Вірус інфекційного бурситу птахів

Інфекційний бурсит (хвороба Гамборо, Infectiosis Bursitis gallinarum)-висококонтагіозна вірусна хвороба курей і індичок, що характеризується запаленням фабріцієвої сумки, суглобів і кишечника. Хвороба вперше зареєстрована в 1956 р. в окрузі Гамборо США, а вірус виділений в 1962 р. До збудника сприйнятливі кури різного віку, але особливо бройлери у віці 2-11 міс. Зараження зазвичай відбувається через інфіковані корми та воду. Резервуаром збудника бути чорні жуки. У свіжих епізоотичних вогнищахх хвороба протікає гостро і підгостро, в стаціонарних – хронічно і безсимптомно. Нерідко вона реєструється у вигляді імунізуючої субінфекціі. Захворюваність може досягати 100%. Хвороба починається тремтінням тіла і ознаками ураження нервової системи. Надалі у птаха з'являються скуйовдженість, анорексія, розлад травлення (послід слизувато-водянистий, білого кольору) і загибель у стані прострації.

Патологоанатомічні зміни характеризуються точковими і смугастими крововиливами, особливо під шкірою стегна, м'язи темні. Фабріцієва сумка збільшена, містить желатиноподібний трансудат, а в складках-фібринозні накладення. Відзначають набряклість печінки, некротичні вогнища і атрофію селезінки. В кінцевій стадії хвороби з'являється набряклість нирок і розвивається атрофія фабрицієвої сумки.

Морфологія і хімічний склад вірусу. Віріони мають округлу форму, діаметром 55-60 нм. Нуклеоїд представлений дволанцюговою молекулою РНК з молекулярною масою 2-4 • 106Д. Він укладений в капсидну оболонку, що складається з 32 капсомерів з кубічним типом симетрії (ікосаедр) (рис. 20). Вірус складається з білка -90% і РНК -10%.

Рис. 20. Схематичне зображення структури бірнавірусов

Стійкість вірусу. Вірус резистентний до ефіру і хлороформу, чутливий до трипсину і рН 12. При +56 ^оС він гине протягом 5 год, при +60 ^оС -30 хв., в приміщенні в посліді зберігає життєздатність 52 дні. Хлорамін (0,5%) інактивує вірус за 10 хв., формальдегід (0,5%) – за 6 год.

Антигенні властивості вірусу. У структурі вірусу виявлено 5 білків: VP1-VP5. Штами вірусу поділяються на 2 серотипи: I серотип виділений від курчат і налічує 6 під- типів, II серотип – від індичок, не патогенних для курчат і індичат. Експериментальна інфекція відтворюється на 20-30-денних курчатах в результаті інокуляції вірусного матеріалу на кон'юнктиву, слизову оболонку фабрицієвої сумки або при дачі з кормом. При інтрацеребральному введенні можна заражати білих мишей, щурів і хом'яків.

Локалізація і виділення вірусу. Вірус локалізується в фабріцієвій сумці, селезінці, нирках, тимусі, печінки і легенів, непостійно – в крові та головному мозку. В бурсальній тканині він виявляється до 14 днів, в інших органах-до 7-10 днів. З організму вірус виділяється з послідом.

Культивування вірусу здійснюють на курячих ембріонах, в культурі фібробластів курячого ембріона і 20-25-денних курчатах. Курячі ембріони заражають в алантоїсну порожнину, жовтковий мішок і на хоріоналантоїсну оболонку. Вони гинуть на 3-8-й день, при цьому у них відзначають набряклість черевної області та крововиливи на тілі, у печінці, нирках та легенях. У культурі клітин на 3-5-й день після зараження вірус викликає цитопатичні зміни у вигляді грануляції клітин.

Для лабораторної діагностики від загиблих або вимушено забитих птахів беруть фабрицієву сумку, нирки, печінку і селезінку, а також сироватку крові. Матеріал використовують для виділня вірусу на курячих ембріонах або культурах клітин. Вірус ідентифікують в РН і РДП. Ці ж реакції використовують для виявлення антитіл в сироватці крові. Ставлять біопробу на 20-25-денних курчатах.