- •2. Нуклеїнові кислоти вірусів
- •4. Ліпіди
- •1. Особливості репродукції вірусів
- •Лекція 8
- •Вірус віспи корів
- •Вірус віспи курей
- •Лекція 9 Родина Асфарвірусів (Family Asfarviridae) Вірус африканської чуми свиней
- •Родина герпесвірусів (Family Herpesviridae)
- •Вірус хвороби Ауєскі
- •Вірус інфекційного ринотрахеїту великої рогатої худоби
- •Вірус ринопневмонії коней
- •Вірус хвороби Марека
- •Вірус інфекційного ларинготрахеїту птиці
- •Лекція 10
- •Аденовірусна інфекція курей
- •Родина парвовірусів (Family Parvoviridae)
- •Парвовірусна інфекція свиней
- •Парвовірусна інфекція собак
- •Л екція 11
- •Вірус лейкозу великої рогатої худоби
- •Вирус лейкозу птиці
- •Вірус інфекційної анемії коней
- •Родина ортоміксовірусів (Family Orthomyxoviridae)
- •Вірус грипу коней
- •Вірус грипу курей
- •Вірус інфекційного бурситу птахів
- •Лекція 12 Родина параміксовірусів (Family Paramyxoviridae)
- •Вірус парагрипу великої рогатої худоби
- •Вірус чуми великої рогатої худоби
- •Вірус чуми м’ясоїдних тварин
- •Вірус хвороби Ньюкасла
- •Лекція 13 Родина рабдовірусів (Family Rhabdoviridae)
- •Вірус сказу
- •Вірус ящуру
- •Родина каліцівірусів (Family Chaliceviridae)
- •Вірус геморагічної хвороби кролів
- •Лекція 14 Родина корона вірусів · (Family Coronaviridae)
- •Вірус трансмісивного гастроентериту свиней
- •Вірус інфекційного бронхіту курей
- •Вірус діареї великої рогатої худоби
- •Вірус класичної чуми свиней
Родина каліцівірусів (Family Chaliceviridae)
Родина каліцівірусів(від лат. Chalice-чаша) об'єднує кілька видів вірусів, що мають характерну морфологію з чашоподібним поглибленнями на сферичній поверхні капсида, які розділені на 4 роди:
- Рід Lagovirus: вірус геморагічної хвороби кроликів;
- Рід Vesivirus: вірус везикулярної екзантеми свиней та ін;
- Рід вірусів, подібних вірусу Норволк: вірус Норволк та ін.;
- Рід вірусів, подібних вірусу Саппоро: вірус Саппоро.
Вірус геморагічної хвороби кролів
Вірусна геморагічна хвороба кролів (ВГБК, некротичний гепатит, геморагічна пневмонія кроликів) – гостра висококонтагіозна хвороба з блискавичним перебігом, явищами важкого геморагічного синдрому і високою летальністю. Хвороба вперше описана в 1984 р. в Китаї.
Вірусноюгеморагічною хворобою кроликів хворіють тварини тільки цього виду незалежно від породи та статі. Найбільш чутливі особини старше 1,5-місячного віку і масою 3-3,5 кг. Зараження відбувається аліментарним і аерогенним шляхами, хвороба має переважно осінньо-зимову сезонність. Летальність сягає 75-100%. Подібне захворювання під назвою «синдром коричневої печінки» описано у європейскіх зайців.
Інкубаційний період ВГБК зазвичай становить 48-72 год, і клінічними ознаками хвороба практично не проявляється. Зазвичай клінічно здорові кролики роблять кілька судомних рухів кінцівками і гинуть. У окремих тварин можуть відзначатися легке пригнічення (зазвичай вагітні самки), відсутність апетиту, за 32 годин до загибелі підвищення температури тіла до 40,8 оС, а за 1-2 год -жовтуваті або кров'янисті виділення з носа. Іноді кролематки абортують.
Патологоанатомічні зміни характеризуються яскраво вираженим геморагічним діатезом в органах дихання та печінки. Легені інтенсивно набряклі, кровонаповнені і нерівномірно пофарбовані. Вони мають сірувато-рожевий колір з одиничними або множинними точковими і плямистими крововиливами під плеврою. З поверхні розрізу стікає червонувата або безбарвна рідина, при надавлюванні з бронхів виділяється пінистий ексудат. Просвіт трахеї і гортані заповнений червонуватою або безбарвної рідиною. Печінка звичайно різко кровонаповнена, легко рветься, має червоно-коричневий колір з жовтуватим відтінком. Іноді під капсулою органу спостерігаються точкові геморагії. Нирки кровонаповненні, червоно-коричневого кольору з численними геморагіями. Множинні точкові крововиливи часто зустрічаються під епі-і ендокардом. У шлунково-кишковому тракті відзначається катаральне (рідше катарально-геморагічне) запалення, іноді крововиливи є у дванадцятипалій і прямій кишках.
Морфологія і хімічний склад вірусу. Вірус має округлу форму, розміром 28-33 нм. Нуклеоїд представлений одно ланцюговою РНК з молекулярною масою 2,5-2,8 • 106Д. Капсидна оболонка має кубічний тип симетрії (ікосаедр) і складається з 32 капсомерів (рис. 29). За хімічним складом вірус на 20-30% складається з нуклеїнової кислоти і 70-80% білка. Рис. 29. Схематичне зображення структури каліці вірусів
Стійкість вірусу. Вірус стійкий до обробки ефіром, хлороформом, рН 3,0 і до температури +500 С протягом 60 хв. Він зберігається в суспензії інфікованої печінки при +40 С протягом 1 року,-200С -3 роки,-500С -5 років без зниження вірулентності.
Антигенні властивості вірусу. У складі віріона встановлено від 4 до 7 поліпептидів, які в організмі тварин викликають утворення віруснейтралізуюючих, комплементзвязуючих, гемаглютинуючих антитіл. За допомогою відповідних реакцій ці антитіла виявляються через 4-5 днів після вакцинації кроликів.
Експериментальна інфекція. Захворювання легко відтворюється на кроликах при внутрішньом'язовому або підшкірному зараженні. Тварини гинуть через 48-72 год з характерними патоморфологічними ознаками.
Локалізація і виділення вірусу. В організмі кролика вірус знаходиться в багатьох органах і тканинах, але найбільшою концентрації досягає в печінці та легенях. Вірус виділяється з організму з носовими виділеннями і повітрям, що видихається.
Гемаглютинуюча активність. Вірус здатний аглютинувати еритроцити людини, овець, птахів. Титр аглютинації знижується при обробці хлороформом і повторному заморожуванні і відтаванні вірусвмісного матеріалу.
Культивування вірусу. У лабораторних умовах культивувати вірус можливо тільки на природньо сприйнятливих тварин-кроликах, а також в перещеплюваній лінії клітин нирки кролика з утворенням ЦПД після 2 пасажів. В організмі кроликів репродукція вірусу відбувається в цитоплазмі заражених клітин.
Лабораторна діагностика. Для лабораторних досліджень направляють свіжі трупи кроликів цілком або тільки печінку. В лабораторії з печінки готують 25% суспензію, додають хлороформ у співвідношенні 1:5 на 15 хв. при постійному струшуванні. Потім суспензію освітлюють і над осадову рідину використовують в якості антигену в РДСК, РДА та ІФА. При надходженні в лабораторію проб сироваток крові їх досліджують в РДСК і РЗГА після інактивації протягом 30 хв. при 600С.