння дорослими того, якими за змістом мають бути статевоосвітні прог­рами для дітей. Марно, наприклад, пояснювати п'ятирічним дітям процеси народження нового життя на прикладах життя чоловічої та жіночої клітини. Проте, орієнтуючись на характер уявлень дитини на “мануфактурній” стадії розвитку, можна пояснити процес запліднення наступ­ним чином: "Дитина виникає у матері з маленького яйця. Воно зов­сім маленьке, як крапочка від олівця. Воно починає рости тоді, ко­ли маленька частинка батька, так зване сім'я, попадає до матері. Кожна дитина складається з частинки своєї мами та свого тата. Час­тинка матері та частинка батька зливаються так, наче дві краплі води зливаються в одну. Крапочка починає рости і за кілька тижнів може стати такою завбільшки, як родимка. В неї з'являються ручки та ніжки і вона виглядає як дуже маленька людина. Пуповиною вона прикріплена до стінки порожнини, як ягідка вишні стебельцем до дерева. Згодом вона стає такою великою, як твій пальчик, потім, як твоя лялька, а через 9 місяців вона вже настільки велика, що може сама пити і дихати. Ось тоді вона і народжується".

Принцип опори на життєвий досвід дитини багато в чому збігається з дотриманням принципу природовідповідності у доборі дидактичного матеріалу. Пояснення дорослих має бути доступним для осмислення дітьми. а значить, відповідати рівню їх психічних та інтелектуальних можливостей, опиратись на їхній досвід. Зрозуміла і ясна для дитини інформація не викликає, як правило, додаткових питань Відомий психіатр В.Леві* підкреслював, що батькам не потрібно входити в деталі питання, забігаючи на три роки вперед, без потреби поглиблювати інформацію,

*Леви В. Интимное воспитание // Семья и школа. – 1984. – №3. – С.10.

перетворювати коротку відповідь на доповідь чи лекцію. З практики роботи психотерапевтом, він описує такий випадок. Мати, у відповідь на звичне у семирічному віці сина питання “Звідки з’являються діти?” прочитала йому цілу лекцію. Вимкнула світло, запалила свічки і у патетичному тоні почала повість про велич місії чоловіка та жінки у продовженні людського роду… Не дивно, що подібний виклад інформації викликав у хлопчика шок і необхідність допомоги психіатра.

Спеціалісти підкреслюють, що інформація з питань статі повинна бути адресною, тобто розрахованою на індивідуальність дитини. Потрібно з’ясувати тільки ті питання, які цікавлять в даний момент, говорити про те, про що запитують. При цьому відповіді повинні бути короткими та однозначними. Психологи рекомендують – потрібно керуватися принципом – говорити правду, і тільки правду, але не всю…

Пояснюючи питання розвитку, розмноження, народження, слід використовувати аналогії з тим, що добре знають діти, а що ні. Відповідно відрізнятиметься пояснення механізмів народження дитини сільському та міському жителю. Дитина, яка виросла в сільській місцевості, або у якої вдома живе собака чи кішка, має більший натуралістичний досвід розуміння процесів розмноження, ніж та, що проживала в місті. Для сільських дошкільнят аналогія “У людей, як у кроликів (собак, кішок)” буде достатньою.

Статева просвіта дітей не повинна їх сексуально збуджувати, включати елементи стимуляції сексуальної поведінки. Нехтування цим принципом засобами масової інформації, зокрема теле-та відеоекраном, призводить до збочень у сексуальній поведінці підлітків. Реалізація принципу полягає в утриманні “сексуального потягу в стані мінімальної напруженості до вироблення достатньо сильних здібностей керувати своїми потягами та поведінкою…”*. Дотримання цього принципу набуває особливого значення у вихованні дітей в період інтенсивного формування .лібідо в підлітковому і юнацькому віці.

Водночас сексуальне виховання має залишатись сексуальним, а не моральним чи медичним. Тобто основою виховання є розвиток чуттєвої відкритості, ніжності, адже сексуальність є чудовим, гуманним втіленням прагнення людини до любові, приязні. комунікації, взаємного визнання. Ця взаємна прихильність пізнається дітьми в дружбі,симпатії, в танцях, ігровому спілкуванні, інших видах діяльності, які навчають дитину виявляти свої почуття, набувати досвіду побудови взаємин. Тим самим *Исаев Д.Н.,Каган В.Е. Половое воспитание детей. – Л.:Медицина,1988.– С.30

формується установка на сексуальність не як на статевий акт, а на значно ширше психічне поняття. Сексуальність – це ти сьогоднішній: твоя закоханість, твої відчуття тіла, те, як ти дбаєш про нього, як ти почуваєш себе люблячою істотою. Сексуальність – це твої цінності – те, про що ти мрієш, чого прагнеш мати у житті – сім’ю, дітей, щасливе родинне життя.

Не випадково великий російський психолог С.Л.Рубінштейн, осмислюючи проблему “як зберегти людяність в нелюдському суспільстві,” писав: “ Любовь есть высшее, не умствовать, а любить и творить дело любви – вот что надо. Да, любовь есть высшее, но любовь есть чувство, всякое чувство есть интенсивность, как бы объятие, в котором мы также сжимаемся. Эта интенсивность есть как бы заряд, который в действии, в жизни разрядится, и он разрядится тем, чем был заряжен, но что мы сжимаемся в интенсивности нашего чувства и что должны в него включить – вот вопрос, на который любовь не дает ответа, хотя и заключает его.”*

Будь-яка інформація та методика її висвітлення для дітей має спрямовуватися на формування позитивного ставлення до будь-яких проявів людської сексуальності, культу сім’ї, особистого щастя. Із розмови підлітка з вчителем: – Мої батьки вже старі, а займаються сексом. Це ж ненормально.

– Я рада, що ти питаєш у мене. Почекай, я подумаю, як відповісти. Секс двох – це вияв любові. Він походить від любові. Твої батьки люблять один одного.

Ще А.С.Макаренко застерігав батьків, що статеве виховання не повинно бути тільки “фізіологічним”. Фізіологічні, біологічні знання повинні органічно поєднуватися із соціально-етичними. “Чому в сусідки такий великий живіт?” – “Тому, що в ньому росте маленька людина, яка скоро народиться на світ. Уявляєш, скільки щастя, радості принесуть сім’ї

народини дитини? Хтось стане татком. А у когось прибуде братика чи сестрички!”

Червоною ниткою в статеві й освіті дітей має проходити формування позитивного ставлення до шлюбної поведінки, до уважного, чуйного ставлення до закоханих, весілля, народження сім’ї та дітей як до подій, що в житті кожної людини завжди є великим святом.

Якщо дорослі невміло коментують характер міжстатевих взаємин, і механізм народження дітей, це може негативно позначитись на подальшому

*Из дневников С.Л.Рубинштейна // Психологический жкрнал. –1999. – т.20. – №4. – С.19.

розвитку їх статевих установок. Німецький учений Брюкнер розповсюдив

1016 анкет серед лейпцігських школярів з одним запитанням: “ Де беруться маленькі діти?” 60% опитаних послалися у своїх відповідях на різні казки про лелеку, які їм розповідали батьки. бабусі; лише трохи більше 10% дітей знали, що діти народжуються від мами… Для нас важливим є інший висновок ученого. Тривалі спостереження над опитуваними (при цьому від батьків психолог діставав своєчасну і точну інформацію про поведінку дітей) показали, що через кілька років всі “незнайки” повністю відмежувалися від батьків у психологічному, емоційному плані. Навпаки, школярі, які дістали в дитинстві від батьків правильну інформацію з питань статі, як з’ясувалося, відчували почуття вдячності за довір’я й “розшифоровку” таємниці. Саме це й сприяло зміцненню психологічного контакту між дорослими й дітьми. В подальшому діти радилися з батьками з приводу своїх перших почуттів симпатії й кохання, довіряли їм інтимні таємниці.

Пам’ятаймо: принцип – вихідне посилання, своєрідний ключ до розв’язування питання. А спосіб його розв’язання повинні знайти самі батьки. Необхідність керуватись у спілкуванні з дітьми принципами статевого виховання однаковою мірою стосується і дошкільників, і дітей старшого шкільного віку.

Кому з батьків не доводилося ніяковити через “важкі” запитання або міркування дітей? “Щось я не бачила, щоб діти під кущами валялися”, – зауважує п’ятирічна Оленка на повідомлення батьків про місце її народження. П’ятирічний Ромчик на запитання мами, чому він перестав дружити з Наталкою, цілком серйозно відповідає: “ Вона не так гарно цілується, як Марійка”.

Відповіді на “важкі” запитання малюків, на ще важчі проблеми, які ставлять перед батьками підростаючі діти, багато в чому визначають позицію, ставлення сина чи доньки до інтимної сфери життя людини.

Хлопчик – молодший шоляр, чекаючи разом з мамою своєї черги до лікаря, з цікавістю розглядає, як поряд з ним сповиває крихітну донечку молода мама, міняє їй повзунки. “Куди ти дивишся? Ану, відійди від неї!” – перехопивши погляд сина, спрямований на геніталії дівчинки, роздратовано зауважує мама. Поряд з ними – друга мама із сином. Її педагогічна тактика дещо інша: “Давай подивимося на маленьку дівчинку. Які в неї маленькі ніжки, пальчики, які ніжні п’яточки. Яка вона ще безпомічна (бачиш, уже мокра лежить), як багато уваги ще потребує. Ти в її віці був таким же симпатичним малюком”. Безперечно, дві материнські тактики виховання синів дадуть різні плоди.

Природність поведінки дорослих, звичний тон спілкування – одна з найлегших і одночасно найважчих умов статевої освіти дітей. Які емоції викликають у дорослих “важкі” питання дітей?

– А ти з мамою також займаєшся сексом? Так? Покличеш мене, коли ви будете займатись цим знову?

На обличчі дорослих проявляється не тільки розчарування, але й одночасно розгубленість, ніяковість. Невротично-тривожну реакцію дорослих на природню допитливість дітей добре проілюструвала спеціаліст зі статевої просвіти дітей Мег Хіглінг. Мати вчить свою маленьку доньку правильним назвам статевих органів і каже: “Правильна назва складок, які знаходяться між ногами – це піхва”. – “А як по-справжньому називаються ноги?” – питає донька.

Наші діти – гарні психологи, і їм прекрасно передається афектація поведінки вчителя, або матері чи батька, їх невпевненість в собі. Діти аж ніяк не бачать зв’язку між народженням дітей та еротикою, а ми, дорослі, привносимо наш дорослий досвід у невинний пізнавальний інтерес.

Діти не розуміють відмінності між запитаннями: “Як відрізнити їстивні гриби від неїстивних” та “Як відрізнити хлопчиків від дівчаток?”, але відмінність реакцій тат і мам на них помічають відразу ж. Від низької статевої культури йдуть грубі помилки в ставленні до запитань дитини: “От тобі й на, ти вже цим цікавишся? Швидко ж ви ростете, далеко підете!”, або “Ха-ха, підійди краще до мами (бабусі).”

Отже, природність поведінки дорослих і насамперед батьків, атмосфера готовності вичерпно відповісти на всі без винятку запитання дитини, вміння пояснити важкі теми без сорому і страху – необхідний принцип правильного статевого виховання. Будь-яка афектація поведінки дорослих миттєво передається дітям, які починають вирізняти окреме коло питань, що, на їхню думку, стосуються брудної, непристойної сторони життя людини. Особливо часто дорослі допускаються помилок в колі сімейного спілкування (під час спільного з дітьми перегляду телевізійних передач чи художніх кінофільмів, де є еротичні сцени). Окремі батьки намагаються або навмисно відволікти увагу дітей усілякими способами, що прекрасно розуміють діти, або ж починають підсміюватися, кидати непристойні репліки щодо поцілунків, обійм закоханих. Обидві моделі реагування негативно позначаються на вихованні статевих почуттів дитини, формують у неї переконання, що в пестощах, любові чоловіка і жінки є щось приховане, непристойне. Ось як цю ситуацію описує підліток Андре Моул:

“Ходив на чай до бабусі. Був насуплений і замкнутий, бо переживав розлуку з Пандорою. Бабуся спитала, чи не страждаю я запором. Хотів їй пояснити, та хіба розтлумачиш, що таке кохання, сімдесятишестирічній жінці, якій вже одне це слово здається непристойним.

…Коли Пандора вийшла поставити у воду принесені нею квіти, Берт спитав, чи я вже “виліз на неї”. Часом він буває таким гидким, бридким, що зовсім не заслуговує на те, щоб його відвідували”.

Ілюструючи принцип природності поведінки дорослих у сексуальній просвіті дітей, психологи підкреслюють, що тема людської сексуальності має бути такою ж звичною для обговорення в колі сім’ї чи учнівській групі, як і інші теми. Головний недолік статевоосвітньої роботи полягає в тому, що психічні прояви сексуальності мало представлені в змісті статевоосвітніх програм, особливо тих, які розраховані на підлітків та юнацтво.

В центрі статевоосвітніх знань має бути щаслива людина, з її позитивним чи негативним інтимним досвідом, але обов’язково з усвідомленням власної гідності, індивідуальної неповторності та самоцінності, адже бути сексуальним, значить відчувати себе живою, люблячою істотою.

Про що йшлося в розділі

 Сексуальна поведінка тварин є переважно репродуктивною, вона спрямована на продовження виду і є низкою безумовних рефлексів.

 Чим вищий рівень біологічної організації виду, тим складнішою стає система регуляції репродуктивної поведінки, тим більша роль індивідуального досвіду та соціального научіння тварини у відтворенні виду.

 Сексуальна поведінка людини якісно відрізняється від сексуальної поведінки тварин. Вона є автономною сферою психічного життя, відокремленою від інстинкту продовження роду, носить соціально-знаковий, свідомий характер.

 Сексуальність людини має соціально детермінований характер. В основі проявів сексуальної активності людини лежить здатність до сексуального збудження, опосередковане системою вироблених в процесі соціалізації особистісних смислів та цінностей.

 Особливості нормативів сексуальної поведінки статей визначаються етнокультурними традиціями, поширеними в конкретному соціумі.

 В залежності від ставлення до функціонування сексуальної сфери, етнокультури поділяють на ліберальні та репресивні. Репресивним культурам притаманні обмеження статевої просвіти дітей, заборона дошлюбної чи позашлюбної статевої близькості, оцінка сексуального здоров’я з позицій репродукції, нівелювання сексуальної насолоди.

 Сексуальна культура українців позначена колоритом гедонізму, де кордоцентричність виступає в єдності з прагненням до тілесної втіхи. Український сороміцький фольклор є свідченням поєднання табу, забобонів та цнотливих звичаїв з народнопоетичним відображенням здорової плотськості.

 Основоположником психології людської сексуальності став З. Фройд, який ввів чуттєвість в стадії психічного розвитку дитини. Ставлення дорослих до вияву дитиною насолоди від подразнення певних ерогенних ділянок тіла на різних етапах психосексуального розвитку стає важливим чинником формування здорової чи невротичної сексуальності.

 Згідно Фройду, оральну стадію психосексуального розвитку слід розглядати в контексті автоеротичної насолоди дитини від ссання. Емоційна депривація на цій фазі розвитку особистості породжує в майбутньому нездатність до отримання задоволення від власного тіла.

 Фаллічна стадія психосексуального розвитку є вирішальною у формуванні позитивного ставлення до людської сексуальності, до прийняття тілесного низу часткою позитивного образу Я. Ця стадія характеризується статевою допитливістю дитини до будови статевих органів та їх відмінності у чоловіків та жінок, відкриттям чутливості геніталій та насолоди від їх стимуляції.

 Латентна стадія психосексуального розвитку характеризується поглибленням інтересів дітей щодо етичних засад функціонування людини, подальшим розширенням діапазону сексуальної активності (сексуальні ігри, дитячий сороміцький фольклор, мастурбація).

 Протягом генітальної фази психосексуального розвитку підлітки переходять на якісно новий рівнь сексуальної активності, який характеризується соматико-сексуальним дозріванням, інтеграцією чуттєвості в геніталіях, її стимуляцією гетеростатевими контактами та мастурбацією.

 Найбільш поширені у юнацькі роки форми вияву сексуальності, як-то мастурбація та петтингова поведінка, розвивають чуттєвість тіла, гармонізують тілесне, фізичне з психічним (прийнятими етичними, естетичними поглядами).

 Розуміння соціальної природи розвитку людської сексуальності та психологічних механізмів її функціонування є необхідною умовою побудови статевоосвітніх програм для дітей та юнацтва.

 Серед стратегій статевовиховної роботи з дітьми та юнацтвом виділяють

авторитарну, побудовану на жорсткій моральній регламентації сексуальної поведінки. Зміст статевоосвітніх програм при цьому носить десексуалізований характер.

 Біологізаторська стратегія статевої просвіти, яка орієнтована на ознайомлення дітей з анатомією та фізіологією статевого життя, використання протизаплідних засобів, ставить сексуальну поведінку в залежність від сексологічних знань.

 Стратегія статевого виховання, орієнтована на розвиток сексуальності як складової свідомості та самосвідомості, інтегрує чуттєвість в психологію дитини, сприйняття себе сексуальною, люблячою істотою. Сексуальність при цьому виступає органічною часткою повсякденної життєдіяльності дитини, пронизує сприйняття нею себе та оточуючих людей.

 Статева просвіта дітей та юнацтва є ефективною за умови дотримання певних принципів її реалізації. Серед них – об’єктивність, науковість пояснень, доступність віковим можливостям розуміння та адекватність досвіду дитини, позитив у ставленні до проявів сексуальності, природність поведінки дорослих та авторитетність джерел інформації.

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ

 Чи вмієте Ви обговорювати з дітьми проблеми сексуальності?

– Чим зумовлена конфліктність у поглядах на сексуальну поведінку молоді вчителів та учнів (батьків та дітей)?

– Якими є типові конфліктні ситуації батьківсько-дитячих стосунків у статевому вихованні дітей?

– Яку роль у статевому вихованні відіграють навички Я-висловлювання дорослих?

– Яку роль у статевому вихованні відіграють навчики активного слухання?

– Чому розмови про інтимне викликають у дорослих почуття ніяковості, сорому?

– Чому батьки забороняють дітям доторкуватися до геніталій?

– Яка поведінка дошкільнят має бути приватною?

– Чи варто розповідати дітям про негативні наслідки мастурбації?

– Чому дорослі негативно реагують на сексуальну допитливість дітей?

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

 Перед тим, як перегорнути наступні сторінки посібника, пропонуємо Вам короткий тест, який, бодай поверхово, перевірить Вашу обізнаність у проблемі людської сексуальності. Отже, почнемо. Чи згодні Ви з такими твердженнями?

1. Статеве виховання – це передача знань про анатомію та фізіологію статевих органів людини.

2. Головна функція сексуальності людини – народження потомства.

3. Чим менше діти знають про інтимні сторони життя чоловіка та жінки, тим краще.

4. Питання інтимних міжстатевих стосунків, культури сексуальної поведінки, кожен здатний пізнати з власного досвіду.

5. Гомосексуальність – це одне із збочень у сексуальному розвитку людини.

6. Мастурбація у дитячому віці, особливо у підлітковому, є вкрай шкідливою для психічного і фізичного здоров’я дитини.

7. Кондом є ненадійним засобом запобігання вагітності.

8. Чоловіки, які скоюють сексуальні насильства, є знайомцями своїх жертв.

9. Мастурбація чоловіка або жінки у подружньому житті є ознакою неповноцінності їхнього статевого життя.

10. Для повноцінного статевого виховання необхідно, щоб дівчата ставали якомога жіночними, а хлопчики – якомога маскулінними особами.

11. Хворобливі прояви сексуальної поведінки людини зумовлені перш за все, спадковістю, і, в останню чергу, – її вихованням.

Якщо бодай на два з вищезапропонованих запитань Ви відповіли "так", щиро радимо прочитати наступні розділи, бо Ваші уявлення про людську сексуальність є хибними.

Ознайомтеся із думкою відомого австрійського письменника С.Цвейга про ставлення до людської сексуальності. З часу написання трилогії пройшло понад 70 років, світ зустрічає третє тисячоліття. Чи змінились погляди на людину як на сексуальну істоту? Якби Стефан Цвейг був нашим сучасником, що написав би він зараз?

“На протязі цілого сторіччя статеве питання знаходиться в Європі під карантином. Воно не заперечується і не утверджується, не ставиться і не вирішується, воно потихеньку відставляється за ширми. Організується величезна армія наглядачів, одягнутих у форму вчителів, вихователів, пасторів, цензорів і гувернанток, щоб захистити юнацтво від усякої безпосередності і плотських радощів… Наслідком такої змови, що уперто триває ціле століття – ховати своє “я” і його замовчувати – є безприкладно низький рівень психологічної науки… Бо як могло б розвинутися глибоке розуміння душевних явищ без щирості та чесності, як могла б поширюватися ясність, коли як раз ті, хто призваний повідомляти знання, … самі є лицемірами від культури чи неучами? А неосвченість завжди тягне за собою жорстокість… Хлопчики-підлітки, що вдаються під гнітом статевого дозрівання і в силу незнайомства з жінкою до єдино можливого для них способу полегшення свого фізичного стану, отримують від цих “освічених” менторів… вказівки, що вони віддаються жахливому, що руйнує їхнє здоров’я, “пороку”… Студенти в університеті (я сам ще пережив це) отримують… пам’ятні записки, з яких вони взнають, що будь-яке статеве захворювання, без винятку, “невиліковне”… Не дивно, що, завдяки цьому планомірному насаджуванні почуття страху…, в результаті цих насильницьких витіснень, коливається внутрішня рівновага незліченого числа людей і створюється цілими серіями тип неврастеніка, який все життя тягне в собі свої отроцькі страхи у формі невижитих затримок… Начиняють їх бромом, обробляють їм шкіру електровібрацією, але ніхто не зважується дошукуватись справжніх причин…( Цвейг С. Зигмунд Фрейд. Из биографической трилогии “Врачевание и психика. М.,1991., с.10-11)

 Одним із провідних гасел феміністичного руху за рівність жінок була зміна характеру поглядів на сексуальні стосунки статей. З цією ж метою була воскрешена ідея Епікура про гедонізм, згідно якої жінка є рівнею чоловікові у прагненні до сексуальної насолоди. Причому втіленню ідеї рівності в життя посприяла поява протизаплідних засобів – внутріматкової і гормональної концепцій. Свій погляд на принципово нові засади сексуальних стсоунків чоловіка та жінки висловив свого часу Абрагам Маслоу.

“… Ми можемо дійти висновку, що психологічно здорова людина повинна прагнути не до того, щоб викорінити саму думку про домінування чи підлеглість у стосунках між чоловіком та жінкою чи між батьком та дитиною, але з однаковою мірою переконаності ми можемо говорити, що зміні підлягає “якість домінування”, що ми повинні в собі вбити бабуїна і наблизитися до шимпанзе… Ми відмітили синдром домінування-підлеглості як у тих, так і інших, але у шимпанзе він мав інший відтінок. Сила у них частіше слугує для підтримки слабкого родича. Вона виступає доброю, заступницькою і відповідальною… вірніше було б про це говорити “про довірливу залежність”…

Якби ми не назвали ці стосунки, зрозуміло, що людині піде на користь,…якщо вона перестане сторонитися підлеглості, почне будувати взаємини з іншими людьми не на основі взаємної ворожнечі, а на міцному фундаменті згоди і людинолюбства. Тоді їй залишиться зробити лише один крок до того, щоб десексуалізувати своє розуміння лідерства: тоді незалежно від того, чоловік чи жінка, людина буде в змозі прийняти як домінантну, так і підлеглу роль, не маючи при цьому тривоги і почуття приниженості…

… В світлі отриманих даних про гормони стає зрозумілий тісний взаємозв'язок сексуальності та домінування-підлеглості. Піднята нами проблема потребує переосмислення, тепер потрібно зрозуміти, яким чином відділити ці дві фізіологічно пов'язані потреби, як зробити їх незалежними. Тобто, нам потрібно вирішити гормональну проблему, в результаті чого положення зверху чи знизу при статевому акті вже не буде сприйматися як панівне чи підчинене, пеніс перестане бути знаряддям влади, набуде функцію тільки сексуального інструменту…”

(Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. – М.:Евразия, 1997. – С.380-381)

Чи вмієте Ви спілкуватися з дітьми на “важкі” теми? Відомо, що найбільше запитань у дорослих (вихователів, батьків) викликає допубертат-на мастурбація. Як реагувати, як пояснювати, припиняти чи ні заняття дити-ни? Рекомендуємо познайомитися з фрагментом книги Джоан Бленк “Ігрова книга для дітей про секс”, розрахованої на 5-7-річного читача. Ця книга рекомендована Амери­канською радою вчителів з питань статевої просвіти для дітей дош­кільного віку. Сподіваємося, що поради дітям будуть корисними і дорослим для інтимних бесід з дітьми.

“…Почуватися сексуальним іноді ще називають "відчувати збуджен­ня" або "бути заведеним". Існує чимало речей, які можуть спонука­ти людину почуватися збудженою, як, наприклад, думати про щось особливе, бачити особливу людину, торкатися до власного тіла, відчувати дотик того, кого любиш, або ж доторкуватись до того, кого любиш.

Коли хлопчик або чоловік відчуває сексуальне збудження, його член стає твердішим та більшим. Якщо ти хлопчик, то чи помічав ти коли-небудь, що твій член стає твердішим та більшим?

Коли дівчинка або жінка стає сексуально збудженою, її вульва або вагіна стає вогкою та слизькою, а її клітор твердішає. Якщо ти дівчинка, чи помічала ти коли-небудь, що твоя вагіна стає мокрою та слизькою? А як ти відчуваєш сексуальне збудження? (Далі дітям пропонують розглянути малюнки та означити той, який відображає відчуття дитини. На малюнках оголені хлопчики або дівчатка пере­дають відчуття теплоти у тілі, лоскотання, здивування, щасливого стану, дивного та незрозумілого відчуття, байдужого та невизначено­го). …Якщо ти відчуваєш сексуальність у своєму тілі, у яких частинах тіла вона відчувається найбільше?

Коли люди стають дуже збудженими, вони іноді відчувають особ­ливий його натиск, після чого розслабляються та можуть відчувати себе трохи стомленими. Цей прилив збудження зветься оргазмом... Оргазм - це як наче ти добрався до вершини високої гори та присів, щоб подивитися навкруги, або як наче ти видерся на гірку та спус­каєшся з неї вниз. Або це як наче ти чихнув після того, як тебе довго крутило у носі. Це також схоже на відчуття, яке ти отримаєш після того, як довгий час хотів попісяти і нарешті тобі це вда­лося.

Деякі діти переживають оргазм, коли їм два або три роки. Інші не можуть його відчути, доки вони не стануть підлітками або до­рослими. А ти коли-небудь відчував оргазм? (Дітям пропонують оз­начити одну з картинок, на яких хлопчики та дівчатка показують, як часто їм прийшлось пережити оргазм: один раз чи двічі, досить часто, не впевнений у тому, скільки, ніколи не відчував і мені байдуже).

Один з способів досягти сексуального збудження або насолоджу­ватися сексуальними почуттями - це торкатись або терти, або гра­тись з· своїм власним тілом, особливо з його сексуальними части­нами. Процес доторкування до своїх сексуальних частин тіла з ме­тою отримання приємних відчуттів називається мастурбацією. Мас­турбація дає приємне відчуття незалежно від того, переживаєш ти оргазм чи ні. Правда, це чудове слово для занять, яким більшість займається. Тобі коли-небудь приходилось чути про якусь інакшу назву мастурбації?

Деякі люди мастурбують за допомогою рук та пальців. Інші впо­добляють інакші способи. Перед тобою картинки з зображенням того, яким способом люди мастурбують. Ти коли-небудь використовував хоч один з означених способів. (На малюнках зображені хлопчики або дівчатка, які мастурбують у такі способи: торкається статевих ор­ганів рукою та пальцями; стискає подушку, іграшку або ковдру по­між ногами; їде верхи на велосипеді або дерев'яному конику; треться тілом об ліжко або стіл; міцно стискує докупи ноги; зтис­кує статеві органи одягом; забирається уверх по жердині та спускається по ній вниз; мене це не стосується; я ніколи цим не займа­юсь).

Деякі люди думають, що мастурбація тобі зашкодить, але це не так. Твої батьки або дідусь з бабусею можуть вірити у те, що їм розповідали у молодості, що мастурбація шкідлива, і що погані ре­чі трапляються з людьми, які займаються нею. Це все неправда.”

Можна погоджуватись або не погоджуватись з настановами амери­канських дорослих щодо спрямування інтересів дошкільника до ерогенних зон тіла. Проте незаперечним видається той факт, що чим більш емоційно позитивним буде для дитини її власне тілесне Я, тим гармонійнішим буде уявлення про сексуальність людини.

Чимало батьків радіють тому, що їхні діти “нічого такого” у них не питають. А між тим американський лікар Бенджамін Спок підкреслював, що непокоїтися слід не тоді, коли діти ставлять питання, а тоді, коли вони чомусь мовчать. На думку вченого, дітей необхідно підштовхувати до запитань. Між тим, кожна сім’я може пригадати питання, на які важко було відповісти дітям. Чи правильно дорослі відповідають дітям? Це можна з’ясувати шляхом порівняння порад відомих педагогів та психологів з особистим досвідом кожного.

Рудольф Нойберт у книзі “Що я скажу своїй дитині” пише: “На запитання “чому я хлопчик, а сестричка – дівчинка?” слід відповідати синові, що він народився таким. як тато, а дочці, як мама. “де беруть дітей?” – “Діти з’являються і живуть у тілі (животі) матері”. “Як я виріс?” – “ З крихітного зернятка, яке завжди було у животі у мами”. – “ Як народжуються діти?” – “ Із спеціального отвору, який при народженні дитини стає великим”. – “Яка роль батька у народженні дитини?” – “Зі статевого органу батька сім’я попадає в спеціальне місце в животі матері”.

Німецький психолог Генріх Брюкнер радить батькам дошкільника відповідати на запитання людини таким чином: від 3 до 7 років діти, як правило, запитують: “Чому в усіх людей є пупок? Звідки беруться діти? Звідки виходять діти? Як діти попадають у маму? Чи може в мене бути дитина?” “Говоріть з вашою дитиною на ці теми так само вільно й невимушено, як завжди з нею розмовляєте. Виходьте з того, що дитина, поставивши запитання, чекає на відповідь. Ця відповідь повинна бути завжди правдивою і ясною. Це означає – доступною за віком і доброзичливою. Йдеться насамперед не про передачу біологічних знань, а про природне, вражаюче і прекрасне.

Наведемо фрагмент книжки Г.Брюкнера.

– Увечері Сюзанна запитала: “Чому в усіх людей на животі є кнопочка?”

– Справді, – сказала мама. – в усіх людей на животі є кнопочка, вона називається – пупок. Усі люди, які зараз вже дорослі, були таими ж маленькими, як ти. А всі малюки спочатку такі маленькі, що вони самі не можуть ні пити, ні дихати. Вони живляться через тонкий шланг, так звану пупкову кишку. Ця кишка входить в живіт саме там, де в кожної людини ми бачимо пуп.

Я бачила багатьох немовлят, – міркує Сюзанна, – але жлден з них не живиться через пупкову кишку.

Мама. Ти неточно мене зрозуміла. Всі діти були ще такими маленькими, що не могли навіть ще лежати в ліжку, а найкраще їм було знаходитися в животику мам. Там м'яко і тепло, і ніхто їх не може там скривдити. Добре захищені, вони можуть там спокійно рости.

Мама взяла кольоровий олівець і намалювала:

В усіх мам у животі є невелика порожнина, в якій може рости малюк. Тут, у цій порожнині, ти можеш уявити малюка, який лежить. Очі в нього заплющені, він спить. Стінки порожнини і живіт за'язані пупковою кишкою. Через неї дитинка одержує все, що їй потрібно для росту і життя. Для їди малюкові не трба розкривати рота.

Сюзанна бачила мамину сестру, яка чекала дитину, і часто дмала про неї, а потім запитала в мами: “ Звідки ж виходять діти?”

І мама відповіла:

– Через невеликий проріз (отвір) між ногами. Там є канал сечі і калу, а також вихід для дитини. Цей вихід називається піхвою. Дівчатка в низу живота виглядають інакше, ніж хлопчики. Коли малюк стає таким великим, що в животі йому вже мало місця, вихід розтягується як горловина светра. Дитина може потім його розширити своєю головою і вийти. Це називається народженням.

… “Крапочка” знову й знову спадає на думку Сюзанні. Вона не може зрозуміти: “Коли ж яйце починає рости?” Мама роз'яснює: “Таке маленькек яйце в матері починає рости тоді, коли маленька частинка батька, так зване сім'я, попадає до матері. Кожна дитина складається з частинки своєї мами і свого тата. Тому бабуся і сказала тобі: “Ти стаєш дедалі більше схожою на маму. Але темні очі в тебе від тата”.

Мама малює на папері сім'я і говорить Сюзанні: “ У сім'я-батька є хвостик, за допомогою якого він рухається. Він тонкий, як нитка. Сім'я пливе до яйцеклітини, яка міститься в матці живота матері і просковзує туди. Частинка матері і частинка батька зливаються, як дві краплі зливаються в одну. Якщо батьки бажають мати дитину, батько повинен ввести матері сім'я. Тоді з яйця зможе вирости дитинка”.

… “Коли ж я виросту?” – питала Сюзанна з нетерпінням.

Мама знову взяла олівець і намалювала: “ Коли ти бдеш така велика, як мама чи тьотя Катрін, з жіночими грудьми, які зможуть давати молоко твоїй дитині. Тоді виросте волосся біля невеликої щілини і під руками. Коли пізніше ти знатимеш так багато, що тобі не треба буде питати інших, коли ти зможеш працювати і заробляти грошу – тоді ти будеш дорослою. Ти зможеш тоді жити самостійно, без батьків і сама турбуватися про своїх дітей. Вони потребуватимуть від тебе їжі і чистої білизни і запитуватимуть тебе про все, про що ти в нас питаєш”.

Томмі – кращий товариш Сюзанни по дитясому садку. Вони часто граються одне з одним вдома. Коли Томмі одного разу ввечері повинен був повертатися додому, Сюзанна сказала його матері: “Чому, власне. Він повинен іти? Все одно пізніше ми одружимось. Томмі вже зараз може залишитись у нас.” Що повинна мама відповісти на це?

Вам сподобалися наведені вище педагогічні поради? З чимось ви погодились, а щось викликало сумнів. Ми не заликаємо вас сліпо копіювати чужий досвід. Єдиних рецептів щодо способів проведення статевої освіти бути не може. Сім'ї і діти в них різні, так само, як і різні батьки. Тому в кожному конкретному випадку будуть знаходитися свої індивідуальні тлумачення дошкільнятам тих чи інших питань. Ваше серце, знання своєї дитини підкажуть найбільш доречні способи задоволення дитячої допитливості.

Як зазначають психологи, ступінь близькості дитини і батьків у питаннях інтимних почуттів є своєрідним мірилом довіри дитини до старших, їх педагогічної компетенції. Оцініть наведені нижче тактики дорослих у вихованні культури взаємин у дітей як прообразу майбутнього сім’янина:

В присутності сина мати з усмішкою повідомляє батькові: “А наш кавалер сьогодні книжки ніс сусідчиній Таньці. Отаке мале, а вже лізе до дівчат!”

Одна мати розповідає: “Ще в першому класі доньку проводжав додому однокласник. До чого ж це зворушливо! Дзвінок у двері, відчиняю, стоїть на диво маленька. Симпатична істота в штанцях і тримає два портфелі, без слів протягує мені один; слідом по сходах піднімається моя Оленка”.

Про грубі помилки дорослих у статевому вихованні дітей видатний чеський педагог-гуманіст Януш Корчак сказав так: “Ми сміємося, коли шестирічний хлопчина віддає дівчинці половину свого тістечка; сміємося, коли дівчинка спалахне, як маків цвіт, у відповідь на уклін однокласника. Сміємося, натрапивши на школяра, який милується фотографією дівчини; сміємося, що дівчина побігла відчинити двері репетиторові брата.

Але супимо чоло, коли він і вона якось надто тихо бавляться або, борючись, попадали задихані на землю. І впадаємо в гнів, коли любов дочки або сина суперечить ншим намірам.

Ми сміємось, бо ще далеко, супимося, бо наближається, обурюємося, коли псує наші розрахунки. Вражаємо дітей насмішкою і підозрою, безчестимо почуття, яке не дає нам прибутку. Одні кохають уже дітьми, а інші ще в дитячому віці глузують з кохання.

– Вона твоя наречена?

І хлопець, прагнучи довести, що в нього немає нареченої, навмисно підставляє їй ногу або боляче смикає за коси.

Вибиваючи з голови передчасну любов, чи не вбиваємо ми в голову передчасну розпусту?”

( Корчак Я. Як любити дітей. –К.: Рад.школа, 1976. – С.84-85.)

 Розуміння потреб особистості і врахування вікових особливостей дозволяють правильно передбачити, на чому буде концентруватися увага. У протилежному випадку, можна ускочити у клопіт, що наочно демонструє наступний життєвий приклад. В одній сім’ї батьки були дуже стурбовані тим, що їх сини семи і восьми років дивляться разом з ними ввечері по телевізору фільми “про любов”, де зустрічаються сексуальні сцени. І ось під час демонстрації такого фільму, в найритичніший момент, коли герой цілує героїню в шикарній машині, один з хлопчиків, підтверджуючи опасіння батьків, голосно кличе брата до телевізора. На серці у матері стає тяжко, вона вже готова виключити телевізор, але тут вона чує: “Дивись, дивись, Петрусю!Бачиш – це і є “мерседес-бенц”! “… Уявляється, що батькам не слід тривожитись: людина сприймає лише те, що відповідає її внутрішнім потребам.

( цит. за: Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1988. – С.70.)

Література до розділу

1. Кон И.С. Введение в сексологию. – М.: Медицина, 1988. – 320 с.

2. Справочник. Сексопатология. – М.: Медицина, 1999. – 675 с.

3. Сексология. Энциклопедический словарь по сексологии и смежн. обл. Беларус Энцикл.– Минск.:Бел.Эн.,1995. – 351 с.

4. Masters H.William, Johnson E.Virginia, Kolodny C. Robert. Masters and

Johnson on Sex and Human Loving. – Boston, Toronto: Little, Brown and Company, 1986. – 599 p.

5. Кульчицький О. Світовідчування українця //Українська душа. – К.: “Фенікс”,1992. – 128 с. ( С.48-66)

6. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т.1. –К.,1993. – 392 с.

7. Ватсьяяна. Кама сутра (поучение о любви). – М.: СП “Вся Москва”, 1989. – 85 с.

8. Янів В. Нариси до історії української етнопсихології. Серія:Підручники,ч.13. – Мюнхен.:Український вільний університет, 1993. –217 с.

9. Вейнингер Отто. Пол и характер.–М.:Терра,1999. – 480 с.

10. Детская сексология – М.: 1996. – 95 с.

11. Лев-Старович З. Секс в культурах мира. – М.: Мысль, 1991.– 255 с.

12. Чжан Йолан. Дао любви. – К.:Знание, 1990. – с.

13. Гаррисон Мишель. Любовь, секс и спид. – Вильнюс,Полина. –М.,1996. – с.

14. Снайдер Ди. Практическая психология для подростков, или как найти своё место в жизни.– М.: АСТ-Пресс, 1997. – 286 с.

15. Найк А. Практическая психология для девочек, или как относиться к себе и мальчикам. – М.: АСТ-Пресс,1998.

16. Исаев Д.Н., Каган В.Е. Психогигиена у детей. – М.: Медицина, 1986.– с.

17.Кле М. Психология подростка. Психосексуальное развитие.– М.: Педагогика, 1991. – 172с.

18. Батон Джон. Стать ближе. Секс, любовь и здравый смысл. –М.,1995.

19. Хиглинг М. Как беседовать с ребенком о сексе. – Санкт-Петербург: Питер,1998. – 123 с.

20. Петрище И.П. О половом воспитании детей и подростков.– Минск, Народна асвета, 1990.– 160 с.

21. Мир и эрос. – М.: Политиздат, 1991. – 335 с.

22. Гадасина А.Д. Плоды запретов. Подростки и секс. – М.:ДОМ,1991. –112 с.

23. Энциклопедия сексуальной жизни для подростков.– М:Просвещение, 1991. – 208 с.

24. Каган В.Е. Подготовка девушки к супружеству. – М.: Советский спорт, 1990. – 80 с.

25. Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. – К.: Згода, 1996. – 142 с.

26. Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1999. –710 с.

27. Фромм Е. Втеча від свободи //Зарубіжна філософія ХХ ст. – К., 1993.

28. Bernstein, Anne C.,(1976). How children learn about sex and birth. Psychology Today, 9 (8), 31.

29. Erikson Erich H. Childhood and Society. –W.W.Norton and Company. Ins., New Jork. 1963. – 445 p.

30. Мид М. Культура и мир детства. – М.: Наука, 1988. – 430 с.

31. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології. – К.: Мистецтво, 1995. – 336 с.

Розділ 1. СЕКСУАЛЬНІСТЬ: ВРОДЖЕНЕ ТА НАБУТЕ.

З розділу Ви дізнаєтеся:

Чи є щось спільне у сексуальності людини і тварини?

Чи є людська сексуальність проявом інстинктів людини?

Яким чином соціальне оточення впливає на сексуальну поведінку?

Якими є норми сексуальної поведінки чоловіків та жінок у різних етнокультурах?

Чим відрізняються українці від інших народів у поглядах на взаємини статей та сексуальності?