- •2. Нуклеїнові кислоти вірусів
- •4. Ліпіди
- •1. Особливості репродукції вірусів
- •Лекція 8
- •Вірус віспи корів
- •Вірус віспи курей
- •Лекція 9 Родина Асфарвірусів (Family Asfarviridae) Вірус африканської чуми свиней
- •Родина герпесвірусів (Family Herpesviridae)
- •Вірус хвороби Ауєскі
- •Вірус інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби
- •Вірус ринопневмонії коней
- •Вірус хвороби Марека
- •Вірус інфекційного ларинготрахеїту птиці
- •Лекція 10
- •Аденовірусна інфекція курей
- •Родина парвовірусів (Family Parvoviridae)
- •Парвовірусна інфекція свиней
- •Парвовірусна інфекція собак
- •Л екція 11
- •Вірус лейкозу великої рогатої худоби
- •Вирус лейкозу птиці
- •Вірус інфекційної анемії коней
- •Родина ортоміксовірусів (Family Orthomyxoviridae)
- •Вірус грипу коней
- •Вірус грипу курей
- •Вірус інфекційного бурситу птахів
- •Лекція 12 Родина параміксовірусів (Family Paramyxoviridae)
- •Вірус парагрипу великої рогатої худоби
- •Вірус чуми великої рогатої худоби
- •Вірус чуми м’ясоїдних тварин
- •Вірус хвороби Ньюкасла
- •Лекція 13 Родина рабдовірусів (Family Rhabdoviridae)
- •Вірус сказу
- •Вірус ящуру
- •Родина каліцівірусів (Family Chaliceviridae)
- •Вірус геморагічної хвороби кролів
- •Лекція 14 Родина корона вірусів · (Family Coronaviridae)
- •Вірус трансмісивного гастроентериту свиней
- •Вірус інфекційного бронхіту курей
- •Вірус діареї великої рогатої худоби
- •Вірус класичної чуми свиней
Вірус інфекційної анемії коней
Інфекційна анемія коней (Anaemia infectiosa eguorum) - хронічна вірусна хвороба однокопитних, характеризується ураженням органів кровотворення і рецидивуючою або постійною лихоманкою, що виявляється анемією, явищами геморагічного діатезу, порушенням функції серцево-судинної системи. Хвороба вперше описана у Франції Лігнеєм в 1843 р. Інфекційною анемією хворіють, крім коней, також віслюки і мули. Зараження тварин відбувається в основному через укуси кровосисних комах, що визначає сезонність хвороби - червень-серпень, а взимку і навесні спостерігають лише спорадичні випадки. Хвороба звичайно виявляється хронічним перебігом, інкубаційний період триває від 5 до 90 днів. У тварин відмічають нетривалі підвищення температури тіла до 40-42оС, які чергуються зі стадіями ремісії. Вони пригнічені, швидко втомлюються, спостерігаються задишка, пітливість, тремтіння мускулатури. При гострому пребігу ще відзначають гіперемію і множинні крововиливи на кон'юнктиві, слизової носа і рота. Особливо характерні при цьому крововиливи біля вуздечки язика. Рідше бувають но сові кровотечі, кольки і пронос. При русі тварин спостерігається хитка хода. Патологоанатомічні зміни при гострому та під гострому перебігу характеризуються кртиною сепсису і геморагічного діатезу. Лімфатичні вузли набряклі, селезінка різко збільшена, темно-червоного кольору, в'ялої консистенції. Кон'юнктива, слизові оболонки носа і рота, а також підшкірна клітковина бліді, іноді з жовтяничним відтінком.
Стійкість вірусу. При +60оС вірус втрачає вірулентність за 30 хв., від 0оС до-2оС зберігається до 3 років, кип'ятіння руйнує його через 1-2 хв. Він стійкий до висушування і гниття, сонячні промені інактивують його за 1-3 год, залишається життєздатним в гліцерині - 7 міс., в сечі – до 2,5 міс. В висушеній крові в кімнатних умовах - 7 міс., в стерильній воді - до 160 днів. В осінньо-зимовий період у вівсі вірус втрачає патогенні властивості через 8,5 міс. При біотермічній обробці гною вірус інактивується через 30 днів, 2-4% їдкий натр вбиває його за 20 хв., 35% креалін - через 30 хв., 20% хлорно-вапняна суміш - за 1 добу., 2% формалін - за 5 хв.
Антигенні властивості вірусу. У вірусу описані 3 групи антигенів: внутрішній, загальний для всіх штамів і два поверхневі. Штами вірусу інфекційної анемії коней, виділені в різних частинах земної кулі, в антигенному відношенні ідентичні. У інфікованих коней виявляють комплементзвязуючі, віруснейтралізуючі і преципітуючі антитіла, які утворюються до глікопротеїну оболонки і протеїну серцевини віріонів. Експериментальна інфекція відтворюється при підшкірному або внутрішньовенному введенні крові або сироватки і через 9-93 дня супроводжується гострою або хронічною хворобою або лише вірусоносійством. Вдається заразити свиней, в їх організмі вірус знаходиться 30-197 днів.
Локалізація і виділення вірусу. Особливо інтенсивно вірус розмножується в крові та кістковому мозку, досягаючи високих титрів в період першого підйому температури. У коней без симптомів хвороби титр вірусу низький, іноді його складно виявити. З організму хворої тварини вірус виділяється з сечею, калом, носової слизом, секретом кон'юнктиви, молоком.
Гемаглютинуючі властивості. Вірус має гемаглютинуючу активність щодо еритроцитів морської свинки.
Гемадсорбуючі властивості. Інфікована вірусом культура клітин шкірно-м'язової тканини ембріона коня адсорбує еритроцити морської свинки.
Культивування вірусу. Вірус може розмножуватися в культурах клітин селезінки, надниркових залоз і лімфовузлів лошат, в культурах ембріональних тканин без цитопатогенної дії. У культурі клітин кінських лейкоцитів він викликає утворення ЦПД на 12-15-й день культивування. Деякі штами культивують в перещеплюваних культурах клітин шкіри коня. Серійне пасажування вірусу в культурі клітин веде до його атенуації щодо коней.
Лабораторна діагностика. В лабораторію направляють сироватку крові, кров, шматочки печінки, селезінки, серця, легень, лімфовузлів і нирок. Лабораторні дослідження включають кілька етапів:
- Біопроба - зараження 2 лошат віком 6-12 міс. сироваткою або дефібринованої кров'ю. Біопробу вважають позитивною при наявності у заражених лошат характерних клінічних симптомів (рецидивуюча лихоманка, слабкість, блідість або жовтяничність слизових оболонок, схуднення) і отриманні позитивних результатів серологічних та гематологічних досліджень;
- Гістологічні дослідження. Приготовлені зрізи органів фарбують гематоксилін-еозином. Найбільш характерні зміни в печінці (в капілярах скупчення гістіоцитів, макрофагів, лімфоїдних клітин) і селезінці (червона пульпа наповнена кров'ю, фоллікули гіперплазованих);
- Гематологічні дослідження. У позитивних випадках лімфоцитоз, різке збільшення ШОЕ;
- Серологічна діагностика. Для виявлення антитіл використовують РДП, РЗК, РЗГА, МФА і ІФА.