Пояснювальна записка

Метою даного методичного забезпечення є сприяння глибокого вивчення, узагальнення знань, допомоги студентам набути навичок та вмінь з предмету «Мікроекономіка».

«Методичні вказівки з підготовки до семінарських занять» включають в себе: тему семінарського заняття, мету заняття, план семінарського заняття, ключові терміни і поняття (в вигляді тестів), питання для обговорення, питання для поглибленого вивчення, задачі для вирішення, список рекомендованої літератури.

З допомогою даного методичного забезпечення з предмету «Мікроекономіка» студенти самостійно здійснюють підготовку до семінарського заняття, закріплюють, поглиблюють та розширяють знання отриманні на лекціях та під час самостійної роботи.

Наведені тестові завдання відповідають тематиці типової програми курсу «Мікроекономіка». Тестові завдання передбачають існування тільки однієї правильної відповіді на поставлені запитання і відповідно вибір тільки одного елементу зі списку.

Перелік семінарських занять з предмету «Мікроекономіка»

№ семінарського заняття	Теми предмету, включені в семінарське заняття
1	Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки Тема 2. Теорія граничної корисності й поведінка споживача Тема 3. Моделювання поведінки споживача на ринку товарів
2	Тема 4. Ринок. Попит і пропозиція Тема 5. Еластичність попиту й пропозиції
3	Тема 6. Підприємництво та фірма Тема 7. Витрати й прибутки фірми
4	Тема 8. Ринок досконалої конкуренції Тема 9. Монопольний ринок Тема 10. Ринок монополістичної конкуренції Тема 11. Олігополія
5	Тема 13. Ринок праці Тема 14. Ринок капіталу

Семінарське заняття № 1

Тема: Предмет мікроекономіки, його функції. Поведінка споживача та його гранична корисність

Навчальні цілі: Закріпити та поширити знання з викладених тем

І. План семінарського заняття

1. Предмет і метод мікроекономіка.

2. Функції мікроекономіки

3. Теорія граничної корисності

4. Поведінка споживача на ринку товарів

ІІ. Ключові терміни і поняття (в вигляді тестів):

1. Мікроекономіка, як частина економічної теорії, вивчає:

а) тільки поведінку окремого споживача;

б) економіку територіальної одиниці;

в) економічні явища протягом короткого проміжку часу;

г) економічну діяльність окремих господарських суб’єктів;

д) взаємодію структурних одиниць економіки.

2. Економічне поняття «обмеженість ресурсів» означає:

а) відсутність у країни певних природних ресурсів;

б) неможливість задоволення всіх людських потреб;

в) стан ресурсів у період економічного спаду;

г) високі ціни на товари, які обмежують можливість їх придбання.

3. Альтернативна вартість вимірюється:

а) індексом споживчих цін;

б) ціною товару, що купується;

в) кількістю одного блага, від якої потрібно відмовитись заради одержання додаткової одиниці іншого блага;

г) кількістю ресурсів, необхідних для виробництва даного товару.

4. Корисність – це:

а) задоволення, яке отримує людина від споживання благ;

б) кількість благ, які здатні задовольнити потреби споживача;

в) мінімальне задоволення, яке споживач може одержати від споживання певного блага.

5. Кардиналістська модель поведінки споживача:

а) не потребує кількісного визначення величини корисності;

б) не потребує порівняння корисності різних благ;

в) не вимагає незалежності корисностей різних благ однієї від іншої;

г) передбачає можливість визначення кількісної величини корисності.

6. Ординалістський підхід до аналізу поведінки споживача на відміну від кардиналістського:

а) передбачає можливість кількісного визначення величини корисності;

б) не вимагає вимірювання величини корисності;

в) не враховує суб’єктивної оцінки споживачем корисності благ;

г) не враховує бюджетних обмежень споживача.

7. Сукупна корисність – це:

а) мінімальна сума задоволення від споживання певного набору благ;

б) середня величина задоволення від споживання певного набору благ;

в) загальна сума задоволення від споживання певного набору благ;

г) додаткове задоволення від споживання додаткової одиниці блага.

8. Гранична корисність – це:

а) мінімальні сума задоволення від споживання певного набору благ;

б) середня величина задоволення від споживання певного набору благ;

в) загальна сума задоволення від споживання певного набору благ;

г) додаткове задоволення від споживання додаткової одиниці блага.

9. Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) твердить, що:

а) відношення граничних корисностей благ до їхніх цін повинні бути рівні;

б) сукупна корисність зростає зі зростанням споживчих благ;

в) величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується до досягнення нульового значення в точці повного насичення потреби;

г) зі зростанням доходів споживачів величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці благ даного виду зменшується.