Gig_ns

України від 7 липня 1995 р. № 501 “Концепція створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації”.

Пізніше були підготовлені і прийняті інші відповідні документи: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 343 “Про утворення Державної служби медицини катастроф”, що затвердила Положення про Державну службу медицини катастроф і Положення про координаційні комісії Державної служби медицини катастроф (ДСМК).

Відповідно виникла необхідність у започаткуванні і розвитку нового окремого розділу гігієни – гігієни при надзвичайних ситуаціях, яка вивчає вплив різноманітних чинників навколишнього середовища, що утворилися внаслідок стихійного лиха або техногенної катастрофи, та умов праці і побутуліквідаторівнаслідківНСіпотерпілогонаселенняпідчаспроведення аварійно-рятувальних робіт, та перебування в районах надзвичайної ситуації на їх здоров’я і працездатність. Метою гігієни при надзвичайних ситуаціях є розробка санітарно-гігієчних норм та вимог, що дозволяють усунути абозменшити негативний вплив шкідливих і небезпечних чинників наздоров’яліквідаторівнаслідківНС(потерпілихмешканців) ізбереження та зміцнення їх здоров’я. Досягається вона шляхом вивчення чинників довкілля, які виникли в районах надзвичайної ситуації, і розробкою та проведеннямнауковообгрунтованихзаходівщодозабезпеченнявідповідних санітарно-гігієнічних умов в місцях первинного життєзабезпечення. До заходів первинного життєзабезпечення належать тимчасове розміщення потерпілого населення та прибулих ліквідаторів наслідків надзвичайних ситуацій, їх харчування та забезпечення доброякісною водою, комунальне обслуговування, медичне і соціально-правове забезпечення.

У випадку виникнення загрози життю потерпілого населення може бути проведена його евакуація в безпечні місця розташування на деякий термін або на постійне проживання без повернення на попереднє місце, наприклад, переселення із зони відчуження після аварії на ЧАЕС.

Тоді до заходів первинного життєзабезпечення додається ще прийняття в районах тимчасового (постійного) розміщення потерпілих мешканців.

Для проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій в рамках Державної служби медицини катастроф залучаються сили і засоби державної санітарно-епідеміо- логічної служби, що підпорядкована МОЗ України, а також санітарноепідеміологічної і медичної служби Міністерства оборони, Міністерства зпитаньнадзвичайнихситуацій, Міністерствавнутрішніхсправтаінших

11

міністерств і відомств. На їх базі створюються формування, які входять до складу ДСМК. Для забезпечення ефективності санітарно-гігієнічних заходівнеобхіднозавчаснопрогнозуватисанітарнуіепідемічнуобстановку, що може створитися внаслідок стихійного лиха або техногенної катастрофи, визначати ймовірні чинники ризику, які негативно впливатимутьназдоров’ялюдейідовкілля, тавирішуватирядіншихневідкладних питань.

Питання для самоконтролю

1.Дайте визначення і укажіть мету окремого розділу гігієни – військової гігієни.

2.Назвіть основні методи гігієнічних досліджень військової гігієни.

3.Дайте визначення і укажітьмету розділу гігієни – гігієни при надзвичайнихситуаціях.

4.Назвіть заходи первинного життєзабезпечення потерпілого населення та ліквідаторів наслідків надзвичайних ситуацій.

5.Сили і засоби яких міністерств і відомств проводять санітарно-гігієнічні тапротиепідемічнізаходиурайонахвиникненнянадзвичайнихситуацій?

12

Розділ 1

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВІЙСЬКОВОЇ ГІГІЄНИ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ

Досвід війн, локальних воєнних конфліктів та стихійних лих, під час яких особовий склад військ веде бойові дії або виконує рятувальні роботи та ліквідує наслідки НС, переконливо свідчить про всезростаючезначення запобіжногота поточногосанітарногонаглядудлязбереженняізміцненняздоров’явійськовослужбовців(потерпілогонаселення) тапідтриманнявисокоїбоєготовностівійськ(працездатностінаселення).

Перші відомості про оздоровчі заходи у військах подані в творах Варрона (116-27 р. до н.е.) і Вегеція (кінець IV-початок V ст.), у них описується доцільність санітарних заходів щодо оздоровлення таборів римських воїнів, забезпечення їх доброякісною водою і попередження заразниххвороб. УXVI ст. булавстановленапрямазалежністьміжсанітарнимстаномвійськівиникненням хворобувійськовослужбовців.

Пропроблемиочищенняполівбитввідтрупівзагиблихзгадуєтьсяі у літописi Запорізької Січі, коли козаки під командуванням кошового отамана ІванаДмитровичаСірка(другаполовинаXVII ст.) відбилинапад об’єднаного турецько-татарського війська і винищили його переважнубільшість, то“поСічівалялосятакасилатрупів, щопоховатиїху ямибулозовсімнеможливо. Виволочититрупиустепікинутинапоталу звірів та птиці теж не годилося, бо повесні з трупів пішов би дух і у Січі виникли б пошесті. Через те Запорозька старшина порадившись з товариством, вирішили виволочити всі трупи на річку Чортомлик і спуститивополонку… затридніневправилисязапорожцівиволочити їх геть”.

Після возз’єднання України з Російською імперією (1654 р.) започаткуванняірозвитоквійськовоїгігієниякокремоїдисциплінивідбувалися у російській армії, де служило багато українців, в тому числі і медичних працівників.

Статутом Петра І (1716 р.), який приділяв багато уваги медичному забезпеченнюімперської армії, буливведенівштатитакі посадові особи: у кожній дивізії – штаб-лікар, у полку – лікар, у роті – цирульник.

У 1780 р. було видане перше російське офіційне керівництво з військовоїгігієни, якенаписавАндрійГавриловичБахерахт(1724-1806),

13

морськийлікарзапрофесією. Вньомубули сформульованіосновнівимогищодопідтримання“доброгопорядкужиття” військовослужбовців.

З1797 р. військовілікаріповиннібулипроводитимедико-поліцейсь- кий нагляд за доброякісністю запасів продовольства, станом казарменних приміщень і за загальним санітарним станом військ. Особливого значенняпитаннямзгігієниварміїнадававголовнокомандувачросійськоговійськатогочасуО.В. Суворов. Ізсемиумовдосягненняперемоги, перерахованихвйого“Науціперемагати”, три– зобов’язуютьзберігати здоров’я солдата (чистота, здоров’я, охайність).

З 1813 р. була видана праця доктора медичних наук Іллі Івановича Енегольма (1764-1838) “Кишенькова книга з військової гігієни або зауваження про збереження здоров’я російських солдат”, яка стала першиморигінальнимтворомзпитаньвійськовоїгігієниумирнийчас, під часпоходутабойовихдій.

В цей же період розпочав свою діяльність Матвій Якович Мудров (1776-1831) – професор терапії медичного факультету Московського університету, який викладав у 1808 р. курс лекцій з військової гігієни

(рис. 1.1).

Відома його актова промова “О пользе и предметах военной гигиены или науки сохранять здоровье военнослужащих”. На цій підставі М.Я. Мудровавважаютьодниміззасновниківвійськовоїгігієни, якувін відніс до чотирьох дисциплін, що складали тоді військову медицину: військовагігієна, військоватерапія, військовахірургіятавійськовафар-

макологія.

Достатньо відчутну роль у розвитку військовоїгігієнивідігравдоктормедичних наук, військовийлікарЯкимОлексійовичЧаруковський (1798-1848). У своїй праці “Во- енно-походная медицина” (1836-1837) він виклав основи військової гігієни.

Значний вклад у практичну частину військової гігієни вніс генерал-штаб-лікар, доктор медичних наук Роман Сергійович Четиркін (1797-1865), який написав ряд керівництв і настанов з питань профілактичного і лікувального забезпечення військ, у

Рис. 1.1. М.Я. Мудров. тому числі “Досвід військово-медичної

14

поліції або правила для збереження здоров’я російських солдатвсухопутній службі” (1834 р.), “Настанова з частини практичної військово-

ної академії (1918-1929). У числі його здобутків є такі фундаментальні праці, як “Основи гігієни” в двох томах (1921-1923), “Основи протигазовоїсправи” ірядінших. Вонибулитакожприсвяченіпроблемамгігієни водопостачаннятагігієнихарчування.

15

У період Великої Вітчизняної війни в діючій армії була запроваджена чітка сис- темавійськово-гігієнічноїорганізаціївідГо- ловноговійськово-санітарногоуправління (ГВСУ) до дивізії включно. У ГВСУ було створено гігієнічний відділ протиепідемічного управління на чолі з начальником відділу – головним гігієністом. У військо- во-санітарних управліннях фронтів були введені посади інспектора з харчування й інспекторазводопостачання; всанітарних відділах армій – інспектора з харчування і водопостачання. Удивізіяхвсюсанітарнопрофілактичнуроботуздійснювавсанітар-

Рис. 1.4. Г.В. Хлопін. но-протиепідемічний взвод. Завдяки своє- часномупроведеннюсанітарно-гігієнічних

та протиепідемічних заходів вдалося попередити виникнення епідемій інфекційних хвороб, аліментарних захворювань, масових обморожень таіншиххвороб, які булиневід’ємнимисупутниками всіх війн.

ВизначнурольурозвиткувійськовоїгігієнивідігравакадемікАМН СРСР, генерал-майормедичноїслужбиФедірГригоровичКротков(1896- 1983) (рис. 1.5). Створені ним довідники, посібники, підручники, керівництва з військової та радіаційної гігієни протягом багатьохроківбулиосновниминавчальнометодичними джерелами для слухачів Військово-медичноїакадемії, військовихта цивільнихлікарівістудентів. Ф.Г. Кротков опублікував серію робіт із гігієни бронетанкових військ, гігієни розміщення, гігієни польового водопостачання, харчу-

вання таін.

Розвитоквійськовоїгігієнивпіслявоєннийперіодпов’язанийзіменемпрофесора Порфирія Євдокимовича Калмикова (1901-1971). Він запропонував принципо-

Рис. 1.5. Ф.Г. Кротков. воновіпідходидовивченняособливостей

16

одягу, нормуванняхімічногоскладупитноїводиікількіснихнормводопостачання. Одним із перших П.Є. Калмиков розробив проблему парентерального харчування, написав ряд монографій і підручників з військової гігієни та залишив після себе школу військових гігієністів.

ТривалийчасслухачіВійськово-медичноїакадеміїтавійськово-ме- дичнихфакультетів, викладачітавійськовілікарікористувалисяпідручником “Общая и военная гигиена” (1978 р.), який було створено за редакцією начальника кафедри загальної і військової гігієни Військово-медичної академії м. Санкт-Петербурга професора Миколи Федоровича Кошелєва (1915-1996).

Значнийвкладурозвитоквійськовоїгігієнизробилипровідніукраїнськівчені. ЧленкореспондентАМНСРСР, заслуженийдіяч наукиУкраїни, професорДенисМиколайо- вичКалюжний(1900-1976) своїнауковіспостереження в період Великої Вітчизняної війни узагальнив у науковій праці “Гігієна польовогорозміщеннявійськ” (рис. 1.6).

Професор Рафаїл Давидович Габович (1909-2002), учень академіка АМН СРСР

Ф.Г. Кроткова, розробиврядспеціальнихза- Рис. 1.6. Д.М. Калюжний. собів очищення, знезараження та дегазації

водиупольовихумовах(рис. 1.7). Наоснащення армії було взято розроблене ним гігієнічне обладнання, частина якого ще не втратила своєї цінності і до сьогодні:

–універсальний переносний та в’ючний фільтр;

–польовийводопом’якшувач;

–автофільтр-300;

–гігієнічна лабораторія роти водопо-

стачання;

–набір для санітарного контролю за хлоруваннямводиупольовихумовах;

–армійські та дивізійні укладки лабо-

17

Такожвінпідготовивівидавтипографськимспособоммонографіїз питаньпольовоговодозабезпечення, написавпонад20 робіттадекілька розділів у підручниках і довідниках з військової гігієни.

Зараз фахівці з військової гігієни основну увагу звертають на вивчення впливу шкідливих чинників навколишнього середовища, умов військовоїпрацііпобутунавійськовослужбовців, якіпроходятьслужбу урізнихвидахтародахвійськЗбройнихсилУкраїни, атакожнапошуки нових шляхів і методів щодо збереження і зміцнення їх здоров’я та підвищення на цій основі боєздатності (працездатності).

Питання для самоконтролю

1.Назвіть основні віхи в історії розвитку військової гігієни.

2.Хто із українських вчених – гігієністів вніс великий вклад у розвиток військової гігієни?

18

Розділ 2

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САНІТАРНОГІГІЄНІЧНИХ ЗАХОДІВ У НАЗЕМНИХ ВІЙСЬКАХ

ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СТАНАХ МИРНОГО ЧАСУ ТА У ВОЄННИЙ ЧАС.

ГІГІЄНА ПОЛЬОВОГО РОЗМІЩЕННЯ ВІЙСЬК ТА НАСЕЛЕННЯ

Метою санітарно-гігієнічних заходів є збереження і зміцнення здоров’я особового складу (потерпілого населення), підтримання достатнього рівня боєздатності та працездатності особового складу військ і формуваньокремоїневійськовоїслужбиМіністерстваУкраїнизпитань надзвичайних ситуацій (населення) шляхом виконання чинних гігієнічних норм і правил щодо організації розташування, харчування, водопостачання, створеннябезпечнихумовпрацівійськовослужбовців (ліквідаторівНСінаселення) таїхлазнево-пральногообслуговування, а такожпохороненнязагиблих(померлих) підчасбоючипринадзвичайнихситуаціях.

Заорганізаціюіпроведеннясанітарно-гігієнічнихзаходів, щоспрямовані на збереження та зміцнення здоров’я особового складу та боєздатності (працездатності) військових формувань, а також формувань окремоїневійськовоїслужбиМНС1 (потерпілогонаселення) відповідаютьвсікомандири(керівникипідприємствтаустанов), начальникимедичної(органівохорониздоров’я) таіншихслужб. Крімтого, намедичну службу(органиохорониздоров’я) покладаєтьсяметодичнекерівництво

ісанітарнийнаглядприпроведеннісанітарно-гігієнічнихзаходів. Об’єм

ізмістсанітарно-гігієнічнихзаходівзалежатьвідумовбойовоїтатило- воїобстановки(обстановкиврайонахнадзвичайнихситуацій), атакож від санітарно-гігієнічного стану військових, аварійно-рятувальних та

іншихформувань (груп населення) ірайонів їхдій(розташування). Санітарний нагляд за своєчасністю, повнотоюіефективністю сані-

тарно-гігієнічних заходів проводиться силами і засобами начальників медичної служби військових і цивільних формувань, державних сані-

1 “Військовіформування, атакожформуванняокремоїневійськовоїслужбиМНС” далі втексті – формування.

19

тарно-епідеміологічних служб Міністерства оборони та Міністерства охорониздоров’я України, а також інших відомств.

Змістомсанітарного нагляду є:

– медичнийконтроль2 застаномздоров’яособовогоскладуформувань(рівнемздоров’янаселення), умовамирозташуванняіорганізацією харчування, водопостачання, виконаннянимвимогособистоїігромадської гігієни;

–контрользадотриманнямгігієнічнихвимогприроботіособового складуформуваньтанаселеннявумовахшкідливоговпливурізнихчинників (іонізуючого випромінювання, електромагнітних полів, агресивних рідин тощо);

–контрользалазнево-пральнимобслуговуваннямформуваньтана- селення;

–проведення санітарно-епідеміологічної експертизи і контролю за якістюдослідженьпродовольстватаводи, щовиконуютьсялабораторіями ветеринарної, продовольчої, хімічної та інженерної служб;

–контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог при очищенні полів бою (районів надзвичайних ситуацій), похоронення загиблих в бою та внаслідок катастроф і померлих від травмта хвороб.

Виконання цілейсанітарного нагляду досягається шляхом:

–безперервного спостереження за санітарно-гігієнічним станом формувань та населення, районами бойових дій (надзвичайних ситуацій) і розташування, а також контролю за організацією і здійсненням санітарно-гігієнічнихзаходів;

–проведеннясанітарно-епідеміологічноїекспертизипродовольства

іводидлявизначенняпридатностідоспоживаннявїжуіпиття, атакож інших санітарно-гігієнічних досліджень, обумовлених обстановкою;

2 Медичний контроль – це сукупність заходів, які здійснюються медичною службою(органамиохорониздоров’я) зметоюзбереження та зміцненняздоров’яособового складу формувань(населення), забезпеченнясанітарно-епідеміологічного благополуччя військ (груп населення), що досягається проведенням постійного контролю за виконаннямвстановлених вимог до умов професійної діяльності тапобуту військовослужбовців (населення), дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил, проведенням контрольних медичних оглядів і обстежень та відповідних профілактичних і протиепідемічних заходів у формуваннях (серед населення), а також динамічного лікарського спостереження за станом здоров’я визначених професійних груп військовослужбовців (населення) та осіб, які перенесли інфекційні захворювання.

20