Gig_ns

виниірезервуарівіззапасомводивиставляютьогорожу. Нанійвивішують попереджувальні знаки. Поверхню території сплановують з нахиломдлявідведеннядощових, талихтаіншихводзаїїмежі. Санітарний стан району його розгортання має бути бездоганним. Обов’язково виставляєтьсяохорона.

З метою захисту ППВ від забруднення навколо нього створюють тризонисанітарноїохорони, яківстановлюютьвідповіднодоположення про проектування зон санітарної охорони головних споруд водопостачання і джерел води, що забезпечують питною водою гарнізони військових частин. Перша зона суворого режиму – у радіусі 50-100 м. Але ці розміри можуть коливатися і залежать від типу джерела води, рельєфумісцевості, характеругрунтутощо. Наприклад, призаборіводи із річки відстань треба збільшити вверх проти течії до 500 м, а вниз за течією – до 50-100 м, упоперек течії річки – до 50-200 м. На озері чи ставку радіус у всіх напрямках має бути не менше ніж 200-300 м. Для другої зони – обмеження та третьої – спостереження відстані встановлюються залежно від умов навколишнього середовища.

Рис. 3.9. Розташування місць користування водою на річці:

1 – пункт польового водопостачання; 2 – місце для купання людей; 3 – водопій тварин; 4 – місце для прання білизни; 5 – майданчик для миття машин.

131

Длязабезпеченняособовогоскладуупольовихумовахводоюорганізовуються крім пунктів водопостачання водорозбірні пункти (ВРП) – місця призначені для видачі води військовим підрозділам і окремим військовослужбовцям. Вони переважно розгортаються у кожному батальйоні поблизу продовольчих пунктів. Для обладнання ВРП використовуютьіснуючішахтнітатрубчастіколодязіабоджерелаздоброякісною водою.

Зберігаєтьсяводанаводорозбірному пунктіякутабельній(автоцистерни, цистерни, гумово-тканинніємності), такіунетабельній(діжки, каністри, бідони тощо) тарі. Вона завжди повинна бути чистою і мати кришки, які щільно закриваються.

Пунктиводопостачанняможутьрозгортатисьнабудь-якомуджерелі води, а також біля запасів привізної води. Проте, в першу чергу, з цією метою використовуються діючі бурові свердловини, природні джерела та шахтні колодязі.

Віншомуваріантісиламиінженерноїслужби, наприклад, інженерносаперного батальйону, створюються нові аналогічні джерела води – буровісвердловини, трубчастіташахтніколодязі, лишепривідсутностітакої можливості ППВ розгортається біля поверхневих водоймищ (річка, озеро чи ставок) (рис 3.10 а, б). В останньому випадку таку воду часто використовуютьлишедлясанітарноїобробкивійськ, дезактиваціїтадегазації, заливкирадіаторівавтомобілівтаіншоїтехніки, длятехнічнихпотреб.

Пунктиводопостачаннявключаютьджереловоди, засібпідйому, засобиочисткитароздачіводи. Якщопунктводопостачанняоблаштовуєтьсянаіснуючомушахтномуколодязі, тодіпідрозділиінженерноїслужби проводятьремонткріпленнястінокколодязя, очищаютьйогодноістінки колодязя від мулу, грязі та наростів, хлорують воду, встановлюють або ремонтуютьводопідйомні засоби, обладнують місце для роздачі води.

У випадку, коли вода потребує очистки чи опріснення, такий ППВ повинен мати:

–робочиймайданчикийнабруднутачиступоловини, наякихпроводятьзабірводизджерела, їїочищення, зберіганняівидачупідрозділам;

–польову лабораторію для проведення лабораторних досліджень;

–майданчик для миття та дезінфекції тари (за 25-30 м від місця за-

бирання води);

– майданчик для очікування транспорту, що приїхав з підрозділів, які отримуютьводу;

132

Рис. 3.10 а. Пункт польового водопостачання на механізованому

шнековому колодязі МШК-15.

Рис. 3.10 б. Пункт польового водопостачання біля річки

на автомобільній фільтрувальній станції МАФС-3.

133

–пост регулювання біля місць в’їзду тавиїзду транспорту для доставки води;

–пересувнийхімічнийпост, забезпеченийзасобамидляпроведення хімічної тарадіаційної розвідки врайоні пунктуводопостачання.

ВсяроботанаППВпроводитьсязгідноззатвердженоюкомандиром частини або з’єднання інструкцією, в якій повинні бути відображені наступні питання санітарно-гігієнічного характеру:

–режимпроведення робітузонах санітарної охорони;

–правилаособистоїгігієниосіб, якіпрацюютьнаППВ, аналогічніз

тими, що і для працівників об’єктів харчування;

–строкивзяттяпробаналізів води, обсягтахарактерпроведенняїх дослідження;

–при необхідності поліпшення якості води ставляться конкретні завданняівказуютьсяметоди, атакожпорядокконтролюефективності

їх проведення;

–порядок догляду за територією, обладнанням, дезінфекцією джерела води, водопідйомних знарядь, тари тощо;

–перелік осіб, яким дозволено відвідувати ППВ;

–порядок та час видачі води та спостереження за чистотою тари

споживачів.

При повній відсутності місцевих джерел води та неможливості забезпеченнявійськводоюбезпосередньозпунктівводопостачаннявлаштовуютьсяротніабобатальйонніводорозбірніпункти. Воданаводорозбірний пункт доставляється усіма видами транспорту або польовими водопроводами.

Резервуари дляперевезення водимаютьбутичистими. Періодично їхдезінфікуютьшляхомповногозаповнення10-20 % розчиномхлорного вапнанатермін30-60 хв. Протягомцьогочасурозчинперіодичноперемішують, потім зливають і тару вважають готовою для використання.

Табельніємностідлязберіганняітранспортуванняводиупольових умовахпотрібно дезінфікувати не рідше одногоразу на тиждень, а при забрудненні – негайно (рис. 3.11). Особливо ретельно необхідно дезінфікуватитарузпідручних засобів для зберігання води.

Воду, щонадходитьдлярізнихцілей, зберігаютьвокремихрезервуарах і позначають на табличках відповідними написами “Вода питна знезаражена”, “Водадлятехнічнихпотреб” тощо. Використаннятари, у якій зберігалася вода для технічних або інших потреб, для зберігання

134

Рис. 3.11. Засоби для траспор-

тування і зберігання води:

1 – причіп-цистерна для води ЦВ-1,2; 2 – цистерна ЦВ-4; 3 – резервуари для води

3 РДВ-100 і РДВ-5000.

питноїводидозволяєтьсялишепісляретельногоїїмиттятадезінфекції. Усі водогінні частини дезінфікують 3 % розчином хлорного вапна. Запаси води у резервуарах необхідно періодично поновлювати, оскільки вода через певний час псується, особливо влітку. Тару не рідше, ніж через 2-3 доби влітку та 3-5 діб взимку, а при забрудненні – негайно, дезінфікують розчином хлорноговапна із розрахунку 50-100 мг активного хлору на 1 л води. Тривалість експозиції – 30-60 хв.

Організаціяводопостачаннячастинабоз’єднань, якідислокуються в маловодних та гірських місцевостях, набуває особливого значення. Тутпотрібновикористовуватиусінаявніджерелаводи, асаме: дощ, сніг, кригу (рис. 3.12).

При відсутності джерел води, постачання здійснюється за рахунок завозуводитазборуатмосфернихопадів. Дощовуводу, зібрануурезервуари або спеціальні сховища (бетоновані цистерни та інші споруди), зберігаютьівикористовуютьпіднаглядоммедичноїслужби. Запасиводи утримують в чистоті, під охороною. Використання води дозволяється тільки після її знезараження.

Солонуводуможнаопріснитинапольовійопріснювальнійустановці (ПОУ), шляхом фільтрації за допомогою звичайних фільтрів таких, як ТВФ-200, МАФС-3 таін., заповненихіонообміннимисмолами, абошляхомзаморожування.

135

Рис. 3.12. Резервуар, засипаний снігом для запобігання промерзання води:

1 – резервуар; 2 – гілки; 3 – сніг.

Опрісненняводизаморожуваннямполягаєвтому, щокрижинкиутворюються лише з молекул води, а солі залишаються в розчині. При високій мінералізації заморожування повторюють декілька разів. Заготовка криги ведеться під суворим санітарним контролем на спеціальних ділянках, інструментами, що виділені лише для цього. Персонал, який заготовляє лід, повинен проходити медичний огляд і відповідати вимогам, як співробітники об’єктів харчування.

При відсутності джерел води та неможливості використати кригу відкритоговодоймищадозволяєтьсязастосовуватидлягосподарськихі питних потреб воду зі снігу. Ділянки для заготовлення снігу виділяють напідвищеніймісцевості, навідстанінеменшеніжза200 мвідможливихджерел забруднення.

Воду, отриманузкригиабоснігу, передвживаннямнеобхіднознезаразитишляхом кип’ятіння, хлорування тощо.

Резервуарипередкожнимзаповненнямнеобхідноретельнопромиватичистоюсвіжоюводоюнерідшеодногоразунатиждень, апринаявностіпоказань– частіше, дезінфікувати10-20 % розчиномхлорноговапна.

ОЧИЩЕННЯ, ЗНЕЗАРАЖЕННЯ, ДЕЗАКТИВАЦІЯ ВОДИ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ І У ВОЄННИЙ ЧАС

Незалежно від походження води, використання в польових умовах дляпитнихтагосподарськихпотребдозволяєтьсялишепісляполіпшення її якості. З цією метою проводять: освітлення – видалення завислих домішок, що надають воді каламутності; знешкодження – звільнення води від отруйних речовин; дезактивацію – звільнення води від радіо-

136

активних речовин; опріснення – видалення солей, що надають воді неприємногоприсмаку; знезараження– знищенняхвороботворнихмікроорганізмів тощо.

Очищення води – така її обробка, яка відновлює або надає воді необхіднігігієнічнівластивості. Залежновідпоставленогозавданнярозрізняютьтаківидиочищенняводи: освітлення, знебарвлення, знезараження, знешкодження, дезактивація та опріснення.

Освітленняводидосягаєтьсяшляхомосадженнязавислихчасточок коагулянтамизнаступнимфільтруваннямводичерезантрацитовікрихти або тканину. Знебарвлення води – видалення забарвлених колоїдів аборозчиненихречовин.

Коагуляціяпроходитьпідвпливомхімічнихреагентів– коагулянтів. Для прискорення процесу відстоювання у воду додають коагулянти. Найбільшшироковикористовуютьсірчанокислийалюміній, хлорнеабо сірчанокислезалізотощо. Необхіднакількістькоагулянтувизначається дослідним шляхом. У три посудини наливають по 1 л води і вносять у першу100 мг, удругу– 200 мг, утретю– 300 мгкоагулянту, потімводу ретельно перемішують і спостерігають за ходом процесу утворення пластівців. Використовують ту дозу коагулянту, при якій найшвидше з’являютьсяознакикоагуляції(утворюютьсякрупніпластівці). Дляприскоренняпроцесукоагуляціїзастосовуютьтакзваніфлокулянти– високомолекулярні синтетичні сполуки. Флокулянти бувають двох типів – аніонні (поліакріламід, К-4, К-6, активована кремнієва кислота) і катіонні (ВА-2).Освітлюють воду також пропусканням її через табельні фільтриабофільтризпідручнихматеріалів. Фільтрзпідручнихматеріалів влаштовують у чистій бочці або у іншій ємності. Посуд заповнюютьфільтруючимматеріалом– добрепромитимрічнимпіском, активованимвугіллям, щільноютканиною. Унижнійчастиніємностіроблять отвір для витікання профільтрованої води, що звільнена від завислих речовин імаєменшуінтенсивністьзабарвлення, присмаку і запаху.

Знезараженняводипроводять реагентними (хлорування, озонування) і безреагентними (ультрафіолетове опромінення, вплив гамма-про- менів та інші) методами. Хлорування води проводять шляхом обробки її дезінфектантами: нейтральним гіпохлоритом кальцію (НГК), що містить до 70 % активного хлору; на дві третини основною сіллю гіпохлориту кальцію (ДТСГК), яка містить до 50-55 % активного хлору; хлорним вапном, що містить до 30-35 %, але не менше 15 % активного

137

хлору; озоном тощо. Використовують також і кип’ятіння, яке є найефективнішим, простим, доступнимінадійнимметодомзнезараження.

Упроцесі знезаражуванняводихлорвзаємодієнетількизмікробами, айзорганічнимиречовинамиідеякиминедоокислениминеорганічнимисолями, щомістятьсяуводі. Томупідчасхлоруванняводидуже важливо правильно вибирати дозу хлору, необхідну для надійного знезаражування. Доза хлору має бути такою, щоб після знезаражування у воді залишилося 0,3-0,5 мг/дм3 залишкового хлору. Така кількість хлору, зодногобоку, свідчитьпронадійністьзнезаражування, аздругого– не погіршує органолептичних властивостей води і не є шкідливою для здоров’я. Ця кількість хлору називється хлорпотребою води.

Водуможнахлоруватиякнормальнимидозами, такіпідвищеними (методом перехлорування). Знезараження води нормальними дозами проводитьсязгідноіззагальноприйнятоюметодикою(визначаєтьсяхлорпотребаводи, вмістактивногохлорувдезінфікуючійречовині, необхідна кількістьдезінфектантунаоб’ємводи, щопотребуєзнезараження, перевіркаефективностізнезараженняшляхомвизначеннязалишкуактивного хлоруупрохлорованійводі). Знезараженняводипроводять1-5 % розчиномхлорноговапна. Дляцьогоберуть10-50 гхлорноговапна, якемістить 20 %, аленеменше15 % активногохлору, стараннорозмішуютьйогоз невеликоюкількістюводидоконцентраціїрідкоїкашіідоводятьводою дооб’єму1 літр. Через30 хвилинвліткуі1 годинувзимкупісляхлорування визначають кількість залишкового хлору у прохлорованній воді, що маєбутинеменша0,3-0,5 мг/дм3. Концентраціюактивногохлоруухлорномувапніпотрібноконтролюватинерідшеодногоразувмісяць.Упольовихумовахцейметодзастосовуєтьсятількидляпрозорої, безбарвноїводи. Післязнезараженняунійповиненвідчуватисяслабкийзапаххлору.

Упольовихумовахнайчастішевикористовуєтьсяметодперехлоруванняводи. Вінєнадійним, невимагаєвизначатихлорпотребуводи, за короткий час (15-20 хвилин влітку та 30-60 хвилин взимку) дозволяє одержуватибезпечнувепідемічномувідношенніівдостатнійкількості питну воду. При його проведенні необхідно визначити вміст активного хлору у дезінфікуючій речовині, розрахувати залежно від якості води (прозора, каламутна, ззапахомтощо), відмірятипотрібнукількістьдезінфікуючої речовини для взятого об’єму води і додати її у ємність з водою, перемішатиізалишитинанеобхіднийчасдлязнезараження. Потім визначитиупрохлорованійводівмістзалишковогохлору(маєбути0,8-

138

1,2 мг/дм3), про що свідчить різкий його запах) і розрахувати кількість гіпосульфітунатріюдляїїдехлорування. Визначенукількістьгіпосульфіту змішати з водою. Концентрація залишкового хлору після цього не повиннаперевищувати0,3-0,5 мг/дм3. Недолікамиметодуєзбільшення витрат дезінфікуючої речовини та необхідність дехлорування води, а також дотримання запобіжних заходів при роботі з концентрованими розчинамихлорвміснихречовин.

Для знезараження 1 м3 підгрунтової води до неї потрібно додати орієнтовно1-1,5 дм3 1 % розчину, а до водизповерхневих водоймищ– 1,5-2,0 дм3 5 % розчинухлорноговапна, перемішатиізалишитиурезервуарі для контакту літом на 30 хвилин; зимою – не менше 1 години.

Придатна до вживання хлорована вода повинна мати легкий присмакхлору. Прийоговідсутностіхлоруванняповторюєтьсяполовинною дозою хлору. Якщо після хлорування вода має різкий запах і присмак хлору, проводитьсяїїфільтруваннячерез30-тисантиметровийшаракти- вованоговугілля, або50-тисантиметровийшарподрібненогодеревного вугілля, абодехлоруваннягіпосульфітом(тіосульфатомнатрію) зрозрахунку3,5 мгна1 мг/дм3 залишковогохлору. Знезараженняводипроводитьінженернаслужба, контрользазнезараженням– медична. Необхідну кількістьхорноговапнадлязнезаражуванняводивизначаютьтак. Відваживши потрібнукількістьхлорноговапна, змішуютьйогозневеликою кількістюводидокашеподібноїконсистенції, додаютьдознезаражуваної води і старанно все перемішують. Для надійного знезаражування контактводизхлороммаєтривативліткунеменше30 хвилин, авзимку

– неменшегодини. Післязнезаражуванняперевіряютьнаявністьуводі залишковогохлору. Кількістьйогонемаєперевищувати0,3-0,5 мг/дм3 і неповиннанадавативодінеприємного запахуіприсмаку.

Передпочаткомексплуатаціїновогошахтногоколодязяабостарого післяочищенняіремонтузрубуобов’язковопроводитьсяйогодезінфекція. Зцієюметоюпроводитьсяочищеннявсерединіколодязяіприлягаючоїдоньоготериторії. Післявідкачуваннязколодязяводи, очищують дно, стінки зрубу протирають мочалкою або чистим ганчір’ям і добре зрошують 10-20 % розчином хлорного вапна або дезінфікуючим засобом“Неохлор” модифікації“Б”. Почекавшидокиколодязьнаповниться водою до вихідногорівня добавляють розчинене хлорне вапно з розрахунку 300-400 г на 1м3 води. Потім воду добре перемішують і залишають на 6-8 годин. Перехлоровану воду відкачують до зникнення вира-

139

женого запаху і присмаку хлору, після чого колодязь дозволяють використовувати.

У воєнний час або в результаті техногенних аварій (катастроф) у джерела питного водопостачання можуть попадати отруйні речовини татоксинимікроорганізмів, щопотребуєзнешкодженняводи. Воночасткововідбуваєтьсяприїїобробцівищевказанимихімічнимиреагентами. Вонируйнуютьтоксичніречовини, котріпотрапилидоводи, ібойові отруйні речовини, гербіциди, дефоліанти, компоненти ракетних палив. Повне знешкодження досягається в результаті фільтрування через сорбент– активневугілляабокарбоферрогель, одночаснопоглинається і активний хлор, який знезаражує воду. Сорбент з часом втрачає свою захисну можливість щодо знешкодження токсичних речовин та активногохлору, томуйого періодичнозаміняють.

Дезактиваціяводивідбуваєтьсяупроцесіїїосвітленняшляхомкоагуляції, відстоюваннятафільтруваннячерезантрацитовікрихти, тканину або активоване вугілля за допомогою таких табельних фільтрів, як тканинно-вугільний фільтр (ТВФ-200), завдяки чому з води практично повністю усуваються завислі радіоактивні речовини. При опрісненні води, крімтого, вдаєтьсязменшитикількістьрозчиненихрадіонуклідів.

Зазвичай, знешкодженняідезактиваціюводи, щозабрудненаРР, ОР та заражена БЗ, здійснюють після проведення її санітарно-епідеміоло- гічної експертизи.

Опріснення (знесолювання) води можна проводити шляхом пропусканняїїчерезрізніопріснювальніустановки. Увійськахнасьогоднівикористовуєтьсяопріснювальнапересувнастанція(ОПС). Цепотужний агрегат продуктивністю біля 1800 дм3/год. ОПС змонтована на базі вантажного автомобіля і складається з агрегата для випаровування води, теплообмінниківконденсатутавикиду, термокомпресора, фільтрів для води. В комплект її входить також електростанція на причепі. Виробнича потужність станції – 2 м3/год, час розгортання – 2 години, обслуга – 3 особи. До початку процесу опріснення необхідно провести скорочений хімічний аналіз води з джерела (визначити жорсткість, сухий залишок, фізичні властивості).

При використані установки для дезактивації воду потрібно попередньовідстоятиабонавітьосвітлитизвикористаннямкоагулянтів, щоб зменшити кількість радіоактивних речовин, а потім – знесолити. Однимізнедостатківпроцесудистиляціїєперехідудистилятдеякихспо-

140