Gig_ns

Рис. 2.13. Герметизоване сховище.

Технічний прогрес у військовій сфері, нарощування технічного оснащенняЗбройнихсилтаіншихформуваньзумовилинеобхідністьрозробкиіприйняттянаозброєнняновихімодернізаціюзастарілихзразків військовоїтехніки, щоупевнійміріможевирішуватипроблемутимчасовогорозміщенняособовогоскладуіпосиленняступеня йогозахисту відураження. Наприклад, прирозміщенніособовогоскладуупольових житлах(наметах, заслонах-навісах, куренях, землянкахтощо) захиствід зброїмасового ураженняможливий лише за умови використання індивідуальних засобів захисту, у стаціонарних фортифікаційних спорудах цю роль виконують колективні засоби захисту, а при розташуванні військовослужбовців усучасних об’єктахвійськовоїтехніки (ОВТ) досягнуто досить високого рівеня захисту шляхом поєднання можливостей індивідуальних і колективних засобів.

Але особовий склад може розташовуватись на відпочинок у рухомих військово-технічних об’єктах (танках, бронетранспортерах, автомобілях, тягачах тощо) лише у виняткових випадках і на короткий час, привиключенихдвигунах.

Особливості розташування військ у населених пунктах

При цьому способі розташування для військ (потерпілого населення) створюютьсянайбільшсприятливіумови, томущолюдибільшезахищенівіддіїнесприятливихметеорологічнихчинників. Крімтого, зникає потреба у проведенні трудомістких робіт з будівництва польових жител.

51

Порядок розташування військ в населених пунктах регламентується Статутом внутрішньої служби (статті 179-185). Для вирішення питання щодо можливості тимчасового розташування військових частин (потерпілого населення) у конкретному населеному пункті, за розпорядженням старшого командира (керівника) обов’язково проводять са- нітарно-епідеміологічну розвідку. До складу розвідувальної групи повинен входити представниквійськово-медичної служби.

Санітарно-епідеміологічна розвідкамає за метувстановити:

–кількість, розміритасанітарнийстанжитловихігромадсько-адмі- ністративнихспоруд, можливістьвикористанняїхдлярозквартирування військ (потерпілого населення);

–наявність джерел водопостачання, їх санітарно-топографічну характеристику, санітарно-технічнийстан, справністьобладнання, щооберігає воду від забруднення, дебіт та якість води;

–наявність каналізацій, вигрібних вбиралень, сміттєзбірників, їх ємністьтасанітарно-технічний стан;

–санітарний стан території;

–інфекційнузахворюваністьсереднаселеннята епізоотіїсереддомашньої худоби, диких тварин і гризунів, активність природних осе-

редків захворювань;

– наявність та стан місцевих закладів, які можуть бути використані для санітарно-гігієнічного та протиепідемічного забезпечення військ і потерпілого населення (санітарно-епідеміологічні станції, інфекційні лікарні чи відділення, лазні, пральні, санітарні пропускники тощо).

Розташовуватись у населених пунктах, які є неблагополучними в санітарно-епідемічномувідношенні, забороняється.

У житлових будинках військовослужбовців поселяють, по можливості, в окремих від цивільного населення приміщеннях (квартирах, кімнатах) ілишевкрайньомувипадку– разомзпостійнимимешканцями. Військовослужбовцямзабороненокористуватисямайномвласників приміщень без їх дозволу. Свої особисті речі та білизну вони повинні зберігати у речових мішках.

Нормиплощітакубатураповітрянаоднулюдинупритакомурозташуваннінерегламентуються. Занедостатньоїнаявностіжитловогофонду перш за все приміщення виділяються для медичних пунктів, штабів та варти(особливовзимку), адляіншихпідрозділівпередбачаєтьсяорганізація почергового обігрівання.

52

Перед поселенням проводиться прибирання виділених приміщень та території, за показами – їх дезінфекція (дезінсекція, дератизація), обладнуютьсядодатковіубиральні, сміттєзбірники. Біляджерелпитноговодопостачаннявиставляєтьсяохорона.

Особливості польового розташування військ

Місцедлярозташуванняособовогоскладу(потерпілогонаселення) у польових умовах табором визначається старшим начальником за погодженнямізмісцевимиірегіональнимиорганамивлади. Зазвичай, вибирають захищену від вітрів, незабруднену, віддалену від джерел забруднення (сміттєзвалища, тваринні ферми, скотомогильники тощо) не менше ніж на 3 км, малозаселену гризунами, з джерелом доброякісної води місцевість, що не придатна для сільськогосподарських потреб. Поверхняділянкимаєбутизневеликимнахиломдлястіканняводипісля дощу(таненняснігу), атакожсухою. Переваганадаєтьсясупіщанимта суглинистим грунтам, ділянкам з деревами та кущами, які захищають відспекивлітку, авзимку– відхолоднихвітрів, зрівнемгрунтовихвод не ближче 1,5 м до поверхні. На території табору та прилеглій місцевостінеповиннобутизаболоченихділянок. Забороняєтьсяоблаштовувати табір у руслах невеликих або пересохлих річок у передгір’ї із-за можливості затоплення водою або селем після дощів у горах, треба такожпередбачатизагрозузсувугрунту, сніговихлавин, небезпекупожежі на торф’яних грунтах або у лісі, уникати ділянок з карстовими явищами, підвищенимпилоутворенням. Цівимогивраховуютьсяпідчаспроведення санітарно-епідеміологічної розвідки. Їїзавданням такожєвиявитизараженібіологічними (бактеріологічними) засобами ізабруднені отруйними та радіоактивними речовинами, нечистотами і покидьками ділянок. Пропозиціїтарекомендаціїзпроведеннязаходівдляполіпшення санітарно-гігієнічного стану обраної ділянки місцевості доповідають командуванню (керівництву) для прийняття певного рішення.

При розміщенні у зимовий період на відкритій місцевості не бажано обирати низини з глибоким сніговим покриттям, тому що особливі- стюклімато-погодних умов України, є часті відлиги.

Навибранійділянцібудуютьтимчасовіспоруди(намети, розбірнощитові будівлі), розставляють польові вагончики або житлові модулі. Для визначення фронту табору треба враховувати “розу вітрів” та наявність під’їздних шляхів.

53

Безпосередньо керує будівництвом польового табору начальник інженерної служби. Начальник медичної служби формування разом із спеціалістами СЕЗ (СЕС) здійснює запобіжний санітарний нагляд за вибором ділянки, розміщенням житлових, службових та господарськихбудівель, затериторіальнимзонуваннямтабору(рис. 2.14). В його обов’язки входить також проведення поточного санітарного нагляду за санітарним станом району розташування табору і приміщень, в яких оцінюється температурний режим (опалення), хімічний склад повітря та ефективність вентиляції, перевіряється стан гідроізоляції. При потребі начальник медичної служби розробляє пропозиції щодо усунення негативного впливу умов розташування, утомучисліможливихтепловихіхолодовихуражень, набоєздатність військовоїчастини(працездатністьнаселення). Водномутаборі, зазвичай, розташовуються один або декілька батальйонів. Польові будівлі для підрозділів формувань розміщують окремими групами. Відстань між ними повинна бути не менше 2,5 м.

Рис. 2.14. Табірне розміщення військових частин.

54

Види польового житла

На сьогодні, намети ще є достатньо портативним і зручним для користування видом польового житла в таборах як літом, так і взимку (рис. 2.15). При розміщенні особового складу (населення) у табірних наметах, останні встановлюють на спеціально влаштовані дерев’яні гнізда з похилими бортами висотою 60-70 см. Грунтова підлога піднімаєтьсянадрівнемземліна10-15 смінанеївкладаютьдерев’яний щит. По периметру намети обкопують канавками шириною 20 см і на глибину 30 см для відводу атмосферних вод та попередження проникненнявнамети гризунів (рис. 2.16).

а)

б)

в)

Рис. 2.15. Види наметів:

а) безкаркасні намети: 1 – УСТ-56; 2 – УСБ-56;

б) каркасні намети: 3 – УЗ-68; 4 – НМК; в) металічний каркас намета УЗ-68.

55

У наметах встановлюють ліжкаабодерев’янінари(ізроз- рахунку1,2-1,5 м2 площінаодноговійськовослужбовця, висо- тою40-50 смвідпідлоги). При розгортанні табору для короткочасного перебування (до 3

Рис. 2.16. Табірний намет. діб) в наметах особовий склад може розміщуватися на грун-

товій підлозі, яку необхідно утеплити гілками дерев, соломою та покрити брезентом.

Вліткупригарнійпогодібоковістінкинаметівпіднімають дляпросушування(рис. 2.17).

При довшому перебуванні внаметахоблаштовуютьмісця для зберігання верхнього одягу, речових мішків, туалетного

приладдя, котелків, ложок, кухлів та особистих речей.

У зимовий період намети повинні бути утеплені за допомогою внутрішніх піднаметів та підвісних стінок утеплення (із фланелі або іншоготеплоізолюючогоматеріалу, якийобробляєтьсявогнезахисними речовинами). Для утеплення підлоги під дерев’яний щит підкладають гілки або солому. Ззовні навколо наметів для захисту від вітру роблять сніговий вал. У всіх наметах встановлюють пічки різних конструкцій (чавуннівійськові, залізні, похіднітощо). Крімтого, вкожномупідрозділі облаштовують намет для просушування обмундирування та взуття, а такожнаметдляперіодичногозігріваннявійськовослужбовців. Доцільно взимку встановлювати намети над котлованом, завдяки чому в них стаєзначнотепліше, просторнішеізручніше, майже вдвічізбільшуєтьсяповітрянийкуб.

Для нетривалого відпочинку придатними є заслони-навіси, курені, снігові (крижані) укриття.

Заслони-навіси встановлюють з однієї або двох сторін майданчика для захисту від вітру та опадів. Роблять їх з жердин та гілок у вигляді стінки, яку укріплюють під нахилом. Влітку для захисту від спеки час-

56

тішеоблаштовуютьнавіси, яківиготовляютьзпідручнихматеріалів абоплащ-наметів.

Снігові(крижані) укриттяоблаштовуютьлишепривідсутностіматеріалів для спорудження інших видів польового житла. Вхід до них роблять у вигляді нори нижче рівня снігу, що дозволяє зберегти тепло всередині. При можливості стінки зсередини обкладають матами із соломи, гілоктощо. Зацихумовтемпературавнихможедосягати2-8 °С. Обов’язково по внутрішньому периметру роблять канавки для відведенняталоїводиуводозбірнуямку.

Увипадкахвеликихруйнуваньнаселенихпунктів, наприклад, внаслідок землетрусу або в ході бойових дій, коли значна кількість людей потребуєрозміщеннянатривалий час, доцільніше будувати землянки, збірнорозбірні помешкання або розселятипотерпілихвпересувні модулі, вагончики, залізничні вагони тощо.

57

гори чи насипу. Залежно від цього вони можуть бути відповідно двосхилі або односхилі. Стіни укріплюють готовими дерев’яними конструкціями або оббивають дошками. Дах, зазвичай, роблять із підсобних матеріалівудекількашаріввпереміжкузм’ятоюглиною. Зверхунанього накладаютьдерен. Вхідобладнуютьтамбуромздвомадверима. Всередині встановлюють пічку (похідну чавунну) або мурують із цегли, що дозволяєпідтримуватитемпературудо20-22 °С. Дляосвітленняможуть бутивставленінапротилежнійвіддверейстінціоднечидвоєвікон. Для лежання облаштовують земляні, а краще дерев’яні нари. У зв’язку з

підвищеноювологістюішвидкимнакопиченням вуглекислоти у повітрі, внаслідоктісногоконтактузгрунтом, доцільнішеоблаштовуватинаверхівці даху землянки аератор чи витяжну вентиляцію (рис. 2.20). Навколо зем-

лянки необхідно викопати водо- Рис. 2.20. Аератор. відвіднуканавку.

Збірно-розбірні помешкання роблять із готових конструкцій, виготовленихназаводі. Засвоїмивластивостямивонинаближаютьсядобудинків, але потребують додаткового утеплення стін.

Більшсучаснішимиізручнішимидлямешканнятарозміщенняфункціональних підрозділів, у тому числі і медичних, є пересувні модулі на автомобілях, надувні пневматичні модулі з каркасом для входу-виходу, причепнівагончики та залізничні вагони, які можуть використовуватисяякокремо, таківкомплексізіншимивидамипольовихжител, залежно від наявної кількості та існуючої потреби (рис. 2.21).

Допольовихфортифікаційнихспоруд1, якіоблаштовуютьнапозиціях таврайонахрозташування, відкритоготипувідносять: окопи, траншеї, вікриті та перекриті щілини, котловани тощо, до закритого: бліндажі, деревоземляні вогневі споруди та сховища. За призначенням розрізняють сховища військові – для захисту особового складу та спеціальні – длярозміщеннякоманднихпунктів, вузлівзв’язку, медичнихпідрозділів та частин тощо. Зазвичай, у сховищах обладнують системи повітря-, водо-, електропостачання, опаленнятаканалізації. Описбудовипольо-

1 Фортифікаційні споруди – інженерні споруди, які призначені для підвищення ефективностізастосуваннязброїтавійськовоїтехніки, збереженнястійкостіуправліннявійськами, захисту військ і населення від засобів ураження.

58

Рис. 2.21. Підрозділ госпіталя, який розвернуто у пневматичних модулях:

а) вид зовні; б) вид усередині.

вихфортифікаційних спорудєувідповіднихрозділахспеціальноїлітератури.

Сховища, з гігієнічної точки зору, поділяють на такі, що не ма-

ють вентиляції, і які її мають, та ті, в яких проводиться регенерація повітря.

Притриваломуперебуваннілюдейусховищахвнаслідокїхжиттєдіяльності та роботи обладнання швидко змінюється хімічний склад і фізичні властивості повітря. Збільшується вміст діоксиду вуглецю, водяноїпари, накопичуютьсяксенобіотики, відповіднозменшуєтьсяконцентрація кисню та підвищується температура повітря. Але найбільш несприятливоналюдинувпливаютьпідвищеніконцентраціїСО2 танакопиченняводяноїпари. Підвищеннявмістудіоксидувуглецюспричиняє посилення легеневої вентиляції, змінює частоту та амплітуду дихання, призводитьдорозвиткуацідозу, пригніченняметаболізмууклітинах, розширення периферичних судин та тахікардії. При концентрації до1 % працездатністьнепорушується, алез’являютьсяознакиацидозу, вище2 % – працездатністьзнижується,частішаютьпульсідихання, при 4-5 % може виникати задишка, запаморочення та шум у вухах, а коли вона перевищує 6 % – обличчя стає червоним, пульс рідким, виникає головний біль, посилюється апатія і людина стає неспроможною виконуватинавітьлегкуфізичнучирозумовуроботу. ПривмістіСО2 більше 7 % – людина втрачає здатність до критичної оцінки своїх дій, а при 10-12 % – швидко втрачає свідомість і помирає внаслідок паралічу дихальногоцентру.

59

Накопичення водяної пари затримує виділення тепла із організму, щопорядізвідсутністюрухуповітрятапідвищеннямйоготемператури спричиняє перегрівання тіла людини.

Тривалеперебуваннявобмеженомупросторісховищатавимушене положенняпідчасроботиівідпочинкусприяютьпоявісимптомівгіподинамії, щопорядізнервово-психічнимнапруженнямпригнічуєнастрій тапрацездатність особовогоскладу.

Тому концентрація діоксиду вуглецю у сховищах не повинна пере- вищувати0,5-1 %, авеличинавідносної вологостімає бути такою, щоб неутворювався конденсат.

З метою дотримання допустимих величин вмісту СО2 у сховищах треба проводити регулярне провітрювання шляхом створення природної вентиляції (відкривати двері і вентиляційні отвори) або штучно – шляхомпропалюванняупечахчивмиканнямфільтровентиляційнихустановок. Проводитивентиляціюпритеплійпогодіслідлишевночіпротягом 2-4 годин, а у холодну пору року, навпаки, у найтепліші години дня. Небажано провітрювати сховища під час дощу.

Особиста та громадська гігієна у польових умовах

У кожному підрозділі передбачено обладнання польових умивальниківзрозрахунку1 кранна5-7 осіб. Взимкуумивальникирозміщують у наметах та обладнують нагрівальним пристроєм для підігріву води. Нерідше1 разуна3 дніумивальникичистятьтадезінфікують1 % розчином хлорноговапна з наступним промиванням. Стічні води від умивальників перед злиттям пропускають через милозатримувачі (можуть бути використані ящики з дірчастим дном, заповнені соломою, стружкамиабосухоютравою) іповідвіднихрівчакахнаправляютьсяуфільтрувальні колодязі, які заповнюються шлаками або щебенем.

Длямиттявійськовослужбовцівупольовихумовахвикористовують- сядезінфекційно-душовіустановки. Длярозташуванняпольовихлазень вибираєтьсярівнатасухамісцевість, наякійвнаметахабовпристосованих приміщеннях розгортаються роздягальня, мийня та одягальня, розміщуються дезінфекційно-душовіустановки таємностідляводи.

Водазабираєтьсялишезтихджерелводопостачання, якідозволила використовувати медична служба або фахівці санітарно-епідеміологіч- ної служби. Підвозять її автоцистерною і зливають у табельні ємності для зберігання води.

60