Закони електролізу (м.Фарадей)

1. Маса речовини, що виділилася при електролізі, пропорційна кількості електрики, що пройшла через розчин і практично не залежить від інших факторів.

2. Рівні кількості електрики виділяють при електролізі з різних хімічних сполук еквівалентні кількості речовин.

Для виділення з розчину електроліту одного еквівалента будь-якої речовини потрібно пропустити через розчин 96500 кулонів електрики.

Масу речовини, що виділилася при електролізі, розраховують за формулою

m_(x) = (I • t) Е_m/ F)

де m_(x) - кількість відновленої чи окисленої речовини (г); I – сила струму, що пропускається, (А); t – час електролізу (с); F – стала Фарадея (96500 Кл/моль); Е_m – еквівалентна маса речовини (г/моль) (Е_m = M_(x)/n, де M_(x) – молярна маса; n – число прийнятих чи відданих електронів).

На практиці при електролізі внаслідок побічних процесів на електродах утворюється менше речовини, ніж розрахована за кількістю електрики, що пройшла через електроліт. Для оцінки ефективності електролізу користуються поняттям “вихід за струмом”. Виходом за струмом називається відношення маси практично одержаного продукту електролізу m_пр до теоретично розрахованої m_теор (за кількістю електрики):

Корозія

Корозією називають небажаний процес взаємодії металу із навколишнім середовищем (лат. "corrosio" означає роз'їдати, руйнувати). Середовище, в якому метал піддається корозії, називаються корозійним чи агресивним середовищем.

По механізму процесу розрізняють хімічну й електрохімічну корозію металу.

Хімічна корозія – це взаємодія металів з корозійним середовищем без виникнення в системі електрохімічного ланцюга. Окиснення металів і відновлення окисників (компоненти корозійного середовища) протікають в одному акті. Так протікає окиснення більшості металів у газах, що містять окисник (наприклад, окиснення в повітрі при підвищенні температури): 2Mg+O₂ → MgO ; 4Al+3O₂ → 2Al₂О₃ .

Електрохімічна корозія – це взаємодія металу з корозійним середовищем, при якому виникає електрохімічний ланцюг. Іонізація атомів металу і відновлення окисного компонента середовища відбувається не в одному акті, і їхні швидкості залежать від електродного потенціалу металу.

По характеру корозійного руйнування розрізняють: загальну (суцільну) корозію, при який корозії підлягає уся поверхня металу; місцеву корозію, при який кородують окремі ділянки металу; корозію виразками – корозійні руйнування у вигляді окремих середніх і великих плям (корозія латуні в морській воді); міжкристалітну корозія, коли процес корозії поширюється по границі метал-сплав і інші види корозії.

За умовами протікання процесу: газова – це корозія в газовому середовищі при високих температурах; атмосферна – корозія металу в природній чи промисловій атмосфері; рідинна – корозія в рідких середовищах, як у розчинах електролітів, так і в розчинах неелектролітів; підземна – корозія металу в ґрунті; структурна – корозія через структурну неоднорідність металу; корозія зовнішнім струмом - вплив зовнішнього джерела струму (анодне чи катодне заземлення); корозія блукаючими струмами - проходження струму по непередбачених у проекті шляхах; контактна корозія – сполучення електрохімічно різнорідних металів у електропровідному середовищі; корозія під напругою – одночасний вплив корозійного середовища і механічної напруги.