83. Обґрунтуйте особливості консультування при реакціях страху і фобіях.

У психологічному консультуванні ми зустрічаємось із двома типами страхів – нормальним, що розуміють як природна реакція, і патологічним, який називають фобією.

Фобія, психічний розлад, при якому людина мимовільно випробовує хворобливий страх, що вимушує його уникати щодо безпечних ситуацій або об'єктів. Хоча причини фобій складні і не до кінця зрозуміють, ці розлади, ймовірно, розвиваються у людей з багатою уявою і підвищеною емоційністю, в своєму сімейному або соціальному оточенні не навчилися розрізняти страх, викликаний уявною загрозою, і страх, пов'язаний із загрозою реальною. Типи фобій. До простих фобій відносять страхи замкнутого простору, висоти, лікарських або зуболікарських кабінетів, а також тварин – комах, змій, птахів, собак. До соціальних фобій відносять страх говорити, є, пити або розписуватися у присутності інших людей. Найчастіше зустрічається агорафобія і клаустрофобія, що найсильніше порушує дієздатність людини. Вони характеризуються страхом і уникненням ситуацій, що породжують у даного індивіда одночасно переляк і відчуття відрізаності від джерел безпеки, таких, як будинок, знайома людина або «своя» територія.

Агорафобія може виявлятися як страх відкритих просторів, клаустрофобія – як страх замкнутих просторів, натовпу, ліфтів, літаків, тунелів і ін.

Найчастіше клієнти звертаються з приводу конкретних страхів, пов’язаних з якимись важливими подіями (острах іспиту, страх перед операцією). У таких випадках спочатку варто допомогти клієнтові зрозуміти зміст події, що визвали почуття страху, розібратися, у якому ступені його реагування на цю подію є виправданим й адекватним.

Види емоційних реакцій:

• Пацієнти першої групи пережили особливо сильний страх перед операцією. Вони відкрито говорили про свою стурбованість, намагалися якось відкласти операцію, не могли заснути без заспокійливих ліків і постійно шукали співчуття та підтримку в персоналу лікарні.

• Пацієнти другої групи відчували перед операцією помірний страх. Інколи вони висловлювали стурбованість окремими аспектами операції (способом обезболювання) й просили надати їм правдиву інформацію про те, що з ними будуть робити. Хоч ці пацієнти й почували себе вразливими, проте предмет їхньої стурбованості був реальним, а не якоюсь уявною небезпекою. Після операції вони виявляли лише незначні емоційні порушення. Такі пацієнти охоче співпрацювали з персоналом лікарні.

• Пацієнти третьої групи майже не випробовували ніякого страху перед операцією. Вони позитивно дивилися на те, що повинне відбутися, добре спали. Їхні очікування відносно операції виглядали надмірно оптимістичними. Після операції, зіштовхнувшись із операційними болями, ці пацієнти без кінця скаржилися на своє самопочуття, ставали злими і агресивними, і свою злість спрямовували на персонал лікарні.

Страх середнього ступеня корисний, тому що готовить людину до зіткнення з реальними небезпеками й майбутнім обмеженням. Не потрібно допомагати клієнтам повністю позбутися від страху, а також не слід приховувати інформацію, що на перший погляд здається страхаючою. Консультант повинен клієнтові конструктивно скористатися страхом.

Консультант не повинен проявляти поспішність в інтерпретуванні внутрішніх конфліктів клієнта на підставі його конкретної фобії. Консультантові важливо розібратися, яку вторинну вигоду витягає клієнт зі свого «боягузливого» поводження в сімейних відносинах, на роботі або в яких-небудь інших областях. Особливість консультування клієнтів з фобічними реакціями полягає в тому, що страхи можуть передатися консультантові.

Через складні причини у людини, страждаючої фобією, у відповідній фобічній ситуації, як правило, виникає стан паніки. Надалі, передбачаючи повторне попадання в подібну ситуацію, він автоматично починає відчувати страх і уникає її, щоб врятуватися від паніки. Напади страху бувають зв'язані з такими психічними явищами, як дезорієнтація, відчуття нереальності і спотворене сприйняття свого внутрішнього стану і зовнішнього оточення. Можливі фізичні відчуття типу запаморочення або втрати рівноваги, серцебиття, розладу зору, слуху, ковтання і дихання. Іноді спостерігаються і інші фізичні симптоми: нудота, болі в животі, проблеми з сечовипусканням і дефекацією, м'язова напруга, тремтіння або оніміння.

У фобічній ситуації страх неконтрольовано росте і посилюється у міру того, як в уяві розростається небезпека. Людина все більш зосереджується на дискомфорті, викликаному фобічною реакцією, і все менш орієнтується на те, що може його заспокоїти. Виникає переконаність у тому, що зараз відбудеться щось жахливе – смерть, серцевий напад, божевілля. Це і є панічний стан. Воно настільки болісне, що людина намагається уникати будь-яких ситуацій-стимулів, зокрема слів, образів і спогадів, які можуть ініціювати фобічну реакцію. Звичайно хворий знаходить, що ця реакція слабшає або зникає у присутності зухвалої довіру близької людини.

Його мета полягає в тому, щоб розвинути у людини здатність зустрічатися віч-на-віч з фобічною ситуацією і перебувати в ній, а також в тому, щоб переконати його на досвіді, а не інтелектуально, що ситуація насправді безпечна.

За допомогою індивідуальних, ранжуваних по складності завдань пацієнта намагаються навчити сильніше реагувати на реальні заспокійливі аспекти ситуації і слабкіше – на уявну загрозу.

Доведена висока ефективність різних форм лікування методом занурення в реальну ситуацію. Звичайно в процесі лікування бере участь людина, що викликає довіру пацієнта і добре розуміє його. Присутність такого помічника створює основу для відновлення реалістичніших способів реагування у фобічних ситуаціях, знижує рівень страху і підвищує відчуття реальності. Ще одна бажана мета терапії зануренням – добитися розуміння хворим чинників і процесів, які посилюють або полегшують фобічну поведінку. Інші визнані методи лікування включають різні форми психотерапії, поведінкової терапії і гіпнотерапії.

За повідомленнями різних лікувальних центрів, за минулі 10–15 років наголошується вражаючий прогрес в лікуванні фобій, особливо при комбінації індивідуальних і групових методів терапії. Існують також особливі програми для пацієнтів, що бояться покидати будинок і його околиці. Крім того, допомогти страждаючим фобіями здатні магнітофонні записи терапевтичних курсів, заочні курси і групи друзів по листуванню.