Вірус хвороби Марека

Хвороба Марека (нейролімфоматоз птахів, Morbus Marek) - висококонтагіозна вірусна хвороба курячих, що характеризується неопластичними пухлинами в паренхіматозних органах і запальними процесами в періферійній нервовій системі, зміною кольору райдужної оболонки ока, проліферативними процесами лімфоцитів і плазматичних клітин. Захворювання вперше описано в 1907 р. угорським ученим Ж. Мареком, а збудник був відкритий тільки в 1970 р. (рис. 10).

Рис. 10. Вірус хвороби Марека, ультратонкий зріз, х 400000

У природних умовах до хвороби найбільш сприйнятливі кури, особливо курчата в перші 2 тижні. життя. Захворюваність у них може досягати 70%, а летальність -1-30%. Є відомості про перехворювання індичок, перепелів, фазанів, качок, лебедів і куріпок. Джерелом збудника є хвора птиця, що виділяє вірус через дихальний і травний тракти в навколишнє середовище на 7-21 день після зараження. Вірусоносійство триває протягом 16-24 міс. і навіть довічно. Найбільш небезпечний вірус, що міститься в епітеліі пір'яних фолікулів. Інкубаційний період становить 13-150 днів і більше. Клінічно хвороба проявляється в 2 формах: класичній та гострій. При класичній формі уражається периферійна нервова система, що призводить до виникнення кульгавості, відвисання крил і хвоста, скручування шиї. У окремих особин реєструються паралічі, зміна кольору райдужної оболонки, просвіт зіниці стає вузьким, зірчатим, грушевидним. Гостра форма зазвичай спостерігається у птахів у віці 30-160 днів і супроводжується утворенням неопластичних пухлин у внутрішніх органах, масовою загибеллю та падінням продуктивності птахів. Хвороба супроводжується розладами травлення, втратою маси, відмовою від корму, занепадом сил, ненормальною постановкою тіла, голови, крил, ніг, хвоста, можливі парези та паралічі.

Патологоанатомічні зміни при класичній формі характеризуються дифузно-вогнищевими потовщеннями нервових стовбурів і зміною їх кольору, а при гострій-щільними вогнищевими іі дифузними пухлинами в різних органах.

Стійкість вірусу. Тривалий час вірус зберігає життєздатність в крові і пухлинної тканини при -170 ...-196оС, але при -25 ...-70оС матеріал швидко втрачає патогенність. Повна термоінактівація вірусу настає при +4 оС через 2 тижні., при +20-25 ОС-через 4 дні, при +37 оС-через 18 год і при +60 оС-через 10 хв. Витримує неодноразове заморожування і відтанення, вплив ультразвуку-протягом 10 хв. В епітеліальних клітинах пір'яних фолікул зберігає патогенність до 8 міс. Пташиний послід зберігає інфекційність вірусу упродовж 16 тижнів.

Антигенні властивості. У складі вірусу виявлено 6 антигенів, з яких А, В і С є найбільш важливими. Антиген А міститься у всіх патогенних штамах, В і С-пов'язані з зараженими клітинами. Слабопатогеннимі штами вірусу викликають класичну, а високопатогенні-гостру форму хвороби Марека. У зараженої або вакцинованої птиці утворюються вируснейтралізуючі і преципітуючі антитіла, які передаються через яйце курчаттам.

Експериментальна інфекція легко відтворюється на добових курчатах при внутрішньочеревному, внутрішньом'язовому, внутрішньовенному, внутрішньошкірному і інтрацеребральному методах зараження і супроводжується, як правило, їх загибеллю.

Локалізація і виділення вірусу. Вірус виявляють у крові, в клітинах лімфоїдних органів, пір'яних фолікулах, епітеліальних клітинах ниркових канальців. Вірус також міститься в лімфоретікулярних клітинах гребеня, сережок і гомілки. Він виділяється через органи дихання і травлення, а також з десквамованим епітелієм шкірно-пір'яних фолікулів. Вірусоносійство і вірусовиділення після перехворювання зберігаються практично на все життя

Культивування вірусу здійснюють в організмі добових курчат, курячих ембріонів та культури клітин фібробластів і нирок курячих та качиних ембріонів. У культурі клітин високо контагіозні ізоляти викликають утворення бляшок середніх розмірів, неонкогенні-дрібних, атенуйовані - великих. При зараженні курячого ембріона на ХАО та в жовточному мішку вірус викликає утворення бляшок.

Лабораторна діагностика. В лабораторію направляють 5-10 клінічно хворих курчат, від яких беруть кров, пір'я, а при розтині-шматочки паренхіматозних органів, шкіри, м'язів. Матеріал використовують для постановки біопроби на добових курчатах, курячих ембріонах і культурах клітин нирок курячих ембріонів і фібробластів. Для виявлення вірусу застосовують РДП, МФА, ІФА, а антитіл в сироватці крові - РДП та ІФА.