- •Визначення хлібопекарських властивостей пшеничного борошна та пробна лабораторна випічка
- •Загальні положення
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •1. Визначення хлібопекарських властивостей борошна
- •1.1. Визначення газоутворюючої здатності борошна
- •1.2. Визначення кількості сирої клейковини
- •1.3. Визначення якості сирої клейковини
- •1.4. Визначення маси сухої клейковини та її гідратаційної здатності
- •1.5. Визначення розпливання кульки тіста
- •2. Проведення пробної лабораторної випічки при приготуванні тіста за інтенсивною «холодною» технологією.
- •Порядок проведення роботи
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення якості хліба
- •Загальні положення
- •Опис методики досліджень Визначення показників якості хліба
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Питання для самоперевірки
- •Література: [1, с. 77-80, 226-315; 2, с. 74-75; 3, с. 26-64, 114-130, 231-233].
- •Виробництво макаронних виробів та оцінка їх якості
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •Опис методики досліджень
- •1. Виробництво макаронних виробів
- •Визначення якісних показників
- •1. Визначення швидкості випресовування
- •2. Визначення вологості тіста та готових виробів
- •3. Визначення кислотності готових виробів
- •4. Варильні властивості
- •Виробництво кондитерських виробів аморфної структури
- •1. Вміст сухих речовин визначають рефрактометричним методом.
- •6. Органолептична оцінка
- •Порядок проведення роботи
- •Лабораторна робота №5 виробництво кондитерських виробів кристалічної структури
- •Цукерки “Детям”
- •Визначення якісних показників помадних цукерок
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Виробництво кондитерських мас драглеподібної структури
- •Відмінності технології цукрового і затяжного печива
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •Опис методики досліджень
- •Визначення якісних показників печива
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Питання для самоперевірки
- •Література: [4, с. 322-364; 5, с. 356-412, 11, с. 1-16; 6].
- •Аналіз якості харчоконцетратів перших та других обідніх страв
- •Устаткування, прилади, матеріали
- •Опис методики досліджень
- •1. Визначення якості пакування, маси нетто
- •6. Визначення масової частки жиру рефрактометричним методом.
- •7. Визначення кислотності харчових концентратів
- •8. Визначення масової частки солі у харчових концентратах.
- •Аналіз якості продуктів цукробурякового виробництва
- •1. Визначення вмісту ср в продуктах
- •2. Визначення масовій частки сахарози в продуктах
- •3. Визначення присмаку і запаху цукру
- •4. Визначення масової частки сахарози в цукрі
- •5. Визначення масової частки вологи цукру
- •Визначення масової частки редукуючих речовин
- •7. Визначення масової частки феродомішок цукрі
Виробництво кондитерських мас драглеподібної структури
Мета роботи: вивчити відмінні риси кондитерських мас драглеподібної структури, процес приготування мармеладу на різних драглеутворювачах, оволодіти методиками визначення органолептичних, фізико-хімічних та реологічних властивостей готового мармеладу.
У результаті проведення лабораторної роботи студенти повинні: Знати: характеристику драглеподібних кондитерських мас, технологію виробництва желейного мармеладу на різних драглеутворювачах, методику визначення масової частки сухих, редукуючих речовин, кислотності мармеладу, міцності желейних драглів.
Уміти: приготувати желейний мармелад на агарі, пектині, визначити масову частку сухих, редукуючих речовин, кислотність мармеладу, оцінити міцність желейних драглів.
Загальні положення
Кондитерські вироби драглеподібної структури готують з мас (розчинів чи суспензій), які містять драглеутворювач.
Кондитерські маси, здатні до драглеутворення, залежно від застосованої драглеутворюючої сировини розподіляються на три основні групи:
1) які виготовляються із застосуванням як драглеутворювача пектиновмі-сних фруктових пюре: яблучного пюре - для виготовлення яблучного мармеладу, абрикосового і сливового в суміші з яблучним для виготовлення патів і фруктово-желейних корпусів цукерок;
2) які виготовляються з додаванням драглеутворювачів: агару агароїду, агару з фурцелярії. пектину - для отримання желейного мармеладу і деяких корпусів цукерок;
3) які виготовляються із застосуванням драглеутворювачів, звичайно агару, одночасно з пектиновмісним яблучним пюре. До таких виробів відносяться: пастила, зефір, тришаровий мармелад і деякі інші сорти мармеладу і цукерок.
Особливістю мармеладу є драглеподібна структура певної міцності. Драглеутворення може йти за рахунок пектинових речовин, які містяться в пюре (фруктово-ягідний мармелад), або за рахунок драглеутворювачів - агару, агароїду, фурцеларану, пектину та ін. (желейний мармелад).
При виробництві фруктового мармеладу практичною нормою кислоти вважається 0,8 % (у перерахунку на яблучну) при вмісті пектину хорошої якості в увареній мармеладній масі 0,8... 1,0 % і концентрації цукру 65...70 %.
В рецептуру желейного мармелад; входять драглеутворювач, цукор, патока, смакові та ароматичні речовини. На відміну від яблучного, желейний мармелад готується з високим вмістом патоки для запобігання помутніння із-за зацукровування. Для утворення досить міцних драглів в рецептуру повинно входити агару - 0,8...1 %, або 1..1,5 % пектину, або близько 3 % агароїду, також 50...60 % цукру, 20...25 % патоки. Приємний кислий смак надає 1...1,5 % харчової кислоти. В желейному мармеладі, виготовленому з використанням агару, кислота відіграє роль лише смакової речовини, а в мармеладі, виготовленому з використанням пектину, кислота, крім того, відіграє важливу роль в драглеутворенні, як і у фруктово-ягідних видах мармеладу.
Пектин здатний утворювати драглі у водних розчинах тільки у присутності цукру та кислоти. Драглі необхідної міцності містять при вмісті у них желюючого пектину 1 %, цукру близько 60 % та 1 % кислоти. Чим вища якість пектину і більший його вміст, тим більше необхідно додати цукру для утворення драглів.
Процес одержання желейного мармеладу складається з таких стадій: підготовка сировини, одержання желейної маси., формування, вистоювання, сушіння та пакування.
Драглеутворювачі готують наступним чином. Агар порціями не більше ніж 4 кг вміщують у бязеві мішечки й промивають у проточній холодній воді температурою 10...25 °С. При цьому відбувається набухання агару і маса його збільшується в 4...6 разів. Тривалість процесу знаходиться в межах 1..3 год і залежить від температури води, розміру частин і якості, забарвлення агару.
Желейну масу одержують шляхом уварювання цукрового, цукро-патокового або цукро-інвертного сиропу, який містить драглеутворювач. При використанні різних драглеутворювачів сироп готують по різному. Агар у цукровому розчині розчиняється значно важче, ніж у воді. Тому набухлий агар спочатку розчиняють у воді, а потім додають цукор і патоку, яку частіше додають в кінці уварювання або після нього.
Агароїд, у зв'язку із кращою розчинністю в порівнянні з агаром, додають в набухлому стані після розчинення цукру. Після повного розчинення агароїду додають розчин патоки. Драглеутворювачі, які одержують із водоростей (агар, агароїд, фурцеларан), легко гідролізуються під впливом високої температури в кислому середовищі. Наслідком цього є втрата драглеутворюючої здатності. При введенні лактату, завдяки його буферним властивостям, сповільнюється гідроліз агароїду під впливом кислотності патоки та введеної під час обробки харчової кислоти, а також значно понижується температура драглеутворювання.
Сироп уварюють до вмісту сухих речовин 73...74 масових часток відсотка при використанні агару і до 70...72 масових часток відсотка при застосуванні агароїду та пектину. Вміст сухих речовин визначають рефрактометром. Масу, зварену на агарі, охолоджують до 50...60 °С, масу, виготовлену на агароїді, охолоджують до 74…78 °С, а масу, одержану на пектині - до 76...80 °С.
Такі температури при обробці мас, виготовлених із різним драглеутворю-вачем, обумовлені різними температурами їх драглеутворення.
Так, температура у желейних мас з агаром значно нижча, ніж у мас з ага-роїдом і пектином. Тривалість драгління для желейних мас, виготовлених з використанням різних драглеутворювачів, різна. Для мас на агарі вона складає 40...90 хвилин, на агароїді - 8...10 хвилин, на пектині - 8... 18 хвилин.
Формовий мармелад після вибирання з форм обсипають цукром і подають на сушіння.
Устаткування, прилади, матеріали
Електрична плитка, термометр, ФЕК, рН-метр, цукор, патока, лимонна кислота, агар, агароїд, пектин, розчин гідрокарбонату натрію, децинормальний розчин гідрооксиду натрію, фенолфталеїн, рефрактометр, електронні технічні ваги, лужний розчин фериціаніду, метиленовий синій, стандартний розчин ін-вертного цукру (стандартний розчин глюкози), робочий стандартний розчин ін-вертного цукру (робочий стандартний розчин глюкози), лабораторний посуд.
Опис методики досліджень
1. Приготування желейного мармеладу на агарі
Мармелад готують за рецептурою желейного мармеладу для сорту "Желейний формовий на 200 г цукру-піску.
Замочують агар в холодній водопровідній воді. Пластинчастий агар замочують на 2...3 год, порошкоподібний - на 1 год. З цією метою застосовують фарфорову чашку, в яку поміщають наважку агару і 30-кратну кількість води до маси наважки.
Таблиця 6.1 - Рецептура мармеладу «Желейного формового» на агарі
Сировина |
Вміст сухих речовин ,% |
Витрата сировини на 1 т готової продукції, г |
Розрахунок рецептури на завантаження |
|
в натурі |
в сухих речовинах |
|||
Цукор-пісок для обсипання |
99,85 |
86,6 |
86,5 |
|
Цукор-пісок в желе |
99,85 |
525,6 |
524,8 |
|
Патока |
78,0 |
262,7 |
204,9 |
|
Агар |
85,0 |
10,5 |
8,9 |
|
Кислота лимонна |
98,0 |
11,8 |
11,6 |
|
Есенція |
– |
1,6 |
– |
|
Барвник |
– |
0,5 |
– |
|
Разом |
– |
899,3 |
836,7 |
|
Вихід |
82,0 |
1000,0 |
820,0 |
|
Після набрякання агар розчиняють. Для повного його розчинення необхідна точна кількість води: вона складає 60 % від маси завантаженого цукру, тобто в наших умовах 120 см3 Якщо для набухання було взято меншу кількість води, то кількість води, якої не вистачає, вливають при розчиненні агару. Розчинений проводять при нагріванні і безперервному перемішуванні. Після повного розчинення агару розчин переносять у ківш і додають цукор-пІсок. Цукор-пісок розчинюють при нагріванні і після повного його розчинення додають патоку. Уварювання проводять до температури 107—108 °С, контролюючи масову частку сухих речовин в агаро-цукрово-латоковому сиропі, яка в кінці уварювання повинна бути 72...73 %. Готову мармеладну масу швидко охолоджують до 60...65 °С, вносять кислоту, барвник і есенцію, перемішують і розливають для визначення міцності в керамічні форми для вистоювання. В процесі приготування маси контролюють тривалість уварювання маси, температуру уварювання і вміст сухих речовин по рефрактометру, температуру.
Вистоювання мармеладу проводять в холодильнику з температурою 12...15°С протягом 1,5 год, після чого виймають вироби з форм і проводять оцінку структурно-механічних та фізико-хімічних показників якості готового мармеладу.
2. Приготувати желейний мармелад на пектині, визначити масову частку сухих і редукуючих речовин, міцність мармеладних драглів, провести органолептичну оцінку.
Мармелад готують за рецептурою желейного мармеладу для сорту "Желейний формовий" на 200 г цукру-піску.
В стакан зважують розрахований за рецептурою пектин і подвійну масу цукру до маси взятого пектину (цю масу цукру надалі віднімають від загальної маси цукру за рецептурою). Пектин добре перемішують з цукром в сухому вигляді. Потім в стакан тонким струменем при перемішуванні підливають 25-кратний об'єм води по відношенню до маси пектину, після чого залишають набрякати протягом 4 год в спокійному стані або при періодичному перемішуванні протягом 1 год.
Таблиця 6.2 - Рецептура мармеладу «Желейного формового» на пектині
Сировина |
Вміст сухих речовин ,% |
Витрата сировини на 1 т готової продукції, г |
Розрахунок рецептури на завантаження |
|
в натурі |
в сухих речовинах |
|||
Цукор-пісок для обсипання |
99,85 |
86,6 |
86,5 |
|
Цукор-пісок в желе |
99,85 |
718,9 |
717,8 |
|
Пектин яблучний |
92,0 |
18,0 |
16,6 |
|
Кислота лимонна |
98,0 |
12,0 |
11,8 |
|
Лактат натрію |
40,0 |
10,0 |
4,0 |
|
Есенція |
– |
1,6 |
– |
|
Барвник |
– |
0,6 |
– |
|
Разом |
– |
847,7 |
836,7 |
|
Вихід |
82,0 |
1000,0 |
820,0 |
|
Після закінчення набрякання до суміші вносять останню за рецептурою масу цукру і 60-70 см3 води, суміш перемішують і ставлять на уварювання при безперервному перемішуванні. При вмісті сухих речовин 56-57 % (контролюють по рефрактометру) вносять рецептурну кількість лактату натрію і половину маси лимонної кислоти, далі продовжують уварювання до масової частки сухих речовин 68-70 %. Після закінчення варіння масу підкисляють частиною лимонної кислоти, що залишилася, додають есенцію, барвник, перемішують і відливають у фарфорові форми. Вистоювання в приміщенні лабораторії продовжують 15-20 хв. Після закінчення драглеутворення готовий мармелад вибирають з форм.
Визначення якісних показників
1. Визначення кількості сухих речовин проводять за методикою, наведеною у лабораторній роботі № 4.
2. Визначення кислотності мармеладу проводять за методикою, наведеною у лабораторній роботі № 4.
3. Визначення кількості редукуючих речовин проводять за методикою, наведеною у лабораторній роботі № 4.
4. Міцність драглів оцінюється за показниками умовно-граничної напруги зсуву, яка визначається на пєнетрометрі АР-4/1, та розраховується за формулою П.А. Ребіндера. Як індентор для визначення пенетрації рекомендований конус з органічного скла з кутом при вершині 60°.
5. Органолептична оцінка. За органолептичними показниками мармелад повиен відповідати вимогам ДСТУ 4333:2004.
Смак, запах, колір характерні для кожного найменування мармеладу, без сторонніх присмаку та запаху.
Вигляд у розломі. Для фруктового мармеладу злом чистий, однорідний, допускаються одиничні дрібні нежорсткі вкраплення, для желейного на агарі -прозорий шар і склоподібний злом; для мармеладу на пектині, агароїді та агарі із фурцеллярії допускається напівпрозорий, ледь мутний шар, не склоподібний у зломі.
Консистенція драглеподібна, для желейного на желатині, агароїді, агарі із фурцелярії допускається затяжна.
Форма і зовнішній вигляд. Правильна з явним малюнком, не липкими контурами.
Стан кірочки та зовнішньої поверхні Для фруктового фермового - дрібно-кристалічна, еластична з блиском, допускається ледь матова кірочка, для желейного - поверхня рівномірно обсипана дрібнокристалічним цукром.
Порядок проведення роботи
Відповідно до завдання студенти готують мармелад на різних драглеут-ворювачах та визначають його структурно-механічні властивості (міцність), фізико-хімічні показники - масову частку вологи, кількість редукуючих речовин, кислотність, проводять органолептичну оцінку отриманого мармеладу.
Результати визначення показників якості мармеладу на різних драглеуг-ворювачах оформляють у вигляді таблиці 6.3.
Результати дослідів міцності драглів, органолептичних та фізико-хімічних показників мармеладу наводять у вигляді табл. 6.3.
Таблиця 6.3 - Порівняльна характеристика желейного мармеладу на різних драглеутворювачах
Показник |
Драглеутворювач |
|
агар |
пектин |
|
Тривалість уварювання маси, хв |
|
|
Кінцева температура уварювання, °С |
|
|
Температура розливу мармеладної маси, °С |
|
|
Тривалість драглеутворення|, хв |
|
|
Міцність драглів, кПа| |
|
|
Кислотність, в градусах Неймана |
|
|
Масова частка сухих речовин, % |
|
|
Масова частка редукуючих речовин, % |
|
|
Органолептична оцінка: – форма, зовнішній вигляд; – колір; – смак, запах; – консистенція |
|
|
Оформлення звіту
За результатами проведеної роботи студент повинен подати звіт, в якому відображена мета роботи, короткі дані про особливості драглеподібних кондитерських мас, технологію приготування мармеладу на різних драглеутво-рювачах, методики визначення міцнісних та фізико-хімічних властивостей мармеладу та його органолептичних показників якості.
Питання для самоперевірки
1. Які відмінні особливості драглеподібних кондитерських мас, їх класифікація?
2. Які драглеутворювачі застосовують у виробництві мармеладу?
2. У чому полягає різниця драглеутворюючої здатності пектину і агару?
3. Як розрізняється підготовка різних драглеутворювачів?
4. Якими методами визначають масову частку вологи в мармеладі?
5. Яким методом визначають масову частку редукуючих речовин?
6. Яким методом контролюють міцність мармеладу і в чому суть методу?
Література: [1, С. 218-231; 3, С. 185-216; 4, С. 140-157; 5, С. 165-175].
Л а б о р а т о р н а р о б о т а № 7