2.3. Він та вона: різні від природи чи від виховання

Протиставлення “чоловічого” і “жіночого”, зазначає І.С. Кон, одна із загальних парних опозицій людської психіки. Уявлення про “жіноче” і “чоловіче” в стилях поведінки, рисах характеру, сімейному та соціальному статусі пронизують як особистісні очікування, так і культуру в цілому. Ідея протилежності психологічних світів дужої, сильної та прекрасної слабкої статі домінує в підручниках, жіночих часописах, рекламі. Гуморист Дейв Баррі зауважує, що жінки можуть бути зачаровані фільмом, де чотири серії поспіль він та вона прагнуть інтимності, так і не наважуючись на неї. Чоловіки таке просто ненавидять. Й хвилини не мине, як чоловіки почнуть нудьгувати і дивитимуться лише тоді, коли всі роздягнуться й ганятимуться одне за одним оголеними. Автогонка оголених – ось що сподобалося б чоловікам.

Відмінність статей у ставленні до однієї з найважливіших функцій – сексуальної демонструють дані опитування Янкеловича, вміщені на сторінках журналу “ Тіmе” 1994 року. На запитання “Щоб ви обрали – вдалу покупку чи вражаючий секс?”, надали перевагу сексу 76% чоловіків і тільки 41% жінок. Орієнтованих на покупку серед жінок було 46%, а серед чоловіків – усього 14%.

Те, що чоловіки і жінки відрізняються психологією, сприймається багатьма як вроджена схильність, еволюція біологічної природи і аж ніяк не як результат засвоєння соціальних ролей.

В одному дитячому садку вихованцям запропонували гру в “таткові” та “мамині” домашні речі. Серед безлічі показаних дітям карток із зображен­ням на них предметів домашнього вжитку (там були і праска, і каструля, і мо­лоток з гвіздком, і чайник, і голка з ниткою, словом, більшість речей, які ото­чують нас у побуті), діти мали відібрати окремо ті, які більше мамині або більше підходять таткові. Що ж виявив розподіл картинок? У купці для мами виявилися майже всі картки, у тому числі й ті, де були зображені посуд і молоток, і сковорідка, і дитяча книжка. А що ж лишилося татам? Серед адресованих їм речей переважали ті з них, які підпадали під позицію трьох Т.:телевізор, тахта, тапці...

“Природна” схильність жінок до обслуговуючої праці просте-жується і в дитячих малюнках, на яких діти зображають свою сім’ю, рідних. Ці малюнки досить різні, проте їх об'єднує типове, спільне: майже на кожному малюнку мама порається на кухні або у ванній кімнаті, бабуся в’яже або шиє, прибирає. А що робить татусь? У переважній більшості дитячих сю­жетів він зайнятий читанням газет або сидить біля телевізора. Щоправда, трап­ляються і такі сюжети, де тата зображають під авто або поряд ще з якоюсь тех­нікою. Проте так чи інакше характерні для мам і тат справи, здебільшого, розведені на два полюси.

Біологічні відмінності між слабкою та сильною статями очевидні. Адже чоловіки не можуть при всьому їхньому бажанні народити дитину, вигодувати її груддю. У всьому світі чоловіки на 7% вищі зростом за жінок, мають вдвічі більшу масу м’язів, (новонароджені хлопчики переважають дівчаток у зрості, дівчатка ростуть швидше за хлопчиків, проте їхній ріст припиняється, як правило, після першої менструації, а хлопчи-ки ростуть до 18 років). В усьому світі тривалість життя чоловіків менша, ніж у жінок. Проте цікаво інше. Якою мірою біологічні відмінності позначаються на психологічних?

Досить довго головним аргументом на користь біологічної детермінації чоловічої та жіночої психології виступали вага та розмір голов­ного мозку, мовляв, у чоловіка мозок на 100-350 грамів важчий, отож і інте-лектуальні здібності вищі. Схильність до різних сфер діяльності чоловіків та жінок часто пояснюють функціональною асиметрією півкуль їхнього го-ловного мозку.

Біологічну зумовленість психологічних відмінностей чоловіків та жінок вбачають також у дії статевих гормонів. Як відомо, чоловічий організм виробляє гормон тестостерон, який вважають відповідальним не тільки за роз­виток кісток, м’язів, судинних систем, а й за прояви агресивності. Жіночий організм також виробляє тес­тостерон, але в значно менших у 10 разів кількостях. Звідси був зроблений хибний висновок, що чоловіча стать агресивніша, ніж жіноча. Тесто­стерон також стимулює вироблення в організмі чоловіка ліпопротеїну, який закупо­рює судини. Звідси більший потенційний ризик серцево-судинних захворювань для чоловіків. Вважають також, що тестостерон робить чоловіків чутливішими до світла, проте менш чутливими до звуків та запахів. Статевий гормон жіночого організму – естроген – стимулює вироблення холестеролу, який захищає судинну та імунну системи, сприяє відкладанню жиру на грудях та стегнах жіночого тіла. Жирова тканина становить 11 відсотків ваги чоловічого тіла і 23 – жіночого. Чоловічий організм на 1 кв.м поверхні тіла спалює більшу кількість калорій, ніж жіночий. Жінки старіють швидше, бо їхня шкіра (епідерміс) чутливіша до зовнішніх впливів. Проте, якими б великими не були відмінності між чоловічим та жіночим організмами, їхній вплив на психологічні властивості статей все ж не є очевидним.

Анатомія – це доля, вважав Зігмунд Фройд. У працях Фройда та його учнів підкреслюється, що чоловіче властиве чоловікові, а жіноче – жінці, а відхилення від цієї норми є симптомом психічного розладу. В праці “Жіно-чість” Фройд стверджував, що “пенісна заздрість”, відкриття своєї кастрації – провідний чинник формування жіночої психології. Дівчатка почуваються тяжко зкривдженими, часто кажуть, що й собі хотіли б “мати отаке”… Коли дівчатка усвідомлюють, що їм бракує пеніса, це аж ніяк не означає, що вони змирилися з цим фактом… Далі від нього пролягають три шляхи розвитку: один веде до сексуального гальмування або неврозу; другий – до зміни характеру в дусі комплексу чоловічості, і нарешті, третій – до нормальної жіночості…” *

Жіночість, на думку Фройда, має органічний характер, тобто походить від біологічної, конституційної сутності жінки або ж якнайтісніше пов'язана з нею. Характер чоловічості також має органічне підґрунтя, оскільки, щоб поєднатися з жінкою, чоловік має виявити агресію, загарбати, заволодіти. Чоловік сприяє розвиткові культури через сублімацію та розвиток над-Я, зумовленого страхом перед кастрацією. А жінка, не боячись втратити пеніс, має набагато слабше над-Я, ніж чоловік. Ось

* Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1999. – С.593-595

чому,за Фройдом, жінка здебільшого позбавлена морального чуття, дотримується не такої суворої етики, має недостатнє уявлення про справедливість, легше кориться життєвим негараздам, більш схильна до емоційних оцінок і не сприяє розвитку культури та пізнання.*

Найголовніші риси жіночого характеру, за Фройдом, – пасивність, мазохізм та нарцисизм. Мазохізм та пасивність – не просто дві жіночі риси, вважає Фройд, а динамічно взаємопов'язані. Мазохізмом є і будь-яке пасивне ставлення до сексуального життя та сексуального об'єкта. Мазохізм – нормальна, природньо жіноча риса і ненормальна чоловіча. Потяг до сексуальних страждань, приниження, наруги, стан заляканості, неспроможності – це суто жіноче. Провідної жіночої прикмети – пасивності – жінки досягають, коли позбавляються кліторної мастурбації і ідентифікуються з матір'ю. Нарцисизм проявляється у тому, що жінка звертає свою любов на своє тіло або на своє Я, ставлячись до нього так само, як поставився б до нього чоловік. Нарцисизм у чоловіка відрізняється від жіночого, оскільки він пов'язаний швидше із захопленням навколишнім,

ніж з випинанням свого Я. Отже, жіночість порівняно з чоловічими рисами є меншовартісною.

Відома американська феміністка Кейт Мілет** вважала, що аналіз Фройда набув би великої ваги, якби він достатньо об'єктивно визнав, що жінка народжується жінкою в суспільстві, в якому панує чоловік і яке схильне поширювати свої цінності навіть на анатомію.

Якщо фройдизм статеву детермінацію психіки вбачає у жіночих і чоловічих статевих органах та особливостях сприйняття дитиною власного тіла, то представники біологічної науки – у спадкових факторах. Відомий учений В.А.Геодакян*** розглядав живі різностатеві істоти як інформаційні системи, що їм відведено полярні ролі у процесі еволюції. Чоловічі задачі по-дібні як на тваринному рівні, так і на рівні Homo sapiens. Чоловічі істоти пристосовані до того, щоб сміливо, безстрашно досліджувати зовнішній світ. Обстежуючи та освоюючи нові території, представники чоловічої статі або гинуть, або повертаються “до своїх сородичів” в новій, вищій адапта-ційній якості. Жіноча біологічна роль, за Геодакяном, полягає у тому, щоб сприйняти здобуту інформацію та використати на рівні виживання в нових умовах. Це жіноче завдання на біологічному рівні реалізується через вибір такого батька майбутнього потомства, який би виступив носієм більш досконаліших властивостей. Звідси – менша територіальна активність самиць, їхня динамічна стійкість, обережність, стабільність, а зрештою, і більша живучість. В рамках подібних біологічних систем чимало вчених, як

*Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К.: Основи, 1999. – С.593-595

**Кейт Мілет. Сексуальна політика / Пер. з англ. – К.: Основи,1999. – с.

*** Геодакян В.А. Эволюционная логика дифференциации полов и долголетие// Природа,1983, №1. – с.70-80.

наприклад, В.Л.Біанкі та О.Б.Філіппова* пояснюють психологічні відмін- ності чоловіків та жінок, зокрема залежність, пасивність, несміливість слабкої статі.

Спробуймо розібратися, наскільки великою є психологічна прірва між слабкою та сильною статтю, а також у спільному та відмінному між ними. Тобто, з'ясуємо, чи справді жінки є ніжніші, витонченіші, емоційніші та покірливіші натури, ніж чоловіки, психологію яких визначає емоційна стриманість і раціональність думок, сила характеру та соціальна активність? В якому віці і як проявляються відмінності в пізнавальній, комунікативній, емоційній, поведінковій сферах у дітей? Наскільки схожі та несхожі психологічні властивості слабкої та сильної статей? На які з них найчастіше вказують психологи в дитячому та дорослому віці?

Він Вона

Немовлята рухливі, активні в Емоційно активні, уважні до змін в пізнанні оточення, нетерпимі до оточенні, добре переносять фізич- недоїдання, мокрих пелюшок, ний дискомфорт, легко адаптують- спраги. Чутливі до зміни подраз- ся до зміни умов існування ників, у тому числі фізичних Чутливі до ставлення до них, добре умов існування диференціюють запахи, смакові властивості, звукові та кольорові відтінки Гостро реагують на больові под- Терплячі до болю, спраги, мокрих разники, вимагають активації їх- пелюшок, недоїдання ньої уваги різними зовнішніми по- дразниками. Жваві, всюдисущі, на- полегливі щодо задоволення їхніх бажань * Бианки В.Л., Филиппова Е.Б. Асимметрия мозга и пол. – СПб.: Изд-во С-Петербургского ун-та, 1997. – С.4.

Дошкільнята непосидючі, активні Боязкі в контактуванні знезнайо-

у пізнанні нового: придумують мим світом та людьми, нерішучі нові ігри, освоюють іграшки у встановленні контактів ламаючи та реконструюючи їх Не бояться нових територій, вияв- Віддають перевагу спокійним іг допитливістьб у незнайомому сере- рам, м‘які в рухах, жестах, чутливі довищі до характеру стосунків у грі Виявляють непосидючість, настирли- Полюбляють ігри із сюжетами опі- вість, агресивність (вербальну ки, піклування, лікування, навчан- та фізичну). Імпульсивні, емоційно ня, вибіркові в установленні нових нестримані, грубі в рухах, моторні знайомств, віддають перевагу по- в іграх, швидкі в діях та ході. стійним партнерам по грі. Зміст Активні у розподілі ігрових ро- ігор часто імітує характер взаємин. лей, встановленні нових контактів, Виявляють схильність до різних Залученні до спільних ігор інших, видів мистецтва, інтерес до при- часто міняють партнерів по грі. крас, оформлення деталей одягу, Пізніше опановують навички уп- побутових речей равління своїм організмом Оволодівають вміннями добре контролювати сечовиділення, схильні дотримуватися гігієни

Школярі люблять рухливі ігри Виявляють інтерес до видів зі швидкою зміною сюжетів, елемен- активності, що передбачають тами змагань, ризику. Вияв- опікування, облаштування, при- ляють пізнавальні інтереси до крашання, обслуговування, на- механізмів, будови технічного дання допомоги ного обладнання, функціонування Акуратні в діях, мають розви- різноманітних пристроїв, машин нуту здатність до розуміння (автомобілів, кораблів, літаків тощо) емоційних станів у вербальній Орієнтуються на конкретні резуль- та невербальній комунікаціях тати взаємодії (змагання, боротьбу, Орієнтовані на характер взаємин, досягнення мети). зміст спілкування, спільність емо- У спілкуванні критикують, пере- ційних переживань, схожість оцін- конують, аргументують правоту них ставлень до подій чи людей чи доводять перевагу, спираючись Спілкуючись, люблять ділитися на факти, розмовляють про події, враженнями, почуттями, радять, боротьбу, поєдинки, відкриття ново- надають емоційну підтримку та го діяльну допомогу Характер мовлення дублює емоції, Здатні до образного мислення, що супроводжують діяльність, інтуїції, передбачення, розумін- оперують порівняннями, аргумен- ня та оцінки емоційних станів тами, кількісними параметрами людини, осмислення дій та успіхів та невдач. Вчинків Орієнтовані на швидкість виконан- Вразливі до тону, морально-етич- ня завдань, на кількісні показники них нюансів взаємин, емпатійні досягнень, на подолання перешкод щодо дій та вчинків Мають лідерські задатки, виявля- Відповідальні, старанні, ретельні ють прагнення та вміння пропону- при виконанні доручень, орієнто- вати нові ідеї, організовувати, керу- вані на схвалення вати, відстоювати Світ захоплень та інтересів, орієн- Нечутливі до морально-етичних тований на моральні засади взає- оцінних суджень про себе та ін- мин та характер їх розвитку ших. Дружба базується на спільних Очікувальна позиція в процесі заняттях групової взаємодії, віддають пе- У разі фрустрації потреб схильні ревагу малим, з постійним скла- виявляти войовничість, агресивність, дом групам жорстокість, егоїзм. Наполегливі у досягненні мети, Гнучкі в адаптації до соціальних та брак емпатійності. Схильні при- норм, вимог середовища, орієн- ймати рішення самостійно, рідко тація на компроміс, порозуміння, звертаються за порадою. Здатні на домовленості нерозсудливі вчинки та дії Схильні до переоцінки своєї особис- Критичні щодо власного Я,

тості та потенційних можливостей, схильні до саморефлесії, самоїд- недосить самокритичні, надмірно ства, заниженої самооцінки самовпевнені Орієнтовані на передачу оцінного Схильні до інтровертованості, замк- ставлення, емоційну підтримку у нутості, відособленості. Радості й горі. Захоплюються науковою технікою, Дружба базується на спільності історичною літературою, пригодами, емоційних ставлень, довірі, фантастикою. вірності, щирості Люблять відвідувати змагання, Захоплюються романтичною, сен-

Захоплюються спортом, мають тиментальною літературою, мають

спортивних кумирів кумирів серед кіноакторів, музи-

кантів, співаків

Чимало ґрунтовних психологічних досліджень відкривають для нас відмінність психологічного світу хлопчиків та дівчаток. Психолог М.В.Осоріна*, описуючи дитячі скарбнички, секретики та схованочки, зазначає, що в дівчаток функцію потаємної схованки виконують коробки, шкатулки, мішечки, старенькі гаманці, де зберігається найсокровенніше – намистинки, ґудзички, зламані прикраси, флакончики, яскраві фантики від цукерок, жуйок тощо. У хлопчиків роль такої скарбнички виконує…кишеня власних штанів. Звідти можна дістати різні кульки, детальки, камінці, бляшанки, значки, дротинки тощо. Дівчатка завжди сприймають і оцінюють уламки вазочок, бляшанок як предмети, з яких щось можна зробити, якось використати. Хлопчики ж схильні сприймати вміст своїх схованок – знайденого чи обміняного як річ, що її можна перевірити на хімічну реактивність, на дію вогню, кислоти, удару. Від дослідження того, що і як горить, як плавиться, як зривається, як розпалюється, ламається і ріжеться, хлопчики, здебільшого, переходять до творчості – перетворення своїх знахідок на грузила, біти, свинчатки. Дівчатка розкидають свої знахідки, секретику так, щоб було гарно, щоб з клаптиків вийшло ціле. Хлопці сприймають вміст схованок як засіб розбиття, побиття, перевірки на гнучкість, крихкість, як те, на що можна подіяти силою, щоб розбити, перетворити у щось нове. Відчуття хлопчиками власної влади над предметами підсилюється дзвоном розбиття, гуркотом, тріском, звуками, що нагадують ефект вибуху петард. Весь цей звуковий супровід діє в унісон з прагненням хлопчика перевірити силу не тільки речей, а й свою, тілесну міць – хто далі плюне, кине, чия струмина сечі могутніша… Якщо створення секрета у землі дівчатка підпорядковують законам краси та гармонії (добирають кольорові скельця, фольгу, квіти, промивають, прочищають скло для накривного віконця), то хлопці вбачають в їхньому існуванні подвійну мету – якомога швидше знайти та зруйнувати. А свої схованки вони роблять не в землі, а у важкодо-ступних місцях – щілинах, отворах, трубах, канавах. Пригадаємо ще відомий англійський віршик у перекладі Самуїла Маршака. Пам’ятаєте? З чого, з чого …зроблені наші дівчатка? *Осорина М.В. Детские “сокровищницы”, “секреты и тайники” //Секретный мир ребенка в пространстве мира взрослых. – М.: Питер,1998. – с.127-145.

Из чего же, из чего же, из чего же Сделаны наши мальчишки? Из веснушек И хлопушек, Из линеек И батареек Сделаны наши мальчишки! Из чего же, из чего же, из чего же Сделаны наши девчонки? Из цветочков И звоночков, Из тетрадок И переглядок Сделаны наши девчонки! Из чего же, из чего же, из чего же Сделаны наши мальчишки? Из пружинок И картинок, Из стекляшек И промокашек Сделаны наши мальчишки! Из чего же, из чего же, из чего же Сделаны наши девчонки? Из платочков И клубочков, Из загадок И мармеладок Сделаны наши девчонки!

Якою мірою психологічні відмінності хлопчиків та дівчаток проявляються у дорослих чоловіків та жінок? За найвищим рейтингом якостей, вказаних студентами такими, що відповідають сучасному ідеалові типової чоловічої та жіночої поведінки виявилися:

Він Вона

1. Компетентний, розумний 1. Любляча, здатна до емоційної

Підтримки 2. Успішний у діяльності 2. Турботлива, опікуюча

3. Упевнений у власних силах 3. Добра, ніжна, лагідна, співчут-

та у власній точці зору лива

4. Зібраний, здатний діяти в 4. Мудра, розсудлива

в екстремальних умовах

5. Фізично витривалий 5..Приваблива зовні, чарівна

6. Здатний планувати та передба- 6. Надійна, вірна, культурна

чати розвиток подій

7.Здатний вести за собою 7. Комунікативна, здатн на

компроміс

8. Енергійний, здатний планувати 8. Поступлива, тактовна

діяльність на далеку перспективу

9. Комунікабельний і водночас 9. Працелюбна, терпляча

небагатослівний

10. Виважений, здатний прий- 10. Розумна, ерудована

мати зрілі рішення

11. Працездатний та працелюбний 11.Упевнена у власних силах та чарах

12.Наполегливий у досягненні мети 12. Емоційно чутлива, вразлива

13. Здатний до ризику, нововведень 13. Елегантна, модна

14.Відповідальний, надійний 14. Економна, здатна раціонально

розподіляти бюджет

15. З любов'ю ставиться до дітей 15. Скромна, сором'язлива

16. Елегантний в одязі та манерах 16. З розвиненою інтуїцією

спілкування

17. З розвинутим почуттям гумору 17. Здатна протистояти негараздам

18. Вірний 18. Кокетлива

19. Добрий, чутливий 19. Хитра, гнучка у спілкуванні

20. Мудрий, великодушний 20. Уміла господиня

Цікаво, що у свідомості багатьох людей психологічні відмінності між статями є такими, що не підлягають сумніву.

Аналізуючи статевотипові властивості, доходимо висновку, що в уявленнях молодого покоління психологія чоловіка лишається орієнтованою переважно на виконання професійних, соціальних ролей, тобто на предметно-інструментальну діяльність у колі людських контактів, а жінки – на сімейні, побутові ролі, тобто на емоційно-регулювальну діяльність. Якщо зазначені якості умовно об'єднати скажімо, у такі групи як-то: ділові, комунікативні, особливості ставлення до себе, зовнішні дані, моральні, емоційно-експресивні, то виходячи з рейтингу номінацій за результатами опитування, життєва активність, діловитість, змагальний дух, воля, інтелект, самовпевненість більше притаманні чоловічому характеру, жінки, згідно зі здобутими даними, мають бути зіткані з комунікативних, моральних та соціально-перцептивних якостей. Що ж стосується таких якостей, як кокетливість чи хитрість, які іноді називають “синдромом леді Макбет”, то їхнє вкорінення в характері жіноцтва можна пояснити тривалим підлеглим становищем слабкої статі, яка була просто вимушена маніпулювати чоловіком для досягнення власних цілей.

Як можна пояснити зафіксовані вище чи в інших дослідженнях відмінності у психології чоловіків та жінок? Чи свідчать вони про природну (генну, гормональну, конституційну) схильність статей до певних видів діяльності? Якою мірою вони є результатом тривалого дисбалансу позицій чоловіків та жінок у соціумі?

Спробуймо знайти в конкретних, експериментальних дослідженнях психологічних властивостей обох статейц, аргументи “за” і “проти”. Почнемо зі схильності чоловічої статі до агресивності як генетично зумовленої властивості. Чи справді чоловіча стать агресивніша за жіночу?

Вважають, наприклад, що навіть в уяві чоловіки значно більше фанта­зують на теми агресії, ніж жінки. Дослідження американських психологів, зо­крема професора Дженет Хайд( ), яка узагальнила наявні експериментальні дані та зіставила їх за середніми статистичними показниками, показали от що.

По-перше, хоча статеві відмінності в результатах досліджень агресивності простежувалися постійно, проте відмінність в їхньому рівні насправді вияви­лася статистично незначущою, що дало підстави заперечити висновок про відчутну відмінність між агресивністю чоловіків та жінок. По-друге, та невелика різниця в показниках агресивності була зафіксована лише щодо насильства фізичного і не виявлена в середніх значеннях психодіагностики інших різновидів агресивності – вербальної чи уявної тощо. Коли ж порівняли вікові прояви фізичної агресивності, то виявили, що істотних статевих відмінностей не спостерігається аж до юнацьких років. Наприклад, у дівчаток та хлопчиків дошкільного віку вона виявилася майже однаковою. З віком різниця зростала, хоча й лишалася незначною.

Звичайно, цю невелику різницю науковці пов’язували аж ніяк не з вродженими задатками хлочиків, а швидше з впливом на них соціального середовища, яке всіляко заохочує до вияву агресії як прояву справжнього чоловічого характеру. З такими аргументами важко не погодитися. Згадаймо численні кримінальні публікації на шпальтах газет чи судові телерепортажі, героями яких були дівчата. За одностайним свідченням журналістів, в агре­сивності та жорстокості, яку “слабка” стать виявляла до жертв, вони не поступалися сильній статтю. То ж чи насправді жінки є “слабкою” статтю?

Самовпевненість – риса, яка завжди вважалася суто чоловічою, а її брак – жіночою. Вважалося, що почуття впевненості у собі у чоловіків розвинене набагато сильніше, ніж у жінок, і похитнути його досить важко. Звідси було зроблено хибного висновку. Мовляв, чоловіків важче вмовити, вони майже не піддаються навіюванню, суггестивним впливам. А що показали експериментальні дані? Справді, представники сильної статі самовпевненіші, ніж жінки, в яких часто фіксують занижену самооцінку, закомплексованість. Проте відмінність між ними виявилася зовсім незначною. Психологи підкреслювали, що самовпевненість закріплюється в чоловічій психології завдяки очікуванням соціуму: чоловіча поведінка, сповнена сумнівів, вагань, безжально висміюється, і, навпаки, всіляко заохочується вияв непохитності, рішучості. Чоловіки радше воліють видаватися самодіяльними, ніж невпевненими у собі. “Не вагайся, геть сумніви, дій!” – ось кредо соціалізації хлопчачої, а згодом і дорослої чоловічої поведінки. А настанови, звернені до жіночої статі, зовсім протилежні за змістом: “Як ти можеш? Ти ж майбутня мама. Подумай! Зваж на все. Не рубай зплеча, постав себе на місце цієї людини. Уяви, що вона відчуває, як переживає, як їй буде боляче, якщо ти…”

Психологи вважають – характер, успішна діяльність здатні змінити образ Я, підвищити самооцінку. Проблеми жіноцтва криються, на думку багатьох учених, у дисгармонійному розвитку їхнього Я. За І.С.Коном, внаслідок більш раннього статевого дозрівання, Я дівчинки зазнає впливу самооцінки. Звідси – вища тривожність слабкої статі, рефлексивність, мрійливість, більша залежність від соціальних очікувань. “Синдром залежності жінки – один з проявів суперечностей в образі Я. Він проявляється в слабкості меж Я жінки, в дифузній самоідентифікації, і як її наслідок – у маніпулятивному стилі спілкування з нею її близьких, дітей, начальства, в нерозбірливому характері їх зв'язків у випадках психічної та фізичної наруги над нею. Саме дифузна статеворольова ідентичність, на думку вчених, зумовлює виникнення у працюючих жінок почуття провини, внутрішнього конфлікту між Я-матір'ю, дружиною та Я-політиком, бізнесменом, вчителем, інженером тощо. Чи завжди ці ролі несумісні? Так – казатимуть прихильники традиційної сім'ї. Ні – доводитимуть вчені. Численні дослідження, проведені у США та країнах Європи, засвідчують, що вдоволеність життям, у тому числі, собою, сім'єю, чоловіком, у жінок, які працюють, вища, ніж у домогосподарок. Жінки, які бачать себе лише в ролі господині та матері, частіше переживають так званий синдром “домогосподарки”: у них низька самооцінка, вони все частіше зазнають тривожних та депресивних станів, почуваються самотніми і переживають брак самодостатності. Це, в свою чергу, призводить до негативної Я-концепції, психічних розладів та алкоголізації.

Тривожність – ось та якість, на думку прихильників традиційних поглядів на жінку, яка з усією очевидністю засвідчує силу чоловічої і слабкість жіночої статі. Справді, люди з високим рівнем тривожності не здатні на вчинки, дії, побудову власної лінії поведінки. Вони бояться усіх і вся, їх переслідує страх, що вони не зможуть, не справляться, підведуть. Дуже поширена думка, що дівчатка, як і дорослі жінки, значно тривожніші, сором’язливіші, ніж хлопчики або чоловіки. Причому цю особливість “жіночої поведінки” було зафіксовано чималою кількістю психологічних досліджень. То ж чи справді, нарешті, виявлено справжнісіньку жіночу рису?

Виявляється, що не все так просто у пошуку суто жіночого. Коли вчені порівняли прояви особистісної тривожності чоловіків і жінок, то практично не змогли зафіксувати різниці в їхніх рівнях. То ж звідки взялися наукові дані про тривожність як показово жіночу ознаку поведінки? Передусім з тих досліджень, в яких не використовувалися стандар-тизовані методики, а висновки робились на підставі самозвітів чоловіків та жінок. Отже, статеві відмінності визначилися не на основі наукових спостереженнях за чолові­ками та жінками, а на їхній самоатестації. Зрозуміло, що дівчатка та жінки думають, що вони, як слабка стать, більшою мірою відчувають побоювання та тривожність, ніж чоловіки. Проте ці судження про себе йдуть не стільки від біологічної природи статі, скільки від соці­альних стереотипів, які зображують жінок боязкими та тривожними, а чоловіків - безстрашними та сміливими. До речі, шведські експериментатори спростували стереотипізоване уявлення про більшу увагу жінок до своєї зовнішності.Експеримент полягав у тому, що біля дзеркала в одному університеті, було встановлено приховану камеру, яка фіксувала частоту зазирань у нього чоловіків та жінок. Виявилося, що протягом одного дня в дзеркало зазирнуло 412 жінок переважно, щоб поправити зачіску, та 778 чоловіків, щоб помилуватися власним відображенням.

Емпатійність та пов’язані з нею схильність опікати, доглядати за ки-мось вважають органічно жіночою рисою, успадкованою від інстинктивної природи жінки-матері. Мовляв, погляньте на материнську поведінку самиць у тваринному світі, як уміло захищає своє потомство кішка чи собака, і як поводиться самець. Що вже говорити про приматів, в яких малюк перебуває під опікою не тільки власної матері, а й інших самиць. Такі судження мають свій резон і базуються на узагальненні спостережень за емпатійною поведінкою чоловіків та жінок. Так, американські психологи не раз моделювали фіксовані ситуації, в яких досліджуваним (а це були чоловіки та жінки різного віку) пропонували під час роботи з підзвітними їм дорослими застосовувати слабкі удари електрострумом для кращого вправляння певних умінь та навичок. Якщо чоловіки без зайвих вагань виконували цю інструкцію і карали невмілих, то поведінка жінок виявилася кардинально іншою. По-перше, переважна більшість жінок довго намагалася ухилитися від виконання інструкції, посилаючись або на власну забудькуватість, або сподіваючись на неуважність “наглядачів”- психологів. По-друге, якщо жінок змушували застосовувати методи покарання до найбільш “нерадивих” –“підсадних качок”, то робили вони це неохоче, співпереживаючи жертвам-невдахам. Вони, як правило, заздалегідь попереджали “жертв” про заплановані санкції, а також намагалися їх заспокоїти, мовляв, це не боляче, не страшно тощо.

Незаперечним є факт, що до жінок по допомогу частіше звертаються і чоловіки, і жінки, в яких виникли якісь проблеми, незручності чи питання. Чому саме до слабкої статі? Бо розраховують на реальну підтримку, пораду. Проте не забуваймо, що до опікунських ролей жінок готують змалечку, на відміну від протилежної статі.

Після виходу у світ у 70-х роках книги американських психологів Елеанор Маккобі та Керол Джеклін “Психологія статевих відмінностей” майже аксіоматичними стали висновки про більшу домінантність, лідерські здібності чоловічої статі та залежність, підпорядкованість жіночої, про відповідну відмінність у рівнях активності, лідерських здібностях хлопчиків та дівчаток. Та й саме життя немов би опосередковано свідчить про те, що в чоловіків є природ­жені лідерські задатки, яких так бракує слабкій статі. Чи відповідає це сучасним науковим даним?

Результати психологічних досліджень переконливо показують: хлоп-чики і дівчатка, юнаки і дівчата, дорослі чоловіки і жінки за рівнем організаторських, лідер­ських здібностей нічим не відрізняються. Хоча будь-яких статевих диференціацій не було виявлено, все ж в одній із сфер між чоловіками та жінками фіксували постійну, хоч і невелику відмінність. Йдеться про частоту застосування чоловіками та жінками авторитарних та демократичних методів управління. На противагу чоловікам, представниці слабкої статі більш схильні до демократичних засад у керівництві людьми та побудові взаємин з ними.

Нещодавні порівняльні дослідження стилів менеджменту та психологічних властивостей менеджерів, проведені в Росії, підтверд-жують: жінкам-управлінцям притаманні демократичніші форми прав-ління, встановлення у виробничих групах більш довірчих взаємин, орі-єнтація на переконання та запобігання конфліктам. Якщо чоловіки заради досягнення мети використовують владу, то жінки досягають успіхів завдяки жіночим рисам – пріорітету гуманних стосунків, людяному став-ленню, чуйності, зацікавленості долею людей. Етика взаємин чоловіків менеджерів побудована на ієрархії, субординації, підпорядкованості нижчих структур вищим. Етика взаємин менеджерів жінок мало спирається на структуру влади. В її основі лежить знання інтересів, потреб підлеглих та активізація їх як мотивів праці. Щоправда, вчені відзначили такий факт: якщо жінка-менеджер переймає маскулінний тип керівництва і імітує типово чоловічий стиль роботи, вона приречена на конфлікти, авторитаризм та дегуманізацію стосунків.

Керівництво жінок має переважно соціальний характер, чоловіків – домінаторний. Лідер-жінка, як правило, ввічлива, тактовна, уважна, нетерпима до грубості, орієнтована на спільників ідеї, на емоційну підтримку. Лідер-чоловік часто грубий, деспотичний, нетерпимий до агресивних міжособистісних випадів, орієнтований на боротьбу із супротивниками.

Таку поляризацію психологічних властивостей чоловіків та жінок, прихильники еволюційних поглядів на природу статей часто аргументують аналогією з тваринним світом. Мовляв, самці є ініціаторами бійок у завоюванні території, відстоюють своє право на неї виявом агресії, домінування, відчайдушності. Так і чоловіки… . Прихильники теорії соціального научіння стверджують, що дівчата та жінки розкривають свою особистість передусім у соціальних стосунках, а хлопчики та чоловіки – у конкретній діяльності. Жіноча стать, мовляв, орієнтована на характер взаємин, чоловіча – на завдання. Жіночий світ – це мир та допомога, нала-годження стосунків, чоловічий – боротьба та здобуття перемоги. Для жінок спілкування – це передача ставлення, для чоловіків – передача інфор-мації. Чи так це? Подібні уявлення поширені тому, що діти засвоюють стереотипні моделі поведінки, притаманні більшості етнокультур.

Територіальна поведінка. Чимало психологів твердять, що хлопчики значно активніші, ініціативніші у пізнанні навколишнього простору, ніж дівчатка. Справді, хто не бачив гуртів хлопчаків, які досліджували уламки технічних приладів, пустирі, занедбані довгобуди, підвали, звалища? Навряд чи кому з дорослих спрадало на думку приструнити хлопчачу компанію, поцікавитися, чим вони займаються. Водночас коли дівчатка поза рідним подвір'ям, десь у безлюдному місці розпалюють вогнище, це приймається як щось ненормальне, недозволене. Чи не загубилися вони часом, що вони там роблять і чому без нагляду старших? Виростаючи в умовах постійних приписів не відходити далеко від дому, а якщо й відходити, то тільки з-відома дорослих або в їхньому супроводі, дівчатка справді звикають до думки про те, що їм небезпечно виходити за межі дозволеного (місця помешкання чи гри тощо). Вони починають виявляти нерішучість, боязкість, бажання передоручити освоєння нового хлопцеві чи дорослому, ховаючись за їхні спини, спостерігати за розгортанням подій, а тому не дуже прагнуть розширювати сфери незнайомого. А якщо хтось із них і зважується на цей крок, то оглядаються на дорослого, який у будь-яку хвилину може при­йти на допомогу.

Рівень активності, пов'язаний з освоєнням, використанням та захистом “власної” території у хлопчиків будь-якого віку (від най-молодшого до підліткового) в 1,5-2 рази вищий, ніж у дівчаток. Варто замислитися, чому хлопчачий світ ширший, ніж дівчачий? На це можна легко знайти відповідь, простежуючи динаміку вікових особливостей ігрової активності хлопчиків та дівчаток. Виявляється, що в дошкільні роки відмінність в освоєнні нових територій, розширенні поля для гри між статями мінімальна. У молодшому шкільному віці ця відмінність стає відчутнішою і, нарешті, у старших підлітків стає значною. При цьому діяльність, заняття дівчаток значно більше регламентуються у просторі, часі, виборі друзів батьківською сім’єю, ніж хлопчача. Отож, питання знову набуває риторичного характеру – біологічні чи соціальні передумови зумовлюють цю відмінність між статями?

Досить поширеною є думка, що хлопчики демонструють вищі результати в тестуванні на просторову уяву, на мислене відтворення схем місцезнаходження об'єктів, пропорцій будівель, їхнє розміщення. Вважають, що дівчатка засвоюють математичні теорії значно слабкі, ніж їхні однолітки-хлопчики. Аргументами на користь дівчаток є факти про їхні кращі вербальні здібності, мовляв, вони раніше за хлопчиків починають промовляти перші слова і складати з них речення, та й у школі вони читають краще, серед дівчаток значно менше таких, що мають дефекти мови, заікуються тощо. Це аргументують тим, що в чоловіків права півкуля більше орієнтована на абстрактне, логічне мислення, ніж у жінок, в яких ліва і права півкулі відповідають за сприйняття і переробку інформації порівну.

Не випадково, що у багатьох тестах для дорослих пропонуються запитання, які немов би визначають жіночий або чоловічий тип мислення. Наприклад, вважається, що саме для жінок призначені запитання на зразок: Чи легко Ви можете знайти серед незнайомих Вам людей закохані пари? Чи легко Вам давався правопис та акуратне писання в школі? Чи любите Ви попліткувати? Позитивні відповіді від чоловіків очікують на запитання іншого характеру: Чи легко Ви можете зорієнтуватися на незнайомій місцевості й визначити, де південь? Чи зможете Ви з пам'яті відтворити місце, яке Ви помітили по дорозі для паркування машини? Чи легко Ви прицінюєтеся до вартості товарів та послуг, якщо вони виражені в євро? тощо.

Цікаво, що порівняння математичних та просторових здібностей хлопців та дівчат, чоловіків та жінок за допомогою мета-аналізу (здійснено американським психологом Дженет Хайд та деякими іншими) значущих відмінностей не виявило. Зафіксовано лише незначні статеві відмінності, які починають проявлятися з підліткового віку і пояснюються психологами впливом традиційної диференціації професійних орієнтацій учнів.

Отож, чи існують відібрані природою психічні властивості статей, які створили прірву між чоловіками та жінками? До яких висновків дійшли психологи? Вони твердять, що індивідуальні відмінності людей з більшості психологічних властивостей у рамках однієї статі набагато переважають міжстатеві. Між чоловічою та жіночою психологією більше подібності, ніж поміж жінками або чоловіками. За соціальними якостями чоловіки та жінки подібні, проте не ідентичні. При цьому наявні відмінності зумовлені більшою мірою соціально-культурними впливами, ніж природним добором. Отож, чи є чоловіча стать сильною, а жіноча – слабкою?