- •1. Визначити предмет, завдання курсу історії України та методологію його вивчення.
- •2. Проаналізувати основні стадії первісного ладу на українських землях.
- •3. Охарактеризувати передумови виникнення та походження Київської Русі.
- •3) Період занепаду та розпаду к.Р. (Сер. Хі – 40 рр. Хііі ст.).
- •5. Дати оцінку соціально-економічним процесам у Київській Русі.
- •6. З’ясувати історичне значення прийняття християнства на Русі.
- •7. Визначити причини занепаду Київської Русі, охарактеризувати піднесення Галицько-Волинського князівства, його роль в історії українського народу
- •8. Проаналізувати особливості політичного розвитку та соціально-економічних процесів на українських землях у др. Пол. Хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •9. Обґрунтувати причини Люблінської унії, її сутність та наслідки для українських земель.
- •10. Охарактеризувати сутність Берестейської церковної унії, її наслідки для українського суспільства.
- •11. Дати оцінку проблемі походження українського козацтва, джерел його формування та етапів його розвитку.
- •12. Проаналізувати внутрішній устрій Запорозької Січі.
- •13. Дати оцінку козацько-селянським повстанням кінця хvі – 30-х років хvіі ст.
- •14. Визначити причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
- •2) Осінь 1649 - червень 1652 рр. – невдачі та перемоги козацького війська, завершення Селянської війни.
- •3) Червень 1652 – серпень 1657 рр. – погіршення геополітичного становища України та активні пошуки союзників на міжнародній арені.
- •16. Дати оцінку договору 1654 р. З Росією, охарактеризувати його зміст та наслідки для Козацької держави.
- •17. Проаналізувати процес становлення Української Козацької держави у роки Визвольної війни середини хvіі ст., визначити внесок б.Хмельницького у її формування.
- •18. Визначити причини, особливості та етапи громадянської війни (“Руїни”) на українських землях у другій половині хvіі ст.
- •1) 1657 – 1663 Рр. – визрівання причин громадянської війни, розкол України на Правобережжя та Лівобережжя;
- •19. Дати оцінку соціально-економічним процесам на українських землях у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •20. Проаналізувати політичний розвиток українських земель наприкінці хvіі – хvііі ст., обґрунтувати причини ліквідації Російською державою автономного устрою України.
- •21. Проаналізувати соціально-економічний розвиток України у складі Російської імперії у першій половині хіх ст.
- •22. Обґрунтувати необхідність реформ 60 – 70-х років хіх ст. У Російській імперії та їх наслідки для Наддніпрянської України.
- •23. Проаналізувати соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України другої половини хіх ст., визначити особливості промислового перевороту на українських землях.
- •24. Дати оцінку суспільним рухам першої половини хіх ст. На українських землях у складі Російської імперії.
- •25. Охарактеризувати процес національного відродження в Наддніпрянській Україні у першій половині хіх ст., дати оцінку діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
- •26. Дати оцінку суспільним течіям та рухам в Наддніпрянській Україні другої половини хіх ст.
- •27. Проаналізувати адміністративно-політичний статус та соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у кінці хуііі – на поч. Хх ст.
- •28. Визначити основні течії у суспільному русі західноукраїнських земель у хіх – початку хх ст.
- •29. Дати оцінку соціально-економічному розвитку Наддніпрянської України на початку хх ст.
- •30. Проаналізувати процес виникнення українських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •31. Проаналізувати процес виникнення загальноросійських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •33. Проаналізувати причини і характер Лютневої революції 1917 р., її вплив на розвиток подій в Україні.
- •35. Визначити основні напрямки політики Української Держави п.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
- •36. Проаналізувати основні напрямки політики Директорії унр та її боротьбу за владу в Україні (кін. 1918 – поч. 1921 рр.).
- •37. Дати оцінку діяльності Західноукраїнської Народної Республіки, охарактеризувати її історичну долю.
- •38. Проаналізувати політику радянської влади в Україні у 1919 – 1920 рр., сутність і зміст “воєнного комунізму”.
- •39. Визначити мету діяльності білогвардійського руху в Україні у 1919 – 1920 рр. Та його участь у подіях громадянської війни.
- •40. Визначити причини поразки та значення Української революції 1917 –1921 рр.
- •41. Проаналізувати становище усрр на початку 1920-х років, обґрунтувати причини впровадження, сутність та особливості реалізації нової економічної політики в Україні.
- •42. Дати оцінку розвитку народного господарства України у роки непу (1921 – 1928 рр.).
- •43. Проаналізувати процес утворення срср і входження до його складу України.
- •44. Обґрунтувати необхідність політики українізації, пояснити її сутність та особливості культурного будівництва 1920-х рр.
- •45. Визначити етапи індустріалізації, її джерела та особливості проведення в Україні.
- •46. Дати оцінку колективізації сільського господарства, з’ясувати причини та масштаби голоду 1932 – 1933 рр. В Україні.
- •48. Висвітлити становище західноукраїнських земель у 1920-1930-х роках та проаналізувати офіційну політику Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •49. Дати оцінку діяльності основних політичних формувань у західноукраїнських землях у 1920-1930-х роках.
- •50. Проаналізувати сутність “українського питання” у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
- •51. Дати оцінку об’єднанню українських земель 1939 – 1940 рр. Та політиці радянізації Західної України.
- •52. Проаналізувати обставини нападу Німеччини на срср, воєнні дії на території України у 1941 – 1942 рр.
- •53. Дати оцінку сутності окупаційного режиму в Україні.
- •54. Визначити основні напрямки Руху Опору в Україні та внесок українського народу у перемогу над фашистськими загарбниками.
- •55. Проаналізувати період визволення України від німецько-фашистських загарбників, дати оцінку підсумкам і урокам Другої світової війни.
- •56. Визначити суть соціально-економічних і політичних процесів в Україні у 1945 – 1953 рр.
- •57. Дати оцінку суспільно-політичного розвитку урср в умовах десталінізації радянського суспільства 1953 – 1964 рр.
- •58. Проаналізувати соціально-економічний розвиток Радянської України другої половини 50 – першої половини 60-х рр.
- •59. Визначити основні риси суспільно-політичного життя України в умовах посилення командно-адміністративної системи (1965 – 1985 рр.)
- •60. Проаналізувати соціально-економічний розвиток урср у 1965 – 1985 рр., обґрунтувати причини наростання застійних явищ.
- •61. Визначити вплив перебудови в срср на події в Україні (1985 – 1991 рр.).
- •62. Обґрунтувати передумови проголошення незалежності України, охарактеризувати історичне значення референдуму 1 грудня 1991 р.
- •63. Проаналізувати особливості державотворчого процесу в незалежній Україні та особливості конституційного процесу.
- •64. Дати оцінку проблемі формування багатопартійності в сучасній Україні.
- •65. Проаналізувати проблеми реформування економіки України у період незалежності.
- •66. Визначити основні напрямки зовнішньої політики України на сучасному етапі.
63. Проаналізувати особливості державотворчого процесу в незалежній Україні та особливості конституційного процесу.
Українське суспільство виявилося не зовсім підготовленим для державотворчих процесів. Складним і суперечливим за роки незалежності (1991-2007) був і політичний розвиток України. Перші демократичні реформи державного управління були проведені у 1991-1994 рр. Спрямовані вони були на деідеологізацію і департизацію суспільного життя, запровадження атрибутів державності та організацію державної влади.
Державну символіку було ухвалено протягом вересня 1991 – лютого 1992 рр.: музикальну редакцію державного гімну, національний прапор, малий герб. Гарантом захисту державної незалежності стали Збройні сили України, творення яких розпочалося у 1991 р. (6 грудня був ухвалений закон “Про Збройні сили України”).
Найбільш складною проблемою становлення політичної системи сучасної України виявилась організація державної влади, зокрема, її поділ на три гілки. Функції законодавчої влади перебрала Верховна Рада (вибори 1994 р., як і у всі інші органи влади, проводилися на багатопартійній основі за мажоритарною системою). Виконавчу владу в Україні представляють Президент (з 1991 р.) і Кабінет Міністрів (виконавча влада зазнала першочергового реформування: скорочення міністерств /у 1992 р. – 26/, обмеження їх повноважень щодо безпосереднього управління трудовими колективами та посилення їх відповідальності за проведення державної політики у відповідних галузях; важливе місце у реалізації державної політики на місцях зайняв інститут представників Президента на місцях – голови районної і державної адміністрації (Закон України від 5 березня 1992 р.)). Запровадження парламентсько-президентського правління не влаштовує сучасні політичні сили: обмежує органи представницької влади на місцях (інститутом представників Президента), та повноваження самого Президента відповідальністю перед парламентом. Формування судової влади в Україні ще не завершено. Протистояння між різними гілками влади гальмує державотворчі процеси і ускладнює політичну ситуацію в Україні.
Для налагодження державної структури в Україні було ухвалено низку важливих законів: “Закон про громадянство України” (1991), “Закон про Збройні сили України” (6 грудня1991), про міліцію – 20 грудня, “Закон про свободу совісті і релігійні організації” (1991), “Закон про вибори народних депутатів України” (1997), “Закон про вибори Президента України” (1999). Вибори до ВР – 1994, 1998, 2002. Вибори Президента – 1991, 1994, 1999, 2004. Протягом 1990 – 2000 рр. в Україні прийнято загалом понад 1400 законодавчих актів (абсолютну більшість із них становлять Закони України). За оцінками спеціалістів, для повного правового регулювання державних та суспільних процесів в Україні необхідне прийняття ще майже 1 500 законів.
Важливою складовою політичного розвитку України в період незалежності став конституційний процес. Розпочався він у 1990-1991 рр. У жовтні 1993 р. конституційна комісія, очолювана головою ВР Л.Кравчуком, подала кінцевий 4-й варіант проекту Конституції. Однак через політичну кризу у країні і протистояння різних гілок влади, конституційний процес уповільнився. З 10 листопада 1994 р. почала діяти нова конституційна комісія, очолювана Президентом України Л.Кучмою і Головою ВР О.Морозом.
18 травня 1995 р. парламент ухвалив конституційний Закон “Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні”, який регламентував повноваження законодавчої і виконавчої влади. Т.ч., Україна перетворилася у президентсько-парламентську республіку (керівник виконавчої влади – Президент, держадміністрації).
Організацію і діяльність державного апарату через відсутність нової Конституції (діяла Конституція 1978 р., до якої було внесено 200 поправок) забезпечував Конституційний договір, підписаний 8 червня 1995 р. між Президентом і ВР України (“Про основні принципи організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України”).
На час дії Конституційного договору обмежувались права ВР і місцевих рад і розширювались функції виконавчої влади. Підписання цього договору стимулювало конституційний процес. У лютому 1996 р. конституційна комісія передала на розгляд парламенту проект Конституції, який обговорювався 3 місяці.
Самими дискусійними виявилось 5 пунктів проекту:
про поділ повноважень між гілками влади, проблема власності, державна символіка, статус російської мови, статус Криму. (У ситуації затягування прийняття проекту конституції у ВР Рада національної безпеки і Рада регіонів рекомендували Президенту винести затвердження проекту Конституції на всеукраїнський референдум. Л.Кучма підписав відповідний указ).
В ніч з 27 на 28 червня 1996 р. народні депутати ухвалили Конституцію України. Остаточне редагування тексту завершилося 12 липня 1996 р.
Прийняття Конституції мало велике історичне значення. Конституція підвела юридичну базу під державність українського народу і дала поштовх розробці і прийняттю низки конституційних законів (один з найважливіших законів України – “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р.). Основний закон відповідає світовим конституційним стандартам і підводить юридичну базу під державність українського народу.
Наприкінці 2004 р. вибори Президента України спричинили вибух народного протесту, що отримав назву «Помаранчева революція». Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру. Президентом України за результатами виборів 26 грудня 2004 р. став В.А.Ющенко. Верховна Рада України ухвалює внесення змін до Конституції та початок політичної реформи, яка має вступити у дію з 1 січня 2006 р. і сприятиме перетворенню України з президентської на парламентсько-президентську республіку.
Однак парламентська криза 2006 р. засвідчила неефективність нової системи виборів до Верховної Ради України – пропорційної – та призвела до нових виборів парламенту у вересні 2007 р.
Отже, у період незалежності в Україні відбулося утвердження національної державності, прийнята Конституція, отримала розвиток багатопартійність. При цьому негативне значення для розвитку державності має загострення політичної боротьби.