6. 5. Один із нас – проблеми самовизначення.

Гомофобія – почуття страху або відрази до гомосексуальних інди-відів, упереджене ставлення до людини через її гомосексуальні орієнтації. Вихід із “сутінок”– усвідомлення власних гомосексуальних орієнтацій, їх прийняття як властивих собі та публічне їхнє виявлення. Прихована гомосексуальність – поведінка гомосексуальної особистості, яка маскує власні сексуальні орієнтації.

Як соціум і окремі його громадяни реагують на гомосексуальні орієнтації? Гомосексуальна поведінка у більшості країн, як правило, не схвалюється, різним є лише ступінь неприйняття нетрадиційних сексуаль-них орієнтацій. Чоловіча гомосексуальність засуджується частіше, ніж жіноча. Чоловічий гомосексуалізм карається законом тільки в окремих країнах, головним чином через опозиційність прийнятим релігійним кано-нам, як, скажімо, у Саудівській Аравії. Проте ставлення до гомосексуалів поступово змінюється, а в новоєвропейських моделях любовної поведінки сприймається вже як норма.

Термін гомофобія увійшов у вжиток з легкої руки журналіста Мартіна Веінгберга 1972 року. Він означає розмаїтий спектр негативних оцінних суджень, почуттів та поведінкових актів у ставленні до гомосексуалів, яке може проявлятися як на рівні суспільства, масової свідомості, так і на індивідуальному.

Гомофобія – складова гетеросексизму, переконання у тому, що ви-щим і єдино правильним способом реалізації сексуальної функції є гетеро-сексуальні стосунки. Гетеросексизм базується на хибних стереотипах, мі-фах щодо людей з інверсією статевого потягу. Якщо дискримінація щодо раси проявляється в етнічних упередженнях, то гомофобія – в упереджен-нях щодо сексуальних орієнтацій. Так, у США людину з гомосексу-альними орієнтаціями не рекомендують і не призначають на певні керівні посади, її також можуть позбавити прав служити в армії, на дитину, частку майна при розлученні тощо.

На індивідуальному рівні гомофобія виявляється як у формі упереджень, усвідомлюваних побоювань і страхів, так і позасвідомих. Не випадково психологи підкреслюють, що проблемою є не стільки саме яви-ще гомосексуалізму, скільки ставлення до нього. Поштовхом до розвитку фобій та формування певних стереотипів послужили перші повідомлення про СНІД та вірус імунодефіциту. Оскільки найбільше вражених чумою XX століття виявилося серед геїв, це й потягло за собою переконання у масовій та індивідуальній свідомості, що саме вони є причиною поширен-ня страшної хвороби.

Одним з яскравих прикладів гомофобії є уявлення про те, що геї та лесбійки є педофілами. Уявімо собі, що педагог, у якого навчається ваша дитина в школі чи вузі, виявився гомосексуалом. Якою буде ваша реакція? Чи не промайне думка, що такому вчителеві не місце в навчальному закладі?

Індивідуальні упередження можуть бути настільки сильними, що лю-ди навіть і не замислюються над тим, що сексуальні насильства над дітьми скоюють у переважній більшості гетеросексуальні чоловіки, що близько 80% чоловіків-насильників цікавляться саме дівчатками, що переважна більшість лесбійок ніколи не мала інтимних стосунків з неповнолітніми дівчатками тощо.

Гомофобія проявляється також в установках “на заборону” різних видів діяльності, на виселення гомосексуалів подалі від людей, на їх при-мусове лікування, покарання тощо. Зіставляючи поширення гомофобій зі структурою особистості, її статтю та віком, психологи дійшли цікавих вис-новків. По-перше, явища гомофобії поширеніші серед чоловіків, ніж серед жінок, що можна пояснити особливостями статевої соціалізації. Відомо, що традиційний її характер приписує чоловікам домінантні, лідерські ролі, а жінкам – підпорядковані. Отож, чоловіча та жіноча гомосексуальність оцінюється як своєрідний виклик традиційному розподілу статевих ролей. По-друге, чим ригіднішими є люди, тим категоричніші вони в негативній оцінці гомосексуальності. Такий стан речей зумовлюється нетолерантним ставленням до людини, несхожої на решту, а також, як вважають психо-аналітики, від загнаних у підсвідомість власних гомосексуальних потягів. По-третє, чим вищий був рівень освіченості, тим менше проявлялися го-мофобічні стереотипи та міфи. По-четверте, чим агресивнішим (вербально та фізично) було ставлення до гомосексуальних особистостей, тим більше гомофобія була зумовлена власним негативним досвідом сексуальних сто-сунків, неусвідомленим негативізмом, а також надмірною гетеросексуаль-ною маскулінністю у чоловіків, а у жінок – фемінністю.

Історично склалося так, що статева та сексуальна поведінка в Україні перебувала під впливом християнських традицій, які засуджували будь-які прояви сексуальних потягів до тотожної статі. Як відомо, в іудейсько-хри-стиянській традиції метою сексуальних зносин є продовження роду, а не сексуальне задоволення. Прагнення його досягти як у гомосексуальних, так і в гетеросексуальних стосунках вважається аморальним, образливим для людської природи.

Суспільна думка у колишній радянській республіці щодо гомо-сексуальної поведінки перебувала під значним впливом комуністичної ідеології, яка оцінювала її не лише як психічне відхилення, але і як амо-ральне явище, і вимагала втручання правових органів та психіатричних за-кладів. Як відомо, у Кримінальному кодексі колишнього Радянського Сою-зу існувала стаття 122, якою передбачалось покарання за чоловічий гомо-сексуалізм, а також за спонукання дітей, підлітків або дорослих до ста-тевих зносин. Жіночий гомосексуалізм Кримінальним кодексом означений не був.*

Демократизація суспільства, що почалася з перебудовою, створила передумови для легалізації осіб із сексуальною інверсією, їх об’єднання у громадські групи, а також надала можливість звертатися до фахівців з на-гальними для геїв та лесбійок питаннями та проблемами. Процес пуб-лічного визнання себе геями чи лесбійками західні вчені назвали образно “виходом із клозету” або “виходом із сутінків”, тобто розкриттям потаєм-ного.

Не секрет, що тенденції гомофобії в українському суспільстві ще до-сить поширені, хоча вони стосуються більшою мірою геїв, ніж лесбійок. Таку статеву відмінність можна пояснити, з одного боку, меншим поши-ренням жіночого гомосексуалізму, а з іншого – розумінням того, що жінка-лесбійка здатна народити і виховати дитину попри відсутність батька.

Коли на початку 80-х років геї та лесбійки з різних регіонів України вирішили зібратись у Києві на своє перше організаційне зібрання, вони зіткнулися з опором не тільки з боку столичної влади, а й пересічних гро-мадян та засобів масової інформації. І хоча в 1995 році чоловікам та жін-кам з гомосексуальними орієнтаціями все таки вдалося провести зустріч під поетичною назвою “Два кольори”, а згодом офіційно зареєструвати своє громадське об’єднання “Ганімед”, все ж намагання сексуальних мен-шин здобути певні громадянські права поки що не знаходять підтримки.

Чи вдається людині за власним бажанням або примусово змінити свою гомосексуальну орієнтацію? Ствердну відповідь практика не дає.

* Ст.122. Мужолозтво. Мужолозство, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком, вчинене з застосуванням фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілого, – карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років. Те саме діяння, вчинене групою осіб, або щодо неповнолітнього, або особою, яка раніше вчинила такий злочин, – карається позбавленням волі на строк до восьми років// Кодекси України. -№2. –1999. Кримінальний кодекс України.

Відомо, що з метою корекції статевого потягу використовувалися всі можливі способи – гіпноз, гормони, заспокійливі таблетки, електрошокова терапія, психотерапія тощо. Хірургічне втручання, а саме кастрація з метою зміни спрямованості лібідо, застосовувалось як покарання з 1800 року, але безрезультатно. Лоботомія (видалення певних часток мозку), яка була здійснена з тією ж метою у 1981 році, бажаного результату не дала. За допомогою гіпнозу та гештальт-терапії пробували сформувати почуття відрази до статевих зносин з особами тотожної статі, а також розвинути та закріпити позитивний гетеросексуальний досвід. Результативність наведе-них вище методик залежала від багатьох чинників, як, наприклад, трива-лості гомосексуальних зв’язків, бісексуального досвіду та ін.

Достеменно відомо, що люди з інверсією статевого потягу майже не переймаються ідеєю зміни статі. Гомосексуали цілком задоволені власною статевою ідентичністю: геї відчувають себе чоловіками, а лесбійки – жін-ками. При цьому усвідомлення інверсії статевого потягу рано чи пізно зу-мовлює бажання “вийти із сутінків”, тобто визнати себе геєм або лесбій-кою, ототожнити себе з сексуальними меншинами. “Вихід” як процес іден-тифікації власного Я з певною спільнотою – далеко не простий процес для особистості. Як у геїв, так і в лесбійок він проходить через кілька стадій.

Перша стадія – це процес усвідомлення того, що ти є гомосексуальною особистістю. Вона провокує чимало переживань і фобій щодо подальшого життя. Саме на цьому етапі статевого самоусвідомлення геї чи лесбійки шукають емоційної підтримки будь-кого, з ким вони могли б поділитися своєю таємницею, своїми побоюваннями та страхами.

Коли мені зателефонував мій двоюрідний брат і попросив терміново зустрітися, бо “треба поговорити”, я сприйняв це як звичну річ. Ми з ди-тячих років звикли влаштовувати “експрес – токи”, на яких розмовляли про наболіле, радились один з одним і зникали до наступної проблеми життя-буття. Цього разу брат довго не міг почати розмову, довго палив, крутив свого вуса, і все це стривожило мене не на жарт. Можливо, вирі-шив нарешті одружитися і дістав гарбуза, а може ще гірше:“сів на гол-ку”, його шантажують?

Брат почав здалеку:“Ти пам’ятаєш, як часто до мене присікувалася рідня. Мовляв, у твоїх однолітків вже діти до школи пішли, дивися, щоб не трапилось, як у пісні “Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з мо-лодою”…

Я вже почав посміхатися й готувався сказати щось на зразок:“Твоє хвилювання є нормальним, адже ти так довго парубкував”, та так і за-кляк з посмішкою на вустах… І досі не можу оговтатия. Мій брат – го-лубий! Спочатку було дивно, страшно, бридко. Потім, ледь опанувавши себе, збагнув:“Як довго він страждав, грав ролі, знайомив мене зі своїми подружками, що швидко зникали з його життя. Тепер усе стало зрозу-мілим. Він казав, що ще з юності хотів відкритися комусь, бо дуже до-шкуляли незвичні сни про хлопців, потім вивчав себе, порівнював з “голу-бими”, приглядався до них, ненавидів себе, а далі таких, як він, і, нарешті, зрозумів:“З цим нічого не поробиш, з цим треба якось жити”. А вже тепер, після зустрічі з хлопцем, якого він покохав, мій брат зрозумів“що він щасливий і всі мають про це знати”, і що я як брат маю допомогти йому сказати правду іншим, передусім батькам.

Я раптом усвідомив, що можу втратити брата. Саме зараз, а не пізніше, він має відчути, що я люблю і любитиму його, як і раніше, що я поважатиму його і буду йому близьким попри все, я завжди буду поряд”.

Показовими у плані впливу нетрадиційних орієнтацій на загальне відчуття тривоги є відповіді геїв та лесбійок на запитання:“Як ти ставишся до себе у зв’язку з гомосексуальними інтересами?”

Стать Неспокій Почуття Почуття Байдужість

провини задоволення

Чоловіки 55% 20% 15% 10%

Жінки 45% 15% 30% 10%

Зазначимо, що цифрові дані передають характер самооцінних став-лень на тих етапах процесу “виходу із сутінок”, коли опитувані нами геї та лесбійки мали дуже звужене референтне коло друзів та знайомих, яким би могли довірити таємницю самоідентифікації. Більшість юнаків на час опи-тування, наприклад, не мали досвіду реальних гомосексуальних контактів, лише прояв стійких гомосексуальних фантазій та інтересів. Переважна більшість обстежених жінок (99%) вже мали певний досвід сексуальних контактів. Деякі з дівчат перебували на тій стадії самоідентифікації, коли в тій чи іншій формі відкривали близьким свої справжні сексуальні орі-єнтації.

Наступна стадія “виходу” не легша, ніж перша, оскільки сприймати гомосексуальність як реальність життя конкретної людини вчаться рідні, близькі, друзі. Саме їхнє несприйняття гомосексуальності (а в переважній більшості випадків це буває саме так) або ставлення до неї як до вияву пси-хічної хвороби може завдати нових психологічних травм, поглибити по-чуття ізольованості, непотрібності, малоцінності. Практика роботи з бать-ками гомосексуальних пацієнтів (а вони всілякими хитрощами, обманом довідуються, куди ходять за порадою їхні сини і доньки, і записуються на прийом до тих самих спеціалістів під великим секретом від дітей) показує, що більшість з них прагне якнайшвидше віднайти способи виправлення поведінки своїх дітей, а не примиритися з ними, прийняти такими,якими вони є.

На наступному етапі ідентифікації гомосексуального Я для інших надзвичайно важливим для особистості є не тільки позитивне ставлення родичів та близьких людей, а й спілкуванню з людьми з аналогічною орі-єнтацією. Саме це оточення, за свідченнями геїв та лесбійок, допомагає зняти напругу, тривожність, стати самими собою, навіть не маючи певного сексуального партнера чи сексуальних контактів узагалі. Так, один з юна-ків гомосексуальної орієнтації, потрапивши на вечірку, де поміж гетеро-сексуальних пар були геї, змальовував свої відчуття такими словами:

“З мене немов би впав страшенний тягар…, стало так легко, хороше на душі…, з мого обличчя просто не сходила усмішка. Уявіть собі, я нічого нікому про себе не розповідав, але мене розуміли, приймали за свого без слів, хоча ми просто розмовляли про сторонні речі”.

Такий психічний стан психологи називають “гордістю за тотож-ність”, інтеграцією з особистісно значущим колом. Хоча особливості жит-тєдіяльності, статеворольових контактів геїв та лесбійок різняться між со-бою, у них є багато спільного. Найболючішою проблемою для гомосек-суальних чоловіків та жінок є подолання страху перед самовиявленням як особистості у різних соціальних ролях – сім’янина, професіонала чи гро-мадського діяча і ролі представника сексуальних меншин. Труднощі поєд-нання сімейних, професійних, громадських ролей з гомосексуальними орі-єнтаціями часто викликають психотравми, стреси, стійкий емоційний дис-комфорт, що, в свою чергу, призводить до різних невротичних розладів.

“Вихід із сутінків” дає поштовх до нового витка особистісного росту – утвердження себе у гетеросексуальній та гомосексуальній спільноті як суспільної істоти, пошук шляхів гармонізації сексуальної функції з її влас-ними цінностями життя, соціогенними потребами. Сексуальні потреби мо-жуть проявлятися по-різному залежно від того, чи вдається знайти парт-нера, чи є той справжнім другом, чи обмежується їхнє спілкування лише досексуальними контактами, чи сягає воно проблем соціальної спільноти, утвердження громадянських прав геїв та лесбійок у даному соціумі тощо.

Деякі геї виявляють свої сексуальні уподобання тільки у вузькому колі близьких друзів й усіляко ретельно приховують їх на роботі, від інших людей.А інші, навпаки, шукають способи, не ховаючись, заявити про влас-ні сексуальні орієнтації, часто відвідують місця масових зібрань геїв, усі-ляко відстоюють свої права на різних рівнях суспільного життя.

Досить поширеною є думка, що геї та лесбійки аж занадто орієнтовані на сексуальні стосунки, що чимало з них практикують проміскуітетні зв’язки, що вони невибагливі щодо сексуального партнерства. Численні дослідження життєвого шляху геїв та лесбійок, проведені американськими вченими, показують, що романтичні почуття, духовна близькість з партнером відіграють у їхніх стосунках не меншу роль, ніж фізична. Гомосексуальні чоловіки та жінки віддають перевагу тривалим інтимним зв’язкам, які ґрунтуються на почутті прихильності, дружби, моральних зобов’язань партнерів. Так, психологи Andrew Mattison та David Mo Whirter вивчали стосунки тривалістю 8-9 років 156 гомо-сексуальних пар молодих і немолодих чоловіків, з них 8 пар у стабільному чоловічому союзі вже понад 30 років.

Якщо сексуальні контакти геїв стають нерідко містком для поглиб-лення їхніх емоційно-референтних стосунків, то початком інтимного парт-нерства у більшості лесбійок є психологічна близькість. Про те, що не тіль-ки сексуальність лежить в основі партнерських союзів лесбійок, свідчать такі факти. Порівняння сексуальної активності лесбійських та гетеросек-суальних пар засвідчило, що на початку контактів 76% лесбійських і 83% гетеросексуальних пар мали зносини 1-2 рази на тиждень, а вже після 2-5 років спільного життя – 37% і 73% відповідно (Blumstein,Schwartz,1983).

Чимало читачів можуть дійти хибного висновку, що, мовляв, у лесбійок зменшується частота сексуальних контактів, бо, як не крути, вони не є повноцінними через відсутність пеніса. Справді, як зазначалося вище, лесбійки прагнуть його імітації під час злягання, проте лише у 2% випадків застосовують штучні пристрої. Мануальна стимуляція, оральні контакти, tribadism практикуються значно частіше. Ще Кінзі у дослідженні 1953 року зазначав, що лесбійки зазнають оргазму значно частіше, ніж гетеросек-суальні жінки. Так, після 2-х років подружнього життя 55% жінок відчува-ли оргазм у 60%-100% випадків. За аналогічний термін співжиття 78% лесбійок відчували оргазм у 60%-100% випадків. Сексологи вважають, що високий рівень сексуального задоволення у лесбійських пар значною мі-рою зумовлений кращим розумінням психології одна одної, а також дов-шою тривалістю любовних пестощів, поширенням їх на все тіло, що, в свою чергу, посилює загальне сексуальне збудження.

Хибним також є уявлення, що союзи геїв ґрунтуються на сексу-альному задоволенні і що в цих контактах чільне місце посідає анальний секс. Насправді за частотою форм сексуальних контактів передує fellatio, далі мануальна стимуляція, і тільки на третьому місці зносини per anus. Проте тривалість партнерських стосунків геїв, як і лесбійок, залежать не стільки від сексуального задоволення, скільки від психологічних засад їх-ніх взаємин. При цьому конфліктна, реактивна поведінка виникає у тому разі, коли пара прагне сліпо наслідувати загальноприйняті статевоспіввід-несені канони поведінки. Дотримання геями та лесбійками шаблонів мас-кулінності або фемінності рано чи пізно вступає в конфлікт з прагненням кожного бути самим собою, союзом партнерів.

Реконструктивна поведінка характерна для тих пар, які постійно пристосовуються до рольових вимог та приписів оточення, сліпо їх наслі-дують, лише частково змінюючи.

І, нарешті, творча модель стосунків виникає тоді, коли кожний з партнерів конструює свій стиль поведінки і залежно від власних уподо-бань, а не від очікувань соціального оточення. Суть такої статеворольової поведінки влучно висловила одна з лесбійських пар, художниць за профе-сією. На запитання, чи хотіли б вони, щоб одна з них перетворилася на чо-ловіка, а інша так і лишилася жінкою, відповіли: “Ми раді, що ми жінки, ми любимо у собі та одна в одній саме жінку. Ми розуміємо жіноче єство, і нам зовсім не потрібні чоловіки”.

Про що йшлося в розділі

Гомосексуальні орієнтації та гомосексуальна поведінка є реальністю як індивідуальної сексуальності людини, так і суспільства в цілому.

● Причини, що зумовлюють гомосексуальні орієнтації у людей, є складними й досі не пізнаними наукою. Проте дедалі очевиднішим стає, що чимало геїв та лесбійок мають схильність до них уже від народження.

● Гомосексуальність є провідною ознакою спрямованості сексуаль-них орієнтацій та сексуальної поведінки приблизно у 2% чоловіків і 1% жі-нок і виступає проявом бісексуальності у 23% чоловіків і 14% жінок. Близько 75% чоловіків і 85% жінок є виключно гетеросексуальними.

● Специфічною, характерною особливістю розвитку статевої само-свідомості геїв та лесбійок є так званий процес “виходу із сутінків”, тобто самоусвідомлення власних гомосексуальних орієнтацій, ототожнення себе із сексуальними меншинами. Стадійність, етапність його проходження є своєрідним психологічним феноменом другого народження людини.

● Неприйняття гомосексуальним індивідом власних сексуальних орієнтацій призводить до емоційного напруження та внутрішнього кон-флікту, який не може не позначитися на психіці та характерологічних якос-тях.

● Взаємини та характер міжособових стосунків гомосексуальних осіб мало чим відрізняється від гетеросексуальних. Специфічною особли-вістю сексуальної поведінки пар лесбійок та геїв є широке використання різних способів стимуляції сексуального збудження, розширення діапазону допустимості за рахунок психологічної близькості партнерів, реалізації принципу “Весь твій” або “Вся твоя”.

● У поширеному стереотипі про те, що геї фемінні, а лесбійки маскулінні, переплутані різні концепції, а саме статевої ідентичності та сексуальної орієнтації (гомосексуальної або гетеросексуальної). Геї та лесбійки відрізняються від інших лише гомоеротичною спрямованістю, а статева належність їх повністю влаштовує.

● Ставлення до гомосексуалізму як до антисоціального явища та де-віантної поведінки, тобто гомофобія, – досить поширене у різних країнах. Гомосексуали відчувають дискримінацію щодо себе, що зумовлюється численними міфами. Дискримінація може проявлятись у висміюванні геїв та лесбійок, у позбавленні їх робочих місць, у відмові права на зібрання та інші масові акції тощо.