- •1. Визначити предмет, завдання курсу історії України та методологію його вивчення.
- •2. Проаналізувати основні стадії первісного ладу на українських землях.
- •3. Охарактеризувати передумови виникнення та походження Київської Русі.
- •3) Період занепаду та розпаду к.Р. (Сер. Хі – 40 рр. Хііі ст.).
- •5. Дати оцінку соціально-економічним процесам у Київській Русі.
- •6. З’ясувати історичне значення прийняття християнства на Русі.
- •7. Визначити причини занепаду Київської Русі, охарактеризувати піднесення Галицько-Волинського князівства, його роль в історії українського народу
- •8. Проаналізувати особливості політичного розвитку та соціально-економічних процесів на українських землях у др. Пол. Хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •9. Обґрунтувати причини Люблінської унії, її сутність та наслідки для українських земель.
- •10. Охарактеризувати сутність Берестейської церковної унії, її наслідки для українського суспільства.
- •11. Дати оцінку проблемі походження українського козацтва, джерел його формування та етапів його розвитку.
- •12. Проаналізувати внутрішній устрій Запорозької Січі.
- •13. Дати оцінку козацько-селянським повстанням кінця хvі – 30-х років хvіі ст.
- •14. Визначити причини, характер та рушійні сили Визвольної війни середини хvіі ст.
- •2) Осінь 1649 - червень 1652 рр. – невдачі та перемоги козацького війська, завершення Селянської війни.
- •3) Червень 1652 – серпень 1657 рр. – погіршення геополітичного становища України та активні пошуки союзників на міжнародній арені.
- •16. Дати оцінку договору 1654 р. З Росією, охарактеризувати його зміст та наслідки для Козацької держави.
- •17. Проаналізувати процес становлення Української Козацької держави у роки Визвольної війни середини хvіі ст., визначити внесок б.Хмельницького у її формування.
- •18. Визначити причини, особливості та етапи громадянської війни (“Руїни”) на українських землях у другій половині хvіі ст.
- •1) 1657 – 1663 Рр. – визрівання причин громадянської війни, розкол України на Правобережжя та Лівобережжя;
- •19. Дати оцінку соціально-економічним процесам на українських землях у другій половині хvіі – хvііі ст.
- •20. Проаналізувати політичний розвиток українських земель наприкінці хvіі – хvііі ст., обґрунтувати причини ліквідації Російською державою автономного устрою України.
- •21. Проаналізувати соціально-економічний розвиток України у складі Російської імперії у першій половині хіх ст.
- •22. Обґрунтувати необхідність реформ 60 – 70-х років хіх ст. У Російській імперії та їх наслідки для Наддніпрянської України.
- •23. Проаналізувати соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України другої половини хіх ст., визначити особливості промислового перевороту на українських землях.
- •24. Дати оцінку суспільним рухам першої половини хіх ст. На українських землях у складі Російської імперії.
- •25. Охарактеризувати процес національного відродження в Наддніпрянській Україні у першій половині хіх ст., дати оцінку діяльності Кирило-Мефодіївського товариства.
- •26. Дати оцінку суспільним течіям та рухам в Наддніпрянській Україні другої половини хіх ст.
- •27. Проаналізувати адміністративно-політичний статус та соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у кінці хуііі – на поч. Хх ст.
- •28. Визначити основні течії у суспільному русі західноукраїнських земель у хіх – початку хх ст.
- •29. Дати оцінку соціально-економічному розвитку Наддніпрянської України на початку хх ст.
- •30. Проаналізувати процес виникнення українських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •31. Проаналізувати процес виникнення загальноросійських політичних партій, їх теоретичні положення.
- •33. Проаналізувати причини і характер Лютневої революції 1917 р., її вплив на розвиток подій в Україні.
- •35. Визначити основні напрямки політики Української Держави п.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
- •36. Проаналізувати основні напрямки політики Директорії унр та її боротьбу за владу в Україні (кін. 1918 – поч. 1921 рр.).
- •37. Дати оцінку діяльності Західноукраїнської Народної Республіки, охарактеризувати її історичну долю.
- •38. Проаналізувати політику радянської влади в Україні у 1919 – 1920 рр., сутність і зміст “воєнного комунізму”.
- •39. Визначити мету діяльності білогвардійського руху в Україні у 1919 – 1920 рр. Та його участь у подіях громадянської війни.
- •40. Визначити причини поразки та значення Української революції 1917 –1921 рр.
- •41. Проаналізувати становище усрр на початку 1920-х років, обґрунтувати причини впровадження, сутність та особливості реалізації нової економічної політики в Україні.
- •42. Дати оцінку розвитку народного господарства України у роки непу (1921 – 1928 рр.).
- •43. Проаналізувати процес утворення срср і входження до його складу України.
- •44. Обґрунтувати необхідність політики українізації, пояснити її сутність та особливості культурного будівництва 1920-х рр.
- •45. Визначити етапи індустріалізації, її джерела та особливості проведення в Україні.
- •46. Дати оцінку колективізації сільського господарства, з’ясувати причини та масштаби голоду 1932 – 1933 рр. В Україні.
- •48. Висвітлити становище західноукраїнських земель у 1920-1930-х роках та проаналізувати офіційну політику Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •49. Дати оцінку діяльності основних політичних формувань у західноукраїнських землях у 1920-1930-х роках.
- •50. Проаналізувати сутність “українського питання” у міжнародній політиці напередодні Другої світової війни.
- •51. Дати оцінку об’єднанню українських земель 1939 – 1940 рр. Та політиці радянізації Західної України.
- •52. Проаналізувати обставини нападу Німеччини на срср, воєнні дії на території України у 1941 – 1942 рр.
- •53. Дати оцінку сутності окупаційного режиму в Україні.
- •54. Визначити основні напрямки Руху Опору в Україні та внесок українського народу у перемогу над фашистськими загарбниками.
- •55. Проаналізувати період визволення України від німецько-фашистських загарбників, дати оцінку підсумкам і урокам Другої світової війни.
- •56. Визначити суть соціально-економічних і політичних процесів в Україні у 1945 – 1953 рр.
- •57. Дати оцінку суспільно-політичного розвитку урср в умовах десталінізації радянського суспільства 1953 – 1964 рр.
- •58. Проаналізувати соціально-економічний розвиток Радянської України другої половини 50 – першої половини 60-х рр.
- •59. Визначити основні риси суспільно-політичного життя України в умовах посилення командно-адміністративної системи (1965 – 1985 рр.)
- •60. Проаналізувати соціально-економічний розвиток урср у 1965 – 1985 рр., обґрунтувати причини наростання застійних явищ.
- •61. Визначити вплив перебудови в срср на події в Україні (1985 – 1991 рр.).
- •62. Обґрунтувати передумови проголошення незалежності України, охарактеризувати історичне значення референдуму 1 грудня 1991 р.
- •63. Проаналізувати особливості державотворчого процесу в незалежній Україні та особливості конституційного процесу.
- •64. Дати оцінку проблемі формування багатопартійності в сучасній Україні.
- •65. Проаналізувати проблеми реформування економіки України у період незалежності.
- •66. Визначити основні напрямки зовнішньої політики України на сучасному етапі.
60. Проаналізувати соціально-економічний розвиток урср у 1965 – 1985 рр., обґрунтувати причини наростання застійних явищ.
Становище в економіці України у сер. 1960-х років загострилося. Працівники ряду галузей, в тому числі вугільної, хімічної, нафтопереробної, а також легкої і харчової, не справлялися з виробничими завданнями. Повільно вводилися нові потужності, зривалися плани будівельних робіт. Темпи технічного переоснащення виробництва істотно відставали, зокрема у вугільній промисловості. Значна частина техніки простоювала – виходили з ладу окремі вузли і деталі.
Командна система виявилася нездатною розв’язати проблеми технічного переозброєння виробництва, поліпшення якості продукції. Інтеграція науки і виробництва залишалася надто складною проблемою – цінні нововведення, винаходи і раціоналізаторські пропозиції працівників часто не впроваджувалися.
Чергова спроба розв’язати важливі проблеми економіки припадає на середину 60-х років. На початку свого правління Брежнєв продовжив розпочатий Хрущовим курс реформ. Суперечливий характер мала модель нового механізму господарювання – економічна реформа О.Косигіна 1965 р.: 1) вона мала за мету розширити господарську самостійність підприємств, посилити економічні стимули до праці (дозволялось коригувати на місцях 5-річний план); 2) реформа посилювала позиції центральних відомств (ліквідовувались раднаргоспи і відновлювались міністерства).
Реформа почалася у січні 1966 р. У цей час на нові методи господарювання перейшли 1,5 % підприємств України, а у 1970 р. – 70 % (спочатку на нову систему планування та економічного стимулювання перейшли 43 великі підприємства із 17 різних галузей промисловості). Перші кроки реформи принесли позитивні результати: пожвавилось сільськогосподарське виробництво, покращилось постачання населення міст продовольством, зросла продуктивність праці; основні показники 8-ї п’ятирічки (1966-1970) /“золота”/ було виконано. Однак перехід більшої кількості колективів на нові методи господарювання бажаних результатів не дав. З 1972 р. реформа гальмується і незабаром згортається. Основна увага переноситься на оборонну промисловість, освоєння Сибіру, збільшення капіталовкладень у с/г.
У 70 – на поч. 80-х рр. економіка СРСР та України розвивалась екстенсивними методами (орієнтуючись на валові показники виробленої продукції при низькій її якості), набирали сили тенденції, які свідчили про низький технологічний рівень промислового виробництва України. Великих втрат зазнали металургія (через недостатню увагу до своєчасної реконструкції виробництва, кращої організації виробничих процесів), вугільна промисловість (відсталість технічного оснащення, нестача робітників) – якщо у 1970 р. в Україні видобуто 207 млн. т вугілля, то в 1980 р. – 197 млн. т, у 1985 р. – 189 млн. т.
Однак на Україну на поч. 70-х років припадало понад 32 % загальносоюзного виробництва тракторів, 23 % виробництва сільськогосподарських машин та запчастин до них. Спрацьованість основних промислово-виробничих фондів у ПЕК у 70-80-х роках набула загрозливого становища (наприкінці 80-х рр. – 43 %). Майже 280 діючих шахт із 400 у середині 80-х років працювали без реконструкції понад 20 років. Продуктивність праці в республіці постійно знижувалася: у 1966 – 1970 рр. вона становила 6,1 %, то за 1976 – 1980 рр. – 3,0 %. Щорічно п’ята частина підприємств (20 %) не виконувала планів науково-дослідних робіт.
Чергову спробу побороти технічну відсталість, домогтися зрушень у технічному переозброєнні зроблено наприкінці 70-х років. Таке завдання містить постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 12 липня 1979 р. про удосконалення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи. Постанова передбачала першочергове виділення ресурсів на модернізацію виробництва. Однак наступні роки засвідчили, що були відсутні комплексний підхід до планування, забезпеченість фінансовими і матеріальними ресурсами. Більшість планів технічного переозброєння в Україні не виконувалась.
Зрівнялівка, безгосподарність, марнотратство призвели до втрати трудящими заінтересованості у творчій, високопродуктивній праці. Лише 1/3 працівників за даними соціологічних досліджень працювали у повну силу. Зазнали невдач і широко розрекламовані програми “Метал”, “Енергокомплекс”, “Праця”, “Матеріалоємкість”.
Керівництво республіки на поч. 80-х років вимушене було визнати наявність серйозних недоліків в організації промислового виробництва, стані НТП. Перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький на ХХУІ з’їзді (1981 р.) визнав, що кошти, вкладені у технічне переоснащення шахтного обладнання, очікуваного приросту видобутку не дали, на повну потужність працювала лише 1/3 механізованих і автоматизованих ліній. Майже 1/5 металу на машинобудівних заводах республіки йшла у відходи.
Рентабельність підприємств УРСР у сер. 80-х років зменшилася майже вдвічі, виробництво валової продукції с/г – більше ніж у 6 разів (запланованого більш-менш досягали у виробництві електроенергії, цементу, вугілля). Т.ч., економіка України входила у смугу тотальної кризи. Вона була неефективною, неконкурентоздатною, а більшість спроб оживити її мали суто адміністративний чи навіть ідеологічно-декларативний характер (“Економіка повинна бути економною”).