3. Охарактеризувати передумови виникнення та походження Київської Русі.

Держава Київська Русь виникла не водночас, передумови для створення державності у східних слов’ян формувалися протягом декількох століть. Відомо, що у кінці ІV – на поч. VІІ ст. існував антський племінний союз (князі Бож і Мезамир). У VІ – VІІ ст. у середньому Подніпров’ї виникає племінний союз полян, а у VІІІ – IX ст. перша східнослов’янська держава – Руська земля. Досить детально про розселення східних слов’ян у VІІІ-ІХ ст. розповідає “ПВЛ”: поляни – на Київщині й Канівщині, деревляни – на Київському Поліссі й Східній Волині, уличі – на південь від полян, у Південному Подніпров’ї і Побужжі, … сіверяни – на Північному Лівобережжі Дніпра вздовж Десни і Сейму. Степове Подніпров’я з лівого боку Дніпра заселяли впереміш алани, булгари і слов’яни, залежні від заснованого у VІІ ст. тюркськими народами Хозарського каганату.

Основними передумовами утворення Київської Русі історики називають:

– соціально-економічні: господарське піднесення краю (орне землеробство, ремесло, торгівля) сприяло розвитку тісних зв’язків між племенами (спочатку обмін, потім торгівля), що прискорило розклад первісного ладу і формування класового суспільства у східних слов’ян;

– політичні: розвиток феодалізму та переростання органів племінного управління в державні органи влади сприяли створенню союзами племен великих об'єднань державного характеру навколо великих міст - Києва, Новгорода, Чернігова.

– зовнішньополітичні: захист від зовнішніх ворогів (напр., чудь, меря, весь платили данину варягам, поляни, сіверяни і в’ятичі – хозарам) сприяв консолідації праукраїнських племен.

Причини, хронологія, основні етапи й обставини утворення Давньоруської держави досі залишаються мало вивченими (хоча ця тема вже понад 200 років перебуває в центрі уваги істориків). У зв’язку з цим у історичній літературі існує декілька теорій походження Київської Русі:

1) Найбільш популярна – норманська теорія походження державності запропонована німецькими вченими 18 ст. (Г.З.Байєр, Г.Ф.Міллер): К.Р. заснували нормани, точніше шведи (в основу теорії лягла описана у “ПВЛ” легенда запрошення варягів на Русь).

2) антинорманська теорія (рішуче відстоювали М.Ломоносов та М.Грушевський) – К.Р. має місцеве, слов’янське походження;

3) хозарська теорія (запропонував проф. Гарвардського університету О.Пріцак): К.Р. заснували хозари (тюркські племена Хозарського каганату, мешканці прикаспійських степів, півд.-сх. сусіди К.Р.), тобто О.Пріцак вважає ідентичними полян і хозар;

4) Вітчизняні історики: К.Р. утворилася на власній основі як результат тривалого соціально-економічного і політичного розвитку східно-слов’янських племен (на час приходу Олега вже існували малі держави-землі) у результаті об’єднання двох важливих політичних центрів – Києва і Новгорода (півд.-захід. і півн.-західних племен).

Дискусійним у історичній науці через брак джерел є і саме поняття “Русь” (К.Р. – умовна назва держави, стала вживатися з ХІХ ст.; у вітчизняних літописах – “Русь” (VІІІ ст.) та “Руська земля” (IX ст.)):

– фінського походження (М.Котляр) – ruotsi спочатку означало скандинавів-дружинників давньоруських князів, з часом поширюється на полян і всіх східних слов’ян;

– іраномовного: від назв річок у Середньому Подніпров'ї – Рось, Роська, Росава (від іран. – світлий), які пішли від назв іраномовних племен, що входили до антського союзу (сармати, алани...);

– слов'янського походження поняття “Русь” (“світлий, руський”): р.Русса, що впадає в оз. Ільмень.

Київська Русь об’єднала фактично усіх східних слов’ян і була однією з найбільших держав середньовічної Європи.

4. Проаналізувати основні етапи політичного розвитку Київської Русі.

Існування К.Р. охоплює період з ІХ ст. до 40-х років ХІІІ ст. Політичний розвиток Київської Русі характеризується становленням та розвитком (еволюцією) державності (Княжа доба в історії України). Умовно цей період розділяється на 3 етапи:

1) Становлення державності (882 - 972 рр.). Перші київські правителі – Олег, Ігор, Ольга – намагалися закріпити свою владу над ін. східнослов’янськими “землями”. Олег приєднав союзи словенів і кривичів, підкорив мерю, весь, чудь; у 907 р. здійснив похід на Візантію, 911 р. – вдруге (міжнародне визнання К.Р., вихід до торгівельних ринків). За князя Святослава було приєднане останнє із східнослов’янських племен – в’ятичі на р. Ока, слов’яни колонізують Поволжя. Важливим внеском у становлення державності була “податкова” реформа Ольги: впорядкування збору данини з допомогою уставів, уроків та погостів.

2) Піднесення і розквіту (980 - 1054 рр.). Володимира Великого (980-1015) називають першим реформатором на Русі: проводить релігійну реформу – бл.988 р. Русь приймає християнство, адміністративну – будує надплемінну державу за принципом територіального підпорядкування (вождів племінних княжінь заміняють в різних містах держави сини Володимира й старші дружинники –12 синів – “ПВЛ"), судову (“Устав земляний”) – закріплює правові відносин, укріпляє кордони (“змієві” вали – на півдні, печеніги) та будує нові міста на заході й півдні.

Ярослав Мудрий (1019-1054) завершив будівництво Давньоруської держави: у 1036 р. він посів Київський престол і підпорядкував своїй владі всю Русь. При ньому стабілізувалися державна територія й кордони (значно розширені - від Балтійського до Чорного моря, від Карпат до р. Оки), було створено перший кодекс державних законів “Руська правда”. 1051 р. за сприяння князя було обрано першого митрополита з русичів – Іларіона. Бібліотека Софійського собору налічувала до 1000 томів рідкісних книг. У зовнішній політиці важливу роль мали міждинастичні шлюби («тесть Європи»). Дружні відносини з Польщею, Скандинавськими країнами (Швецією, Норвегією), Угорщиною, Францією (одруження Анни з Генріхом І у 1049 р.). Таким чином, К.Р. досягла зеніту свого розквіту, стала в ряд з головними країнами середньовічного світу: Візантією та Герман. імперією.