Вірус віспи курей

Віспа курей (Variola avium) - контагіозна вірусна хвороба курей, вперше описана в кінці ХІХ століття, а збудник виділено Марксом і Штікером в 1902 р. У природних умовах спалаху віспи серед птахів частіше виникають при незадовільній годівлі і утриманні, після щеплень. Особливо підвищується сприйнятливість у линяючої птиці, а також у птахів з високою яйценоскістю. Хворобу викликає оригінальний вірус віспи курей. Вона перебігає у вигляді епізоотичного спалаху тривалістю близько 6 тижнів. Поширенню віспи сприяють щільне утримання птиці і брак в раціоні вітаміну А. Летальність сягає 50-70%. Інкубаційний період триває 7-20 днів. Хвороба звичайно протікає гостро, проявляється шкірною (віспяною), дифтеричною, змішаною і катаральною формами. При шкірній формі на гребінці, лапках і біля дзьоба виникають віспини у вигляді ділянок завбільшки з просяне зерно білого кольору, потім вони темніють від крововиливів. Віспини підсихають і перетворюються в кірки. В окремих випадках процес переходить на оперені ділянки тіла, що призводить до загибелі птиці. При дифтеричній формі уражаються слизові оболонки верхніх дихальних них шляхів і ротової порожнини. Утворюються жовто-білі накладення, які глибоко проникають у слизові оболонки. Ця форма часто ускладнюється секундарной мікрофлорою, що призводить до виснаження птиці і загибелі. При змішаній формі на шкірі з'являються віспини, а на слизових оболонках ротової порожнини - дифтеритичні накладення. Катаральная форма віспи характеризується запаленням кон'юнктиви, слизової оболонки носової порожнини.

Патологоанатомічні зміни характеризуються наявністю на шкірі трупа птиці струпів, на слизових оболонках трахеї, стравоходу і зоба дифтеритичне запалення. У важких випадках шлунок, кишечник і паренхіматозні органи із ознаками запалення. При ускладненнях відзначають ураження повітроносних мішків.

Стійкість вірусу. Вірус чутливий до високої температури. Висушування та холод консервують його. В кірках при +15 ° С виживає до 2 років і більше. Чутливий до етилового спирту, швидко гине в гниючому субстраті.

Антигенні властивості вірусу. У складі очищеного вірусу виявлено 29 поліпептидів з молекулярною масою 14-138 кД. Між вірусами віспи курей та інших видів птахів встановлено спорідненість. У сироватці крові хворих і експериментально заражених курей накопичуються антигемаглютинуючі, віруснейтралізуючі і преципітуючі антитіла. Експериментальна інфекція легко відтворюється на курчатах. У курей матеріал втирають в пір'яні фолікули, скарифіковану шкіру гребеня, борідки і сережок, де розвивається доброякісний фолікуліт. Деякими штамами можна викликати зараження ворон, качок, яструбів.

Локалізація і виділення вірусу. У хворої птиці вірус локалізується в віспинах. При генералізації процесу його можна виявити в крові, нирках, яєчниках, селезінці та інших органах. Однак частіше вірус виявляється в безпірєвих ділянках шкіри голови і на слизовій оболонці глотки, гортані і трахеї. В органах і тканинах перехворілих курей він виявляється упродовж 487 днів (термін спостереження). У зовнішнє середовище вірус виділяється з кірками.

Гемагглютинирующие властивості вірусу найбільш виражені відносно еритроцитів курей порід білої російської та леггорн, а також морської свинки, овець, кіз і коней.

Для культивування вірусу використовують курячі ембріони, у яких він вражає ХАО і виявляється в тканинах і органах зародка. Крім того, застосовують культури клітин курячих фібробластів, де вірус викликає округлення, вакуолізацію та утворення гігантських клітин з 5-7 ядрами. Вірус репродукується в перещеплюваній лінії клітин QT-35.

Лабораторна діагностика. Для лабораторних досліджень направляють голову, уражені ділянки шкіри, внутрішніх органів і використовують вірусоскопію на наявність елементарних тілець, зараження птахів або курячих ембріонів і постановку серологічних реакцій (РНГА, РДП, РІФ).