Другим вповідайте…

Як дівчата й молодиці

Будуть сі мішати,

Тоді правду по всім світі

Борше будуть знати.” ( “ Громада”, с.175, 1881).*

У 90-х роках Н.Кобринська видає три випуски жіночого альманаху “Наша доля”, де вона висвітлила свої погляди на жіноче питання і закликала жінок до активної просвітницької роботи серед жіночого населення. Проте стереотипи українки-галичанки були настільки глибоко вкорінені та опосередковані традиційними забобонами та звичаями у порівнянні з жінками-наддніпрянками, що ідеї Кобринської не знайшли адекватного відгуку навіть у Лесі Українки. “Спочатку слід змінити звичаї, – вважала Леся, – а потім жінкам залишиться тільки пристосуватися до нових умов життя.” Жіноча громада, створена у 1909 році під керівництвом Христини Алчевської, стала однією з перших в Російській імперії жіночих організацій. Христина Алчевська писала, що “ми всією громадою маємо сприяти народженню насамперед нового типу вільної людини в житті”.

1905 року в Полтаві виникає українське відділення всеросійського Союзу рівноправності жінок, що видало свій маніфест, де йшлося і про автономію України. 1917 рік прийнято вважати роком перетворення об’єднаних жіночих товариств Галичини на Союз українок. У 20-х роках виникають заокеанські Українські жіночі союзи. У 1948 році українська діаспора утворила Світову Федерацію

Українських жіночих організацій (СФУЖО), яка сьогодні нараховує 20 неурядових об’єднань жінок з різних країн світу.

* І. Книш. Смолоскип у темряві. Наталія Кобринська й український жіночий рух. Вінніпег,1957. – С. 40-41

Як влучно зазначає Ірина Мироненко, епоха Східної (радянської) України також влаштовувала жіночі політичні шоу. Так, наприклад, на I-му з’їзді жінок-трудівниць України 1920 року в Харкові стояло основне питання “Жовтнева революція і світова революція”, де “висуванкам” від робітниць, селянок та інтелігенції відводилась “декоративно-оздоблювальна” роль у керівництві державою.

Чому жіночий рух в Україні не набув ще своєї масовості? Причин тому чимало. Про одну з них говорилося вище. Це архетип пошани жінки в українській ментальності. Саме глибинна етнопсихологія перешкоджає захопленому сприйняттю та перенесенню на український соціум тих програм захисту жінки (від фізичного та психічного насильства та приниження в сім’ї), які користуються особливою популярністю на Заході та Сході.

Саме ці архетипні уявлення протидіють асиміляції масовою свідомістю пропагованих патріархальних ідей, обрамлених в сучасну філософську форму: “…Тяготение женщины к Герою почти всегда инстинктивно и физиологично – и в этом трагедия женщины, и Героя.

Поэтому Герой в отличие от Гения достигает полноты своего бытия вне общения с женщиной. Женщина для него – спутница минут отдыха и расслабления…

…Гений поднимается не один, а вместе со своей Музой. Больше того Муза – это крылья Гения. Муза… воплощение Вечной Женственности и потому необходимое условие гениального творчества…”*

Сентенції щойно зацитованого філософа збігаються із сексистськими настановами психіатра Єнікеєвої Д.Д.: “Чрезмерно уверенная в себе и независимая женщина теряет самое главное качество, которое так привлекательно для мужчины – женственность.

Женственность – довольно сложное понятие, которое включает и доброту, и мягкость, и теплоту, и нежность, и обаяние, и беззащитность, и умение уступать, и много других неуловимих нюансов, которые мужчина ощущает интуитивно, даже если не может выразить это словами.

Чем слабее и беззащитнее партнерша, тем увереннее себя чувствует мужчина. Он – “добытчик” и защитник, он ощущает свою ответственность за неё и детей”.**

* Хамитов Н.В. Философия одиночества. – К.: Наукова думка,1995. – С.162,164.

**Еникеева Д.Д. Сексуальная жизнь в норме и патологи. В 2-х кн. – Донецк: Сталкер, 1997. – кн.1. –С.325.

Обидва автори в різний спосіб сповідують одну й ту ж непродуктивну ідею, яка словами Фрідріха Ніцше звучить так: “Щастя чоловіка називається: “Я хочу.” Щастя жінки: “Він хоче”.

Слід зазначити, що не зважаючи на демократичність статевих настанов українців, поширення жіночого руху сприймається багатьма із них з великим упередженням. Про фемінізм досить часто спотворено думають як про жіночий рух, спрямований на боротьбу з чоловіком, з тим, щоб встановити над ними свою владу. Більшість вважає, що жінки-активістки сповнені бажаннями фемінізувати традиційно чоловічі сфери діяльності і створити жінок-боксерок, жінок-культуристок, жінок-футболістів, жінок-курців тощо. Ось як про це висловлюється психіатр Єнікеєва: “… складывается впечатление, что феминизм утверждает превосходство женщины над мужчиной, а обвиняет во всем именно сильный пол. Возможно, если провести психопатологический анализ наиболее ярких защитниц феминизма, психиатры смогут найти у них немало отклонений, поскольку любое фанатичное стремление навязать обществу свои собственные взгляды, когда большая часть против этих взглядов, это уже не норма”.*

В дійсності ж феміністичний рух в Україні боротьбу жінок за рівні права з чоловіками розглядає лише як часткове завдання, підпорядковане вищій меті: вивести жінку з позиції жертви, утвердити її права на рівні з чоловіком, розвинути навички самостійного життєвого вибору.

Патріархальне суспільство, яке відходить в минуле у більшості демократичних країн світу, давало жінці дуже обмежений діапазон суспільних ролей. Симона де Бовуар писала: “… більшість чоловіків цілком щиро запевняють, що жінки й чоловіки рівноправні й, отже, жінкам нема чого лементувати, і водночас вважають, що вони ніколи не зрівняються з чоловіками і що всі їхні вимоги – марні… чоловікам важко усвідомити сутність жіночої дискримінації…яка настільки вкорінюється у свідомість жінки, коригує її поведінку, що… врешті-решт починає здаватися, ніби все це справді закладено в жіночій природі…”**

Оскільки чоловікам відводилося панівне становище, то світ науки, культури, мистецтва століттями мав чоловічий характер, залишаючи жіночі цінності, переживання, потреби і світобачення поза суспільством. Наведемо кілька промовистих прикладів.

В найбільш престижні академічні навчальні заклади Європи і Сполучених Штатів жінок не допускали. Наприклад, в Гарвардський

* Еникеева Д.Д. Сексуальная жизнь в норме и патологи. В 2-х кн. – Донецк: Сталкер, 1997. – кн.1. – С.297.

**Симона де Бовуар. Друга стать/Пер. з франц. В 2 т. Т.1. – К.: Основи,1999. – С.39.

університет з часів його заснування в 1636 році жінок не приймали зовсім.

І тільки в 30-і роки XIX ст. деякі американські коледжі пом’якшили суворість традиції і стали допускати в свої стіни жінок.

Головним виправданням для такого роду обмежень слугувало переконання в безумовній інтелектуальній перевазі чоловіка. В 1983 році колишній професор Гарвардської медичної школи Едвард Кларк так характеризував наслідки отримання жінкою вищої освіти:“Чудовисько мозок і кволе тіло, аномально висока церебральна активність і слабке травлення їжі, повна плутанина в думках і запор в кишках” (цит. по: Scarborough@ Furumoto.1987.P.4). Аргумент був такий: навіть якщо гарантувати жінкам рівні освітні

можливості, все одно вони не зможуть ними в достатній мірі скористатися через вроджену слабкість інтелекту. Першим активним прихильником залучення жінок до наукової діяльності з психології був Р.Кеттел, який, не стомлюючись, нагадував колегам про те, що вони “не повинні проводити різниці між вченими за статевою належністю”(неопублікований лист, цит. за Sokal. 1992. P.115.). На щорічному засіданні секції в Американській психологічній асоціації він запропонував прийняти в члени асоціації двох жінок-психологів. Саме завдяки Кеттелу і його однодумцям сьогодні можна сказати, що АПА була першою науковою Асоціацією, яка прийняла в свої ряди жінок- вчених. (Sokal. 1992. P.115.).

За Стенлі Холла (1844-1924) двері університету Кларка було широко відчинено для жінок і представників етнічних меншостей. Хоча Холл і поділяв загальнонаціональну позицію, протестуючи проти спільного навчання осіб обох статей, він приймав жінок в аспірантуру і на посаду молодших викладачів.

Книга Холла “Інстинкти і почуття в юнацькому віці” стала

предметом найзапекліших дискусій, оскільки в ній багато уваги було

приділено питанням статі. Холла навіть звинувачували в хтивості.

Психолог Е. Торндайк писав, що в цій книзі “дії і почуття, що витіка-

ють з особливостей статі, як нормальні, так і хворобливі, обговорю-

ються так, як ніколи раніше в англомовній літературі”.

Тим часом в університеті Кларка Холл читав курс лекцій з про-

блем статі. На той час це був справжній скандал, навіть при тому,

що жінкам не дозволялось відвідувати подібні лекції. Врешті-решт

йому прийшлося курс відмінити.

На відміну від психології статі, доступ до індустріальної

(організаційної) психології починав відкриватися для жінок. Першою

з жінок, яка захистила дисертацію в цій галузі, була Ліліан Гілберт,

яка за підтримки чоловіка запропонувала дослідити, наскільки до-

цільними є переміщення і тілорухи працівників з метою підвищення

ефективності їхньої праці. Більшість жінок, які у 20-х роках нашого

століття отримали докторську ступінь з психології у США, займала-

ся саме проблемами наукової організації праці, чим ця галузь може по

праву гордитись.

Психолог Хьюго Мюнстерберг хоч і підтримав декількох жінок-

вчених в Гарварді, все ж вважав, що наукова робота пред’являє жін-

кам занадто високі вимоги. На його думку, місце жінки – вдома, і її

не варто готувати до кар’єри. Жінки не повинні викладати також і в

громадських школах, оскільки не здатні конкурувати в цій справі з чо-

ловіками, бо не можуть бути авторитетом для хлопчиків.

Протягом тривалої кар’єри в університеті Фродхема Анна Анастазі проявила себе як талановитий автор цілої низки психологічних тестів. В 1971 році вона була обрана президентом АПА і удостоєна цілого ряду професійних нагород, в тому числі – національної медалі за досягнення в науці. Одне з досліджень було назване її ім’ям – в знак визнання її видатних заслуг серед агломовних жінок-психологів.

Не дивлячись на всі успіхи жінок-психологів Заходу в окремих сферах прикладної психології, в цілому їхню професійну діяльність навряд чи можна вважати успішною у порівнянні з внеском психологів-чоловіків. Для повноцінної наукової роботи необхідні були академічні курси, вільний час, значна фінансова підтримка і допомога студентів старших курсів у проведенні експериментів тощо. Жінкам-психологам, як правило, можна було працювати в неакадемічних сферах, де про подібні умови приходилось тільки мріяти. *

Феміністичний рух часто звинувачують у тому, що його прихильники прагнуть “догнати і перегнати” чоловіків, досягти рівності за рахунок утисків сильної статі. Насправді, це зовсім не відповідає основним постулатам фемінізму. Виразники феміністичних ідей усвідомлюють, що жіночі проблеми виступають у комплексі з чоловічими, що досягнення соціальної рівності статей можливе лише за умови піднесення свідомості як чоловіків, так і жінок.

Вже зараз в Україні поступово зникає весь комплекс чоловічо-жіночих проблем, нав’язаних з радянської доби, переборюються декларовані установки на декоративну, оздоблювальну роль прекрасної статі в органах чоловічої влади та її закріпачення побутом та маломеханізованою ручною працею тощо. Прийдешнє століття називають ерою біархату, повноправності буття чоловіка та жінки. Специфічною рисою цього процесу серед українського етносу є його розвиток паралельно з процесом національного відродження,

* Цит. за Шульц Д.П., Шульц С.Э. История современной психологии /Пер с англ. – СПб.: “Евразия”,1998. – С.207-212, 239-240, 502-506.

визволенням від нашарування непритаманних для українського народу чужих соціостатевих настанов.

Старий співав без примусу і гримас.

Були слова палкими й не сучасними.

О, заспівайте дівчині романс!

Жінки втомились бути не прекрасними.

( Ліна Костенко. Сад нетанучих скульптур.)

Про що йшлося в розділі

? Стать – найсуттєвіша характеристика диференціації живих істот, індивідуалізації людського Я, найперша ознака будь-якої людини – дитини чи дорослого. Статева належність опосередковує сприйняття людини людиною, весь процес її функціонування в суспільстві.

? Стать біологічна (паспортна, акушерська, громадянська) – це сукупність морфологічних, фізіологічних та генетичних особливостей, які забезпечують розмноження організму. Чоловіча та жіноча стать мають цілу низку біологічних відмінностей: різну комбінацію статевих хромосом, різний баланс гормонів, відмінну будову статевих органів тощо.

? Гермафродитизм, тобто невизначеність статевої належності людини при народженні, дає змогу осягнути значення виховання у формуванні її статевої свідомості. Нормальний розвиток дитини як статевої істоти забезпечується узгодженістю статі біологічної та статі психічної.

? Стать психічна – це усвідомлення людиною своєї статевої належності, певна система ціннісно-смислових уявлень про себе як про чоловіка чи жінку.

? Формування психічної статі відбувається в процесі соціалізації, тобто асиміляції та відтворення певних нормативів та приписів поведінки, прийнятих у даному суспільстві щодо чоловіків та жінок. Соціальні норми, які визначають функції та обов’язки статей, називають статевими ролями. Статева ідентичність є результатом засвоєння таких ролей. Категорії статевої ролі та статевої ідентичності функціонують у процесі соціалізації в системі зворотніх зв’язків, підкріплюючи одна одну. Статева ідентичність – це єдність усвідомлення статевої належності і відповідної їй поведінки.

? Поведінку, яка реалізує соціальні вимоги та приписи щодо чоловіків та жінок, називають статеворольовою. Дослідження статеворольової поведінки називають також гендерними, вкладаючи в поняття гендер соціокультурний зміст. Поняття гендер охоплює проблеми статусу, самопочуття, самореалізації чоловіків та жінок в конкретному суспільстві, соціально-психологічних відмінностей статей, їх взаємодії у різних сферах людського буття.

? Виявлення соціально-психологічних механізмів, які призводять до відмінностей у поведінці чоловіків та жінок, диференціації чоловічої та жіночої психології, може допомогти розв’язати проблему взаємин статей в сім’ї та суспільстві, розподілу статевих ролей, вродженого та набутого у розвитку особистості. Порівняння експериментальних даних щодо психологічних властивостей чоловіків та жінок, засвідчує, що їхні індивідуальні відмінності набагато більші в рамках однієї статі, ніж поміж ними.

? Хоча за психологічними характеристиками чоловіки та жінки подібні, проте не тотожні. При цьому наявні відмінності зумовлені більшою мірою соціально-культурними чинниками, ніж природньою еволюцією.

? Чому ж чоловічу стать називають сильною, а жіночу – слабкою? Чи така вже інша стать протилежна? Чоловіками і жінками не народжуються, а стають. Стають шляхом научіння, диференціації нормативних вимог та характеру діяльності. Статева типізація сімейних, професійних та громадських ролей є результатом соціалізації.

? Статеві стереотипи як усталені, стійкі очікування певних моделей та якостей поведінки від хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок, виконують провідну роль у розвитку статевотипізованої поведінки, диференціації чоловічої та жіночої психології. Вони спричиняють психологічний тиск на розвиток особистості чоловіка та жінки, спонукаючи їх наслідувати певні статевоспіввіднесені норми поведінки, що породжує відчуття ідентифікації з біологічним родом. Статеві стереотипи як структурно складні утворення містять у собі такі компоненти, як приписи стосовно особистісних властивостей чоловіків та жінок, статевовідповідних видів діяльності, статевоспіввіднесених сімейних та соціальних ролей та ідеалів зовнішності.

? Оскільки статеві стереотипи є досить ригідними, консервативними утвореннями, що формували громадську думку протягом тривалого історичного відтинку часу, переважна їхня більшість зорієнтована на патріархальний, дихотомічний розподіл статевих ролей, на домінаторну позицію чоловіка та підпорядковану їй жіночу в сім’ї та суспільстві. Статевими стереотипами широко маніпулює комерційна реклама у маркетингу товарів та послуг.

? Яким має бути статеве виховання хлопчиків та дівчаток, на які моделі статеворольової поведінки орієнтуватись дорослим у побудові міжстатевих взаємин у сім’ї та суспільстві? На партнерський, егалітарний тип стосунків статей, який базується на взаємозамінності статевих ролей в сім’ї, андрогінності психологічних властивостей та рівноцінності чоловіків та жінок у всіх сферах людського буття.

? Андрогінність поєднує високий розвиток маскулінних та фемінних якостей в одній особі незалежно від статі. Андрогінність позитивно корелює з упевненістю в собі, здатністю до виконання будь-яких сімейних та професійних ролей, повноцінною реалізацією людини у всіх сферах діяльності.

? Порівняння статистичних даних, які відбивають розподіл чоловіків та жінок в Україні за освітнім, професійним рівнем, діапазоном сімейних та соціальних ролей, бюджетом позаробочого часу тощо дає підстави для висновків про дискримінацію слабкої статі у сфері управлінської діяльності, керівних органах, науці, політиці, бізнесі тощо. Обмеженість соціально-економічного, культурного, політичного простору для самореалізації особистості, яка панувала в тоталітарній Україні щодо чоловіків та жінок, дає підстави для висновків про прояви безстатевого сексизму, тобто про неможливість ствердити себе сповна ні в чоловічій, ні в жіночій ролі. Сексизм означає упереджене ставлення до здобуття освіти, професійної кар’єри, занять громадсько-політичною діяльністю тощо лише на підставі належності до певної статі.

?Порівняльно-експериментальні дослідження психічних властивостей чоловіків та жінок (агресивності, емпатійності, лідерських здібностей, тривожності, самовпевненості тощо) не виявили значних розбіжностей у показниках і поглибили наукові уявлення про їхню психологічну рівність.

? В залежності від того, які фактори – біологічні чи соціальні покладені тією чи іншою психологічною школою в основу своєї концепції, в психології існують різні наукові погляди на розвиток особистості чоловіка чи жінки. Внутрішньо орієнтовані теорії – фрейдизм та неофрейдизм, гуманістично-екзістенціальна та гештальтпсихологія вирішальну роль відводять динаміці притаманних людській психіці властивостей. Зовнішньо орієнтовані теорії, як-то класичний біхевіоризм, когнітивно-поведінкова школа та теорія схем та научіння психологію диференціації чоловіків та жінок пояснюють змістом статевої соціалізації.

Розлади статевої ідентифікації демонструють, наскільки важливим для людини є прийняття власної статевої належності, узгодженість статі біологічної та психічної, відчуття ідентифікації зі своєю статтю.

? Соціостатеві установки в сучасній Україні відбивають національний характер взаємин статей, які історично будувалися на засадах біархатності, егалітарності, високого статусу та пошани жінки в сім’ї та суспільстві.

? Жіночий рух, що розвивається в Україні за часів її незалежності, спрямований на переборення наслідків порушення паритетності статей в сфері сімейного та суспільного життя, на відродження етнокультури, збагачення суспільної свідомості ідеями повноправності особистості чоловіка й жінки, сповідуваними сучасним фемінізмом.

Питання для роздумів

Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що саме патріархальна культура, орієнтації на традиційний розподіл ролей породжують культ “справжньої жінки”, “справжньої коханки”, “справжньої господині” тощо?

Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що сучасні жіночі журнали, на відміну від давно відомих широкому загалу “Жінки”, “Работницы”, “Крестьянки”, негативно впливають на самооцінку та сприйняття себе пересічною жінкою, оскільки підносять образ її “ідеального Я” (ідеальна жінка та, яка має сучасну побутову техніку, яка носить одяг від відомих фірм, яка користується дорогою косметикою, яка відпочиває на найкращих курортах світу, яка ходить в тренажерний зал і т.п.) на недосяжну висоту від образу “реального Я”?

Згідно даним психологічних досліджень, жінки, які поєднують професійну діяльність з домашніми обов'язками, хронічно пережива-ють внутрішній конфлікт, пов'язаний з відчуттям:

а) браку та швидкоплинності часу;

б) накопичення домашніх справ;

в) провини перед дітьми;

г) нереалізованих мрій щодо дозвілля;

д) роздратування чоловіка до себе.

Кожна з вказаних чи неназваних сфер буття жінки привносить в її самопочуття додаткові депресивні та тривожні стани. Які переживання найбільш значущі для Вас та знайомих вам жінок? Який вихід із внутрішнього конфлікту жінки підказали б Ви? Чи погодилися би Виз твердженням, що “секрет супержінки” у вмінні або “встигати все”, або “стати вільною від зобов'язань”?

Побутує думка, що жінки, які негативно характеризують подругам своїх чоловіків, не впевнені в собі, мають низьку самооцінку. Мовляв, їм нічого не залишається, як представити свою половину в такому світлі, щоб ніхто на нього більше не спокусився. Що, на Ваш погляд, спонукає чоловіків розповідати щось добре або погане про власних жінок? Які мотиви рухають чоловічими сповідями?

 Кажуть, що якщо жінка сприймає себе невдахою, в неї знижується самооцінка, а своє невдоволення життям вона витісняє на дітей та чоловіка і, як наслідок, відчуває себе нікому не потрібною. Що відбувається в душі чоловіка у разі його професійних невдач, яким чином сильна стать, як правило, тамує свій душевний біль та невдоволеність життям?

Класифікація типів жінок, запропонована М.Жванецьким представлена у такий спосіб: “Все дуже просто, якщо розумієш жіночу мову. Їде жінка в метро. Мовчить. Обручка на правй руці – одружена, спокійно, всі стоять на своїх місцях…

Діаманти, довга шия, зачіска вверх…, постава, дивовижний одяг, сильні ноги – балет Великого театру. Розмова безглузда. Ви пішки, а я в “Мерседесі”. Поговоримо, якщо доженеш…

Обручка на правій, русява гладенька голівка, зелений вовняний костюм, скромні брунатні черевички і чудовий погляд сірих очей – твоя дружина, бовдуре!” (Жванецкий М.М. Год за два. Л., 1991. – С.195.)

А які критерії типології чоловіків та жінок запропонували б Ви?

Яку б з нижченаведених думок підтримали б Ви?

А.Адлер: “Ми живемо в епоху чоловічого домінування, яка створила більш сприятливі умови і стереотипи ставлення до чоловічої статі, ніж до жіночої. Тому представникам обох статей безпечніше і вигідніше бути “як чоловік”, а не “як жінка” (Воспитание детей. Взаимодействие полов/Пер. с англ. Ростов на Дону: Феникс,1998.–448 с.)

Леопольд фон Захер-Мазох: “Жінка, якою її створила природа і якою її виховує в теперішній час чоловік, є його ворогом і може бути тільки або рабинею його, або деспотицею, проте ніколи – його подругою, супутницею. Подругою вона може бути тільки тоді, коли буде цілком урівнена з ним в правах, коли вона буде рівною йому за освітою та в праці” (1869р.)

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ

.

Спробуйте перевірити себе за тестом Сандри Бем, наскільки у вас розвинуті якості, які дають Вам змогу успішно справлятися з широким колом обов’язків як у родині,так і поза домом. Оцініть за семибальною шкалою ступінь вираженості у Вас поданих нижче якостей: від “1”-так" до “7” -"ні".

1-ця якість для вас зовсім не характерна

2-ця якість скоріше всього для Вас нехарактерна

3-ця якість виражена у вас незначно

4-ця якість виражена у вас середньою мірою

5-ця якість виражена у вас достатньою мірою

6-ця якість виражена у вас значно

7-ця якість виражена у вас дуже сильно

1.Самостійність

2.Поступливість

3.Доброта, милосердя

4.Уміння постояти за себе

5.Чутливість до проблем інших людей

6.Схильність до самоаналізу

7.Незалежність від впливу оточення

8.Сором’язливість

9.Сумлінність

10.Атлетичність

11.Ніжність

12.Артистичність

13.Здатність чинити тиск на інших, відстоювати власну точку зору

14.Уміння вмовити, переконати

15.Терпимість

16.Самовладнання, витримка

17. Розвинута інтуїція

18.Законослухняність, схильність до дотримання правил

19. Енергійність

20.Емоційна вразливість

21.Надійність

22.Здатність тверезо мислити

23.Жалісливість

24.Ревнивість

25.Керівні,організаторські здібності

26.Вірність, надійність

27.Правдивість

28.Схильність до ризику

29.Чуйність

30.Чесність

31.Рішучість

32.Співчутливість, здатність до співпереживання

33. Щирість

34.Самореалізованість у професійній діяльності

35.Турботливість, здатність до опіки

36. Працелюбність

37. Наполегливість

38.Лагідність

39.Самовдоволеність

40.Мужність, сміливість

41.Дбайливість, акуратність

42.Гордість

43.Здатність захистити

44.Тактовність, делікатність

45.Вміння підтримувати дружні контакти

46.Амбітність, честолюбство

47.Легковірність

48. Відповідальність

49.Схильність до азартних ігор

50.Балакучість, схильність до пліткарства

51.Уміння пристосовуватися

52.Побоювання виявити слабкодухість

53.Тонкосльозість

54.Непостійність

55.Сила волі

56.Любов до дітей

57.Вихованість

58.Схильність до змагання

59.Схильність до пліткарства

60.Оптимізм

Ключ до опитувальника.

Шкала маскулінності

Додайте бали з питань: 1,4,7,10,13,16,19,22,25,28,31,34,37,40,43,46,49,52,55,58.

Суму розділити на 20. Здобутий результат — показник маскулінності.

2. Шкала фемінності.

Додайте бали з питань: 2,5,8,11,14,17,20,23,26,29,32,35,38,41,44,47,50,53,56,59.

Суму розділити на 20. Здобутий результат — показник фемінності.

3. Шкала андрогінії

Якщо показник маскулінності 4,9 (середня величина маскулінності = 4,9)

Якщо показник фемінності 4,9 (середня величина фемінності= 4,9),то Ви маєте андрогінні якості.

4. Шкала статево-нейтральних якостей

Додайте бали з питань: 3,6,9,12,15,18,21,24,27,30,33,36,39,42,45,48,51,54,57,60.

Суму розділити на 20. Якщо здобутий результат 4,9, а показник фемінності і маскулінності <4,9 то вас можна віднести до недиференційованого типу статево-рольової поведінки.

Якщо за результатами набраних балів Ви досягли середніх показників маскулінних та фемінних якостей, це означає, що Ви належите до того рідкісного типу людей – андрогінів (нагадуємо andro - чоловік, qin – жінка), яким підвладні будь-яка робота і будь-які ролі – чоловічі і жіночі. Ваша поведінка досить гнучка, що дає Вам змогу водночас бути доброю, чутливою людиною, а також сміливою, рішучою, здатною постояти за себе, підтримати інших і повести їх за собою.

Якщо ви набрали середню кількість балів за оцінкою фемінних якостей, які переважили маскулінні, то можна сказати, що ви людина, на чуття якої розраховують і близькі, і друзі, і колеги. Проте в обставинах, які потребують уміння взяти на себе керівництво справами, виявити наполегливість і добитися безумовного підпорядкування комусь одному, Ви виявляєте слабкість характеру, ухиляєтеся від відповідальності, передоручаєте розв'язання своїх проблем іншим людям.

Якщо ж Ви недобрали середньої кількості балів по фемінних рисах, проте у Вас яскраво виражені маскулінні якості, то це означає, що Ви здатні протистояти всім негараздам, згуртовувати людей навколо себе, надихати на досягнення цілей. Ви орієнтовані на досягнення успіху, подолання перешкод, на самоствердження в діяльності. Ви прагнете виробляти у собі твердість духу і характеру, що притаманні Вам значною мірою. Проте людям навколо Вас подекуди не вистачає Вашої емоційної підтримки, співчуття, ласкавих слів.

Якщо ж набрані Вами бали за шкалою нейтральних якостей переважають маскулінні та фемінні, Вам варто пильніше придивитися до значущих для вас людей як чоловіків, так і жінок, і спробувати визначити, яких якостей вам бракує.