- •1. Проаналізуйте основи класичного психоаналізу 3.Фрейда.
- •2. Дайте визначення поняттю «захисні механізми» та охарактеризуйте їх.
- •3. Опишіть психотехніки у класичному психоаналізі.
- •4. Обґрунтуйте особливості аналітичної теорії к.Юнга.
- •5. Опишіть методи та принципи самоаналізу.
- •6. Проаналізуйте особливості ролей в трансактному аналізі е.Берна.
- •7. Опишіть процеси пізнання в психоаналітичній терапії мистецтвом.
- •8. Обґрунтуйте правила проведення психоаналітичного інтерв'ю.
- •9. Поясніть роль мислення в сновидіннях.
- •10.Охарактеризуйте техніку я-репрезентації та її наслідки.
- •11.Проаналізуйте становлення і розвиток психодіагностики.
- •12.Охарактеризуйте основні методи психодіагностики.
- •13.Проаналізуйте методи психодіагностичного тестування.
- •14.Опишіть опитувальні психодіагностичні методи.
- •15.Проаналізуйте спеціальні психодіагностичні методи.
- •16. Дайте визначення поняттю «психодіагностична ситуація». Правила поведінки психолога.
- •17.Проаналізуйте проблеми інтерпретації психодіагностичних даних.
- •18.Обґрунтуйте розподіл психодіагностичних методик за призначенням.
- •19.Проаналізуйте психодіагностичні методики дослідження пізнавальної сфери особистості.
- •20.Проаналізуйте психодіагностичні методики дослідження особистісно- мотиваційної сфери людини.
- •21.Обґрунтуйте основні засади психодіагностики особистості.
- •22.Розкрийте зміст психологічного портрету особистості.
- •23.Опишіть психодіагностичні методики дослідження міжособистісних стосунків.
- •24. Проаналізуйте процес проведення психодіагностичного дослідження поведінки особи в конфліктних ситуаціях.
- •25.Опишіть проективні психодіагностичні техніки.
- •26.Розкрийте зміст психологічної корекції як сфера діяльності практичного психолога.
- •27.Опишіть основні компоненти професійної готовності психолога до корекційного впливу на людину.
- •28.Обґрунтуйте вимоги, що ставляться до особистості психолога, який здійснює психокорекційні заходи.
- •30.О характеризуйте процес створення та використання психокорекційних програм.
- •Пояснювальна записка
- •Плани проведення занять Список використаної літератури
- •31 .Охарактеризуйте казкотерапію як метод практичної психології.
- •32. Об ґрунтуйте принципи складання і основні види психокорекційних програм.
- •33.Охарактеризуйте основні методи поведінкової корекції дітей підліткового віку.
- •34.Опишіть психологічні особливості індивідуальної психокорекції.
- •35.Проаналізуйте права і посадові обов'язки практичного психолога.
- •36.Охарактеризуйте основні методи індивідуального психокорекційного впливу.
- •37.Опишіть основні стадії індивідуальної психологічної корекції.
- •З8.Охарактеризуйте специфіку групової форми психокорекції.Няття правил групи
- •39.Проаналізуйте розвиток творчих здібностей в підлітковому віці.
- •40.Опишіть соціально-психологічний тренінг та тренінгові групи.
- •41.Опишіть методологічні й теоретичні принципи дослідження особистості.Принципи системності, цілісності, детермінізму і розвитку.
- •42. Об ґрунтуйте феноменологію та динаміку розвитку особистості; основні положення щодо природи людини.
- •43.Проаналізуйте его-психологію та пов'язані з нею напрямки в теорії особистості.
- •44.Опишіть психосоціальні стадії розвитку особистості.
- •45.Проаналізуйте поведінковий напрямок у теорії особистості.
- •46.Опишіть соціальні ролі та статус особистості.
- •47.Обгрунтуйте роль мотивів у регуляції поведінки особистості.
- •48.Опишіть потребу особистості в самоствердженні, самовизначенні та самоактуалізації, творчу активність собистості.
- •49.Проаналізуйте проблему самосвідомості, «я»-концепції, образу «я» та «я»- центру.
- •50.Опишіть особистісні відмінності та параметри індивідуальності людини.
- •51.Проаналізуйте емоційну сферу психіки, основні аспекти і проблеми вивчення емоційної сфери.
- •52.Опишіть природу емоцій, емоційні реакції, категорії емоціогенних ситуацій.
- •53.Проаналізуйте функції емоційної сфери, джерела емоцій, чинники виникнення емоцій.
- •54.Опишіть механізми та характеристики емоційних явищ.
- •55.Опишіть емоційно-особистісну сферу людини, емоційність, емпатію, симпатію.
- •56.Обґрунтуйте індивідуальні відмінності в розвитку емоцій та почуттів, емоційні порушення.
- •57.Опишіть чинники виховання емоцій та почуттів.
- •58.Охарактеризуйте ознаки емоційної зрілості, емоційного інтелекту.
- •59.Проаналізуйте соціально-психологічні, особові і професійні чинники ризику психічного вигорання.
- •60.Розкрийте суть чинників психічного вигорання.
- •61 .Обґрунтувати основні причини психічного вигорання, психологічного стресу синдрому вигорання.
- •62.Опишіть стрес на робочому місці і його наслідки для колективної діяльності.
- •71. З'ясуйте сутність та проаналізуйте методики проведення психодрами центрованої на протагоністі, на темі, на групі
- •72. З'ясуйте сутність та проаналізуйте фази психодрами: розігрівання і розминку, власне драматичнее дійство, обговорення
- •78. Обґрунтуйте принципи індивідуального психологічного консультування
- •80. Розкрийте зміст специфічних проблем індивідуального психологічного консультування.
- •81. Охарактеризуйте комунікативні техніки в консультативній допомозі.
- •82. Проаналізуйте особливості консультування тривожних клієнтів.
- •83. Обґрунтуйте особливості консультування при реакціях страху і фобіях.
- •84. Охарактеризуйте психофізіологічні заходи збереження працездатності спеціалістів в екстремальних ситуаціях.
- •85. Розкрийте зміст та напрями психологічного забезпечення роботи практичного психолога в психоневрологічних установах.
- •86. Розкрийте зміст та напрями психологічного забезпечення сімейного консультування в кризових ситуаціях.
- •87. Розкрийте зміст та напрями психологічного забезпечення спортивної діяльності в екстремальних умовах.
- •88. Розкрийте зміст та напрями психологічного забезпечення психічного та фізичного здоров'я.
- •89. Охарактеризуйте види психологічної підготовки для роботи в екстремальних умовах
- •90.Охарактеризуйте загально-організаційні заходи підтримки працездатності в екстремальних умовах.
47.Обгрунтуйте роль мотивів у регуляції поведінки особистості.
Термін “мотивація” являє собою більш широке поняття, ніж термін “мотив”. Слово “мотивація” використовується в сучасній психології у двоякому смислі: воно позначає систему чинників, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато чого іншого), та характеристику процесу, що стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні. Ми будемо використовувати поняття “мотивація” переважно в першому значенні, хоча в деяких випадках, коли це необхідно (і застережено), будемо звертатися і до другого його значення. Мотивацію, таким чином, можна визначити як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її початок, спрямованість і активність.
Мотиваційного пояснення вимагають такі сторони поведінки: її виникнення, тривалість і сталість, спрямованість і припинення після досягнення поставленої мети, переднастроювання на майбутні події, підвищення ефективності, розумність або смислова цілісність окремо взятого поведінкового акту. Крім того, на рівні пізнавальних процесів мотиваційному поясненню підлягають вибірковість, емоційно-специфічне забарвлення.
Уявлення про мотивацію виникає при спробі пояснення, а не опису поведінки. Це - пошук відповідей на питання типу “чому?”, “навіщо?”, “з якою метою?”, “який сенс?”. Виявлення й опис причин стійких змін поведінки і є відповіддю на питання про мотивацію вчинків, з яких вона складається.
Будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. У першому випадку вихідним і кінцевим пунктами пояснення є психологічні властивості суб'єкта поведінки, а в другому - зовнішні умови та обставини його діяльності. У першому випадку говорять про мотиви, потреби, цілі, наміри, інтереси тощо, а в другому - про стимули, що виходять із ситуації, що склалася. Іноді всі психологічні чинники, які наче зсередини визначають поведінку людини, називають особистісними диспозиціями. Тоді, відповідно, говорять про диспозиційну і ситуаційну мотивації як аналоги внутрішньої і зовнішньої детермінації поведінки.
Диспозиційна і ситуаційна мотивації не є незалежними. Диспозиції можуть актуалізуватися під впливом певної ситуації, і, навпаки, активізація певних диспозицій (мотивів, потреб) призводить до зміни ситуації, точніше її сприйняття суб'єктом. Його увага в такому випадку стає вибірковою, а сам суб'єкт упереджено сприймає й оцінює ситуацію, виходячи з актуальних інтересів і потреб. Тому практично будь-яку дію людини варто розглядати як подвійно детерміновану: диспозійно і ситуаційно.
Поведінка особистості в ситуаціях, що здаються однаковими, уявляється досить різноманітною, і цю різноманітність важко пояснити, апелюючи тільки до ситуації. Встановлено, наприклад, що навіть на ті самі питання людина відповідає по-різному залежно від того, де і як ці питання їй ставляться. У зв'язку з цим є сенс визначати ситуацію не фізично, а психологічно, так, як вона уявляється суб'єкту в його сприйнятті і переживаннях, тобто так, як людина розуміє й оцінює її.
Відомий німецький психолог К. Левін показав, що кожна людина характерним для неї способом сприймає й оцінює ту саму ситуацію, і у різних людей ці оцінки не збігаються. Крім того, та сама людина залежно від того, в якому стані вона перебуває, ту ж саму ситуацію може сприймати по-різному. Це особливо характерно для інтелектуально розвинутих людей, що мають великий життєвий досвід і здатні з будь-якої ситуації вилучити для себе багато корисного, бачити її під різними кутами зору і діяти в ній різними способами.
Мотив, на відміну від мотивації, - це те, що належить самому суб'єкту поведінки, є її стійкою особистісною властивістю, що зсередини спонукає до певних дій. Мотив також можна визначити як поняття, що в узагальненому вигляді є безліччю диспозицій.
З усіх можливих диспозицій найбільш важливою є поняття потреби. її викликає стан потреби людини або тварини у певних умовах, яких їм бракує для нормального існування і розвитку. Потреба як стан особистості завжди пов'язана з наявністю в людини почуття незадоволеності, тобто з дефіцитом того, що потрібно (звідси назва “потреба”) організму (особистості).
Дуже істотною характеристикою, особливо коли мова йде про особистість, є предметний зміст потреби, тобто сукупність тих обсягів матеріальної і духовної культури, за допомогою яких дана потреба може бути задоволена. Друге після потреби зі своїм мотиваційним значенням - поняття мети.
Метою називають той безпосередньо усвідомлюваний результат, на який у даний момент спрямована дія, пов'язана з діяльністю, що задовольняє актуалізовану потребу. Якщо всю сферу усвідомлюваного людиною в складній мотиваційній динаміці її поведінки уявити у вигляді своєрідної арени, на якій розгортається барвистий і багатогранний спектакль її життя, і припустити, що найбільш яскраво в даний момент на ній освітлене те місце, що повинне приковувати до себе найбільшу увагу глядача (самого суб'єкта), то це й буде мета. Психологічно метою є той мотиваційно-спонукальний зміст свідомості, що сприймається людиною як безпосередній і найближчий очікуваний результат її діяльності.
Розглянуті мотиваційні утворення - диспозиції (мотиви), потреби і цілі - основні складові мотиваційної сфери людини. Співвідношення між ними і загальною структурою мотиваційної сфери подано на рис. 14.
Рис. 14. Загальна будова мотиваційної сфери людини