Вірус діареї великої рогатої худоби

Вірусна діарея великої рогатої худоби (хвороба слизових оболонок, Diarrhea viralis bovum)-гостра контагіозна хвороба, що характеризується лихоманкою, ерозійно-виразковим запаленням слизових оболонок травного тракту і дихальних шляхів, супроводжується кривавою діареєю, кон'юнктивітом і ринітом. У корів можуть бути аборти. Захворювання вперше описано в США в 1946 р., вірус виділений в 1961 р. Вірусної діареєю хворіє велика рогата худоба зазвичай з двомісячного віку до 2 років (частіше 5-6 міс.). Описано випадки захворювання буйволів, оленів, косуль. Встановлено наявність специфічних антитіл у багатьох клінічно здорових тварин. Зараження відбувається аліментарним і аерогенним шляхами, внутрішньоутробно, через інфіковану сперму. Хвороба частіше протікає у вигляді епізоотичних спалахів, переважно в холодну пору року. Може уражатися від 2 до 100% тварин, а летальність досягає 50%. Інкубаційний період при вірусній діареї становить від 2 до 14 днів. Хвороба починається з підвищення температури тіла до 40,5-42⁰С, супроводжується гіперемією слизових оболонок носової порожнини і слизовими витіканнями з носових отворів. На слизовій оболонці ротової порожнини виявляють почервонілі ділянки, ерозії, виразки, вкриті сіруватими нальотом. Можливе утворення виразок на носовому дзеркалі, слизовій оболонці носа та піхви. Через кілька днів зявляється виснажливий пронос з домішками слизу, крові і бульбашок повітря. В окремих випадках в області міжкопитної щілини виявляють виразки і ерозії, що призводить до кульгавості. У тільних тварин бувають аборти і зниження надоїв.Патологоанатомічні зміни характеризуються виснаженням, зневодненням, наявністю на слизових оболонках травного тракту виразок і ерозій неправильної форми, особливо на яснах, твердому піднебінні. Слизова оболонка тонкого відділу кишечника набрякла, з крововиливами, вміст водянистий, смердючий, з домішками слизу і крові. Печінка збільшена, жовтуватого кольору з сірими вогнищами. Нирки набряклі, з крововиливами під капсулою. Крововиливи також можуть бути під епі-і ендокардом. У деяких тварин в легенях відзначають пневмонію.

Стійкість вірусу. Вірус чутливий до ефіру, хлороформу і трипсину. Швидко інактивується теплому і в кислому середовищі, але має високу стійкість при +4⁰ С,-20⁰С, -40⁰С і в ліофілізованому стані; в крові, лімфовузлах, селезінці і в іншому патматеріалі при-15⁰С зберігається до 6 міс.

Антигенні властивості вірусу. У структурі вірусу установлено 8 вірус-специфічних білків: VP1-VP8. Всі штами в антигенному відношенні ідентичні, але різняться за вірулентністю, тропізмом і цитопатогенною дією. В організмі тварин вірус індукує утворення віруснейтралізуючих, преципітуючих і комплементзвязуючих антитіл. Вірус діареї великої рогатої худоби має спорідненість з вірусом чуми свиней. Експериментальна інфекція легко відтворюється на телятах у віці від 2 до 6 міс. при внутрішньовенному, інтраназальному, внутрішньочеревному і підшкірному введенні вірусовмісного матеріалу, а також контактним шляхом. Є повідомлення про можливість експериментального зараження овець, кіз, поросят і кроликів.

Локалізація і виділення вірусу. В організмі хворих тварин вірус локалізується в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, в крові, лімфатичних вузлах, паренхіматозних органах. Він виділяється з калом, сечею, слиною, носовими і очними секретами, а також з ексудатом із вогнищ ураження. Вірусоносійство може бути до 200 днів і більше.

Культивування вірусу здійснюють в первинних культурах клітин нирки ембріона великої рогатої худоби, сім’яників теляти або ягняти, перещеплюваній культурі клітин селезінки ембріона великої рогатої худоби, в макрофагах і лімфоцитах, культивованих in vitro. Цитопатична зміни наступають на 2-5 добу і характеризуються дрібнозернистою ін- фільтрацією, округленням і відторгненням клітин; є нецитопатогенні штами вірусу. Деякі штами вірусу після адаптації можна культивувати в курячих ембріонах при зараженні в жовтковий мішок: на 3-6 добу близько половини ембріонів гине.

Лабораторна діагностика включає виявлення антигену вірусу діареї в РІФ (мазки, відбитки, зрізи), виділення збудника з патологічного матеріалу в культурі клітин і його ідентифікація в РН або РІФ, а також виявлення антитіл в сироватці крові хворих і перехворілих тварин (метод парних сироваток) в РЗК, РНГА і РН. В лабораторію направляють патологічний матеріал від хворих тварин, узятий в перші 2-3 дня при виражених симптомах хвороби, або від тварин, забитих з діагностичною метою в гострій стадії захворювання: змиви зі слизової оболонки носової порожнини, зіскрібки з виразок і ерозованих ділянок слизових оболонок, кров, шматочки легень з бронхів, селезінки, лімфовузли, мигдаликів, уражені ділянки слизових оболонок.