Тема 6. Мета та напрями сучасної технологічної політики транснаціональних і багатонаціональних компаній Алгоритм вивчення теми

 

1. Вивчення цієї теми доцільно розпочати з сутності технологічної політики міжнародних компаній та розгляду її основних завдань.

Технологічна політика підприємства чи організації − це комплекс прин­ципів і дій, на основі яких вибираються, розробляються та впроваджуються нові продукти (товари, послуги) і технологічні процеси. Основними завдан­нями технологічної політики фірми є:

•   моніторинг науково − дослідних досягнень в країні та у світі, а також загальних технологічних тенденцій;

•   стимулювання постійного підвищення освітнього та кваліфікаційного рівня персоналу компанії;

•   визначення чинників, які сприяють інноваціям;

•   формування організаційної структури підприємства, яка буде найспри­ятливішою для здійснення інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;

•   координація та досягнення узгодженості дій різних підрозділів компа­ній з проведення НДДКР.

Слід звернути увагу на основні закономірності технологічного розвитку останнього десятиріччя, до яких відносяться:

•   поява нової технології, як правило, не однієї, а з іншими взаємопов’я­заними технологіями;

•   кожний набір технологій складається із декількох взаємодоповню­ючих базових технологій;

•   кожна базова технологія − ядро багатьох прикладних технологій;

•   прикладні технології використовуються для модернізації існуючих виробництв, причому відставання в застосуванні нової технології на фірмі призводить до зміни керівництва.

Технологічна політика фірми служить глобальній меті фірми, яка поля­гає в зниженні ризиків та виживанні, а також у підвищенні ефективності діяльності та прибутковості.

В економічній літературі відомі такі типи технологічної політики:

•   політика глобального центру («central for global»);

•   політика поліцентризму («local for local»);

•   розподільча система технологічного розвитку («locally leveraged»);

•   інтегрована система технологічного розвитку («globally linced»).

Сутність політики глобального центру полягає в пошуку нових техноло­гій в країні базування для створення нових продуктів і процесів, використо­вуючи централізовані ресурси материнської фірми та розповсюджуючи ін­новації по світових відділеннях МНК.

Політика поліцентризму передбачає, що дочірні компанії МНК викорис­товують власні можливості та ресурси для розробки нових технологій, що забезпечують їх власні потреби. Ця модель дозволяє відображати унікальні потреби різних країн, в яких діють МНК.

Технологічна політика типу «locally leveraged» включає використання ре­сурсів національного відділу з метою створення інновацій не тільки для міс­цевого ринку, але й для розповсюдження їх на всесвітній основі. Це сприяє менеджменту багатонаціональних компаній об’єднувати інноваційні ресур­си усіх дочірніх фірм і використовувати їх для всієї корпорації. МНК отри­мує можливість реагувати на ринкові зміни, які проявляються в одній країні, і використовувати їх для виявлення подібних тенденцій в інших країнах. Цей спосіб проведення технологічної політики дає можливість компанії значно підвищити ефективність використання інноваційних ресурсів.

Інтегрована система технологічного розвитку передбачає об’єднання ре­сурсів і можливостей усіх елементів багатонаціональної компанії як на рівні головної компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення і впровадження інновацій. При цьому типі проведення інноваційної політики кожна одиниця своїми власними унікальними ресурсами сприяє розробці спільних інновацій. Цей тип технологічної політики краще інших підходить в умовах, коли потреба в інноваціях не відповідає дослідницьким можли­востям даного відділу країни чи коли об’єднані ресурси і можливості де­кількох організаційних одиниць можуть сприяти більш ефективній розробці необхідної технології. Створення гнучких зв’язків дозволяє об’єднати зусилля багатьох одиниць для отримання МНК ефекту синергії. Завдання менеджера МНК полягає не в сприянні розповсюдження того чи іншого типу іннова­ційного процесу, а в пошуку та впровадженні таких організаційних систем, які б сприяли забезпеченню ефективності всіх цих процесів.

2. Підготуватися до семінарського заняття №6, для чого потрібно опрацювати основні літературні джерела та підготуватися до розгляду питань для обговорення; опрацювати додаткові літературні джерела і підготувати питання для самостійного вивчення; виконати практичні завдання з теми; підготуватися до тестування і дати відповіді на тести до теми, а також виконати завдання, що стосуються самостійної роботи.

3. Працюючи на семінарському занятті, Вам необхідно взяти участь в обговоренні основних питань, де основну увагу необхідно звернути на ключові аспекти теми: сутність та основні завдання технологічної політики міжнародних компаній; основні закономірності технологічного розвитку; сутність та переваги інтернаціоналізації технологічної політики компанії; характеристика типів технологічної політики транснаціональних компаній (ТНК) і багатонаціональних компаній (БНК).

4. Контроль знань з теми буде проводитися згідно з встановленими вимогами та критеріями оцінювання знань студентів як за обговорення основних питань, доповнень, питань для самостійного вивчення, так і за виконання практичних завдань, завдань для самостійної роботи, а також за результатами заключного тестування з теми під час семінарського заняття.