12.Охарактеризуйте основні методи психодіагностики.

Методи класифікуються за формою (індивідуальні-групові, усні – письмові, бланкові, предметні, апаратурні-комп’ютерні, вербальні-невербальні).

Всі засоби якими користується сучасна психодіагностика можна розділити на 2 групи:1. високого рівня формалізованості; 2. низького рівня формалізації.

Для формалізованих методик характерна жорстка регламентація процедури обстеження, певні засоби подачі стимульного матеріалу, стандартизація методики (наявність норм, або інших критеріїв оцінювання результату),перевірена надійність та валідність методики яка задовольняє вимоги. До мало формалізованих методик належать опитуваня, спостереження . Ці засоби дають дуже цінні відомості, але їх недолік полягає у достатній громісткості, довготривалості і залежить від професійного досвіду психолога.

На противагу цим, високо формалізований метод дозволяє збирати інформацію у відносно короткий термін і в такому вигляді дає можливість кількісно і якісно порівняти індивіда з іншими людьми. Операціональна класифікація методів психодіагностики.

1.Приборні психофізіологічні методики (діагностичні показники реєструються за допомогою приладів реєстрації дихання, пульсу, шкірно-гальванічних реакцій, м'язового тонусу тощо).

2.Апаратурні поведінкові методи (за допомогою цих методик діагностують елементарні психічні функції (наприклад: почуття рівноваги, психомоторну координацію і т.ін.)

3.Об'єктивні тести з вибором правильної відповіді (під цю групу підпадають більшість тестів на інтелект, спеціальні здібності, а також тести досягнень - тести на знання, вміння і навички. Результати обробляються за допомогою ключа, заданого у формі об'єктивного соціокультурного нормативу, тобто мають місце об'єктивно «правильні» і «неправильні» відповіді).

4.Тести-опитувальники.(передбачають набір пунктів (питань, тверджень), стосовно яких обстежуваний виносить судження (здебільшого, використовується двох- чи трьохальтернативний вибір відповідей).Тести-опитувальники застосовуються більшою мірою для діагностики особистісних рис, установок, ціннісних орієнтацій, самооцінки тощо.

5.Методики суб'єктивного шкалування (шкальні оцінки дає сам обстежуваний, а не виконавець методики. Обстежуваний оцінює зовнішньо об'єкти чи поняття, а висновки робляться про нього самого.

Шкальні техніки передбачають оцінку тих чи інших об'єктів (словесних тверджень, образотворчого матеріалу, конкретних осіб і т.ін.) по вираженню в них якості заданою шкалою (наприклад: «теплий -холодний», «сильний - слабкий»).

6.Індивідуально-орієнтовані (ідеографічні) техніки типу репертуарних решіток можуть за формою співпадати зі шкальними, опитувальними методами, нагадувати бесіду чи інтерв'ю. Їх основна відмінність від тестів-опитувальників полягає в тому, що параметри, які оцінюються (осі, виміри, конструкти), не задаються ззовні, а виокремлюються на основі індивідуальних відповідей конкретного обстежуваного.

7. Проективні техніки.(малюнкові, та «Незакінчені речення», тобто , ті методики які потрібно закінчити, доробити, домалювати, або в яких потрібно щось зробити самомустворити самому).

8.Стандартизоване аналітичне спостереження - навмисне, завчасне систематичне і цілеспрямоване вивчення психічних явищ з метою вивчення їх специфічних змін за певних умов та пошуку сенсу цих явищ..

9.Контент-аналіз – ця техніка застосовується за наявності однозначно зафіксованого матеріалу спостереження(автобіографія, щоденник, малюнки, листи. У конвент-аналізі застосовується велика кількість джерел інформації.

10. Психологічна бесіда(інтерв’ю)- це метод збору інформації на основі спілкування.

11. Рольова гра- через гру людина проявляє властиві їй риси поведінки, більше розкривається.

12. Активний (формуючий) експеримент - додатковими тестовими стимулами служать також і впливи, що виходять від експериментатора.

13. Метод якісного аналізу діяльності (діагностика до і після корекції), аби дізнатися про відхилення та аби дізнатися про ефективність корекції.