Gig_ns

Очищення та дезінфекцію резервуарів проводять не рідше одного разунатижденьабочастішезапоказами. Водазрезервуарівмаєрозбиратисьчерезкраниабозадопомогоюнасосів. Всіводопровіднічастини (всмоктувальніабопереливнірукави, водоприймачітощо) повиннізберігатисяучохлах, апередзануреннямвчистуводуїхдезінфікують3 % освітленим розчином хлорного вапна або розчинами “Неохлору” чи “Септодору”.

Запаси води в резервуарах освіжають залежно від ступеня зміни її первинної якості (органолептичних, санітарно-хімічних та бактеріологічних показників), зазвичай, не рідше ніж черезодну-дві доби.

Влітку якість води може погіршуватись вже за кілька годин. Для попередження її псування проводять консервування методом гіперхлорування (1 мг активного хлору на 1дм3/добу). Перед вживанням таку водунеобхіднодехлорувати.

151

Питання для самоконтролю

1.Обгрунтуйте фізіологічне, гігієнічне та епідеміологічне значення води.

2.Назвіть джерела питної води, дайте їм коротку порівняльну характеристику.

3.Хто відповідає за організацію водопостачання у польових умовах?

4.Які служби організовують водопостачання у польових умовах і в чому полягають їх обов’язки?

5.Хто організовує та проводить розвідку джерел води?

6.Яківидиобстеженнявиконуєпредставникмедичної(санітарно-епідеміо- логічної ) служби при виборі джерел води?

7.Заякимипоказникамиоцінюютьякістьводитаїїпридатністьдовживання?

8.Які табельні засоби (комплекти і прилади) використовують для проведення санітарно-токсикологічних і радіометричних досліджень проб води? Вкажіть їх можливості щодо виконання аналізів води.

9.Длячогопризначаютьсяпунктипольовоговодопостачаннятаводорозбірні пункти?

10.Назвіть гігієнічні вимоги до обладнання польових пунктів водопостачання

11.Які установки застосовують для добування води у польових умовах? Назвіть їх технічні можливості.

12.В яких ємностяхтранспортують тазберігають водувпольовихумовах?

13.Перерахуйте методи очищення води.

14.Якітабельні засоби призначаютьсядляочищення води у польовихумовах? Назвіть їх технічні дані.

15.Якізасобизастосовуютьдлязнезараженняіндивідуальнихзапасівводи?

152

Розділ 4

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ І МЕДИЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ХАРЧУВАННЯМ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ВІЙСЬК ТА НАСЕЛЕННЯ

У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ

Санітарний нагляд за харчуванням особового складу військових і цивільних формувань та потерпілого населення здійснюється з метою забезпечення його повноцінності, що сприятиме збереженню їх здоро- в’я і підвищенню опірності до дії несприятливих чинників довкілля, а такожзапобіганнявиникненнюзахворюваньвійськовослужбовцівтанаселення, якіможуть передаватисячерезїжутапродукти харчування.

Санітарний нагляд за харчуванням у польових умовах передбачає проведення контролю за кількісною та якісною повноцінністю харчування та визначення фактичного стану харчування особового складу методом гігієнічногоаналізу. З цією метоювідповідні посадові особи з установленою періодичністю проводять перевірку повноти доведення до особового складу (населення) норм постачання за добу: визначають масу та об’єм продуктів, які закладають у котли, вихід готових страв, а також масухліба, цукрутамасла, щовидаютьоднійлюдині. Принеобхідності можепроводитисявибірковедослідження хімічного складу та енергетичної цінності харчових продуктів у лабораторіях СЕЗ, СЕЛ та СЕС, атакожвизначатисьвмістаскорбіновоїкислотиуготовійїжі. Об’єктивним критерієм фактичного стану харчування є визначення під час вибірковогомедичногообстеженнямасо-ростовоготаіншихпоказників з метою виявити захворювання, причиною яких є неповноцінне харчування. Тому неодмінною умовою запобігання їх є участь начальника медичної службичастиниускладаннірозкладкипродуктівтарозробці режиму харчування, який найбільш повно відповідає умовам навчаль- но-бойовоїпідготовкиособовогоскладу(умовампрацінаселення).

Здійснення контролю за доброякісністю харчових продуктів та готової їжі досягається проведенням перевірки дотримання санітарних правилпризберіганні, перевезеннііобробціпродуктів, щонабуваєособливого значення у польових умовах. Значною мірою це залежить від

153

санітарногостанупродовольчихпунктів, їхобладнання, атакожтериторії, наякійвонирозміщені. Крімтого, коженденьповиннавизначатись якість продуктів харчування та перед кожною видачею – якість готової їжізвисновкомщодопридатностіїїдовживання. Зцієюметоюнапродовольчих складах та пунктах харчування визначають доброякісність харчових продуктів і готової їжі за зовнішніми ознаками та органолептичними властивостями, такими як форма, вигляд, колір, запах, смак і консистенція. Обов’язковимєконтрользатерміномпридатностітастаном упаковки. Лабораторні дослідження та санітарно-епідеміологічну експертизу продовольства, води і готової їжі проводять у санітарноепідеміологічнихзакладах(СЕЗ, СЕС); м’ясаім’ясопродуктів– уветеринарних (військово-ветеринарних) лабораторіях.

Упольовихумовахрізкозростаєрольмедичногоконтролюзастаном здоров’я особового складу продовольчої служби формувань та працівниківгромадськогохарчуванняіконтролюзавиконаннямнимиправил особистої гігієни, що необхідно для виявлення серед них бацилоносіїв абоінфекційниххворих, якіможутьспричинитивиникненняінфекційниххворобтахарчовихотруєньмікробноїетіологіїуособовогоскладу (населення). Принеобхідності продукти харчування, що були заражені бактеріальними(біологічними) засобами, піддаютьсанітарно-мікробіо- логічному дослідженню.

Для попередження харчових отруєнь немікробної етіології серед військовослужбовців та населення до вживання допускають продукти, що заготовлені на місці, а трофейні продукти – лише після проведення експертизиувідповіднихлабораторіях. Невід’ємнимелементомпрофілактики харчових отруєнь є проведення представниками медичної та санітарно-епідеміологічноїслужбсанітарно-просвітньоїроботизпоса- довими особами об’єктів харчування, особовим складом формувань та населенням про можливі причини харчових отруєнь і заходи щодо їх попередження.

Увипадкахвиявленнягострихінфекційнихкишковихзахворювань тахарчовихотруєньсередособовогоскладуначальникмедичноїслужби частиниповиненпровестирозслідування, встановитипричини, допові- стикомандуваннютаповідомитивідповіднийсанітарно-епідеміологіч- ний заклад і взяти участь в їх ліквідації.

Для поліпшення харчування військовослужбовців та населення начальник медичної служби частини разом з представником санітарно-

154

епідеміологічного закладу розробляють пропозиції іподають їхкомандуванню (керівництву) дляреалізації.

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Організація харчування як в умовах стаціонарного розміщення військ, так і у польових умовах, є обов’язком цілої низки посадових осіб. Увійськовійчастинікомандирособистозатверджуєрозкладкупродуктів та сам або через своїх заступників щоденно контролює якість і повнотудоведенняготовоїїжідоособовогоскладучастини. Вобов’язкизаступникакомандиразтилувходитьорганізаціядоброякісногохарчуваннятазабезпеченнядоведенняналежнихнормпродовольствакожномувійськовослужбовцю.

Начальник продовольчої служби частини організовує роботу всіх продовольчихоб’єктівівідповідаєзаїхсанітарнийстан, керуєпідвозом таздійснюєконтрользаправильнимзберіганнямпродуктівхарчування, перевіряєїхдоброякісність, забезпечуєдотриманнятехнологіїприготуваннягарячоїїжітадоведенняналежноїнормихарчуваннядоособовогоскладу. Разомзначальником медичноїслужбивінскладаєрозкладку продуктів, атакож особистопроводитьувстановленітермінизповара- мичастиниконтрольно-показове варіннястрав.

Начальник польового пункту харчування (ППХ) безпосередньо відповідаєзасвоєчаснеідоброякіснеприготуванняїжіупольовихумовах, збереження і доведення до військовослужбовців (населення) продуктівхарчуваннязгідноізвстановлениминормами, атакожзасанітарний стан польового пункту харчування, кухонного інвентарю, обладнанняіпосуду.

Харчування потерпілого населення, коли воно в силу обставин вимушено отримувати готову їжу на польових продовольчих пунктах (ППП), набуває також, як і у військовослужбовців, рис громадського. Зазвичай, постачання продуктів харчування у польових умовах проводиться переважно централізовано і доставляється у військову частину згідно встановлених норм постачання. Приготування їжі на ППХ здійснюєтьсявідповіднозрозкладкоюпродуктівпідпостійнимконтролемкомандування, медичної тасанітарно-епідеміологічної служб.

155

Норми харчування визначають асортимент та кількість продовольства, яке відпускається для харчування однієї людини на добу. Норми харчування діляться на основні (норми № 1-6, 9), сухі і бортові пайки (раціони) (норми№10-14). Уприміткахдонормвказанідодатковіпродукти, які видаються відповідним категоріям військовослужбовців та іншимкатегоріям, якізазначеніуцихпримітках. Нормихарчуваннязатверджуються постановоюКабінету Міністрів України.

У польових умовах для харчування особового складу (населення) можутьбутивикористаніпайкикотловогопостачання, сухітадодаткові пайки. Ізпайківкотловогопостачанняготуютьгарячуїжупереважнона ППХ. Доскладусухихпайківвходятьм’яснітам’ясо-рослинніконсер- виабоконцентрати, цукортачай. Їхвидаютьнарукиособовомускладу для самостійного харчування, коли немає можливості приготувати їжу наППХ. Людинаможехарчуватисясухимипайкамибезшкодидляздоров’я протягом 3-5 діб.

Додаткові пайки видають військовослужбовцям аеромобільних військ, водолазам, офіцерському складу тощо.

Згідно з даними проведених досліджень енергозатрати військово- службовцівумирнийчасможутьдорівнювати14650-18840 кДж(35004500 ккал) за добу. Відповідно набір продуктів і їх кількість у армійських пайках є достатніми, щоб компенсувати енергозатрати особового складу.

В умовах реальних бойових дій, під час проведення інтенсивних навчально-бойових занять, а також при виконанні аварійно-рятуваль- нихробітурайонахнадзвичайнихситуацій, вважають, щоенергозатра- тиможутьзростатидо23440-24280 кДж(5600-5800 ккал) задобу. Тому особливого значення у польових умовах набуває контроль за доведеннямвсієї належної норми продуктів харчування докожної людини.

У випадках, коли виникають труднощі з постачанням необхідної кількості продуктів харчування, особовий склад (населення) може деякий час зберігати достатньо високу боєздатність (працездатність) та збереження гомеостазу за умов забезпечення без обмежень доброякісною водою, навіть при дефіциті до 10460 кДж (2500 ккал) у добовому раціоні.

Харчування хворих військовослужбовців у медичних пунктах (лазаретах) військовихчастинорганізовуєтьсязгіднознормоюхарчування № 5 (лікувальна).

156

Хворі, які лікуються в медичній роті, отримують харчування за госпітальною нормою. Їжа для них готується на кухні медичної роти штатними кухарями. Для осіб з хронічними захворюваннями шлунко- во-кишковоготрактупідчаспольовогорозміщення(занаявностіумов) такожорганізовуєтьсядієтичнехарчуваннязанормоюхарчування№9 (дієтична). Відповідальністьзаорганізаціюдієтичногохарчуванняхворихтахарчуванняумедичній ротіпокладається наначальника медичної служби.

Військові фахівці, що працюють в умовах впливу шкідливих чинників, отримують додатково лікувально-профілактичнехарчування.

Обов’язкилікарязконтролюзахарчуваннямособовогоскладуформуванняполягають в:

– участі у розробці раціонального режиму харчування і складанні розкладок продуктів з врахуванням особливостей навчально-бойової підготовки;

–систематичному медичному контролізаякістюхарчування;

–контролі за санітарним станом об’єктів харчування та особовим складом, який залучається до роботи на них.

У військових частинах, коли особовий склад забезпечується котло-

вим постачанням, за нормами харчування № 1 (загальновійськова) та № 3 (морська) встановлюється, зазвичай, такий режим харчування: гаряча їжа видається за нормою № 1 тричі на добу – на сніданок, обід та вечерю, а за нормою № 3 – чотирьохразово – на сніданок, обід, вечерю танавечірнійчай. Сніданокмаєбутивиданимдопочаткузанять, обід– після закінчення основних занять, а вечеря – за 2-3 години до відбою. Інтервалиміжокремимиприйомамиїжінеповинніперевищувати7 годин. Години вживання їжі визначаються розпорядком дня, який затверджуєтьсякомандиром частини. Добованормахарчування№1 розподіляєтьсязаенергетичноюцінністютакимчином: насніданок– 30-35 %, наобід– 40-45 % танавечерю– 30-20 %; занормою№3; насніданок– 20-23 %, на обід – 40-35 %, на вечерю – 30-35 % і на вечірній чай – 10- 7 %. Розподіл норми режиму харчування може змінюватись командиром частини залежно від конкретних умов бойової підготовки з урахуванням рекомендацій лікаря. Наприклад, у спекотний період доцільно зменшувати калорійність їжі в обід і збільшувати її на вечерю.

Льотний склад забезпечується гарячою їжею 4 рази на добу. Про- міжкиміжвживаннямїжівусіхвипадкахнеповинніперевищувати4-5

157

годин. У дні, коли польоти не здійснюються, вживання їжі може бути зменшено до 3 разів на добу з розподілом продуктів норми харчування за енергетичною цінністю відповідно до прийомів їжі: на сніданок –

30 %, на обід – 50 %, на вечерю – 20 %.

У дні польотів члени екіпажу вживають їжу за 1,5-2 години до їх початку.

Продуктинормихарчування№2 (льотна) заенергетичноюцінністю у дні польотів розподіляються (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Розподіл прийому їжі протягом дня за енергетичною цінністю у дні польотів

ТЕХНІЧНЕ ОСНАЩЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ СЛУЖБИ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ

Длязаготівлі, переробки, перевезенняізберіганняпродовольства, а також для приготування гарячої їжі у польових умовах і доставки її до особового складу, продовольча службамає відповідні технічні засоби.

До військової техніки продовольчої служби належать: 1. Польові технічні засоби:

– технічні засоби для приготування і транспортування їжі у польовихумовах(кухніавтомобільні, причіпні, переносні, газові, кухні-їдальні пересувні (рис. 4.1), плити причіпні і переносні, їдальні автомобільні й причіпні, кип’ятильники переносні, термоси, термоси-ящики та інше);

– технічнізасобипольовогохлібопечіння(хлібопекарськіблокиавтомобільні і причіпні, хлібопекарські печі причіпні і переносні, агрегатитістовиготовленняпричіпні, машинипросіювальні, тісторозподільні й тістоформувальні переносні та інше) (рис. 4.2 а, б);

158

Рис. 4.1. Кухня-їдальня пересувна ПКЇ-2М в розгорнутому вигляді.

Рис. 4.2 а. Блок хлібопекарський автомобільний АХБ-2.5,

підготовлений до руху.

Рис. 4.2 б. Комплект відділення пересувного хлібозаводу ПМХ

здвома печами ХПК-50М2 у розгорнутому вигляді.

–технічнізасобипідвезенняпродовольствайводи(авторефрижератори, причепи-рефрижератори, автофургониіпричепи-фургонихлібні, ізотермічні і комбіновані, причепи-склади, причепи-контейнери, автоводоцистерни, причепи-цистернидляводи, цистернипереноснідляводи

та інше) (рис. 4.3);

–технічнізасобипереробкипродовольстваіхудобиупольовихумовах (млини, крупорушки, м’ясопункти причепні, установки макаронні та інше) (рис. 4.4 а, б, в);

–польовіхолодильнізасоби(причіпніхолодильнімашини, розбірні

холодильні камери та інше) (рис. 4.5 а, б).

159

2.Польовіремонтнізасоби:

– ремонтнімайстернітехніки продовольчої служби;

машини, м’ясорубки, машини для формування і панірування котлет; хліборізки, рибочистки, збивальні машини, машини для миття посуду та інше);

– теплове(плити, котли для варіння страв, сковороди і фритюрниці електричні, шафи жарові й пекарські, кип’ятильники та інше).

160