1.1. Що таке сексуальність?

Уявімо собі, що таке запитання ставлять перед різними людьми: жінками, чоловіками, молодими і не зовсім. А як на нього відповіли б Ви, Ваші друзі, близькі знайомі? Знайти однозначну відповідь було б важко ще й тому, що у кожного буде своя правда. Якщо серед наших з Вами опитуваних виявиться юнка , то вона , мабуть , почне говорити про ті почуття, які вона переживає під час побачення із своїм хлопцем – п”янкість поцілунків, бажання відчувати міцність його обіймів. Для молодички, що веде до дитсадочка своїх діточок – це, можливо, буде її тепле, невимовно ніжне почуття любові до свого чоловіка, а ще бажання подобатись йому, як в роки їх юності. Для літнього чоловіка – це погляд ласкавих очей дружини, відчуття її турботливого , лагід-ного ставлення до себе. Для парубка, що набуває першого досвіду статевого життя, сексуальність буде уявлятись передусім відчуттям збудження свого тіла, досягненням піку фізичної насолоди через пізнання чар партнерші.

Наші уявлення про сексуальність є результатом набутого життєвого досвіду в широкому розумінні цього слова. Чим старшою стає людина, тим ємкішим, складні-шим видається їй почуття сексуальності. Тобто, якщо в поняття сексуальність юнак вкладає процес статевого акту, генітальні відчуття, то, набуваючи досвіду подружнього життя, виховання дітей, він буде включати в нього також і любов до жінки, бажання бути близьким до неї не тільки тілом, але й душею. Отже, сексуальність – це частина цілісної особистості , взаємозалежність її біологічних, психологічних, соціокультурних вимірів функціонування як сексуальної істоти. Вона включає ті сфери буття людини, які пов”язані з досягненням сексуального збудження.Вчені дійшли висновку, що фор-ми сексуальної активності людини зумовлюються не лише її біологічною природою , але й соціальною, набутою під впливом соціального оточення.

Ця думка є вкрай важливою для розуміння багатьох проявів, що часто дивують пересічного громадянина. Тож ми просимо вас ,читачу звернути на неї особливу увагу. А щоб глибше усвідомити її смисл, проілюструємо факти з сексуальної поведінки братів наших менших -тварин.

Отож, яка роль вродженого, біологічного і набутого, соціального у сексуальній поведінці тварин? Відомо, що вона зумовлюється інстинктами, тобто вродженими бузумовними рефлексами самців та самок, роль яких у продовженні виду особливо яскраво проявляється після настання статевої зрілості. Господарі домашніх кицьок та собак добре знають, який нестримний потяг до протилежної статі собі подібних відчу-вають їх улюбленці, яку магічну силу для самця має запах, звук готової до запліднення самки. І це – не дивно ,адже сексуальна поведінка тварин є, передовсім , репродуктивною, тобто спрямованою на продовження свого роду. Якби кому – небудь вдалось видозмінити силу статевого потягу, то на землі не залишилось б ні кішок, ні собак, ні інших видів розмаїтого тваринного світу. А якщо це насправді так, то чи не простіше було б людству пояснювати різні проблеми у інтимних стосунках чоловіка і жінки їх біологічною природою, і не мати жодної мороки з правилами етики та моралі?

Виявляється, що набуття досвіду життя в соціальному оточенні, або як його ще називають, процесу соціалізації, відіграють першочергову роль у регуляції сексуальної поведінки не тільки людини, але і окремих видів тварин, зокрема вищих ссавців. Так, якщо сексуальна поведінка щурів , котів, собак і подібних їм видів тварин, так би мови-ти, запрограмована вродженими інстинктами, то приматів, у яких розвинутіший голов-ний мозок та центральна нервова система – впливом довкілля. Це переконливо довів у своїх експериментах на макаках- резусах американський вчений Гаррі Харлоу. Він спостерігав за тим, як в умовах неволі, тобто розвитку самців та самочок аж до на-стання статевої зрілості, поза стадом, проявляється інстинкт спарення та батьківства. Мавпочок “виховували” створені експериментом штучні мами, обидві зроблені з дро-тяного каркасу: одна-жорстка, негнучка, інша- покрита м”яким матеріалом. Ці “мами” в потрібний час мали їжу для малят, а ще слугували притулком під час сну та у разі небезпеки. Яким же виявився результат такого виховання? Він приголомшив багатьох, адже самці та самочки після досягнення віку статевої зрілості, виявились нездатними до спарювання і навіть до виконання ритуальних дій залицяння. Іншими словами, самці та самочки, вирощені у неволі, не могли знайти спільної мови для спарювання одне з одним.Вони, хоч і парувались під впливом інстинктивного потягу, але при цьому бились, кусались, виявляли інші ознаки агресивності у інтимному спілкуванні. Проте найвражаючі зміни були зафіксовані в порушенні материнського інстинкту самочок. Народжені після штучного запліднення мавпочки не тільки не змогли пробудити материнських почуттів, а й самі виявились під загрозою. Мами-самки відривали дітей від своїх грудей, відмахувались від їх причепливих домагань, мов від набридлиих мух , щипали, кусали малюків, а могли спересердя кинути їх з рук додолу головою вниз. Особливо жорстокими та агресивними виявились мами, виховані “мамою” – жорстким каркасом.

Цілком слушно постає питання :”Якщо відсутність прикладу для наслідування негативно позначилась на сексуальній поведінці та батьківському інстинктові на тва-ринному рівні, то чи не є фактор виховання вирішальним для сексуальної культури людини? Чи не так ? Яка ваша думка з цього приводу?”

Звернемось до дослідження деяких аналогій між стратегією статей у тварин і у людини, між нижчими приматами і людиною, що проявляється у відносинах домінант-ності-підчиненості, в чоловічій та жіночій сексуальності. Основне еволюційне завдан-ня для самців полягає в приваблюванні самок в умовах конкуренції з боку інших сам-ців. Основним еволюційним завданням для самок є вибір статевого партнера, який зміг би забезпечити своє потомство найбільшими шансами для виживання і наступного від-творення. Залицяння у тварин включає змагання самця в умінні “ запропонувати то-вар” і самки в умінні відмовитись від нього. Скромність допомагає самочці оцінити придатність самця в якості можливого статевого партнера і може також заохочувати його до більшого внеску в майбутнє потомство. Статеві стратегії, які приймаються самцями, можуть включати агресивне суперництво, кон-куренцію сперміїв і спарюван-ня крадькома. Різні стратегії можуть використовуватись на різних стадіях життєвого циклу.

Статева стратегія людини тісно пов’язана з добре розвиненим піклуванням про потомство. Стратегія жінок включає тривалі періоди сексуального сприймання, яке підтримує тривалу увагу статевого партнера. Стратегія чоловіків включає суперництво при залицянні і агресивність при захисті жінок. Як результат культурних новацій, існує значна різноманітність шлюбних звичаїв в різних людських суспільствах.

Статева стратегія приводить до конкретного типу системи розмноження, яка впливає на соціальну організацію виду. Різноманітні приклади цього можна знайти у приматів.

Сексуальність людини як взаємопереплетення біологічного і соціального, можна характеризувати з точки зору анатомії статевих органів, функціонування центральної нервової системи та фізіологічних шляхів проходження сексуального збудження, ендо-кринної системи, емоційної сфери, усвідомлених та підсвідомих потягів тощо. Оскіль-ки біологічні механізми сексуальної поведінки людини досить повно представлені в су-часній сексологічній літературі, перелік якої ми пропонуємо вам в кінці розділу, приді-лимо більше уваги психологічним аспектам сексуальності, які залишаються мало роз-критими на сьогоднішній день.Отож, поміркуймо над психологічною природою людсь-кої сексуальності, культурою сексуальної поведінки, над тим, що є нормою, а що є від-хиленням від неї. Чи є, наприклад, мастурбація або гомосексуальна активність резуль-татом ,так би мовити, неправильного виховання, а може, навпаки, вродженою, заданою біологічною природою людини формою сексуальної поведінки?

Як ми вже з Вами переконалися, сексуальна поведінка тварин, особливо прима-тів, може багато що пояснити у розмаїтті проявів людської сексуальності. Наприклад, однією з причин негативного ставлення до гомосексуальних стосунків є аргумент на користь продовження людського роду природнім шляхом парування статей. Проте, можливо, гомосексуальний потяг є вродженим? Чи трапляється гомосексуальна пове-дінка серед тварин? Виявляється , що так і досить часто. Так, наприклад, серед макак, які живуть в стаді і яким ніщо не встає на заваді встановленню гетеросексуальних / тобто міжстатевих/ контактів , трапляються такі самці, які віддають перевагу виключно гомосексуальним, тобто в формі анального сексу. Подібно до людей, досягання піку сексуального збудження у тварин супроводжується інтенсивними вегетативними реак-ціями – прискореним серцебиттям , посиленням кровонаповнення венозних судин, підвищенням пітливості, частоти дихання. Серед самців павіанів, шимпанзе і горил трапляються, як і у людей, жести агресії та виклику не тільки тілом, мімікою, але й демонстрацією ерегованого члена. Якщо партнер не прийме пози підпорядкування, бути великій бійці. Проте не всім у стаді може показувати свій статевий орган агре-сивний самець, бо,крім нього, є мавпи з вищим статусом та рангом, які не проминуть нагоди поставити розбишаку на місце. Серед мавп”ячого стада трапляються так звані

“ жиголо”, тобто самці, які використовують статевий акт для врегулювання міжособис-тісних проблем несексуального характеру. Чи не нагадують вони вам окремих пред-ставників Homo Sapiens?

Відомо також, що позиції копулятивного акту тварин значною мірою тотожні позиціям злягання людей. Проте багатьох читачів, мабуть, найбільше здивує той факт, що мастурбація є досить поширеною формою сексуальної поведінки в тваринному сві-ті як серед ссавців, так і серед самок. Оскільки тіло тварини досить гнучке , то найчас-тіше практикується оральна самостимуляція геніталій. Деколи трапляється також мас-турбація у формі тертя об якийсь предмет або застосування самками гнучкої палки, вібрація якої використовується як стимул для підвищення сексуального збудження , а також факти взаємної мастурбації серед самок- слоних.

Можна з певною мірою умовності пригадати ту частину ритуалу взаємодії тва-рин, яка супроводжується облизуванням ано-генітальної області тіла. Чи не є це своє-рідним прообразом орально-генітальних контактів людини, а саме феллаціо та кунні-лінгуса, а анально-генітальні контакти тварин – прообразом анального сексу людей?

Звичайно, сексуально-репродуктивна поведінка тварин, в тому числі приматів, значною мірою запрограмована біологічно. Так, деякі комахи можуть спарюватись навіть після обезглавлення їхніх тіл. Проте характер сексуальної поведінки хребетних тісно пов”язаний з об”ємом їхнього головного мозку. Чим вищий рівень розвитку тва-рини, тим більша роль головного мозку у регуляції сексуального потягу. Так, у лабора-торного білого щура можна видалити навіть півкори, і він залишатиметься здатним до спарювання. Проте вже у котів з видаленням лобних долей головного мозку копуляція розладнується. Особливо вразливі до мозкових порушень примати. Якщо у більшості ссавців копулятивний цикл є сезонним спарюванням, що стає можливим тільки в пері-од еструса самочки, що одночасно є часом максимального її запліднення, то вже у при-матів сексуальна поведінка відокремлюється від репродуктивної і все більше регулю-ється головним мозком. Наприклад, як тільки сіменники самців морських свинок почи-нають виробляти зрілу сперму, то починають спарюватися. Проте вже мавпам потріб-но, крім статевого дозрівання, утвердити певну соціальну позицію у стаді, щоб отрима-ти доступ до самки. Феромони, що виділяються статевими органами самки, приваблю-ють до неї самця,збуджують його. При цьому готовність до спарювання самкою та самцем виявляється не лише у фізіологічних реакціях, але й певних специфічних для даного виду тварин формах залицяння-певних звуках, позах, ритуальних рухах. Трива-лість статевого акту також відрізняється у різних тварин, а також поміж даного їх виду.Так, у слонів інтромісія триває трохи менше хвилини, а у бика-дві-три секунди. Проте частота спарення та його тривалість може варіюватись і бути досить високою. Так, відомо, що один бик за годину часу мщже спарюватись 77 раз, а одне сімейство левів за 8 днів спарювалось 360 разів. Генетично задані якості сексуально-репродуктивної поведінки при певних умовах піддаються змінам. Погодьтесь, що зрозуміти розмаїтий світ людської сексуальності можна значно краще шляхом порівняння зі світом тварин. З усього вищесказаного можна зробити висновок Структура сексуально-репродуктивної поведінки тварин зумовлена певною генетич-ною програмою, яка в основному закодована в безумовних рефлексах, проте частково залежить від вироблення умовних зв”язків за допомогою научіння. Поряд з генетично заданою програмою сексуально-репродуктивної поведінки вищі тварини мають високо розвинуту здатність до своєрідної соціалізації інстинкту продовження роду. Звичайно, пряме порівняння сексуальної поведінки тварин з людською неможливе, проте все ж…