Тема 7. Міжнародний ринок технологій Алгоритм вивчення теми

 

1. Розгляд цієї теми слід розпочати з вивчення особливостей міжнародного процесу організації досліджень і розробок, основними суб’єктами генерації ідей і їх споживачами, функціями малих дослідницьких фірм, посередницьких, венчурних фірм, їх особливостями.

Слід з’ясувати, хто бере участь у між­народному ринку нових технологій.

Так, ринкова структура на початковому етапі відтворювального циклу технології характеризується, з одного боку, великою кількістю дрібних ін­новаційних фірм та індивідуальних винахідників, які генерують нові тех­нічні ідеї та бажаючих реалізувати свої науково − технічні результати, з іншо­го боку, знаходиться велика кількість великих промислових компаній, гото­вих придбати найперспективніші з них для застосування у власному вироб­ництві шляхом скуповування патентів, ліцензій, контрактації дрібних фірм на умовах субпідряду, найму.

Значну роль у здійсненні зв’язку між різними учасниками процесу від­творення технології відіграють посередницькі фірми. Їх значення полягає в тому, що вони:

• −  обслуговують науково − технічний обмін;

• −  сприяють підвищенню швидкості розповсюдження нововведень в еко­номіці;

• −  сприяють збільшенню віддачі від капіталовкладень в НДДКР.

Окрім посередницьких фірм, елементом інфраструктури, що сприяє роз­повсюдженню нових технологій, є розширення практики проведення ярмар­ків, виставок, на яких винахідники та дрібний інноваційний бізнес можуть продемонструвати свої досягнення в різних галузях знань.

Досягнення стратегічних конкурентних переваг у сучасних умовах гло­бального прискорення науково − технічного прогресу, скорочення терміну життя нових продуктів і процесів, а також постійного збільшення витрат на проведення НДДКР потребує не тільки проведення власних досліджень, але й використання результатів НДДКР інших компаній, в тому числі зарубіж­них, тобто міжнародних.

Міжнародна передача технологій (трансферт технологій) − це сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у царині використання за­рубіжних науково − технічних досягнень.

Слід відзначити наступні форми трансферту технологій на світовому ринку:

•       передача, продаж чи надання по ліцензії усіх форм промислової влас­ності (за виключенням товарних і фірмових знаків);

•       надання know − howі технологічного досліду;

•       торгівля високотехнологічною продукцією;

•       надання технологічних знань, необхідних для придбання, монтажу та використання машин і обладнань, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу чи якимось іншим шляхом;

•       промислове та технічне співробітництво в частині, що стосується тех­нічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів;

•       надання консалтингових послуг та інжиніринг;

•       передача технологій в рамках науково-технічної виробничої кооперації;

•       передача технологій в рамках інвестиційного співробітництва.

Вивчаючи цю тему, варто розглянути процес передачі технологій, який складається з таких етапів:

1. Визначення потреби. Включає вивчення економічної необхідності за­міни існуючих технологій, вимог ринкового попиту, чинників конкуренції, порівняння технологій − тієї, що застосовується, та залученої.

2. Оцінка технологій. Пов’язана з визначенням усіх існуючих і розроб­люваних технологій, які можуть задовольнити потреби. Включає оцінку доступності, продуктивності альтернативних технологій, можливість їх адап­тації до умов країни.

3. Планування передачі технологій. Сюди входить фінансове, маркетин­гове планування; планування трансферту як у формі передачі машин, облад­нання, так і у формі передачі знань, науково − технічної документації, плану­вання навчання та підготовки кадрів, планування матеріальних потоків; пла­нування процесу впровадження технологій; процесу управління, експлуата­ції технології та її модернізації.

4. Здійснення трансферту технологій. Оцінка та вибір найбільш ефектив­ного способу впровадження технологій, визначення графіка введення, орга­нізація навчання персоналу, розробка систем контролю, управління, змісту та обслуговування технологій, а також розвиток місцевих можливостей для удосконалення технологій з урахуванням потреб національної економіки.

Для спільного вирішення науково − технічних проблем найбільш перспек­тивною формою організації міжнародного науково − технічного співробіт­ництва на сьогодні є створення стратегічних альянсів між фірмами різних країн. У рамках стратегічних альянсів забезпечується наступна взаємодія між фірмами:

•       спільне проведення НДДКР;

•       взаємний обмін науковими досягненнями;

•       взаємний обмін виробничим досвідом;

•       підготовка кваліфікованих кадрів.

2. Підготуватися до семінарського заняття 7, для чого потрібно опрацювати основні літературні джерела та підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.

3. Під час роботи на семінарському занятті Вам необхідно взяти участь у обговоренні основних питань і звернути увагу на те, що ключовими аспектами теми є: сутність і характеристика міжнародного процесу організації наукових досліджень і розробок, учасники процесу НДДКР, їх основні функції та завдання; сутність і форми міжнародної передачі технологій, їх характеристика, зміст і структура процесу передачі технологій, сутність теорії життєвого циклу технологій, зміст стратегії науково − технічного співробітництва багатонаціональних і транспортних компаній.

4.Контроль знань з теми буде проводитися згідно з встановленими вимогами та критеріями оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення, так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами заключного тестування з теми під час семінарського заняття.