Тема 3. Сутність і характеристика інноваційної інфраструктури Алгоритм вивчення теми

 

1. Вивчаючи цю тему, перш за все, необхідно зупинитися на розгляді сутності інноваційної інфраструктури, інноваційної сфери та інноваційної діяльності підприємства.

Інноваційна діяльність − це діяльність, спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширен­ня та оновлення номенклатури та поліпшення якості продукції, що випус­кається (товарів, послуг), удосконалення технологій їх виготовлення з по­дальшим впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому та зов­нішньому ринках.

Інноваційна діяльність передбачає комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які призводять до інно­вацій. Основними видами інноваційної діяльності є:

1. 1)       підготовка й організація виробництва, що охоплює закупівлю вироб­ничого обладнання та інструментів, зміни в них, а також у процедурах, ме­тодах і стандартах виробництва, контролю якості, необхідних для створення нового технологічного процесу;

2. 2)       довиробничі розробки, що включають модифікацію продукту і техно­логічного процесу, перепідготовку персоналу для застосування нових техно­логій і обладнання;

3. 3)       маркетинг нових продуктів, що передбачає види діяльності, пов'язані з випуском нової продукції на ринок, включаючи попередні дослідження ринку, адаптацію продукту до різних ринків, рекламу;

4. 4)       придбання технології у формі патентів, ліцензій, розкриття ноу-хау, торговельних марок, конструкцій, людей і послуг технологічного змісту;

5. 5)       придбання машин і обладнання, за своїм технологічним змістом пов’я­заних з впровадженням на інноваційних підприємствах продуктових чи процесних інновацій;

6. 6)       виробниче проектування, що включає підготовку планів і креслень для визначення виробничих процедур, технічних специфікацій.

Всі ці види діяльності є інноваційною сферою, тобто сферою діяльності виробників і споживачів інноваційної продукції (робіт, послуг), що включає створення та розповсюдження інновацій.

До інноваційної інфраструктури відносяться організації, фірми, об’єд­нання, що охоплюють увесь цикл здійснення інноваційної діяльності − від генерації нових науково − технічних ідей та їх обробки до випуску та реаліза­ції науково − місткої продукцій. Прикладом такої інфраструктури є: іннова­ційні центри, бізнес − інкубатори, технопарки, технополіси, консалтингові фірми.

До нових організаційних структур науково − технічної сфери відносяться: бізнес − інкубатори, технопарки та технополіси. Бізнес − інкубатор − це комер­ційні організації, що займаються реалізацією будь − якого проекту, який обо­в’язково матиме прибуток. Як правило, вони знаходяться під опікою банків, які готові інвестувати ризиковий капітал.

Технопарки − це компактно розташований комплекс, який може включа­ти: наукові заклади, вищі навчальні заклади і підприємства промисловості, а також інформаційні, виставкові комплекси, служби сервісу і передбачає створення комфортних житлово-побутових умов. Метою технопарків є при­скорення руху інновацій в сферу матеріального виробництва.

Технополіс − це конгломерат з декількох сотень дослідницьких установ, промислових фірм, впровадницьких, венчурних організацій та інших, яких пов’язує зацікавленість у виникненні нових ідей та їх комерціалізації.

 

2. Готуючись до семінарського заняття №3, необхідно ознайомитися і опрацювати основні літературні джерела та підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.

 

3. На семінарському зайняті Вам необхідно взяти участь в обговоренні питань, що стосуються: сутності та змісту інноваційної діяльності; сутності інноваційної сфери та інфраструктури; класифікації інноваційних підприємств.

 

4. Знання з вивченої теми будуть контролюватися згідно зі встановленими вимогами та критеріями оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення, так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами заключного тестування з теми під час семінарського заняття.