3.3. Мастурбація – користь чи зло?

“ Я научил послушливую руку

Обманывать печальную разлуку…”

О.С.Пушкін

Жодне з проявів сексуальної активності людини не дістало так багато протилежних оцінок, як мастурбація. Мастурбація (від лат. manus – рука і sturpo – оскверняю) – навмисні збудження та стимуляція оргазму штучним подразненням ерогенних зон, передусім власних статевих органів. Хоч термін мастурбація передбачає дії руками, подразнення геніталій може відбуватися різними способами – стисканням стегон, їх тертям об матрац, подушки, ковдру, з використанням допоміжних предметів. Сучасна секс-індустрія пропонує для вдосконалення техніки самозадоволення чималий арсенал штучних засобів: вібраторів, муляжів фалосів, вагін чи ротової порожнини. Посилюючим засобом у процесі мастурбації може виступати перегляд порнопродукції, еротичних журналів, прослуховування улюблених мелодій, уявлення еротичних сцен тощо. Раніше негативна оцінка мастурбації (онанізму) зумовлювалася тим, що ця сексуальна поведінка не приводить до запліднення. Нині ставлення до мастурбації змінилося, особливо в останні десятиріччя.

Багатьом відома історія Онана з Старого Заповіту. Онан був братом Ера, якого Бог убив за те, що він був “слабким”, і не зачав у шлюбі жодної дитини зі своєю дружиною Тамарою. На той час діяв іудейський закон, за яким найближчий з родичів мусив запліднити вдову, щоб вона продовжила рід. Саме тому Бог наказав Онану зробити це. Проте Онан, який не хотів ставати батьком, пролив своє сім’я на землю. Тому Бог покарав Онана за його неповагу та нерозумний вчинок. З тих часів мастурбація дістала свою другу назву – онанізм.

Оскільки послідовники християнства зазнали значного впливу іудейства, то безумовне засудження мастурбації залишилося у свідомості багатьох європейских народів як аксіома протягом століть. Наведемо морально-психологічні настанови для підлітків, типові для дитячої літератури до 60-х­–70-х років. Процитуємо витяги з Листка 11 та 12-го книги Сільвануса Столла “Що необхідно знати кожному хлопчикові”/Пер. з англ. – С.Петербург: Издательство полезной литературы, 1911. – С. 43 – 50. “… Жоден хлопчик не може гратися зовнішніми частинами своєї відтворної системи без того, щоб зрештою не потерпіти від цього досить серйозно… Оскільки все тіло того, хто допускає себе до цього пороку, осквернено й спаплюжено особистою дією того, хто здійснює її, то цей порок також називають “рукоблудством”.

…Там, де цей хворобливий стан через необізнаність не усувають, онанізм стає скоро постійною звичкою, настільки стійкою, що тягне за собою идіотизм і навіть смерть, яка настає дуже скоро.

…Онанізм завдає великої шкоди нервам та має найсерйозніші наслідки. …вся нервова система остаточно розладнується та розхитується, без усякої надії на те. що колись буде відновленою.

… Хлопчик з блискучими здібностями поступово втрачає здатність розуміти і запам’ятовувати уроки. Пам’ять починає зраджувати його. Його розум перестає сприймати і засваювати предмет…

… Удаючись до онанізму, людина не тільки руйнує здоров’я, а й остаточно гине. Коли організм досить міцний від природи, то хвороба ця перекидається насамперед на мозок, спричиняючи в крайніх випадках идіотизм та божевілля. Якщо організм слабкий від природи, то за загальним виснаженням ідуть сухоти чи одна з багатьох інших хвороб, що швидко припиняє життя”.

Негативне ставлення до мастурбації, опосередковане стародавніми віруваннями, збереглося подекуди до наших днів. Жінок, так само, як і чоловіків карали припіканням спини і статевих органів, а також примушували носити пояси цнотливості в марних намаганнях запобігти мастурбації. Крафт–Ебінг пише про дівчинку, яка “у віці десяти років віддавалася наймерзеннішому з усіх пороків”. Він додає: “Навіть розпечене залізо, прикладене до її клітора, не змогло подолати її захоплення.” Після такого “лікування” пояс цнотливості Муді, створений з цією ж метою, здається майже невинною забавою. В 1894 році хірургу з лікарні в м.Сент-Джоні (США) запропонували “втопити” клітор дівчинки у шви зі срібного дроту після того, як жорстоке припікання не дало результату. Дівчинка розірвала шви й відновила свої заняття. Тоді їй вирізали клітор! Повідомлялося, що через шість тижнів після операції пацієнтка сказала:“Знаєте, там тепер нічого немає, і я нічого не можу зробити”. Доктор Холт, автор книжки “Хвороби дитинства”, що вийшла в Нью-Йорку 1936 року, теж не мав нічого проти обрізання у дівчат або припікання клітора. А у 1976 році Ватикан у Декларації з сексуальної етики констатував, що мастурбація є “серйозним актом розладу”.

Нині науково доведено, що жодних фізіологічних ушкоджень як чоловіча, так і жіноча мастурбація не викликає. Вона не може спричинити ні психічних чи сексуальних розладів, ані безпліддя. Не існує також вагомих наукових свідчень про те, що мастурбація може призвести до нездатності підтримувати нормальні гетеросексуальні стосунки. Головна небезпека мастурбації, на думку вчених, криється… у психіці. Це ті почуття провини, страху та сорому, які можуть безпідставно гнітити чоловіка або жінку через те, що займалися чимось негарним, негідним, що обов’язково матиме негативні наслідки у майбутньому. Власне не самий акт мастурбації, а особистісна тривожність, що виникає як докір сумління, стає найголовнішим психологічним злом для людини. Адже чим більше тривоги та страхів, тим вища ймовірність виникнення очікуваних шкідливих наслідків. Ось чому досить часто сексологи спостерігають причепливий страх шкідливих наслідків, який призводить до втрати ерекції та імпотенції. Головною причиною цього є онанофобія, психологічні механізми очікування невдачі через колишні “гріхи”. Із “Сповіді Віктора Х.”* читаємо:

“Гріх рукоблуддя мене не торкнувся; сама думка про онанізм так лякала мене, хоч я навіть не знав до ладу, у чому він полягає. Я так боявся казуальних онаністичних переживань, що навіть уникав торкатися руками своїх статевих органів, але докори сумління за причетність до статевого життя навідували мене аж надто часто. Ще більше поглиблювала депресивний стан моєї психіки та обставина, що мені постійно доводилося вдаватися до брехні, щоб приховати від батьків свої походеньки. І чим старшим я робився, тим важче й важче ставало мені брехати.”

Мастурбація є настільки поширеною формою сексуальної поведінки більшості дітей та дорослих, що сексологи вважають її природним статевим актом. Проте спливе ще чимало часу, перш ніж люди позбудуться почуття провини й сорому за власний, хоча б і одноразовий, досвід мастурбування.

Сучасні дослідження сексуальної поведінки засвідчують, що близько 90% дорослих чоловіків та понад 60% жінок регулярно мастурбують. Причому роблять це й після одруження, маючи доброго сексуального партнера. Техніка мастурбації чоловіків та жінок досить повно висвітлена в сексологічній літературі. Ми ж хочемо звернути увагу читачів на те, що мастурбація є чи не єдиним способом реалізації сексуальної функції для людей з особливими потребами. Більшість фізично обмежених людей, у тому числі й тих, хто має серйозні ушкодження спинного мозку та шийних хребців, займаються самозадоволенням, стимулюючи ерогенні зони та геніталії власного тіла. Інваліди здатні досягати сексуального збудження (ерогованого пенісу чи добре зволоженої вагіни) та досягати його кульмінації, переживаючи серію оргазмів.

Сексуальні реакції можуть виникати від стимуляції не тільки геніталій, а й інших ділянок тіла. Відомо, що будь-яка частина тіла може бути ерогенною зоною, подразнення якої здатне приводити до сексуального збудження. Стискання стегон або їх погладжування також може викликати ерекцію або любрикацію. Таким чином, для ерекції чи зволоження вагіни проходження збудження від рецепторів статевих органів до головного мозку не є обов’язковим. Тому жінки з ушкодженням спинного мозку не тільки не втрачають здатності до задоволення сексуальних потреб у лежачих позиціях, а й до запліднення та виношування дітей. Звичайно, інваліди мусять пристосувати свою поведінку до певних можливостей міжстатевої близькості або самостимуляції. Не випадково, сучасна психічна реабілітація людей з фізичними травмами включає також відновлення та забезпечення повноцінної реалізації сексуальної функції. При цьому жіноча мастурбація досить часто використовується як ефективний засіб терапії сексуальних розладів. Відомо, що В. Мастерс та В. Джонсон з успіхом застосовували її для лікування жінок, які не могли досягти оргазму, а також при лікуванні фригідності та стимуляції статевого потягу.

Ось що пише про роль жіночої мастурбації американський сексолог Грехем Мастерсон: “За її допомогою ви зможете з’ясувати запити власного тіла й налаштуватися на радісне життя ідеальної коханки. Тут важливе ваше ставлення до самостимуляції. Якщо Ви впевнені, що це зовсім невинна розвага, то ви значно просунутесь у напрямку власного сексуального розвитку. Ви можете мастурбувати до посиніння – і єдине, що у вас болітиме, – це м’язи рук. Ви не станете фригідною, безплідною чи німфоманкою. Вам не доведеться вдаватися до дивних і надзвичайних “засобів лікування” мастурбації, як їх рекомендували лікарі XIX століття, – приміром, зв’язування рук на ніч або носіння паска цноти, чи навіть припікання клітора гарячою праскою…”

У сексологічній літературі дедалі частіше можна зустріти такий висновок: чим більшим та різноманітнішим є досвід самозадоволення у жінок, тим кращими сексуальними партнерками вони стають для чоловіків, тим більше задоволення отримують від сексу. Парадоксального, на перший погляд, висновку дійшли спеціалісти із сексуальної терапії, які порівняли задоволення від статевої близькості жінок, які не мали і які набули в підліткові та юнацькі роки досвіду мастурбування. Останні вигідно відрізнялися від решти. У чому причина такої диференціації сексуальності? Виявляється, що мастурбація слугує своєрідним методом фізіологічної підготовки статевих органів дівчинки – підлітка чи юнки до статевого життя у майбутньому, оскільки тренує чутливість рецепторів, способи та тривалість “заведення” організму, і, нарешті, поглиблює розуміння механізмів роботи власного тіла.

Ось один із прикладів “відкриття” свого власного тіла 20-річною дівчиною: “Мене виховували так, що я вважала доторкання до власного тіла, а тим паче до статевих органів брудною і негідною справою. Що я знала про статеві органи? Тільки те, що їх потрібно мити і вставляти в них час від часу тампони. Спливло чимало часу, перш ніж я відкрила мастурбацію. Я не робила цього аж до 18 років, а потім почала в такий спосіб “переключатися” після робочого дня. Коли я закохалася, то відчула особливе задоволення від доторкання до різних ділянок клітора, піхви. Після побачень мої трусики виявлялися мокрими, а я була настільки заведена, що починала терти долонею поміж ніг упродовж п’яти чи десяти хвилин. Завжди після досягнення кульмінації задоволення та його розрядки почувалася винною, проте втішалася думкою:“Принаймні це краще, ніж кохатися з хлопцем та підчепити СНІД”. По-справжньому я відкрила себе після уроку анатомії в коледжі. Знайшла в книзі малюнок жіночих статевих органів, який мені дуже сподобався. Повернувшись додому, я зачинилася у своїй спальні, лягла на спину і за допомогою дзеркала почала себе розглядати. Потім розтулила пальцями губи й почала досліджувати вульву, погладжувати ділянки над клітором. Поступово я відчула, як приходять нові, дивовижні відчуття, від яких вся починала тремтіти. Це була така спокуса, така насолода, шо я закохалась у своє тіло. Скоро я зрозуміла: необов’язково щоразу мастурбувати в один і той самий спосіб. Усе має залежати від настрою. Можна навіть використовувати для збудження сексжурнали та еротичні фільми. За допомогою мастурбації я вже точно знала, яких пестощів я бажаю від чоловіка, що мене збуджує найбільше. І я не помилилась у своїх передбаченнях…”

Трапляються випадки, коли в процесі статевого життя жінка не отримує такої насолоди сексуального відчуття, як при мастурбації. Це трапляється тоді, коли звичні ерогенні зони, які активізуються жінкою під час самозадоволення, як-от соски грудей, лобкова область, низ живота, клітор, недостатньо стимулюються партнером під час статевої близькості. Вихід з такої ситуації єдиний: не соромлячись показати партнерові ті місця, які потребують ніжних пестощів, дотик до яких у процесі злягання може посилити насолоду.

Слід зазначити, що ні чоловіча, ні жіноча мастурбація не є повноцінним замінником статевого акту. Якою б не була самостимуляція, вона не здатна замінити багатства сексуального спілкування з іншою людиною. В юнацькі роки мастурбація може певним чином задовольнити еротичні фантазії та своєрідний сексуальний голод. Проте справжньою метою мастурбації має бути отримання сексуального задоволення та втіхи від доторкувань до чутливих ділянок тіла, а також глибше вивчення власних сексуальних відчуттів та сексуальних бажань.

Нещодавно популярний еротичний журнал “Лель” помістив на своїх сторінках поему В. Поліщука “Онан”, написану ще в 20-х роках. У ній поет-авангардист розмірковує про свободу вибору сексуальної поведінки, засуджуючи Оксану та її нового обранця Ваньку, котрі, “як слизькі” плазуни, тиснутися будуть несвідомі і безвольні, бо співає вічна кров, а діла їх – заяложеная рима до слова “любов”. (Чим це привабливіше, ніж онанізм? – запитує поет).

Деякі російські сексологи, зокрема Г.С.Васильченко, Д.М.Ісаєв, В.Є.Каган вважають, що вікові, особистісні патопсихологічні особливості мастурбації є настільки специфічними, що доцільно говорити не про мастурбацію, а про мастурбації і поділяти їх на певні різновиди. Рання пубертатна мастурбація характерна для дітей дошкільного або молодшого шкільного віку (як правило, до 10 років). А.Кінсі наводить багато свідчень ранньої дитячої мастурбації. І серед них – запис про семимісячну дитину і про дев’ятьох малят у віці до одного року, яких бачили мастурбуючими. Подібні свідчення подавали також американські сексологи Таунсенд (п’ять випадків у віці до одного року), Талмі (один – у дев’ять місяців), Спітц (гра статевими органами, яка спостерігалася у кожної другої дитини з 248) та ін. Характерною особливістю такої сексуальної поведінки є відсутність зв’язку між еякуляцією і оргазмом у дітей. Найчастіше трапляється оргазм без еякуляції. Як зазначалося у розділі першому, цей вид мастурбації є результатом пошуку дитиною втіхи у власному тілі внаслідок переживання стресових ситуацій або самотності, емоційної депривації. Не випадково, що серед дітлахів, які виховуються в сиротинцях, будинках малятка, школах – інтернатах, мастурбація цього виду найпоширеніша.

Наслідувальна мастурбація характеризується тим, що вона відбувається в групі однолітків, нею стимулюється і є своєрідним символом належності підлітка до певної спільноти. Кому з хлопців не відомі своєрідні змагання “у кого швидше”, які, здебільшого, відбуваються в шкільних чи таборових туалетах, подалі від очей вчителя чи вожатої. Згідно з дослідженнями А.Кінсі, найчастіше мастурбують підлітки до 15 років – двадцять три рази на тиждень.

Найпоширенішим видом мастурбації є мастурбація періоду юнацької гіперсексуальності. Як правило, підліткові полюції передують цьому видові мастурбації, в якій досягнення оргазму супроводжується еякуляцією. Ось що говорить герой повісті Юрія Покальчука “Юність дон-Жуана”: “О, як я відчував її! Всі мої дитячі задоволення, всі мої тертя об ліжко, погладжування руками, всі варіанти того, що якось у попередні роки заспокоювало мою пробуджену спрагу статевого життя, зараз здалися дрібними, ніщо перед відчуттям того блаженства, яке я звідував, входячи в неї і звільняючись від тягаря незнання, неповного знання, від того, що лишилося за цим порогом, мабуть, ще від дитинства.” (“Лель”,1994. – №4. – С.4.)

Окремим видом науковці вважають мастурбацію, яка супроводжує низку психічних захворювань. При цьому мастурбація має причепливий характер і часто практикується при відсутності лібідо, ерекції та оргазму. Мастурбація такого виду є вторинним симптомом основного психічного розладу, тобто є його прямим наслідком.