Вірус хвороби Ньюкасла

Хвороба Ньюкасла (псевдочума птахів, Morbus Newcastle) - висококонтагіозна вірусна хвороба курячих, що характеризується ураженням органів дихання, травлення та центральної нервової системи. Хвороба вперше описана в 1926 р. на о. Ява і в Англії поблизу м. Нью- касл, вірус виділив Кранвельд в 1927 р. (рис. 24). Рис. 24. Вірус хвороби Ньюкасла, ультратонкий зріз, х 370000 У природних умовах зазвичай вражаються кури, індички, цесарки, фазани, можливе зараження голубів, сорок, горобців та ін птахів. Зараження відбувається аліментарним і аерогенним шляхами. Хвороба частіше проявляється у вигляді епізоотій, захворюваність може досягати 100%, летальність -60-90%. Резервуаром вірусу є дикі види птахів, домашні качки та гуси. Інкубаційний період складає в середньому 15 днів. У хворої птиці підвищується на 1-2^оС температура тіла, настає млявість і сонливість, ураження органів дихання з ознаками задухи, розвивається діарея з послідом зеленого кольору. У багатьох птахів з ротової порожнини виділяється тягучий слиз, нерідко вони лежать, уткнувшись дзьобом в підлогу, відзначаються кон'юнктивіти. У молодняку ​​хвороба Ньюкасла переважно перебігає з ураженням центральної нервової системи та супроводжується скручуванням шиї, паралічем ніг і крил, судомами. Патологоанатомічні зміни характеризуються крововиливами біля основи сліпих відростків і передньої частини дванадцятипалої кишки, на кордоні м'язового і залозистого шлунків, катаральним запаленням слизової оболонки органів дихання.

Стійкість вірусу. У замороженому стані зберігає активність до 2 років, інактивується при +56 ^оС протягом 30 хв., при +37 ^оС-кількох днів, при +8 ^оС-декількох місяців. Вірус швидко гине при впливі ультразвуку та дезінфікуючих засобів (1-2% формалін, 1-2% їдкий натр, 3-5% фенол).

Антигенні властивості вірусу. Вірус містить 2 основних антигени: V-антиген, що має високу гемаглютинуючу активність, виражену антигенність та імуногенність і S-антиген-нейромінідаза. В організмі птахів вірус індукує утворення віруснейтралізуючих і гемаглютинуючих антитіл. Переважна більшість польових і вакцинних штамів вірусу в антигенному і імунологічному відношенні подібні.

Експериментальна інфекція легко відтворюється на курях, курчатах і індичатах вірулентними штамами при будь-якому методі зараження. За патогенністю для птиці всі штами вірусу ділять на велогенние (загибель птиці різного віку), мезогенні (загибель курчат до 45-60-добового віку) і ленто генні (легке перехворювання курчат).

Локалізація і виділення вірусу. Вірус локалізується в паренхіматозних органах, кістковому і головному мозку, м'язах, трахеальному слизі, товстому і тонкому відділах кишечника. Він виділяється з фекаліями, витіканнями з носа, видихається повітрям. Перехворіла птиця тривалий час є вірусоносієм.

Гемаглютинуючі і гемолітичні властивості. Вірус аглютинує еритроцити птахів, мишей, людини, деякі штами-великої рогатої худоби, овець, свиней і коней. Всі штами вірусу мають гемолітичну активністю по відношенню до еритроцитів морських свинок, коней і курей.

Культивування вірусу. Всі штами вірусу добре репродукуються в курячих ембріонах, терміни загибелі яких залежать від його патогенності, методу інокуляції і температури інкубаціі. Для культивування вірусу використовують первинні і перещеплювані культури клітин, де він викликає цитопатичні зміни.

Лабораторна діагностика включає виділення вірусу на курячих ембріонах або культурах клітин курячих фібробластів, нирок курячого ембріона з його подальшою ідентифікацією в РЗГА. Для ретроспективної діагностики досліджують парні проби сироваток в РН та РЗГА.