4. Ліпіди

Ліпіди знаходяться в складі суперкапсидної оболонки складно організованих вірусів. Вони формують подвійний ліпідний шар суперкапсиду, який пронизаний вірусними глікопротеїнами. Вірусні ліпіди, як правило, мають клітинне походження, за винятком поксвірусів. У більшості РНК-вмісних вірусів ліпіди включаються в склад віріонів на пізніх стадіях репродукції, коли віріони потомства формуються і виходять із клітини брунькуванням через плазматичну мембрану. При цьому сформовані нуклеокапсиди або серцевини, проходячи через плазмолему, огортаються нею і набувають таким чином зовнішньої оболонки. Отже, суперкапсидна оболонка більшості РНК-вмісних вірусів утворюється з плазмолеми, з якої клітинні білки витіснені вірусними глікопротеїнами. Тому ліпідний склад вірусів близький до вмісту ліпідів клітинної плазматичної мембрани.

Ліпіди мають велике значення для вірусів. Вони стабілізують структуру віріонів, забезпечують взаємодію глікопротеїнів у склад капсиду, ізолюють внутрішні компоненти віріонів (нуклеокапсиди або серцевини) від гідрофільних речовин навколишнього середовища. Екстракція ліпідів органічними розчинниками, обробка віріона детергентами або ліпазами призводить до його дезагрегації та інфекційної активності.

5. ВУГЛЕВОДИ

Вуглеводи містяться в глікопротеїнах суперкапсиду складно організованих вірусів. Це короткі олігосахариди, що складаються, як правило з 2 - 4 залишків, прикріплених до певних амінокислот поліпептиду за допомогою клітинних глікозилтрансфераз. У вірусних білках виявляють такі цукрові залишки, як фруктоза, маноза, галактоза, нейрамінова кислота і глюкозамін.

Хімічна специфічністьвуглеводного компонента вірусів повністю визначаєтьсяферментами клітини-хазяїна. Вуглеводи відіграють важливу роль у структурі та функції вірусів. Вони є каркасом для локальних ділянок глікопротеїнів,заезпечучи таким чином збереження конформації білкових молекул, а також зумовлюють їх захист від протеолітичних ферментіві виявляють вплив на антигенні властивості.

5. КОМПОНЕНТИ КЛІТИНИ-ХАЗЯЇНА

Крім клітинних ліпідів і вуглеводів, які є обов'язковою складовою суперкапсидної оболонки вірусів, у структурі віріонів виявляють часто і інші компоненти клітини-хазяїна. Вони можуть включатись до складу вірусного потомства випадково, проте частіше – закономірно, виконуючм певні функції.У суперкапсидній оболонці вірусів нерідко містяться клітинні білки, які маскують поверхневі антигени вірусу, що призводить до зниження імунної відповіді та перехресних імунологічних реакцій. Деякі складно організовані віруси містять білок цитоскелету актин і клітинні ферменти (наприклад, протеїнкінази). До складу ретровірусів входить одна з клітинних тРНК, яка специфічна для певного виду вірусу і відіграє важливу роль у експресії вірусного геному.

У серцевині аренавірусів завжди містяться клітинні рибосоми, І які надають віріонам зернистої (піщаної) структури. Звідси походить назва вірусів: від лат. агепа, агепозиз — пісок, піщаний. Рибосоми не відіграють жодної ролі в розмноженні аренавірусів. Вони включаються до складу віріонів на кінцевих стадіях репродукції, очевидно, в результаті їхнього значного скупчення в місцях формування вірусного потомства і поліморфізму віріонів.

5. СТІЙКІСТЬ ВІРУСІВ У НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Віруси різних таксономічних груп мають неоднакову резистентність до дії фізико-хімічних факторів довкілля. Найменш стійкими є складно організовані віруси (із суперкапсидною оболонкою). Вони чутливі до ефіру, хлороформу, детергентів, кислого рН (наприклад, ортоміксо-, парамік-со-, флаві-, корона- і герпесвіруси). Просто організовані віруси з ікосаедральним типом симетрії стійкі до зазначених факторів (наприклад, адено-, парво- і реовіруси). Згубний вплив на віруси, незалежно від складності їхньої організації, має висока температура. Чим вона вища, тим швидше віруси втрачають інфекційні властивості, і навпаки.

Лекція 3: РЕПРОДУКЦІЯ ВІРУСІВ ХРЕБЕТНИХ

План

1. Особливості репродукції вірусів;

2. Адсорбція.

3. Проникнення вклітину.

4. Депротеїнізація.

5. Транскрипція, трансляція, реплікація.

6. Збирання та вихід із клітини.