60.Розкрийте суть чинників психічного вигорання.

1. Напруження (утворюється внаслідок хронічної психоемоційної атмосфери, нестабільних, загострених обставин, підвищеної відповідальності й ускладнень у взаємодії з оточенням; напруга служить передвісником і "запускаючим” механізмом у формуванні емоційного вигорання, має динамічний характер, що обумовлюється вимотуючою постійністю або посиленням психотравмуючих чинників.):

переживання психотравмуючих обставин (людина сприймає умови навчання та навчальні міжособистісні стосунки як психотравмуючі; виявляється усвідомленням психотравмуючих чинників навчальної діяльності, які важко або зовсім неусувні, що посилюються);

незадоволеність собою (незадоволеність власною навчальною діяльністю і собою як професіоналом; в результаті невдач або нездатності вплинути на психотравмуючі обставини, людина зазвичай випробовує незадоволеність собою, вибраним навчальним закладом, класом, конкретними обов'язками; діє механізм "емоційного переноса”- енергетика прямує не лише і не стільки зовні, скільки на себе);

загнаність до клітки (відчуття безвихідності ситуації, бажання змінити місце навчання чи вид діяльності взагалі; виникає в результаті стресу так би мовити логічне продовження стресу, що розвивається. Коли психотравмуючі обставини дуже давлять і усунути їх неможливо, до нас часто приходить відчуття безвихідності, що призводить до посилення психічної енергії і, якщо вона не знаходить виходу, якщо не спрацював який-небудь засіб психологічного захисту, включаючи "емоційне вигорання”, то людина переживає відчуття "загнаності в клітку”);

тривога й депресія (розвиток тривожності у навчальній діяльності, підвищення нервовості, депресивні настрої; виявляється у зв'язку з професійною діяльністю в особливо ускладнених обставинах, спонукаючих до емоційного вигорання як засобу психологічного захисту).

2. Резистенція (людина намагається певною мірою відгородити себе від неприємних вражень, зовнішніх впливів; опір наростаючому стресу починається з моменту появи тривожної напруги, це природно: людина усвідомлено або несвідомо прагне до психологічного комфорту, понизити тиск зовнішніх обставин за допомогою наявних в його розпорядженні засобів):

неадекватне вибіркове емоційне реагування (неконтрольований вплив настрою на міжособистісні стосунки під час навчального процесу; коли старшокласник перестає уловлювати різницю між двома явищами, що принципово відрізняються: економічний прояв емоцій і неадекватне вибіркове емоційне реагування);

емоційно-моральна дезорієнтація (розвиток байдужості у навчальних стосунках; постійні думки " це не той випадок, аби переживати”, "такі люди не заслуговують на добре відношення”, "таким не можна співчувати” і оцінки, переживання, безперечно, свідчать про те, що емоції не будять або не досить стимулюють етичні відчуття);

розширення сфери економії емоцій (емоційна замкненість, відчуження, бажання припинити будь-які комунікації; такий доказ емоційного вигорання відбувається тоді, коли дана форма захисту здійснюється поза навчальною областю – в спілкуванні з рідними, приятелями і знайомими, коли на навчанні учень до того втомлюєтеся від контактів, розмов, відповідей на питання, що не хочеться спілкуватися навіть з близькими);

редукція навчальних обов’язків (згортання навчальної діяльності, прагнення якомога менше часу витрачати на виконання навчальних обов’язків; термін редукція означає спрощення, у навчальній діяльності, що передбачає широке спілкування з людьми, редукція виявляється в спробах полегшити або скоротити обов'язки, які вимагають емоційних витрат).

3. Виснаження (втрата всіх психічних ресурсів, зниження емоційного тонусу, що настають унаслідок того, що виявлений опір був неефективним; характеризується більш менш вираженим падінням загального енергетичного тонусу і ослабленням нервової системи, емоційний захист у формі "вигорання” стає невід'ємним атрибутом особи):

емоційний дефіцит (розвиток емоційної не чуттєвості на тлі перевиснаження, мінімізація емоційного внеску у навчання, автоматизм, спустошення людини при виконанні навчальних обов’язків; у старшокласника з’являється відчуття, що емоційно він вже не може допомагати суб'єктам свого навчання; різкість, грубість, дратівливість, образи, капризи – доповнюють симптом "емоційного дефіциту”);

емоційне відчуження (створення захисного бар’єру у навчальних комунікаціях; старшокласник майже повністю виключає емоції з сфери навчальної діяльності, його майже нічого не хвилює, майже ніщо не викликає емоційного відгуку – ні позитивні обставини, ні негативні, причому це не вихідний дефект емоційної сфери, не ознака ригідності, а придбаний за роки взаємодії з людьми емоційний захист);

деперсоналізація (порушення навчальних стосунків, розвиток цинічного ставлення до тих, з ким доводиться спілкуватися при виконанні навчальних обов’язків, та до навчальної діяльності взагалі; виявляється в широкому діапазоні умонастроїв і вчинків старшокласника в процесі спілкування, перш за все, наголошується повна або часткова втрата інтересу до людини – суб'єкта навчальної дії);

психосоматичні та психовегетативні порушення (погіршення фізичного самопочуття, розвиток таких психосоматичних і психовегетативних порушень, як розлади сну, головний біль, проблеми з артеріальним тиском, шлункові розлади, загострення хронічних хвороб; виявляється на рівні фізичного і психічного самопочуття, зазвичай порушення утворюються по умовно-рефлекторному зв'язку негативної властивості: багато що з того, що стосується суб'єктів навчальної діяльності, провокує відхилення в соматичних або психічних станах, деколи навіть думка про таких суб'єктів або контакт з ними викликає поганий настрій, погані асоціації, безсоння, почуття страху, неприємні відчуття в області серця, судинні реакції).