Вірус лейкозу великої рогатої худоби

Лейкоз великої рогатої худоби (Leucоsis bovum) - хронічна злоякісна вірусна хвороба, що характеризується неопластичною проліферацією кровотворної та лімфоїдної тканин. Перші випадки лейкозу у великої рогатої худоби були описані в Німеччині в 1878 р., вірус виділено Мюллером в 1969 р. У природних умовах до вірусу сприйнятливі, крім великої рогатої худоби, вівці, зебу і буйволи. Зараження відбувається з молоком і молозивом, з кров'ю, якщо не дотримуютьсяся правила асептики і антисептики при ветеринарних (взяття крові, щеплення тощо) і зоотехнічних (нумерація тощо) маніпуляціях у тварин, з інфікованою спермою. Істотне значення в поширенні хвороби має генетична і фенотипова схильність тварин до лейкозу. Тривалість інкубаційного періоду лейкозу при спонтанному зараженні до 2-6 років. На початку хвороби інфіковані тварини виглядають клінічно здоровими і їх можна виявити тільки серологічними, гематологічними і гістологічними методами дослідження. Пізніше розвиваються різноманітні неспецифічні і специфічні клінічні ознаки. Неспецифічними ознаками є погіршення загального стану тварини, погане засвоєння кормів, зниження надоїв, швидка стомлюваність, прогресуюче схуднення, розлад травлення, ціаноз і жовтяничність слизових оболонок, набряки в області подгрудка, живота, вимені, кульгавість, аборти, яловість та ін. Специфічними ознаками лейкозу вважається збільшення поверхневих (предлопаточних, білявушних, підщелепних, надвименних) і внутрішніх лімфатичнихвузлів, поява пухлинних розростань у різних областях тіла, екзофтальм, збільшення селезінки і печінки. Патологоанатомічні зміни у вигляді дифузної або осередкової інфільтрації виявляють в органах кровотворення, травлення, на серозних покривах, в серці, печінці, нирках і матці.

Стійкість вірусу. При нагріванні до +56^оС вірус інактивується протягом 15 хв., при пастеризації молока 16 сек., під дією сонячних променів - 4 год, ультрафіолетових променів - 30 хв., швидко руйнується при чергуванні циклів заморожування і відтавання. Їдкий натр в 0,5% концентрації інактивує вірус лейкозу за 30 хв., 2% 0,5%-ний формальдегід - 8 год, 0,5%-ний фенол - 72 ч.

Антигенні властивості вірусу. У складі віріонів установле наявність 6 головних білків, які індукують утворення віруснейтралізуючих, преципітуючих і комплементзвязуючих антитіл. За антигенною структурою вірус лейкозу великої рогатої худоби відрізняється від інших представників родини, антигенних варіантів не має. Експериментальну інфекцію можна відтворити на новонароджених телятах і вівцях при внутрішньочеревному, підшкірному, інтраназальному і аерогенному методах введення вірусвмісного матеріалу. Інфекція розвивається через 15 - 90 днів і виявляється як серологічними, так і вірусологічними методами.

Локалізація і виділення вірусу. Вірус виявляється в клітинах молока і молозива, в лімфоцитах. З організму він виділяється з молоком і молозивом, вірусоносійство пожиттєве.

Гемаглютинуючі властивості. Вірус аглютинує еритроцити мишей при рН 6,0 і температурі +4 оС.

Культивування вірусу здійснюють в перещеплюваних клітинах, фібробластів легені та нирки ембріона корови, селезінки і нирки ембріона вівці та ін Можна використовувати короткострокові культури лейкоцитів. Репродукція вірусу культурах супроводжується утворенням синцитіїв.

Лабораторна діагностика включає серологічні, гістологічні та гематологічні дослідження. Для серологічних досліджень кров беруть від тварин у віці 6 міс. і старше. Сироватку досліджують у реакції імунодифузії (РІД), преципітуючих антитіла до вірусу лейкозу з'являються через 2 міс. після інфікування і зберігаються пожиттєво. Для гематологічного дослідження кров беруть з яремної вени в пробірку з антикоагулянтом (трилон В). Гематологічний метод заснований на виявленні в периферичнії крові підвищеної кількості лейкоцитів, в основному лімфоїдного ряду, і звіряють з лейкозним ключем в залежності від віку тварин. Гістологічні дослідження передбачають підготовку зрізів з уражених органів - селезінка, лімфовузли, печінка, нирки, легені, які посилають у свіжому вигляді або в 10% формаліні. У зрізах, забарвлених гематоксилін-еозином, виявляють в залежності від стадії процесу стирання малюнка органа, лімфоїдну метаплазію, вогнищеві та дифузні розростання мієлоїдних елементів і т.д. Інфікованих тварин можна виявити шляхом постановки біопроби на вівцях, яких заражають ільної кров'ю.